Рішення

від 21.03.2023 по справі 201/8858/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/8858/22

провадження 2/201/233/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум допомоги на дітей одиноким матерям, коштів та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради 09 листопада 2022 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум допомоги на дітей одиноким матерям, коштів та судових витрат, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року перебуває на обліку в Центральному управлінні СЗН Дніпровської міської ради як

отримувач державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Механізм призначення та виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям регламентує «Порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII. Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються заява про призначення допомоги та декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

ОСОБА_1 надала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У зв`язку з тим, що заявниця на той час доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку, управлінням було прийнято рішення від 02 вересня 2021 року про призначення їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на черговий період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Допомога на дітей одиноким матерям призначена з урахуванням доходів заявниці в розмірі 1732.04 грн. на першу дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, 1235.04 грн. на другу дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно.

На підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» нарахування та виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була автоматично подовжена з 01 березня 2022 року.

20 травня 2022 року ОСОБА_1 в черговий раз звернулася до управління з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. За результатами розгляду нової заяви, управлінням прийнято рішення від 27 травня 2022 року про відмову в наданні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 на підставі п. 35-2 Порядку № 1751. В результаті завантаження чергових оновлень програмного комплексу, нарахування та виплата державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 були автоматично подовжені з 01 травня 2022 року.

В ході перевірки дотримання законодавства під час надання соціальної підтримки Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Дніпропетровській області виявлено неправомірне нарахування ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року у зв`язку з тим, що за заявницю не був сплачений єдиний соціальний внесок більше ніж за три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

Рішенням управління від 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 повторно припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям та виставлено переплату надміру виплачених коштів за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року.

Відповідачу було направлено листа від 20 вересня 2022 року № 15/7-1365 з пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти в місячний термін. Проте, до цього часу кошти в розмірі 15810.40 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшли. Термін повернення вказаних надміру виплачених бюджетних коштів встановлено і відповідачем не виконано: вказані кошти не повернуто.

Отже, вказані гроші відповідачем отримані і використані в інтересах сім`ї, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдані збитки. Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ЦУ СЗН Дніпровської міської ради суму незаконно отриманої державної допомоги у розмірі 15810.40 грн. та судовий збір в розмірі 2 481 грн., сплачений при подачі позову, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечувала, оскільки вказані позивачем дані і документи були надані управлінню відразу з написанням заяви про грошову допомогу, позивач перевіряв її дані і надані документи, ніякої інформації не приховувала і додатково не повинна була надавати, отже закон не порушувала, тому не погодилася з викладеними в позові обставинами, просила в позові відмовити, не заперечував проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону та розгляду справи за її відсутності.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом з наданих позивачем документів та позиції сторони позивача з`ясовано, що ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року перебуває на обліку в Центральному (раніше в Соборному) управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

ОСОБА_1 надала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У зв`язку з тим, що заявниця на той час доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку, управлінням було прийнято рішення від 02 вересня 2021 року про призначення їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на черговий період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Допомога на дітей одиноким матерям призначена з урахуванням доходів заявниці в розмірі 1732.04 грн. на першу дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, 1235.04 грн. на другу дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно.

На. підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» нарахування та виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 позивачем була автоматично подовжена з 01 березня 2022 року.

20 травня 2022 року ОСОБА_1 в черговий раз звернулася до управління з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. За результатами розгляду нової заяви, управлінням прийнято рішення від 27 травня 2022 року про відмову в наданні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 на підставі п. 35-2 Порядку № 1751, у зв`язку з тим, що вона сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи, не працювала, не проходила військової служби, не провадила підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобувала освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно- технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу.

В результаті завантаження чергових оновлень програмного комплексу, нарахування та виплата державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 були автоматично подовжені з 01 травня 2022 року.

В ході перевірки дотримання позивачем законодавства під час надання соціальної підтримки Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Дніпропетровській області виявлено неправомірне нарахування позивачем ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року у зв`язку з тим, що за заявницю не був сплачений єдиний соціальний внесок більше ніж за три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

Рішенням управління (позивача) від 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 повторно припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям та виставлено переплату надміру виплачених коштів за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року. Відповідачу було направлено листа від 20 вересня 2022 року № 15/7-1365 з пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти в місячний термін. Проте, до цього часу кошти в розмірі 15810.40 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшли. Термін повернення вказаних надміру виплачених бюджетних коштів встановлено і відповідачем не виконано: вказані кошти не повернуто.

Отже, на думку позивача, вказані гроші відповідачем отримані і використані в інтересах сім`ї, кошти отримані безпідставно, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду, де просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ЦУ СЗН Дніпровської міської ради суму незаконно отриманої державної допомоги у розмірі 15810.40 грн. та судовий збір в розмірі 2 481 грн., сплачений при подачі позову.

Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно рішень Дніпровської міської ради від 23 січня 2019 року № 40/40 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» та Соборної районної у місті Дніпрі ради від 15 лютого 2019 року № 206 «Про припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради», управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради припинило свою діяльність як юридична особа шляхом приєднання до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 42788347).

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п. 5 статті 104 ЦК України).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис від 09 квітня 2020 року № 12241120014021920 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради.

Згідно п. 1.8 рішення Дніпровської міської ради від 22 вересня 2021 року № 108/10 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 січня 2021 року № 89/2 «Про Положення про Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради», Центральне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради є правонаступником прав та обов`язків управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, код ЄДРПОУ 03192454.

В судовому засіданні з наданих сторонами документів з`ясовано, що дійсно ОСОБА_1 з 01 березня 2005 року перебуває на обліку в Центральному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Механізм призначення та виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям регламентує «Порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII.

Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються заява про призначення допомоги та декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Згідно п. 34 Порядку № 1751 (в редакції від 20 липня 2021 року), допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 632.

П. 352 Порядку № 1751 (в редакції від 20 липня 2021 року) встановлено, що допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягай 18- річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах одинадцятому - п`ятнадцятому цього пункту).

Допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи, доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку.

ОСОБА_1 надала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У зв`язку з тим, що заявниця на той час доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку, управлінням було прийнято рішення від 02 вересня 2021 року про призначення їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на черговий період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Допомога на дітей одиноким матерям призначена з урахуванням доходів заявниці в розмірі 1732.04 грн. на першу дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, 1235.04 грн. на другу дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно.

П. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» встановлено, що строк виплати допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування і виплачуються за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

На підставі вищевикладеного, нарахування та виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була автоматично подовжена з 01 березня 2022 року.

20 травня 2022 року ОСОБА_1 в черговий раз звернулася до управління з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. За результатами розгляду нової заяви, управлінням (позивачем) прийнято рішення від 27 травня 2022 року про відмову в наданні державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 на підставі п. 35-2 Порядку № 1751, у зв`язку з тим, що вона сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи, не працювала, не проходила військової служби, не провадила підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобувала освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно- технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу.

На виконання вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214, з метою забезпечення масового автоматичного подовження усіх видів соціальних виплат, Міністерством соціальної політики України створюютвся доробки програмного забезпечення для автоматичного подовження усіх допомог.

В результаті завантаження чергових оновлень програмного комплексу, нарахування та виплата державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 позивачем були автоматично подовжені з 01 травня 2022 року.

В ході перевірки дотримання позивачем законодавства під час надання соціальної підтримки Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби у Дніпропетровській області виявлено начеб то неправомірне нарахування ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року у зв`язку з тим, що за заявницю не був сплачений єдиний соціальний внесок більше ніж за три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи.

Рішенням управління (позивача) від 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 повторно припинено виплату допомоги на дітей одиноким матерям та виставлено переплату надміру виплачених коштів за період з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року. Відповідачу було направлено листа від 20 вересня 2022 року № 15/7-1365 з пропозицією в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти в місячний термін. Проте, до цього часу кошти в розмірі 15810.40 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшли, вказані кошти не повернуто. Тому позивач вважає, що кошти отримані відповідачем безпідставно.

Суд не може погодитися з вказаною позицію позивача, виходячи з наступного.

Механізм призначення та виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям встановлює «Порядок призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Згідно з п. 34 Порядку № 1751 (в редакції на момент призначення допомоги), допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2, 5.18 «Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги» - до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять нарахована заробітна плата, грошові виплати, які мають систематичний характер та інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строк виплати, зокрема, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до органу соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 264 особи, яким виплачується державна соціальна допомога, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, інформують орган соціального захисту населення про зміну всіх обставин, які впливають на визначення права та розміру допомоги, шляхом надсилання письмового звернення поштою, за допомогою засобів електронного зв`язку (електронне звернення) та телефонного зв`язку.

Згідно з п.п. 46, 48, 49 Порядку № 1751 (у редакції на момент призначення допомоги) особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов`язані у десятиденний термін повідомити про це органи соціального захисту населення.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу, що призначає та виплачує цю допомогу з місяця, що настає після місяця, у якому виникли такі обставини. Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

Особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо).

Якщо отримувачам державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми, якими подано документи із свідомо неправдивими відомостями, не подано відомостей про зміни у складі сім`ї, приховуються обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги, було надміру виплачено суми допомоги, органи соціального захисту населення: визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та встановлюють строки їх повернення; повідомляють отримувачу державної соціальної допомоги сім`ям з дітьми про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.

Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються отримувачем державної допомоги сім`ям з дітьми самостійно. Органи соціального захисту населення мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми.

Статтею 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 надала до управління заяву про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У зв`язку з тим, що заявниця на той час доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку, управлінням було прийнято рішення від 02 вересня 2021 року про призначення їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на черговий період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Допомога на дітей одиноким матерям призначена з урахуванням доходів заявниці в розмірі 1732.04 грн. на першу дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, 1235.04 грн. на другу дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно.

На підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» нарахування та виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була автоматично подовжена з 01 березня 2022 року.

На виконання вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 214, з метою забезпечення масового автоматичного подовження усіх видів соціальних виплат, Міністерством соціальної політики України створюютвся доробки програмного забезпечення для автоматичного подовження усіх допомог.

В результаті завантаження чергових оновлень програмного комплексу, нарахування та виплата державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 позивачем були автоматично подовжені з 01 травня 2022 року.

При цьому, при цьому суд звертає увагу, що допомога ОСОБА_1 , як одинокій матері призначалася з 2018 року (а раніше з 2005 року), однак лише у 2021 році позивач звернувся з відповідними запитами щодо перевірки інформації про отримані доходи.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовийвисновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

В ході розгляду справи позивачем не наведено обов`язкових умови повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги, ознаки (обставини) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру - судом не встановлені, оскільки при призначенні допомоги позивач міг і повинен був дізнатися про порушення свого права з часу призначення відповідачу державної соціальної допомоги, тобто з 2018 року та при прийнятті подальших рішень 2020 року, 2021 року і інш., зробивши відповідні запити і перевіривши майновий стан, що своєчасно позивачем зроблено не було.

При цьому, суд звертає увагу, що всі відомості про місця роботи відповідачки наявні у її трудовій книжці, офіційні декларації і інш., що виключає факт приховування останньою таких відомостей.

Відповідно доположеньч.3,4ст.12ЦПКУкраїникожна сторонаповиннадовестиобставини,якімаютьзначення длясправиіна яківонапосилаєтьсяяк напідставусвоїхвимог абозаперечень,крімвипадків,встановленихцимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивачем не наведено обов`язкових умов повернення надмірно нарахованих сум державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, не доведено навмисного подання відповідачкою недостовірних відомостей або їх приховування, що в свою чергу могло вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, а отже не доведена недобросовісність відповідачки.

Крім того, враховуючи соціальний статус відповідачки, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідачки, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У справі «Zolotas проти Греції» (№2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупностістатей Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України,_якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, що порушення зобов`язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України_встановлено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань (надання достовірних відомостей). Отже вимога позивача про стягнення коштів не ґрунтується на вимогах закону.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до положень ст.141ЦПКУкраїни та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі по оплаті судового збору при подачі позову покладаються на позивача.

При таких обставинах суд вважає можливим Центральному управлінню СЗН Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум допомоги на дітей одиноким матерям, коштів та судових витрат відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 526, 530, 611, 625, 627 ЦК України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Центральному управлінню соціального захисту населення Дніпровської міської ради в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених сум допомоги на дітей одиноким матерям, коштів та судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -