Рішення

від 09.03.2023 по справі 144/315/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/315/21

Провадження № 2/144/38/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

секретаря судового засідання - Пігулі А.А.,

за участю: представника позивача ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурського Б.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Банара В.В.,

під час відкритого судового засідання в залі суду в смт. Теплик у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик-Агро» орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 0523781800:01:000:0025, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ «Теплик-Агро» до земельної ділянки кадастровий номер 0523781800:01:000:0025 площею 1,9273 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору, який укладений 27 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик-Агро» орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером: 0523781800:02:000:0025, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ «Теплик-Агро» до земельної ділянки, кадастровий номер 0523781800:02:000:0025, площею 1,9273 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору оренди. В обгрунтування своїх вимог вказав, що 27 лютого 2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:02:000:0025, площею 1,9273 га, розташовану на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області. 15 травня 2014 року на підставі даного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством було зареєстровано речове право право оренди вказаної земельної ділянки.

На даний час Товариство не має змоги використовувати земельну ділянку за призначенням та здійснювати її обробіток відповідно до умов договору оренди, оскільки фактично земельною ділянкою користується відповідач, який з весни 2017 відповідач самостійно почав обробляти свою земельну ділянку. Та жодним чином не реагував на вимоги та зауваження посадових осіб ТОВ «Теплик-Агро», тому, з метою захисту свого порушеного права, вважає за необхідне рішенням суду зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою.

Представник позивача ТОВ«Теплик-Агро»-Шандурський Б.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання пояснив, що жодних дій, направлених на перешкоджання господарській діяльності ТОВ «Теплик-Агро» на його земельній ділянці, особисто ним чи за його дорученням іншими особами не вчинялися, а тому твердження, викладені у позовній заяві Товариства, на увагу не заслуговують.

Представник відповідача адвокат Банар В.В., заперечив щодо задоволення позовних вимог, вказав позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених ним позовних вимог, окрім посилання на показання свідків працівників ТОВ «Теплик-Агро», які є підпорядкованими особами директору Товариства ОСОБА_2 , а тому їх свідчення не можуть бути прийнятими до уваги судом, вважав за необхідне відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Судом встановлено, що 27 лютого 2014 року між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивачу строком на 10 років передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 0523781800:02:000:0025, загальною площею 1,9273 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Завадівської сільської ради (а.с. 6-7).

На підставі даного договору оренди земельної ділянки за ТОВ «Теплик-Агро» зареєстровано право оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 15.05.2014 року за № 5667173 (а.с. 8).

Так, положеннями ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-XIV.

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування орендованою земельною ділянкою орендар має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з тим суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частина перша ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою, а також не доведено, що позивач вчиняв будь-які дії, направлені на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідачем в позасудовому порядку (зокрема, направляв вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про які зазначено в позовній заяві).

В матеріалах справи наявне письмове попередження відповідача ОСОБА_1 від 18.02.20217 року про наміри самостійно обробляти земельну ділянку, адресована директору ТОВ «Теплик-Агро» ОСОБА_2 , в якій він просить не проводити ніякі сільськогосподарські роботи на належній йому земельній ділянці (а.с. 9), на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Однак сама по собі вказана письмова заявавимога, яка навіть належним чином не зареєстрована ТОВ «Теплик-Агро», свідчить лише про наміри ОСОБА_1 розірвати достроково договірні відносини з Товариством, але не являється доказом чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні орендованою позивачем земельною ділянкою.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що працює в ТОВ «Теплик-Агро» на посаді керуючого відділом «Завадівка». У березні 2020 року ОСОБА_1 культивував свою земельну свою земельну ділянку, яка знаходиться в оренді Товариства «Теплик-Агро». Через кілька днів на даній земельній ділянці було виявлено встановлені межеві знаки (закопані коли).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що працює агрономом в ТОВ «Теплик-Агро», пояснив, що 25.032020, ОСОБА_1 самостійно було проведено обробіток земельної ділянки, яка перебуває в оренді ТОВ «Теплик-Агро». Акту про це не складали, лише повідомили керівництву.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А томусуд критичнооцінює показаннясвідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,які є працівниками ТОВ «Теплик-Агро» та знаходяться у підпорядкуванні директора Товариства - ОСОБА_2 .

За своїм внутрішнім переконанням суд відзначає, що наявність обставин вчинення орендодавцем перешкод у користуванні земельною ділянкою може прийматись до уваги тільки при наявності первинних та похідних доказів, що зафіксовані сторонніми особами (спостерігачами), органами місцевого самоврядування, органами державної влади за відповідним зверненням орендаря.

Доказів встановлення меж спірної земельної ділянки та саме виявлення порушень на цій земельній ділянці позивачем до матеріалів справи не долучено.

Згідно ст. 187 ЗК України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України - державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до ст. 190 ЗК України - громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.

Також, на підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою повинні бути надані суду первинні (прямі або непрямі) докази, які відтворюють ланцюжок неправомірних дій відповідача (триваючого порушення, що є підставою подачі негаторного позову), і як наслідок порушення права орендаря на користування земельною ділянкою, а саме доповідні (пояснення) відповідальних осіб по здійсненню господарської діяльності підприємства.

А потім, як наслідок в порядку захисту свого порушеного права на користування - звернення до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, органів державної влади, фіксування протиправних дій за допомогою фото або відеозйомки (речові докази).

Усі ці дії в сукупності є необхідними для встановлення об`єктивної істини у справі, і як наслідок підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Отже, в зазначеній категорії справ суттєвим питанням, що підлягає встановленню та дослідженню в судовому порядку є те, чи позивач довів належними та допустимими доказами порушення його прав як користувача земельної ділянки.

З огляду на наведене суд констатує, що позивачем належним чином не доведено обставини чинення перешкод відповідачем, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні на правах оренди ТОВ «Теплик-Агро» орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 0523781800:01:000:0025, які чиняться ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання його забезпечити вільний доступ ТОВ «Теплик-Агро» до земельної ділянки кадастровий номер 0523781800:01:000:0025 площею 1,9273 га, яка розташована на території Завадівської сільської ради Теплицького району Вінницької області та заборонити ОСОБА_1 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці на період дії договору, який укладений 27 лютого 2014 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2023.

Суддя