Ухвала

від 21.03.2023 по справі 188/46/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/46/23

Провадження № 1-кп/188/73/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023041530000004 від 02.01.2023,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шатівка Лозівського району Харківської області, громадянин України, освіта неповна середня, працює трактористом-машиністом «ТОВ «Агро-Партнер 2013», зареєстрованого за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом прокурор вважає встановленими такі обставини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частиною 2 статті 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною 3 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Згідно з частиною 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з частиною 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 №Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» визначено, що земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, відповідно до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим № 5617 включено 9 курганів, які розташовані в с. Добринька Осадченської сільської ради, 1,5 км на південний захід від центру села, на вододілі р. Самари; розташовані ланцюжком зі сході до заходу протягом 0,55 км, датовані II тис. до н.е,. місцевого значення, виявлені (відкриті) у 1982р. археологом ОСОБА_5 .

Згідно з даними Національної кадастрової системи земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 площею 5,7751 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брагинівської сільської ради Синельниківського (колишнього Петропавлівського) району Дніпропетровської області на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (дата державної реєстрації 17.01.2017 № 18660587) та передана в оренду ТОВ «Агро-Партнер 2013» (код ЄДРПОУ 38970898), дата державної реєстрації договору оренди землі 16.02.2017 № 19114315.

Згідно з технічною документацією «По визначенню меж територій пам`яток археології на землях Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області» на земельній ділянці з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 знаходяться такі об`єкти культурної спадщини - нерухомі пам`ятки археології:

1) курган №5617-6 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,1216 га;

2) курган №5617-7 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,0821 га;

3) курган №5617-8 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,1780 га;

4) курган №5617-9 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,3164 га.

ТОВ «Агро- Партнер 2013» на підставі вказаного договору оренди землі займається обробітком земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 площею 5,7751 га.

За результатами обстеження встановлено, що кургани №5617-6; №5617-7; №5617-8; №5617-9 разом з охоронними зонами оброблені сільськогосподарською технікою одним масивом із земельною ділянкою кадастровий номер № 1223884000:02:001:0288.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що в травні-липні 2021 року в денний час доби (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено), головним інженером ТОВ «Агро-Партнер 2013» ОСОБА_7 для проведення сільськогосподарських робіт було залучено найманого робітника ОСОБА_3 , який за усною домовленістю виконував роботи по висадженню посівного матеріалу в грунт земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 загальною площею 5,7751 га. Отримавши від ОСОБА_7 завдання на проведення сільськогосподарських робіт, під час якого ОСОБА_3 був ознайомлений з тим, що в межах вказаної земельної ділянки знаходяться кургани №5617-6; №5617-7; №5617-8; №5617-9 разом з охоронними зонами, а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани, є державною власністю і будь - яка діяльність на них забороняється, ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказані кургани, включаючи їх охоронні зони.

На порушення зазначених вимог законодавства ОСОБА_3 в травні-липні 2021 року в денний час доби (точний день та час в ході досудового розслідування не встановлено), незважаючи на попередження з боку головного інженера ТОВ «Агро-Партнер 2013» ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 об`єктів археології курганів №5617-6 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,1216 га, №5617-7 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,0821 га, №5617-8 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,1780 га, №5617-9 з охоронною зоною в межах земельної частки (паю) площею 0,3164 га, загальною площею 0,6981 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельних ділянок в межах охоронних зон та насипів курганів - об`єктів культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення в процесі висадження посівного матеріалу, шляхом засівання земельних ділянок в межах охоронних зон курганів та насипів курганів самовільно зайняв землі в охоронних зонах загальною площею 0,6981 га державної форми власності.

ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 надав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, яку він вбачає в тому, що він в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував шкоду, добровільно повністю усунув виявлені порушення шляхом звільнення земельної ділянки та встановлення межових знаків у охоронній зоні.

Представник потерпілого в підготовче судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» міститься роз`яснення, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

У зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України - право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованого злочину, відносилося до нетяжких злочинів, в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував шкоду, завдану цим кримінальним правопорушенням, що підтверджується банківськими квитанціями.

З протоколу додаткового огляду земельної ділянки з кадастровим номером №1223884000:02:001:0288 від 11 січня 2023 року судом встановлено, що об`єкти археології - кургани №5617-6; №5617-7; №5617-8; №5617-9 з охоронною зоною загальною площею 5,7751 га на день огляду не використовуються, сільськогосподарськими культурами не засіяні та мають визначену охоронну зону у вигляді встановлених межових знаків.

Суд визнає, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним і вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України, а також наслідки закриття провадження з підстави, передбаченої ст. 48 КК України, тому у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його клопотання.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим закрити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України в зв`язку зі зміною обстановки.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази не вилучалися.

Процесуальних витрат немає.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного та ст.48 КК України, керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 288, 372, 392, 395, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, стосовно ОСОБА_3 закрити.

Ухвала набирає законної сили через сім днів з моменту її оголошення, якщо не буде оскаржена.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1