Ухвала

від 22.03.2023 по справі 761/8014/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/8014/21 Головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.

Провадження № 22-з/824/264/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Журавель В.І. звернувся до апеляційного суду із вказаною вище заявою, в якій просив виправити описку у постанові Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ «Гранд-Пак» (код ЄДРПОУ юридичної особи: 41091005) у розмірі 400,00 грн, що становить 20 % статутного капіталу цього товариства, а саме зазначити в резолютивній частині судового рішення дату народження, адресу реєстрації місця проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника за виконавчим документом.

В обґрунтування заяви зазначено, що 3 січня 2023 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, виконавчий документ не відповідає вимогам частини першої статті 4 цього Закону, а саме в резолютивній частині постанови про вжиття заходів забезпечення позову не вказана повна інформація (дані) простягувача та боржника. Оскільки резолютивна частина судового рішення від 6 грудня 2022 рокуне містить всіх реквізитів сторін, які при друкуванні тексту механічно не були відображені, виникла необхідність у виправленні такої описки, яка суттєво впливає на можливість виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що апеляційним судом не встановлено поважних підстав, пов`язаних з необхідністю призначення судового засідання, а питання про внесення виправлень за обов`язковою сторін не передбачено процесуальним законодавством, то розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про виправлення описки у виконавчому документі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що у березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договорами позики від 15 листопада 2018 року та від 7 лютого 2019 року у загальному розмірі 362 226,08 доларів США.

У грудні 2021 року позивач в особі представника - адвоката Журавель В.І. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на частку відповідача у статутному фонді ТОВ «Гранд-Пак» (код ЄДРПОУ юридичної особи: 41091005) у розмірі 400,00 грн, що становить 20 % статутного капіталу цього товариства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 9 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Журавель В.І. про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 9 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 761/8014/21задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ «Гранд-Пак» (код ЄДРПОУ юридичної особи: 41091005, місцезнаходження; Україна, 21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 28-А) у розмірі 400,00 грн, що становить 20 % статутного капіталу цього товариства.

Як свідчать матеріали справи, вказана постанова апеляційного суду в якості виконавчого документа була пред`явлена на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Однак, відповідно до листа начальника Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Нідченка Д.Є., адресованого представнику позивача - адвокату Журавель В.І., 3 січня 2023 року державним виконавцем на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Представник позивача, звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки, вказала, що постанова Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року, яка є виконавчим документом, не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в її резолютивній частині не вказана повна інформація (всі реквізити) про стягувача та боржника.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року в справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні ЄСПЛ в справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - пункт 53.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02), позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення або якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом (пункти 1, 3 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).

У відповідності до положень статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

За правилом частини третьої статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону(пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) зробив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14 визначено, що «вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, слід вважати передчасним».

Така правова позиції викладена і у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Таким чином, сама лише відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника або стягувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інші їх анкетні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

За таких обставин дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодоповернення виконавчого документу - постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 рокустягувачу без прийняття до виконання не можна визнати обґрунтованими, а відтак належною підставою для виправлення описки у цьому виконавчому документі.

Згідно із частиною першою статті 269 ЦК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Виходячи з наведеного, постанова Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 рокупро вжиття заходів забезпечення позову не містить неточностей, які якимось чином могли впливали на можливість реалізації цього судового рішення, а також на його правосудність.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що процесуальна дія із забезпечення позову є саме оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі можливого задоволення позовних вимог і в даному випадку такі заходи були застосовані апеляційним судом як дієва та оптимальна процесуальна дія, яка не дозволяла відповідачу на час вирішення спору розпорядитися своєю часткою у корпоративних правах товариства, що могло істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Згідно із частиною першою, четвертою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

З наведених вище підстав та враховуючи завдання цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою реального, ефективного та оперативного виконання судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Журавель В.І. про виправлення описки у виконавчому документі та внести виправлення до резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 року шляхом її доповнення абзацами з інформацією про прізвище, ім`я та по батькові стягувача і боржника, їх місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та дату народження.

Керуючись статтями 157, 368, 381, 431, 432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 рокузадовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 6 грудня 2022 рокупро вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики абзацами наступного змісту.

Стягувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Боржник - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Судді: Н.В. Ігнатченко

М.В. Мережко

С.І. Савченко