Ухвала

від 20.03.2023 по справі 2-523/11

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-523/11

№ 6/183/85/23

У Х В А Л А

20 березня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого суддіДубовенко І.Г.,

з участю секретаря судового засіданняЗозулі В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новомосковську Дніпропетровської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

в с т а н о в и в :

03 березня 2023 року ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із вищезазначеною заявою, яка передана судді 07.03.2023 року, в обґрунтування якої заявник посилається на те, що 01.02.2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №2-523/22 ухвалене рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 1837337,77 грн, судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2022 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі №2-523/22 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп». 22 січня 2023 року представником стягувача на адресу виконавчої служби направлений запит щодо надання інформації стосовно примусового виконання виконавчих листів у справі №2-523/22 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 21 лютого 2023 року на адресу представника стягувача адвоката Кириченка О.М. надійшла відповідь Тернівського відділу ДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно якої повідомлено, що до Тернівського ВДВС надсилався виконавчий лист у справі № 2-253/11 від 01.02.2012 року про солідарне стягнення боргу в сумі 1837337,77 грн з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра», 12.04.2017 року державним виконавцем відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий лист з причин невнесення стягувачем авансового внеску без прийняття до виконання. У кредитній справі, яка передана стягувану від ПАТ КБ «Надра» відсутній виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 суми, що свідчить про втрату виконавчих листів при пересилці з ВДВС, тому як доказів направлення постанов з виконавчими листами немає.

Враховуючи, що виконавчий документ втрачений, рішення суду від 01 лютого 2012 року не виконано, тому, посилаючись на вимогист. 433 ЦПК України, а також на п. 17.4Перехідних положень ЦПК України, заявник просить суд поновити строк пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа № 2-523/11.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, у прохальній частині пред`явленої заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому на підставі ч. 3 ст. 433 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд заяви за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року, позов Публічного акціонерного товариства КБ «Надра» задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 1837337,77 грн, судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

На виконання рішення суду виготовлені виконавчі листи, які представник стягувача отримав 19 березня 2013 року.

Відповідно до даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання заяви заявником, щодо боржникафізичної ОСОБА_2 зі стягувачем ПАТ КБ «Надра, або ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», виконавчі листи на виконанні не перебувають.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру боржників, станом на день розгляду заяви, міститься запис про боржника ОСОБА_2 , ВП № 69453653, відповідно до АСВП стягнувачем є ТОВ «КФ.ЮА».

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за договором поруки № 837338/ФЛ від 19 червня 2008 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони виконавчого провадженнязадоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2012 року у справі № 2-523/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягувачана Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Заявник, звертаючись до суду із цією заявою зазначає що є достатні підстави вважати, що виконавчий лист втрачений, а поважність причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання зазначає відсутність у стягувача листів, повернутих держвиконавцем 12 квітня 2017 року, а також відсутність відповідних відомостей про отримання стягувачем такої постанови з виконавчим документом.

Згідно з ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК Україниустановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі"під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 1статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"установлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 5 РозділуХІІІПрикінцевих таперехідних положень Закону України "Про виконавче провадження"виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ч. 2 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 11.03.2021 року у справі № 910/2954/17 і суд не вбачає підстав відступати від неї.

Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Дніпрофінансгруп» не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Так, рішення суду у цивільній справі №2-523/11 набрало законної сили, на його виконання були виготовлені виконавчі листи, які представник стягувача ПАТ КБ «Надра» отримав 19 березня 2013 року та згодом пред`явив для виконання до Тернівського відділу ДВС, про що свідчать відомості надані Тернівським відділом ДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно яких повідомлено, що виконавчий лист № 2-253/11 від 01.02.2012 року виданий Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення боргу в сумі 1837337,77 грн з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» надсилався стягувачем до Тернівського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області на виконання, проте 12 квітня 2017 року державним виконавчем на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, у зв`язку з чим винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Заявник, звертаючись до суду із цією заявою зазначає причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відсутність доказів виконання судового рішення, втрату виконавчого листа з причин, що не залежали від стягувача.

Згідно з ч. 1-4ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Діючим законодавством визначено, що дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, чи не втратило рішення законної сили, чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, а також обставини втрати виконавчого документа (коли виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» визначено, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище цивільних процесуальних норм, суд дійшов висновку про те, що дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у разі втрати отриманого раніше оригіналу виконавчого листа. Будь-які інші підстави для видачі судом дублікату виконавчого листа, законодавець не передбачив.

Таким чином, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України «Про виконавче провадження» строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України.

Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Одним із принципів в контексті справедливого судового розгляду, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, є рівність сторін.

Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником в заяві не наведено поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, зокрема, таких, які б виправдовували зволікання із розшуку та повторного пред`явлення виконавчого документу первісним стягувачем ПАТ КБ «Надра» до 17 липня 2020 року, коли ПАТ КБ «Надра» відступлені права вимоги до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки жодних доказів того, що первісний стягувач цікавився цим самим виконавчим провадженням або ходом виконання, або місцем знаходженням виконавчого листа, або взагалі виконанням судового рішення щонайменше пред`явлення виконавчого листа до виконання та його повернення без прийняття до виконання 12 квітня 2017 року, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання до 17 липня 2020 року неповажні.

Факт заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні має виключно матеріальну природу правонаступництва, однак сам по собі у процесуальному відношенні не може доводити поважності причин пропуску визначеного законом строку, у тому числі щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи заявника про те, що ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» не було відомо про втрату при пересилці виконавчого документу і виявилось це лише після процедури з`ясування інформації щодо виконавчого провадження у відділі ДВС, суд до уваги не приймає та вважає такі причини неповажними, зважаючи на те, що строк пред`явлення виконавчого документу пропущений без поважних причин стягувачем задовго до придбання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги до ОСОБА_2 , та відповідно ще до набуття Товариством статусу стягувача у вищенаведеному виконавчому листі.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ч. 1ст. 519 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За таких обставин, приймаючи до уваги тривалість зволікання з пред`явленням виконавчого листа до виконання, суд приходить до висновку про недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами жодної поважної причини для поновлення пропущеного строку, пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, а наведені заявником в заяві причини суд визнає неповажними, у зв`язку з чим заст. 433 ЦПК Українипідстави для поновлення такого строку відсутні.

За таких обставин, ураховуючи висновки суду про відмову у поновленні пропущених строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого документа належить відмовити з підстав звернення до суду із цієї заявою після закінчення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260,433,353, п. 17.4 РозділуXIII «Перехідні положення» ЦПК України,суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 20 березня 2023 року.

Суддя І.Г.Дубовенко