Постанова

від 16.03.2023 по справі 2-3091/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-3091/12 Головуючий в суді І інстанції Писанець В. А.

Провадження № 22-ц/824/3023/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Твердохліб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату у справі №2-3091/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів, в обґрунтування якої вказувала, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 83 892,00 грн. за договором оренди житла від 21 липня 2011 року, судові витрати у розмірі 839,00 грн., а 12 березня 2013 року видано виконавчі листи на його виконання, однак, як вказувала заявник, строк пред`явлення виконавчих листів сплив з не залежних від неї причин, оскільки виконавчі листи було втрачено виконавчою службою.

У лютому 2020 року нею подано до суду клопотання про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року заяву задоволено.

Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Печерським районним судом міста Києва 12 березня 2013 року та видано дублікат виконавчого листа по справі №2-3091/12, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 83 892,00 грн., а також дублікат виконавчого листа, виданого згідно до рішення Печерського районного суду м. Києва по справі №2-3091/12, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення судового збору у сумі 839,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про визнання факту втрати виконавчого листа, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів його втрати.

Вказує також на помилковий висновок місцевого суду щодо його належного повідомлення про розгляд справи, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення йому судової повістки.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що факт втрати виконавчого листа підтверджується відповіддю відділу ДВС, з якої вбачається, що 30.01.2019 року відділом до суду було направлено заяву про видачу дублікату виконавчого листа.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчих листів сплив з не залежних від стягувача причин, оскільки виконавчі листи було втрачено виконавчою службою.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 83 892,00 грн. за договором оренди житла від 21 липня 2011 року, судові витрати у розмірі 839,00 грн.

12 березня 2013 року видано виконавчі листи.

З листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року №40-1408 вбачається, що виконавче провадження завершено 09 червня 2016 року згідно з пунктом 7 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ був повернутий стягувачу за адресою: АДРЕСА_1 . Повторно на виконання виконавчий лист не надходив.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчих листів.

У лютому 2020 року нею подано до суду клопотання про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, однією з підстав для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, друга підстава - звернення із заявою про видачу виконавчого документа відбулося до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що з 05.01.2017 року, інформація про невиконані майнові зобов`язання боржників, в режимі реального часу, була оприлюднена в Єдиному реєстрі боржників, що є відкритим та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 2-461/09).

Звертаючись до суду з вказаною заявою, ОСОБА_2 вказувала на те, що виконавчий документ був втрачений органом ДВС, а тому вона позбавлена можливості стягнути заборгованість згідно виконавчого листа.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, у відповідності до вищезазначених норм закону, заявником не було надано належних доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа, позаяк з листа Овідіопольського РВ ДВС від 30 січня 2019 року №40-1408 на який посилається позивач вбачається, що виконавче провадження було завершено 09 червня 2016 року, а виконавчий документ був повернутий стягувачу за його адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що з відповіді органу ДВС вбачається, що виконавчі листи було повернуто стягувачу за адресою реєстрації позивача та доказів того, що стягувач вказаних виконавчих листів не отримала та їх дійсно було втрачено органом ДВС під час пересилки матеріали справи не містять, а відтак місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа, позаяк колегія суддів вважає, що вказані заявником обставини для поновлення строку не є поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, істотними, непереборними, незалежними від стягувача обставинами, які б перешкоджали реалізувати своє право на пред`явлення виконавчого документа у визначені законом строки.

Посилання заявника на те, що виконавчий документ втрачено з вини органу ДВС України, оцінюються колегією суддів критично, позаяк нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин. З доданої ухвали Печерського районного суду від 22 березня 2019 року по справі №757/7323/19-ц (провадження №6-283/19) не вбачається, що заяву про видачу дублікату виконавчого документа подано саме по справі №2-3091/12.

Доводи заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним, не можуть бути єдиною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець виходив з того, що рішення суду повинно виконуватися, однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, щоб забезпечити баланс прав та обов`язків як боржника так і стягувача.

Крім того, колегія суддів вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про розгляд справи, а відтак, відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та скасуванням ухвали суду відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача і витрати апелянта по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату у справі №2-3091/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: