Рішення
від 16.03.2023 по справі 164/689/21
МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 164/689/21

п/с 2/164/64/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

з участю представника прокуратури Власюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицька державна нотаріальна контора Волинської області, відділ „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, про витребування у власність Маневицької об?єднаної територіальної громади в особі Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області з незаконного володіння земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Камінь-Каширськаокружна прокуратураВолинської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицька державна нотаріальна контора Волинської області, відділ „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування рішень державного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її у державну власність. Свої вимоги обґрунтували тим, що Камінь- Каширською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України „Про прокуратуру, було встановлено порушення інтересів держави під час використання земельної ділянки державної форми власності, зокрема земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства. Встановлено, що рішенням Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 1/8 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_2 було погоджено відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі частки (паю) згідно схеми поділу земель на частки (паї). Розпорядженням Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року ОСОБА_2 було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі частки (паю) для ведення особистого селянського господарства згідно схеми поділу земель, що підлягають паюванню, в межах Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області згідно з додатком: в урочищі „Селище № 6, площею 0.20 га, в урочищі „Ковлі № 1, площею 0.51 га, та в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 1.01 га. На підставі даного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 від 12 березня 2003 року, в якому вказано наступні розміри земельних ділянок, що призначені для ведення особистого селянського господарства, знаходяться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, а саме: ділянка № НОМЕР_1 в урочищі „Селище № 6, площею 0.20 га, ділянка № НОМЕР_2 (без зазначення назви урочища), площею 3.20 га, ділянка № НОМЕР_3 в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 3.70 га. Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області було встановлено, що ділянка № НОМЕР_2 , внесена до плану зовнішніх меж земельних ділянок державного акту ОСОБА_2 , не відповідає додатку до розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року (акт перевірки № 000152 від 30 квітня 2014 року). Відповідно до схеми розпаювання на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Шевченка по Комарівській сільській раді Маневицького району Волинської області, затвердженої рішенням цієї ради № 19/2 від 28 грудня 2001 року та погодженої начальником відділу земельних ресурсів Маневицького району Левчиком І.О., територія, на якій знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 3.20 га, що вказана в державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_2 , не відноситься до земель пайового фонду - це землі запасу сільської ради. Крім того, ОСОБА_2 із заявою в органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (до оформлення державного акту на право приватної власності на землю) про отримання цієї ділянки не зверталася і вказаними органами рішення про надання їй цієї земельної ділянки не виносилося. При набутті ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 3.20 га, було порушено вимоги ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Таким чином, оскільки Маневицька райдержадміністрація, видавши ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю, порушила вимоги Земельного кодексу України, прокурором Маневицького району Волинської області 4 липня 2014 року було подано позов до Маневицького районного суду Волинської області з вимогою визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 від 12 березня 2003 року. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області у справі № 164/1182/14-ц від 27 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, вказаний позов було задоволено повністю, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3.20 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, який видано ОСОБА_2 на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року „Про відведення в натурі земельних ділянок у розмірі частки (паю). Крім того, рішенням Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 1/8 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_3 було погоджено відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі частки (паю) згідно схеми поділу земель на частки (паї). На підставі розпорядження Маневицької райдержадміністрації № 393 від 17 грудня 2002 року ОСОБА_3 було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку у розмірі частки (паю) для ведення особистого селянського господарства згідно схеми поділу земель, що підлягають паюванню, в межах Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області згідно з додатком: в урочищі „Селище № 6, площею 0.19 га, в урочищі „Ковлі № 1, площею 0.51 га, та в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 1 га. На підставі даного розпорядження ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267 від 12 березня 2003 року, в якому вказано наступні розміри земельних ділянок, що призначені для ведення особистого селянського господарства, знаходяться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, а саме: ділянка № НОМЕР_1 в урочищі „Селище № 6, площею 0.19 га, ділянка № НОМЕР_2 (без зазначення назви урочища), площею 1.82 га, ділянка № НОМЕР_3 в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 2.31 га. Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області було встановлено, що ділянка № НОМЕР_2 , внесена до плану зовнішніх меж земельних ділянок державного акту ОСОБА_3 , не відповідає додатку до розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року (акт перевірки № 000152 від 30 квітня 2014 року). Відповідно до схеми розпаювання на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Шевченка по Комарівській сільській раді Маневицького району Волинської області, затвердженої рішенням цієї ради № 19/2 від 28 грудня 2001 року та погодженої начальником відділу земельних ресурсів Маневицького району Левчиком І.О., територія, на якій знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 1.82 га, що вказана в державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_3 , не відноситься до земель пайового фонду - це землі запасу сільської ради. Крім того, ОСОБА_3 із заявою в органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про отримання цієї ділянки не звертався і вказаними органами рішення про надання йому цієї земельної ділянки не виносилося. При набутті ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 1.82 га, було порушено вимоги ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті право власності на вказані у державному акті на право приватної власності на землю серії ВЛ від 12 березня 2003 року земельні ділянки на спадкоємців станом на 2014 рік переоформлено не було. Таким чином, оскільки Маневицька райдержадміністрація, видавши ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю, порушила вимоги Земельного кодексу України, прокурором Маневицького району Волинської області 5 вересня 2014 року було подано позов до Маневицького районного суду Волинської області з вимогою визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі розпорядження голови Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267 від 12 березня 2003 року. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області у справі № 164/1605/14-ц від 9 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, вказаний позов було задоволено повністю, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 1.82 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, який видано ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року „Про відведення в натурі земельних ділянок у розмірі частки (паю). Таким чином, державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266, а також державний акт на право приватної власності на землю, що виданий ОСОБА_3 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267, визнано недійсними в судовому порядку відповідно в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3.20 га, та в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 1.82 га. Громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як вбачається з інформації Маневицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 120/21.10-04.34 від 9 лютого 2021 року, померли, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 19 січня 2017 року. Відповідачем ОСОБА_1 після смерті її батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 23 червня 2020 року було оформлено спадщину на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, на підставі державних актів на право приватної власності на землю, що в судовому порядку у 2014 році було визнано недійсними. Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 після смерті батьків на підставі державних актів від 12 березня 2003 року, що видавалися на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у 2017 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, в натурі. В подальшому, 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом, що зареєстровано у реєстрі за № 397, перехід у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ, виданого Маневицькою районною державною адміністрацією 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації за № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266, її дочці ОСОБА_1 . Крім того, 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом, що зареєстровано у реєстрі за № 402, перехід у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, що належала чоловікові спадкодавця - ОСОБА_3 , який помер, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ, виданого Маневицькою районною державною адміністрацією 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267, її дочці ОСОБА_1 . На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом № 397 та № 402 від 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402) - індексний номер рішення 51775242 та щодо земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327) - індексний номер рішення 51790306. Як вбачається з відомостей, що містяться в публічній кадастровій карті та підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем ОСОБА_1 26 березня 2021 року на підставі розробленої технічної документації було зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га. Вказана земельна ділянка утворена внаслідок об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, за цільовим призначенням відноситься до земель для ведення особистого селянського господарства, за категорією - до земель сільськогосподарського призначення. Факт оформлення права на спадщину відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, та земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, а також в подальшому державна реєстрація права власності на зазначені земельні ділянки та перереєстрація вказаних земельних ділянок у земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ВЛ від 12 березня 2003 року, які в судовому порядку у 2014 році було визнано недійсними, та порушення при цьому вимог земельного законодавства відображено у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 141-ДК/156/АП/09/01-21 від 22 березня 2021 року, яка проводилася Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області. Верховний Суд у своїй постанові у справі № 367/2022/15ц від 29 травня 2019 року вказав, що помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об?єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об?єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п. 56). Земельна ділянка (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, яка утворилася внаслідок об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402, площею 3.20 га, на даний час згідно інформаційної довідки № 252747821 від 15 квітня 2021 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 , що перешкоджає власнику - державі в особі ГУ Держгеокадастру у Волинській області, а в подальшому Маневицькій селищній раді здійснювати права на користування та розпоряджання своїм майном. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв?язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо. Таким чином,свідоцтва проправо наспадщину зазаконом від24березня 2020року №397та №402(спадковасправа 433/2019)як такі,що виданіособі,яка немогла успадкуватимайно,яке фактичноне належалоспадкодавцю на момент відкриття спадщини, необхідно визнати недійсним за рішенням суду у зв`язку з тим, що вони стали підставою для подальшої державної реєстрації права власності на земельні ділянки та перереєстрації права власності на земельну ділянку, що утворилася шляхом об`єднання двох земельних ділянок, на які такі свідоцтва видавалися. Враховуючи положення ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для забезпечення державі в особі її органу - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0723683000:03:003:0327 та 0723683000:03:003:0402, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2020 року, індексні номери яких 51790306 та 51775242. Крім того, враховуючи що дані земельні ділянки в подальшому 26 березня 2021 року були об?єднані під кадастровим номером 0723683000:03:003:0432, відомості про що внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором відділу „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Коржик Л.В., необхідно усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2021 року, індексний номер якого 57400420. Враховуючи, що виготовлення технічної документації на земельні ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327) та (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402) відбулося без рішення відповідного органу місцевого самоврядування, на підставі визнаних недійсними в судовому порядку державних актів на право приватної власності на землю, які в подальшому об`єднано в земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), існування вказаної ділянки у сформованому вигляді є не раціональним, а тому необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 5.0251 га, в Державному земельному кадастрі. Похідною від вищевказаних позовних вимог є вимога щодо повернення земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, у державну власність, так як не зазначення про це в судовому рішенні є перешкодою для його реального виконання. Посилаючись на зазначені обставини, просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 24 березня 2020 року, зареєстроване у реєстрі за № 397 (спадкова справа № 433/2019) про перехід спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, відповідачу ОСОБА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 24 березня 2020 року, зареєстроване у реєстрі за № 402 (спадкова справа № 433/2019) про перехід спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, відповідачу ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2020 року з індексним номером 51790306 із одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327); усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2020 року з індексним номером 51775242 із одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402); усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення державного реєстратора відділу „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 березня 2021 року з індексним номером 57400420 із одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432); повернути ОСОБА_1 у державну власність ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

26 листопада 2021 року Камінь-Каширською окружною прокуратурою Волинської області було подано до суду заяву про зміну позовних вимог. Свої вимоги обґрунтували тим, що з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування рішень державного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення її у державну власність окружна прокуратура звернулася до суду 24 травня 2021 року. Пунктом 6 позовних вимог визначено повернути ОСОБА_1 у державну власність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га. Вказана позовна вимога була обґрунтована наявністю на час звернення окружною прокуратурою з даним позовом до суду повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на розпорядження земельною ділянкою (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га. Однак, Верховною Радою України 28 квітня 2021 року було прийнято Закон України № 1423-IX „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинності 27 травня 2021 року. Вказаним Законом було внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Так, п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельніділянки таземлі,не сформованіу земельніділянки,переходять укомунальну власністьз днянабрання чинностіцим пунктом. Таким чином, право власності на землі державної власності, в тому числі на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, згідно прийнятого Верховною Радою України Закону України № 1423-IX „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинності 27 травня 2021 року, перейшло до Маневицької селищної ради, в межах територіальної громади якої розташована спірна земельна ділянка. В зв?язку з цим, п. 6 заявлених позовних вимог необхідно замінити на формулювання наступного змісту: повернути ОСОБА_1 у комунальну власність Маневицької селищної ради земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га. Посилаючись на зазначені обставини, змінили заявлені позовні вимоги, виклавши пункт 6 позовних вимог наступним чином: повернути ОСОБА_1 у комунальну власність Маневицької селищної ради земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

18 січня 2022 року Камінь-Каширською окружною прокуратурою Волинської області було подано до суду заяву про зміну позовних вимог. Свої вимоги обґрунтували тим, що одними з найпоширеніших способів захисту права власності є віндикаційний і негаторний позови, які між собою є взаємовиключними, тобто не можуть бути заявлені одночасно. Так,віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-цвказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Однією з обов?язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова ВП ВС від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц). Поданий до суду окружною прокуратурою позов є негаторним. Негаторним позовом - є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов?язані з позбавленням його володіння майном (правовий висновок міститься у постанові ВС від 20 травня 2020 року у справі № 359/278/18-ц). Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов?язаних із позбавленням його володіння майном (постанова ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). З огляду на наведені визначення Велика Палата Верховного Суду впостанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-цзробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. При цьому необхідно зазначити, щопостановою від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18Верховний Суд скасував рішення судів першої і апеляційної інстанцій, зазначивши, що суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів про задоволення цього позову як негаторного, оскільки суди не встановили з посиланням на відповідні підтверджувальні належні, допустимі, достовірні й достатні докази, зокрема: чи взагалі вступав позивач після перереєстрації на себе права власності на спірне майно у фактичне володіння ним; станом на момент подання позову та прийняття рішення фактично володів спірним приміщенням позивач чи відповідач (або взагалі ніхто з них); з урахуванням викладеного, чи станом на момент подання позову та прийняття рішення в позивача були перешкоди від відповідача в здійсненні щодо спірного майна саме тільки прав користування й розпорядження або і права володіння також. Спірна земельна ділянка (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, яка утворилася внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0723683000:03:003:0327 та 0723683000:03:003:0402, на даний час згідно інформаційної довідки № 252747821 від 15 квітня 2021 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 , яка є незаконним володіючим невласником, що перешкоджає власнику Маневицькій селищній раді здійснювати правомочності власника (неволодіючого) на володіння, користування та розпоряджання своїм майном (земельною ділянкою). Разом із тим Верховний Суд при винесенні 18 листопада 2020 року постанови у справі№ 694/1726/18 вказав, щозгідно з ст. 387ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним. Згідно з абз. 1ч. 1 ст. 184ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Таким чином, об`єктом віндикайного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову, як в нашому випадку. Як правило, суб?єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц). Тому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК Україниє ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає зпостанови ВП ВС від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц(провадження № 14-140цс18), на яку посилається ВС у постанові ВП ВС від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц(провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4). Вирішуючи питання про відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 4 лютого 2020 року у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, № 911/3897/17 та від 3 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого. У цих постановах Верховний Суд, переглядаючи справу про витребування з незаконного володіння земельних ділянок лісогосподарського призначення, зробив висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України(перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Використовуючи даний спосіб захисту порушеного права Маневицької селищної ради, слід зауважити, що спірна земельнаділянка (кадастровийномер 0723683000:03:003:0432),площею 5.0251га,яка утвориласявнаслідок об`єднанняземельних ділянокз кадастровиминомерами 0723683000:03:003:0327та 0723683000:03:003:0402,не моглаперебувати увласності відповідача,так як ОСОБА_1 будь-якихзаходів зцією метоюне вживала(рішенняМаневицького районногосуду від27серпня 2014року та9жовтня 2014року вапеляційному порядкунею неоскаржувалися,із заявамидо органумісцевого самоврядуванняу встановленомузаконом порядкувона незверталася).Разом зцим,в силу об?єктивних обставин відповідач, проявивши розумну обачність, знала (повинна була знати) про те, що рішеннями Маневицького районного суду від 27серпня 2014року та9жовтня 2014року було визнанонедійсними державніакти направо приватноївласності наспірні земельніділянкиз кадастровими номерами 0723683000:03:003:0327 та 0723683000:03:003:0402, які в подальшому були об?єднані в одну земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432),а томувона їйне моженалежати.Вказане свідчитьпро недобросовісністьтакої особиі впливаєна вирішенняспору,зокрема провитребування земельноїділянки,але неможе свідчитипро неможливістьволодіння (законногочи незаконного)позивачем такоюземельною ділянкою. Водночас,як зазначеновище,заволодіння земельнимиділянками єнеможливим лишев разі,якщо натакі ділянкив принципіза жоднихумов неможе виникнутиправо власності.Якщо жзакон допускаєнабуття прававласності наземельні ділянки,але обмежуєїх використаннялише зпевною метою,то переданняділянок зпорушенням такогообмеження можесвідчити проте,що правовласності порушникана земельнуділянку невиникло,але несвідчить пронеможливість заволодіння(зокрема,неправомірного)земельною ділянкою. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані упостанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц(провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанова ВП ВС від 2 липня 2019 року у справі № 48/340(провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц,провадження № 14-67цс20, пункт 70). З урахуваннямзазначеної специфікиобороту нерухомогомайна володінняним досягаєтьсябез йогофізичного утриманняабо зайняття,як цевластиво длябагатьох видіврухомого майна(крімбездокументарних ціннихпаперів,часток устатутному капіталіТОВ,інших нематеріальнихоб?єктів тощо),а державнареєстрація прававласності нанерухоме майнопідтверджує фактичневолодіння ним.Тобто суб?єкт,за якимзареєстроване правовласності,визнається фактичнимволодільцем нерухомогомайна.При цьомудержавна реєстраціяправа власностіна нерухомемайно створюєспростовувану презумпціюнаявності всуб?єкта іправа володінняцим майном(якскладової прававласності). Отже,особа,за якоюзареєстроване правовласності нанерухоме майно,є йоговолодільцем.У випадкунезаконного,без відповідноїправової підставизаволодіння неютаким майном,право власності(включаючиправа володіння,користування тарозпорядження)насправді ідалі належатимеіншій особі-власникові.Останній маєправо витребуватице майноз незаконноговолодіння особи,за якоювоно зареєстрованена правівласності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа .З оглядуна вищевикладене,володіння нерухомиммайном,яке посвідчуєтьсядержавною реєстрацієюправа власності,може бутиправомірним абонеправомірним (законнимабо незаконним).Натомість,право володінняяк складоваправа власностінеправомірним (незаконним)бути неможе.Право володінняяк складоваправа власностіна нерухомемайно завждиналежить власниковімайна. Отже,особа,за якоюзареєстроване правовласності,є володільцемнерухомого майна,але правовласності (включаючиправо володінняяк складовуправа власності)може насправдіналежати іншійособі.Тому заволодінняземельною ділянкоюшляхом державноїреєстрації прававласності єможливим незалежновід того,набув володілецьправо власності(іправо володіння)на такуділянку чині. Натомість,Верховний Суду складіколегії суддівКасаційного господарськогосуду унаведених вищепостановах помилковоототожнив заволодіннягромадянами таюридичними особамиземлями таперехід доних прававолодіння цимиземлями.Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 23листопада 2021року звертаєувагу,що володінняяк фактичнийстан слідвідрізняти відправа володіння.Зокрема,права володіння,користування тарозпоряджання майномналежать власникумайна (ч.1ст.317ЦК України),незалежно відтого,є вінфактичним володільцемчи ні.Тому власникне втрачаєправо володіннянерухомим майному зв?язкуз державноюреєстрацією прававласності заіншою особою,якщо останняне набулаправа власності.Натомість,така особавнаслідок реєстраціїза неюправа власностіна нерухомемайно стаєфактичним володільцемтакого майна,але ненабуває прававолодіння,допоки правовласності зберігаєтьсяза попереднімволодільцем.Отже,володіння нерухомиммайном,яке посвідчуєтьсядержавною реєстрацієюправа власності,може бутиправомірним абонеправомірним (законнимабо незаконним).Натомість правоволодіння,якщо воноіснує,неправомірним (незаконним)бути неможе. Виходячиз викладеного,Велика ПалатаВерховного Судувідступає відвисновків ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногогосподарського судуу постановахвід 4лютого 2020року посправах №911/3311/17,№911/3574/17,№ 911/3897/17та від3вересня 2020року усправі №911/3449/17про те,що заволодіннягромадянами таюридичними особамиземлями означаєперехід доних прававолодіння цимиземлями,та проте,що заволодіннягромадянами таюридичними особамиземлями лісогосподарськогопризначення єнеможливим.У постановахВерховного Судуу складіколегії суддівКасаційного господарськогосуду від4лютого 2020року посправах №911/3311/17,№911/3574/17,№ 911/3897/17та від3вересня 2020року усправі №911/3449/17також сформульованийвисновок проте,що зайняттяспірної земельноїділянки зпорушенням положеньЗК Українита ЛКУкраїнитреба розглядатияк непов?язане зпозбавленням володінняпорушення прававласності державичи відповідноїтериторіальної громади;у такомуразі позовнувимогу прозобов?язання повернутиземельну ділянкуслід розглядатияк негаторнийпозов,який можназаявити впродовжусього часутривання порушенняправ законноговолодільця відповідноїземельної ділянки. ВеликаПалата ВерховногоСуду погоджуєтьсяз цимвисновком посуті поприйого неналежнеобґрунтування упостановах ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногогосподарського суду.У зазначеномувисновку йдетьсяне продержавну реєстраціюправа власностіза порушником(якеі розглядаєтьсяяк фактичнезаволодіння),а провчинення фізичнихдій щодоземельної ділянки-її зайняття(якене єзаволодінням).Відповідно допринципу реєстраційногопідтвердження володіннянерухомим майномйого фізичнезайняття особою,за якоюне зареєстрованеправо власностіна такемайно,не позбавляєвласника фактичноговолодіння,але створюєперешкоди уздійсненні нимправа користуваннясвоїм майном.У такихвипадках підлягаєзастосуванню ст.391ЦК України,відповідно доякої власникмайна маєправо вимагатиусунення перешкоду здійсненніним правакористування тарозпоряджання своїммайном (негаторнийпозов).Тому ВеликаПалата ВерховногоСуду невбачає підставдля відступленнявід наведеноговисновку ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногогосподарського суду. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постановизазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов?язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Водночас, використання у першому реченні слів „тимчасовим володільцем може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістомст. 391 ЦК Українинегаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов?язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово „права у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов?язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками .Питання розмежуваннявіндикаційного танегаторного позовіввисвітлювалось ів постановіВП ВСвід 4липня 2018року усправі №653/1096/16-ц(провадження№ 14-181цс18).Зокрема,в пункті39зазначено,що визначальнимкритерієм длярозмежування віндикаційногота негаторногопозовів єнаявність абовідсутність вособи прававолодіння майномна моментзвернення зпозовом досуду;в пункті89зазначено,що особа,яка зареєструвалаправо власностіна об?єктнерухомості,набуває щодонього всіправоможності власника.З оглядуна усталенупрактику ВеликоїПалати ВерховногоСуду,з метоюбільш чіткогоі ясноговикладення своєїправової позиціїВелика ПалатаВерховного Судувважає доцільнимчастково відступитивід зазначенихвисновків шляхомтакого уточнення:визначальним критеріємдля розмежуваннявіндикаційного танегаторного позовівє відсутністьабо наявністьу позивачаволодіння майном;відсутність абонаявність вособи володіннянерухомим майномвизначається виходячиз принципуреєстраційного підтвердженняволодіння;особа,до якоїперейшло правовласності наоб?єкт нерухомості,набуває щодонього всіправоможності власника,включаючи правоволодіння. ВеликаПалата ВерховногоСуду нагадує,що уразі,коли вонавідступила відвисновку щодозастосування нормиправа уподібних правовідносинах,викладеного враніше ухваленомурішенні водній зісправ ВерховногоСуду України,Великої ПалатиВерховного Судучи ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів (палати,об?єднаної палати),згідно зчастиною шостоюсудивраховують висновок,викладений увказаній постановіВеликої ПалатиВерховного Суду(постановиВП ВСвід 31жовтня 2018року усправі №161/12771/15-ц)(пункт88),від 26червня 2019року усправі №761/9584/15-ц(пункт93),від 1квітня 2020року усправі №520/13067/17(пункт27.3),від 30червня 2020року усправі №264/5957/17(пункт43).Тобто відступленнявід висновкущодо застосуваннянорми правау подібнихправовідносинах,викладеного враніше ухваленомурішенні водній зісправ ВерховногоСуду України,Великої ПалатиВерховного Судучи ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів (палати,об?єднаної палати),означає відступленнявід аналогічнихвисновків,сформульованих ранішев іншихпостановах ВерховногоСуду України,Великої ПалатиВерховного Судучи ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів (палати,об`єднаної палати).Відповідно доч.5,6ст.13Закону України„Про судоустрійі статуссуддів висновкищодо застосуваннянорм права,викладені упостановах ВерховногоСуду,є обов`язковимидля всіхсуб`єктів владнихповноважень,які застосовуютьу своїйдіяльності нормативно-правовийакт,що міститьвідповідну нормуправа. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Таким чином, при розгляді даної справи необхідно визначити такий спосіб захисту прав Маневицької селищної ради, як подання віндикаційного позову, тобто позову про витребування земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, із незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 . Верховною Радою України 28 квітня 2021 року було прийнято Закон України № 1423-IX „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинності 27 травня 2021 року. Вказаним Законом було внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Так, п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Таким чином, право власності на землі державної власності, в тому числі на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, згідно прийнятого Верховною Радою України Закону України № 1423-IX „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинності 27 травня 2021 року, перейшло до Маневицької селищної ради, в межах територіальної громади якої розташована спірна земельна ділянка. Посилаючись на зазначені обставини, змінили заявлені позовні вимоги та просили витребувати у власність Маневицької об`єднаної територіальної громади в особі Маневицької селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

