Окрема ухвала

від 21.03.2023 по справі 120/4975/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

Справа № 120/4975/22

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А. Ю.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

21 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летішопс Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Летішопс Україна" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 593 156 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню за їх несвоєчасну сплату в розмірі 151 439,96 грн., а всього 2 744 595,51 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 - без змін.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено зловживання процесуальними правами, допущене Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, яке полягає в наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, суть спору в даній судовій справі зводиться до того, чи звільняється роботодавець від обов`язку сплати адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у зв`язку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство та/або відмовлялись від запропонованої роботи.

Зокрема, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Летішопс Україна" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 117 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 5 осіб.

При розгляді даної справи суд першої інстанції вірно врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 03.12.2020 у справі № 812/1189/18, де зазначено про те, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Не дивлячись на наявність сталого правового регулювання спірного питання, наявність правового висновку Верховного Суду (рішення ВС з іншим правовим регулюванням подібних правовідносин відсутні),позивач звернувся до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені посилаючись на аналогічні норми без врахувань висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

В подальшому, не дивлячись на обґрунтованість і зрозумілість судового рішення відповідач (суб`єкт владних повноважень) подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Водночас Сьомим апеляційним адміністративним судом неодноразово розглядалися аналогічні спори за участю Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за результатами розгляду яких приймалися постанови, зокрема, від 26.07.2021 у справі №120/2415/20-а, від 11.01.2022 у справі №120/7948/21, від 14.02.2022 у справі №120/7964/21, від 15.02.2022 у справі від 120/7953/21, від 03.01.2023 у справі № 120/4976/22, від 16.03.2023 у справі № 120/5019/22.

При цьому доводи апеляційної скарги зводять до незгоди із судовим рішення через "власне тлумачення" правових норм, без зазначення того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції (п. 6 ч. 2 ст. 296 КАС України).

Такі дії позивача (суб`єкта владних повноважень) апеляційний суд розцінює як недобросовісні, зловживання процесуальними правами та такі, що суперечать завданню адміністративного судочинства, так такі, що спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи (набуття судовим рішенням законної сили).

Окремо слід звернути увагу, що підготовка апеляційної скарги потребувала витрат (робочого часу, матеріальних витрат), а її подання до суду - оплати судовим збором, в даному випадку в розмірі 37 215 грн.

Відповідно до ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, вчинення дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п. 1 ч. 2).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4).

Окремо суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу, визначено як дисциплінарний проступок вчинення якого є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Відповідно до ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Таким чином, з врахуванням наведених норм та обставин справи, апеляційний суд вважає, що подання даної апеляційної скарги це зловживання скаржником його процесуальним правом, невиконання обов`язку керуватися завданнями адміністративного судочинства, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконання судового рішення. Крім того, дії посадових осіб позивача (які готували процесуальні документи для звернення до суду)підлягають перевірці на предмет наявності в них складу дисциплінарного правопорушення.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, яку направити до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою недопущення аналогічних порушень в майбутньому, а також для вирішення питання про притягнення до відповідальності згідно п. 15 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" посадових осіб позивача відповідальних за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 243, 249, 324, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Про встановлені порушення законодавства повідомити Фонд соціального захисту інвалідів та директора Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, для вжиття заходів щодо недопущення аналогічних порушень в майбутньому та для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" посадових осіб позивача відповідальних за звернення до суду з апеляційною скаргою.

2. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, для надання відповіді встановити місячний строк з дня отримання окремої ухвали.

3. Копію окремої ухвали направити сторонам у справі та Фонду соціального захисту інвалідів для відома, контролю та використання у роботі.

Окрема ухвала суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.