Рішення

від 08.03.2023 по справі 631/365/22

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/365/22

провадження № 2/631/208/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна, до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ ХАРКІВСЬКОГОРАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇОБЛАСТІ «Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу»,-

в с т а н о в и в:

21липня 2022року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мякота Т. М., звернувся в суд із позовом до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про встановлення факту належності правовстановлюючого документу» (вхідний 1746/22-вх), в якому просив встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , Державного акту на право користування землею серія Б № 046437, виданого Виконавчим комітетом Нововодолазької районної ради 1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 146, ОСОБА_1 (а. с. 2 5).

На обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначила, що згідно з державним актом на право користування землею (серії Б № 046437), виданого в 1992 році виконавчим комітетом Нововодолазької районної ради та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 146, ОСОБА_1 , закріплено в безстрокове та безоплатне користування 37,43 гектарів в межах, згідно з планом. Земельна ділянка була надана у довічне успадковане володіння, для ведення селянського господарства. Проте, в Державному акті допущена помилка в прізвищі землекористувача, та замість « ОСОБА_2 » вказано « ОСОБА_3 ». Звернувшись до приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, визначеної в Державному акті, ОСОБА_1 отримав відмову в зв`язку з розбіжностями в прізвищі. Сторона позивача вважає наявну помилку порушенням прав та законних інтересів ОСОБА_1 . Крім того, належність Державного акта на право користування землею (серії Б № 046437), виданого в 1992 році ОСОБА_1 , підтверджуються документами: копією паспорта громадянина України; витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 6300403482022 від 11.02.2022 року; витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; свідоцтвом селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , реєстраційний № 04059645Ю0010174 від 24.11.2001 року; свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 ; випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ № 815681; витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.12.2015 року № 21521226; довідкою № 342 про включення до Єдиного реєстру підприємств та організацій України від 18.01.2001 року; довідкою про взяття на облік платника податків від 29.12.2001 року № 47; архівним витягом рішення Нововодолазької районної ради народних депутатів від 28.04.1992 року № 05-35/02, що виданий 15.02.2022 року; листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.02.2022 року № 1835/327-22; довідкою відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області від 26.01.2016 року № 27-20.26-0.1-20/14-16; довідкою № 63 від 28.01.2011 року; податковою звітністю за 2010, 2012, 2016 роки з додатками про склад земель, які перебувають у користуванні фермерського господарства. Зазначили, що встановлення факту належності земельної ділянки необхідне позивачу для можливості реалізації свого права на викуп земельної ділянки (а. с. 2 - 5).

Зазначена позовна заява зареєстрована із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/365/22 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день реєстрації передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 46).

Ухвалою, постановленою 25.07.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області у складі судді Мащенко С. В., позовну заву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі (а. с. 48 52).

Ухвалою, постановленою 18.08.2022 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 59 - 63).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Мякоту Т. М. (а. с. 41, 42, 103).

Представник позивача адвокат Мякота Т. М., яка діяла за ордером на надання правової допомоги від 10.02.2022 року (серії ПТ № 226756), виданим на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 5/22, укладеного 10.02.2022 року між нею та ОСОБА_1 , а також за ордером на надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2022 року (серії ВІ № 1112015), виданим на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 5/22, укладеного 10.02.2022 року між нею та ОСОБА_1 , у підготовче судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану під вхідним № ЕП-348/23-вх від 02.03.2023 року, з клопотанням про проведення судового розгляду справи за її відсутності, зазначила що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а. с. 41, 42, 86, 103, 104).

В судове засідання представник відповідача НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак від селищного голови Єсіна О. надійшла заява, зареєстрована за вхідним № ЕП-362/23-вх від 03.03.2023 року, з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника, зазначивши, що рада не заперечує проти задоволення позову (а. с. 103, 105).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача та представника відповідача свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, беручи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання учасниками справи особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Постановою приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. від 07.12.2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки в наданихнотаріусу длявчинення нотаріальноїдії документахмістяться розбіжностів написанніпрізвища покупця,не можливовстановити тотожністьособи таналежність покупцевідокументу,що посвідчуєправо постійногокористування земельноюділянкою (а. с. 7).

Як убачається з державного акту на право користування землею (серії Б № 046437), виданого 1992 року, громадянину ОСОБА_1 Ордівською сільською радою Нововодолазького району Української республіки, виконавчим комітетом Нововодолазької районної Ради депутатів було закріплено у безстрокове і безплатне користування 37,43 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана у довічне успадковане володіння, для ведення селянського господарства. Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 146 (а. с. 8 - 11).

Паспортом громадянина України (серії НОМЕР_3 ), виданим Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 09.01.1997 року, зафіксований факт, що ним документований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Парасковія Нововодолазького району Харківської області (а. с. 6).

Відповідно до архівного витягу № 05-35/02 від 15.02.22022 року, виданого завідувачем сектору архівної роботи у селищі міського типу Нова Водолага архівного відділу районної державної адміністрації Матюшенко Т., рішенням дев`ятої сесії ХХІ скликання Нововодолазької районної ради народних депутатів від 28.04.1992 року, ОСОБА_1 було вирішено надати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства у довічне успадковане володіння з земель Держземзапасу району Ордівської сільської Ради, загальною площею 37,43 гектарів, з них: орної землі 15,6 гектарів, випасу 19,23 гектарів, інших земель 2,6 гектарів (а. с. 12).

Згідно з листом відділу № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, зареєстрованим за вихідним № 1835/327-22 від 18.02.2022 року, адвокату Мякоті Т. М. було повідомлено про видачу державного акта на право користування землею серії Б № 046437, зареєстрованого від 1992 року за № 146 на ім`я ОСОБА_1 , яка розташована на території колишньої Ордівської сільської Ради. Також зазначено про неможливість надати копії технічної документації на зазначену земельну ділянку у зв`язку з її відсутністю у Державному фонді документації (а. с. 14)

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300403482022, сформованого 11.02.2022 року на запит ОСОБА_1 , убачається, що земельна ділянка з кадастровим № 6324283000:01:000:1177, розташована за межами населених пунктів Нововодолазької селищної ради, має цільове призначення для ведення фермерського господарства, з комунальною формою власності, загальною площею 37,4300 гектарів, має нормативну грошову оцінку 775180,67 гривень, зареєстрована в реєстрі 23.05.2018 року, та була передана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право користування землею, виданого 01.01.1992 року виконавчим комітетом Нововодолазької районної ради депутатів (серії Б № 046437) (а. с. 15 - 17).

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим № 6324283000:01:000:1177, сформованого 11.02.2022 року Державним кадастровим реєстратором відділу № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Килипко А. М., нормативна грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 792037,56 гривень (а. с. 18).

Відповідно до копії Статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , зареєстрованого Нововодолазькою райдержадміністрацією за реєстраційним № 04059645Ю0010174 від 24.11.2001 року, С(Ф)Г використовує земельну ділянку, надану безстроково Ордівською сільською Радою (а. с. 19 - 22).

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А 01 № 004670), убачається що СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ШМАРІВОЗА ГРИГОРІЯ ПАВЛОВИЧА (ідентифікаційний код юридичної особи 21247226) зареєстровано 24.11.2001 року з номером запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14671200000000263 (а. с. 24).

Аналогічні відомості про реєстрацію убачаються з виписки з ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ (а. с. 25).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наданого станом на 11.12.2015 року за № 21521226, вбачається, що СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ШМАРІВОЗА ГРИГОРІЯ ПАВЛОВИЧА, ідентифікаційний код юридичної особи 21247226, зареєстроване 24.11.2001 року (06.10.2006 року внесений запис в ЄДРПОУ під № 1 467 120 0000 000263) за адресом: АДРЕСА_1 , - із зазначенням основного виду діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, засновником зазначений ОСОБА_1 . Підписантом та керівником також зазначено ОСОБА_1 (а. с. 26 - 28).

Відповідно до довідки № 342 виданої 18.01.2001 року Харківським обласним управлінням статистики, СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ОСОБА_4 було включено до Єдиного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 29).

З довідки про взяття на облік платника податків убачається, що платника податків СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ 21247226) 25.07.1992 року було взято на облік у Нововодолазькій міжрайонній ДПІ (а. с. 30)

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), виданою відділом Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області за № 27-20.26-0.1-20/14-16 від 26.01.2016 року, на заяву СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА ШМАРІВОЗА Г. П. (код за ЄДРПОУ 21247226), розташованого за адресом: АДРЕСА_2 ,- С(Ф)Г користується земельною ділянкою за межами населеного пункту на території Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, загальною площею 37,43 гектарів, на підставі Державного акта на право постійного користування землею (серії Б № 046437) (а. с. 31).

Довідкою, виданою заступником голови комісії з проведення реорганізації ОСОБА_5 за № 63 від 28.01.2011 року, СЕЛЯНСЬКОМУ (ФЕРМЕРСЬКОМУ) ГОСПОДАРСТВУ ОСОБА_6 , підтверджено зміну кількісного та якісного складу земельних угідь С(Ф)Г ОСОБА_1 , а саме: всього 37,43 гектарів, в тому числі ріллі 15,58 гектарів, пасовищ 16,40 гектарів, інші 5,45 гектарів (а. с. 32).

З податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку СФГ ОСОБА_1 убачається включення земель, виділених державним актом на право постійного користування землею (серії Б № 046437) на ім`я ОСОБА_1 до оподаткування, а також про передачу в оренду окремих часток земельної ділянки (а. с. 33 34, 35, 36 37, 38, 39 - 40).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), а також постанови Великої Палати Верховного суду, прийнятої 05.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20).

Отже, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі № 9-зп).

Частина 2 статті 129 Основного Закону нашої держави визначає засади судочинства, однією з яких (пункт 3 вказаної частини) є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Цивільний кодекс України у своїх статтях 1 та 2 регламентує, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, якими є фізичні та юридичні особи.

За змістом статей 15 і 16 цього кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

На рівні національного законодавства частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Під час розгляду заяви ОСОБА_7 суд виходить з того, що з огляду на приписи пункту 5 частини 2 статті 293 та частини 1 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Частиною 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження, зокрема, в пункті 6 цієї норми чітко встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, зазначена норма права передбачає, що підставою встановлення наведеного вище факту є наявність відповідних розбіжностей між відомостями, які містяться у певному правовстановлюючому документі та безпосередньо документами, що посвідчують особу, а саме: свідоцтві про народження або паспорті.

Тотожні роз`яснення надані й в пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами та доповненнями), а саме: при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Одночасно із цим вказана постанова у своєму пункті 1 звертає увагу судів на те, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відтак, якщо встановлення факту пов`язано із спором про право, то такий факт встановлюється у позовному провадженні.

Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що він звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу (Державного акта на право користування землею) як особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним в паспорті, й встановлення цього факту необхідне йому для реалізації його прав користувача у повному обсязі.

В ході розгляду справи за суттю вимог позивача, судом встановлено, що дійсно відомості стосовно його прізвища, які містяться у правовстановлюючому документі, а саме: в Державному акті на право користування землею (серії Б № 046437),- не відповідають відомостям щодо його прізвища, зазначеного в паспорті громадянина України (серії НОМЕР_3 ), виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 09.01.1997 року ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що наявність зазначених розбіжностей впливає на можливість реалізації позивачем своїх прав користувача на зазначене нерухоме майно, а також те, що встановити цей факт в позасудовому порядку неможливо, а тому наявними є підстави для встановлення цього факту, що має юридичне значення.

Враховуючи викладене, на підставі аналізу вищезазначеного, суд впевнився, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки ним у законний спосіб доведено, що від встановлення цього юридично значимого для нього факту залежить виникнення, зміна та припинення правовідносин, в яких він особисто бере участь через реалізацію свого права користувача землею, не існує іншого, окрім судового, порядку його встановлення.

Враховуючи наведені вище норми права, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності з приводу встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі, прізвище якої, що зазначене в документі, не збігається з прізвищем цієї особи, зазначеним в паспорті, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що є необхідність у його встановленні, так як від встановлення цього факту у судовому порядку залежить реалізація повноважень позивача як користувача землею, тобто встановлення цього факту породжує безпосередньо юридичні наслідки та має юридичне значення для нього, а саме те, що Державний акт на право користування землею (серія Б № 046437), виданий 1992 року Виконавчим комітетом Нововодолазької районної ради ОСОБА_1 й зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 146, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 .

Приходячи до такого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 05.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), де зазначено, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Проте, порушене у позовній заяві питання є первісним й не відноситься до господарської діяльності, оскільки у користування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 землі передані за Державним актом на право користування землею (серії Б № 046437), в якому й наявні розбіжності у написанні прізвища особи, якій належить цей правовстановлюючий документ, із її прізвищем, зазначеним в паспорті громадянина України.

Ухвалюючи рішення, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Позивач, від імені та в інтересах якої діє адвокат Мякота Т. М., звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 55 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 1, 2, 15, і 16 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями); постановою Великої Палати Верховного суду, прийнятої 05.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 58, 65, 67, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 293, 294, 315, 319, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна, до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ ХАРКІВСЬКОГОРАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇОБЛАСТІ «Провстановлення фактуналежності правовстановлюючогодокументу» задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ), Державного акта на право користування землею (серії Б № 046437), виданого ОСОБА_1 1992 року Виконавчим комітетом Нововодолазької районної ради й зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 146.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України (серія НОМЕР_3 );

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04397997).

Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко