Рішення

від 21.03.2023 по справі 640/17595/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/17595/18

н/п 2/953/37/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Колесник С. А.,

за участю секретаря судового засідання - Півоварової Д.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/17595/18за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «НАСК ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018 позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у зв`язку з ДТП у розмірі 69203,68 грн.; судові витрати за сплату судового збору у розмірі 704,80 грн.; моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.05.2018 о 11:55 год. на вул. Лісопарківській в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW 318 I», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2018 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно висновку ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» позивачу внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди було завдано матеріальних збитків у розмірі 87523,82 грн., з яких 18320,14 грн. сплачено ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Решта ремонту, що не покрита страховиком у сумі 69203,68грн.доплачена нею. Зазначила, що пошкоджений відповідачем автомобіль використовується родиною позивача у повсякденному житті в особистих та службових цілях. Пошкодження автомобіля змінило її звичний розклад життя. Вказані незручності вона вважає моральною шкодою і оцінює її у 10000,00 грн. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй непокриту страховою виплатою суму у розмірі 69203,68грн.;моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018 справу передано для розгляду судді Київського районного суду м. Харкова Сенаторову В.М. (а.с.1 т. 1).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Сенаторова В.М. від 10.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 26 т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2019 залучено до участі у розгляді вказаної цивільної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ТДВ «Міжнародна страхова компанія» (а.с. 56-57 т. 1).

19.06.2019 позивачем подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ТДВ «Міжнародна страхова компанія», 3-я особа Харківська обласна дирекція НАСК «ОРАНТА» про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути на її користь: з відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» - 50000,00 грн., з відповідача ОСОБА_2 19203,68 грн. матеріальної шкоди, солідарно з відповідачів понесені судові витрати у розмірі 704,80 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що загальна вартість майнової шкоди складає 69203,68 грн., а тому вона вважає, що співвідповідач - ТДВ «Міжнародна страхова компанія» повинно здійснити часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 50000,00 грн. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 19203,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. (а.с. 103-110 т. 1).

02.12.2019представником відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» Коваленко А.О. подано відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що ТДВ «МСК» відповідно до умов полісу АК/7069043 від 30.10.2017 строком з 30.10.2017 по 29.10.2018 здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «BMW 318 I», д.н. НОМЕР_1 . Страхування здійснювалось відповідно до умов ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ». Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2018, відповідача у цій справі - ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у тексті позовної заяви позивачем зазначено, що автомобіль «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 був застрахований за договором добровільного страхування КАСКО в ПАТ СК «НАСК «ОРАНТА». Так, факт ДТП від 14.05.2018 було визнано страховим випадком та за таким договором було сплачено страхове відшкодування у розмірі 20320,14 грн., з якої 2 000,00 грн. франшизи, яке було письмово узгоджене між позивачем та ПАТ СК «НАСК «ОРАНТА», тобто позивач погодилася як з розміром збитку, так і з розміром страхового відшкодування. Крім того, автомобіль «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» в пошкодженому стані наданий не був, отже страховик був позбавлений можливості встановити розмір заподіяних збитків. Також до ТДВ «МСК» не зверталось ПАТ СК «НАСК «ОРАНТА» з вимогою щодо компенсації виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18320,14 грн., у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 144-145 т. 1).

Рішенням Вищої Ради правосуддя № 848/0/15-20 від 26.03.2020 ОСОБА_4 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Після проведенняповторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 2.3.50 Положень про автоматизовану систему документообігу суду згідно протоколу від 08.04.2020 справу № 640/17595/18передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю. (а.с. 159 т. 1).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Ляха М.І. від 15.04.2020 прийнято до розгляду вказану цивільну справу, та призначено судове засідання (а.с. 160 т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2020 у даній цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (а.с. 183-184 т. 1).

У зв`язку з надходженням до суду клопотання завідувача ЛТДДОІВ ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Михальського О.О. про надання додаткових даних, необхідних для проведення судової автотехнічної експертизи, провадження у справі було поновлено (а.с. 190 т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2020 у даній цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (а.с. 212-213 т. 1).

У зв`язку з надходженням до суду клопотання експерта ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Фокіна Д.І. про надання додаткових даних, необхідних для проведення судової автотехнічної експертизи, провадження у справі було поновлено (а.с. 220 т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2020 матеріали справи направлено до ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса для продовження проведення судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 228-229 т. 1).

19.10.2021 до суду надійшов висновок експерта № 18503 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 28.09.2021 (а.с. 231-247 т. 1).

Ухвалою суду від 25.10.2021 поновлено провадження у справі, та призначено судове засідання (а.с. 248 т. 1).

08.12.2021 позивачем подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ТДВ «Міжнародна страхова компанія», 3-я особа: Харківська обласна дирекція НАСК «ОРАНТА» про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути на її користь: з відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» - 50000,00 грн., з відповідача ОСОБА_2 19203,68 грн. матеріальної шкоди, солідарно з відповідачів понесені судові витрати у розмірі 704,80 грн., витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи, інфляційне збільшення у розмірі 17070,72 грн., 3 % річних у розмірі 7417,12 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. (а.с. 1-9 т. 2).

20.10.2022 на підставі протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями з підстав перебування судді Лях М.Ю. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначена цивільна справа розподілена в провадження судді Колесник С.А. (а.с. 18-19 т. 2).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Колесник С.А. від 26.10.2022 прийнято до розгляду вказану цивільну справу та призначено судове засідання (а.с. 20 т. 2).

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги від 08.12.2021 підтримала та просила про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 61, 64 т. 2), причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія», в судове засідання не з`явився, про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 63 т. 2), причини неявки суду не повідомив. У поданому до суду відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до ТДВ «МСК» (а.с. 144-145 т. 1).

Представник третьої особи Харківська обласна дирекція НАСК «ОРАНТА», в судове засідання не з`явився, про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 62 т. 2), причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами ст. ст.12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.05.2018 о 11:55 год. в м. Харкові по вул. Лісопарківській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «BMW 318 I», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . За наслідками ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2018 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 10 т. 1).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником пошкодженого транспортного засобу «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії № НОМЕР_3 (а.с. 16 т. 1).

Встановлено, що на момент вчинення правопорушення поліс № АК 9472482 від 05.10.2017 на транспортний засіб «ToyotaMatrix»,д.н. НОМЕР_2 був діючим (а.с. 199 т. 1).

Також встановлено, що на момент вчинення правопорушення цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнароднастрахова компанія»за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/ 7069043 (а.с. 154 т. 1).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Так, підпунктом 33.1.4статті 33 Закону № 1961-IVвстановлено обов`язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП з використанням забезпеченого транспортного засобу невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання страхового випадку.

04.06.2018 позивач звернулась до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про сплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 18 т. 1).

Для визначення вартості матеріального збитку позивач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «АВТОАРТ ЛТД». Згідно рахунку на оплату № 4061 від 16.05.2018 вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 склала загалом 87523,82 грн. (а.с. 17 т. 1).

Також, 21.05.2018 представником ПАТ НАСК «ОРАНТА» було проведено огляд пошкодженого автомобіля та визначено розмір страхового відшкодування на підставі ремонтної калькуляції від 21.05.2018, який складає 35793,63 грн. (а.с. 203-205 т. 1). У звіті зазначено, що під час огляду був присутній страхувальник ОСОБА_3 (а.с. 201 т. 1).

04.06.2018 між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1 складено узгодження суми страхового відшкодування за страховим випадком, згідно якого ОСОБА_1 узгодила розмір страхового відшкодування у розмірі 18320,14 грн., який складається з розміру матеріальних збитків 20320,14 грн. , франшиза 2 000,00 грн. (а.с. 19).

11.07.2018 ПАТ НАСК «ОРАНТА» був складений страховий акт № ОЦВП 18-20-6173/1, згідно якого позивачу було перераховано страхове відшкодування в розмірі 18320,14грн.(а.с. 199 т. 1).

Заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду вказаного автомобіля та визначення розміру страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні. Тобто, позивач ОСОБА_1 погодилася із сумою відшкодування встановленою ПАТ НАСК «ОРАНТА».

Отже, страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та спосіб, передбачений Законом.

Щодо вимог про стягнення з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» матеріальної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Так, відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 названого Закону1961-IV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, ітрьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, змоменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33 1.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема в праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.

Як встановлено судом, ДТП відбулась 14.05.2018. З заявою про страхове відшкодування від 23.12.2019 до ТДВ «Міжнароднастрахова компанія»ОСОБА_1 звернулася 30.01.2020 (а.с. 152-153 т. 1),тобто з пропуском строку, передбаченогопідпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Водночас позивачем до первісної позовної заяви додано копію схеми місця ДТП від 14.05.2018, підписану учасниками дорожньо-трансопртної пригоди, в якій на зворотньому боці зазначено, що транспортний засіб «BMW 318 I», д.н. НОМЕР_1 застраховано у ТДВ «Міжнародна страхова компанія», строк дії полісу до 29.10.2018 (а.с. 11). Будь-яких пояснень щодо обставин, які об`єктивно заважали звернутись до відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» у визначений законодавством строк, позивачем суду не надано.

Так, згідно відповіді голови правління ТДВ «Міжнародна страхова компанія» Кірічко В.І. № 907 від 18.03.2020 щодо виплати суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_1 роз`яснено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну в результаті ДТП від 14.05.2018, оскільки така виплата вже була здійснена належним чином Страховиком потерпілого в системі прямого врегулювання збитків, а подана заява про виплату страхового відшкодування не відповідає вимогам п. 37.1.4 ст. 37 Закону (а.с. 166 т. 1).

Таким чином, на думку суду, добросовісність поведінки позивача не доведена, а тому правові підстави для задоволення вимоги про стягнення з ТДВ «Міжнароднастрахова компанія»страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн., відсутні.

Так, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, провадження № 61-20780св18.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістомст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2ст. 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За таких обставин, потерпіла особа наділена правом на стягнення з винної особи завданих збитків в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і це право може використовуватися такою особою як після отримання всієї суми страхового відшкодування від страховика, так і як самостійна вимога.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з особи, винної у ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими за страхове відшкодування.

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № 18503 від 28.09.2021, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого в наслідок ДТП, що мало місце 14.05.2018 складає 41815,93 грн. Ринкова вартість автомобіля «Toyota Matrix», д.н. НОМЕР_2 станом на 14.05.2018 складає 147 105,10 грн. (а.с. 230-248 т. 1).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, а саме висновок експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення автотоварознавчої експертизи № 18503 від 28.09.2021, суд визнає його належним та допустимим для використання в процесі доказування, оскільки цей доказ містить у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.

Зазначений доказ є узгодженим між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликає.

Таким чином, розмір реальних збитків, завданих власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, згідно висновку експерта № 18503 становить 41815,93 грн., тоді як страховиком відшкодовано завдані збитки з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а тому на винну особу має бути покладено обов`язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено або буде проведено у майбутньому, і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове вішкодування менше за розмір страхового ліміту.

За підрахунком суду, сума матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем складає 21495,79 грн. (41815,93 грн. - вартість матеріальної шкоди, встановлена висновком експерта за результатами проведення транспортно товарознавчої експертизи № 18503 від 28.09.2021) 20320,14 грн. (страхове відшкодування, сплачене ПАТ НАСК «ОРАНТА»).

При цьому суд зазначає, що позивачем заявлена сума матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню становить 19203,68 грн., оскільки суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягає сума, яка заявлена позивачем, а саме 19203,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ту обставину, що позивач одержав страхове відшкодування в розмірі, який не у повному обсязі відшкодовує завдану відповідачем шкоду, деліктне зобов`язання, що виникло між ним та особою, яка завдала такої шкоди, вважається не припиненим, зазначена шкода відповідачем добровільно не відшкодована, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою у загальному розмірі 19203,68 грн.

Згідно положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлени й договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних, посилаючись на те, що відповідачами не було виконано грошове зобов`язання з відшкодування шкоди. У цій частині позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17, відповідно якої припис частини другою статті 625 ЦК може бути застосований при порушенні боржником позадоговірного грошового зобов`язання.

У межах заявленого позивачем періоду з 14.05.2018 по 08.12.2021, що включає 1305 днів прострочення, 3 % річних від суми боргу 19203, 68 грн. становить 3 942 грн. 81 коп. (19203,68 х (3 : 365 : 100) х 1305).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Індекс інфляції за травень 2018 року становив 100,00 %, за червень 2018 року становив 100,00 %, за липень 2018 року становив 99,30 %, за серпень 2018 року становив 100,00 %, за вересень 2018 року становив 101,90 %, за жовтень 2018 року становив 101,70 %, за листопад 2018 року становив 101,40 %, за грудень 2018 року становив 100,80 %, за січень 2019 року становив 101,00 %, за лютий 2019 року становив 100,50 %, за березень 2019 року становив 100,90 %, за квітень 2019 року становив 101,00 %, за травень 2019 року становив 100,70 %, за червень 2019 року становив 99,50 %, за липень 2019 року становив 99,00 %, за серпень 2019 року становив 99,70 %, за вересень 2019 року становив 100,70 %, за жовтень 2019 року становив 100,70 %, за листопад 2019 року становив 100,10 %, за грудень 2019 року становив 99,80 %, за січень 2020 року становив 100,20 %, за лютий 2020 року становив 99,70 %, за березень 2020 року становив 100,80 %, за квітень 2020 року становив 100,80 %, за травень 2020 року становив 100,30 %, за червень 2020 року становив 100,20 %, за липень 2020 року становив 99,40 %, за серпень 2020 року становив 99,80 %, за вересень 2020 року становив 100,50 %, за жовтень 2020 року становив 101,00 %, за листопад 2020 року становив 101,30 %, за грудень 2020 року становив 100,90 %, за січень 2021 року становив 101,30 %, за лютий 2021 року становив 101,00 %, за березень 2021 року становив 101,70 %, за квітень 2021 року становив 100,70 %, за травень 2021 року становив 101,30 %, за червень 2021 року становив 100,20 %, за липень 2021 року становив 100,10 %, за серпень 2021 року становив 99,80 %, за вересень 2021 року становив 101,20 %, за жовтень 2021 року становив 100,90 %.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу 19203,68 грн. становлять у розмірі 4737 грн. 04 коп. ((19 203,68 х 100,00/100 х 100,00/100 х 99,30/100 ….) 19 203,68).

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачаморальної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач зазначила про те, що моральна шкода полягала у тому, що вона зазнала моральних страждань внаслідок позбавлення її права користуватися транспортним засобом, у зв`язку з його руйнуванням. Вказані дії призвели до порушення сну, спокою, виникнення пригніченого стану та нецільового використання сімейних грошей, з метою ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, що створило їй значні незручності.

З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу протиправними діями відповідача щодо здійснення дорожньо-транспортної пригоди, наслідком чого є пошкодження транспортного засобу позивача, та яка пов`язана з розладом нормального життя позивача, нервової напруги та переживань, витрати часу на відновлення порушеного права, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодовано на користь позивача моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача у разі задоволення.

Таким чином з відповідача на користь позивача суд стягує витрати по оплаті судового збору в загальній сумі 457,44 грн. (704,80 35,097% = 247,36) (а.с. 2 т. 1) та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1548,79 грн. (4412,88 35,097 % = 1 548,79) (а.с. 226 т. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,4,5,12,13,19,81,82,89,141,263-265, 268, 272, 273ЦПК України, ст.ст. 22,23,1166,1167, 1198 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_5 ,матеріальні збитки,завдані внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди урозмірі 19203(дев`ятнадцятьтисяч двістітри)грн.68коп.,3%річних урозмірі 3942(тритисячі дев`ятсотсорок дві)грн.81коп.,інфляційні втратиу розмірі4737(чотиритисячі сімсоттридцять сім)грн.04коп.,моральну шкодуу розмірі5000,00(п`ятьтисяч)грн.,витрати запроведене автотоварознавчедослідження урозмірі 1548(однутисячу п`ятсотсорок вісім)грн.79коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 36 коп., а всього суму 34 679 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 68 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою:https://court.gov.ua/fair/sud.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», код ЄДРПОУ 31236795, адреса: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99 А-3.

Третя особа: Харківська обласна дирекція НАСК «Оранта», код ЄДРПОУ 40813313, адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 7.

Повне судове рішення складено та підписано 22 березня 2023 року.

Суддя Колесник С. А.