В судовому засіданні представник прокуратури Власюк М.С. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просила витребувати у власність Маневицької об`єднаної територіальної громади в особі Маневицької селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

Представник позивача - Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, представники третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області, відділу „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області в судове засідання не прибули, подали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області позовні вимоги підтримує, Маневицька державна нотаріальна контора Волинської області, відділ „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області щодо вирішення заявлених позовних вимог покладаються на думку суду.

Відповідач ОСОБА_1 на виклик в судове засідання не з`явилася, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлялася судом про час та місце слухання справи, що підтверджується дослідженими судом документами про відмову від одержання судової повістки, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно з ч. 5-7 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1-5, 9-10 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином завчасно повідомленою про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку представника прокуратури Власюк М.С., яка не заперечувала щодо розгляду справи у відсутності представника позивача - Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, представників третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області, відділу „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, відповідача ОСОБА_1 , враховуючи те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності представника позивача - Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, представників третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області, відділу „Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області та відповідача ОСОБА_1 , ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника прокуратури Власюк М.С., проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечуєгромадянам таюридичним особамрівні умовизахисту праввласності наземлю. Власникземельної ділянкиабо землекористувачможе вимагатиусунення будь-якихпорушень йогоправ наземлю,навіть якщоці порушенняне пов?язаніз позбавленнямправа володінняземельною ділянкою,і відшкодуваннязавданих збитків. Захистправ громадянта юридичнихосіб наземельні ділянкиздійснюється шляхом: а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 397 ЦК України володільцем чужогомайна єособа,яка фактичнотримає йогоу себе. Правоволодіння чужиммайном моженалежати одночаснодвом абобільше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Недопускається прийняттяспадщини зумовою чиіз застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихчастинами другою - четвертоюстатті 1273цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 1/8 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_2 було погоджено відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі частки (паю) згідно схеми поділу земель на частки (паї). Розпорядженням Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року ОСОБА_2 було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі частки (паю) для ведення особистого селянського господарства згідно схеми поділу земель, що підлягають паюванню, в межах Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області згідно з додатком: в урочищі „Селище № 6, площею 0.20 га, в урочищі „Ковлі № 1, площею 0.51 га, та в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 1.01 га. На підставі даного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 від 12 березня 2003 року, в якому вказано наступні розміри земельних ділянок, що призначені для ведення особистого селянського господарства, знаходяться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, а саме: ділянка № НОМЕР_1 в урочищі „Селище № 6, площею 0.20 га, ділянка № НОМЕР_2 (без зазначення назви урочища), площею 3.20 га, ділянка № НОМЕР_3 в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 3.70 га. Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області було встановлено, що ділянка № НОМЕР_2 , внесена до плану зовнішніх меж земельних ділянок державного акту ОСОБА_2 , не відповідає додатку до розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року (акт перевірки № 000152 від 30 квітня 2014 року). Відповідно до схеми розпаювання на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Шевченка по Комарівській сільській раді Маневицького району Волинської області, затвердженої рішенням цієї ради № 19/2 від 28 грудня 2001 року та погодженої начальником відділу земельних ресурсів Маневицького району Левчиком І.О., територія, на якій знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 3.20 га, що вказана в державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_2 , не відноситься до земель пайового фонду - це землі запасу сільської ради. ОСОБА_2 із заявою в органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про отримання цієї ділянки не зверталася і вказаними органами рішення про надання їй цієї земельної ділянки не виносилося. При набутті ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 3.20 га, було порушено вимоги ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Оскільки Маневицька райдержадміністрація, видавши ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю, порушила вимоги Земельного кодексу України, прокурором Маневицького району Волинської області 4 липня 2014 року було подано позов до Маневицького районного суду Волинської області з вимогою визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 від 12 березня 2003 року. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області у справі № 164/1182/14-ц від 27 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, вказаний позов було задоволено повністю, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3.20 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, який видано ОСОБА_2 на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року „Про відведення в натурі земельних ділянок у розмірі частки (паю). Рішенням Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 1/8 від 11 квітня 2002 року ОСОБА_3 було погоджено відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі частки (паю) згідно схеми поділу земель на частки (паї). На підставі розпорядження Маневицької райдержадміністрації № 393 від 17 грудня 2002 року ОСОБА_3 було відведено в натурі (на місцевості) земельну ділянку у розмірі частки (паю) для ведення особистого селянського господарства згідно схеми поділу земель, що підлягають паюванню, в межах Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області згідно з додатком: в урочищі „Селище № 6, площею 0.19 га, в урочищі „Ковлі № 1, площею 0.51 га, та в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 1 га. На підставі даного розпорядження ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267 від 12 березня 2003 року, в якому вказано наступні розміри земельних ділянок, що призначені для ведення особистого селянського господарства, знаходяться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, а саме: ділянка № НОМЕР_1 в урочищі „Селище № 6, площею 0.19 га, ділянка № НОМЕР_2 (без зазначення назви урочища), площею 1.82 га, ділянка № НОМЕР_3 в урочищі „Стрічено № 6, площею 0.30 га, загальною площею 2.31 га. Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області було встановлено, що ділянка № НОМЕР_2 , внесена до плану зовнішніх меж земельних ділянок державного акту ОСОБА_3 , не відповідає додатку до розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року (акт перевірки № 000152 від 30 квітня 2014 року). Відповідно до схеми розпаювання на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Шевченка по Комарівській сільській раді Маневицького району Волинської області, затвердженої рішенням цієї ради № 19/2 від 28 грудня 2001 року та погодженої начальником відділу земельних ресурсів Маневицького району Левчиком І.О., територія, на якій знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 1.82 га, що вказана в державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_3 , не відноситься до земель пайового фонду - це землі запасу сільської ради. ОСОБА_3 із заявою в органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про отримання цієї ділянки не звертався і вказаними органами рішення про надання йому цієї земельної ділянки не виносилося. При набутті ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 1.82 га, було порушено вимоги ст. 116 ЗК України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті право власності на вказані у державному акті на право приватної власності на землю серії ВЛ від 12 березня 2003 року земельні ділянки на спадкоємців станом на 2014 рік переоформлено не було. Оскільки Маневицька райдержадміністрація, видавши ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю, порушила вимоги Земельного кодексу України, прокурором Маневицького району Волинської області 5 вересня 2014 року було подано позов до Маневицького районного суду Волинської області з вимогою визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі розпорядження голови Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267 від 12 березня 2003 року. Рішенням Маневицького районного суду Волинської області у справі № 164/1605/14-ц від 9 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, вказаний позов було задоволено повністю, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 1.82 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, який видано ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року „Про відведення в натурі земельних ділянок у розмірі частки (паю). Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266, а також державний акт на право приватної власності на землю, що виданий ОСОБА_3 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької РДА № 393 від 17 грудня 2002 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267, визнано недійсними в судовому порядку відповідно в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 3.20 га, та в частині земельної ділянки № НОМЕР_2 , загальною площею 1.82 га. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як вбачається з інформації Маневицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 120/21.10-04.34 від 9 лютого 2021 року, померли, а саме: ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачем ОСОБА_1 після смерті її батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 23 червня 2020 року було оформлено спадщину на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, на підставі державних актів на право приватної власності на землю, що в судовому порядку у 2014 році було визнано недійсними. Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 після смерті батьків на підставі державних актів від 12 березня 2003 року, що видавалися на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у 2017 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, в натурі. В подальшому, 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом, що зареєстровано у реєстрі за № 397, перехід у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ, виданого Маневицькою районною державною адміністрацією 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації за № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266, її дочці ОСОБА_1 . Крім того, 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом, що зареєстровано у реєстрі за № 402, перехід у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 спадщини у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, яка знаходиться на території Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області, що належала чоловікові спадкодавця - ОСОБА_3 , який помер, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ, виданого Маневицькою районною державною адміністрацією 12 березня 2003 року на підставі розпорядження Маневицької районної державної адміністрації № 393 від 17 грудня 2002 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267, її дочці ОСОБА_1 . На підставі вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом № 397 та № 402 від 24 березня 2020 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Маневицької державної нотаріальної контори Волинської області Волчук Т.М. було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402) - індексний номер рішення 51775242 та щодо земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327) - індексний номер рішення 51790306. Як вбачається з відомостей, що містяться в публічній кадастровій карті та підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем ОСОБА_1 26 березня 2021 року на підставі розробленої технічної документації було зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га. Вказана земельна ділянка утворена внаслідок об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, за цільовим призначенням відноситься до земель для ведення особистого селянського господарства, за категорією - до земель сільсько-господарського призначення. Факт оформлення права на спадщину відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, та земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, а також в подальшому державна реєстрація права власності на зазначені земельні ділянки та перереєстрація вказаних земельних ділянок у земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ВЛ від 12 березня 2003 року, які в судовому порядку у 2014 році було визнано недійсними, та порушення при цьому вимог земельного законодавства відображено у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 141-ДК/156/АП/09/01-21 від 22 березня 2021 року, яка проводилася Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області. Верховний Суд у своїй постанові у справі № 367/2022/15ц від 29 травня 2019 року вказав, що помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об?єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об?єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п. 56). Земельна ділянка (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га, яка утворилася внаслідок об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327), площею 1.8251 га, та земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), площею 3.20 га, на даний час згідно інформаційної довідки № 252747821 від 15 квітня 2021 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 , що перешкоджає власнику - Маневицькій селищній раді здійснювати права на користування та розпоряджання своїм майном. Зазначені обставини підтвердила представник прокуратури Власюк М.С. в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 266 від 12 березня 2003 року, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Волинській області № 000152 від 30 квітня 2014 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 серпня 2014 року, державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 267 від 12 березня 2003 року, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 9 жовтня 2014 року, повідомлення Комарівської сільської ради Маневицького району Волинської області № 80/01-10/1-20 від 9 червня 2020 року, повідомлення ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 10-3-0.2210-5028/2-20 від 23 липня 2020 року, повідомлення Маневицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 120/21.10-04.34 від 9 лютого 2021 року, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 245273907 від 22 лютого 2021 року, інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 245273636 від 22 лютого 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51775242 від 25 березня 2020 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51790306 від 26 березня 2020 року, витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432) від 27 квітня 2021 року, повідомлення Маневицької селищної ради Волинської області № 142/02-06 від 26 січня 2021 року, повідомлення ГУ Держгеокадастру у Волинській області від № 9-3-0.2-3167/2-21 від 18 травня 2021 року, повідомлення Маневицької селищної ради Волинської області № 342/02-06 від 2 березня 2021 року, витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0402) від 24 лютого 2021 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2020 року, що зареєстровано у реєстрі за № 402, свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 березня 2020 року, що зареєстровано у реєстрі за № 397, повідомлення ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 10-3-0.4-2053/2-21 від 23 березня 2021 року, акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 141-ДК/156/АП/09/01-21 від 22 березня 2021 року, витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432) від 14 травня 2021 року, інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 252747821 від 15 квітня 2021 року, витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327) від 24 лютого 2021 року, технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок (кадастровий номер 0723683000:03:003:0327, кадастровий номер 0723683000:03:003:0402), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 березня 2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 березня 2020 року, технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 81 ЦПК України будь-яких заперечень на позовні вимоги станом на час розгляду справи не подано, як і не подано доказів, що свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що з незаконного володіння ОСОБА_1 слід витребувати у власність Маневицької об?єднаної територіальної громади в особі Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Волинської обласної прокуратури (юридична адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 3405 гривень судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 3, 15-16, 184, 317, 387, 391, 397, 1216, 1268, 1296, 1301 ЦК України, ст. 125-126, 152 ЗК України, Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність Маневицької об?єднаної територіальної громади в особі Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 0723683000:03:003:0432), площею 5.0251 га.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Волинської обласної прокуратури (юридична адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) судові витрати на загальну суму 3405 (три тисячі чотириста п?ять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте Маневицькимрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області, місцезнаходження: 44601, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 19 Камінь-Каширськогорайону Волинської області, код ЄДРПОУ 04333193.

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Маневицька державна нотаріальна контора Волинської області, місцезнаходження: 44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 14 Камінь-Каширськогорайону Волинської області, код ЄДРПОУ 02887467.

Третя особана сторонівідповідача,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,-відділ „Центрнадання адміністративнихпослуг виконавчогокомітету Маневицькоїселищної радиКамінь-Каширськогорайону Волинськоїобласті, місцезнаходження: 44601, смт. Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, 34а Камінь-Каширськогорайону Волинської області, код ЄДРПОУ 04333193.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2023 року.

Суддя районного суду О.В. Невар

СудМаневицький районний суд Волинської області
Дата ухвалення рішення16.03.2023
Оприлюднено24.03.2023
Номер документу109736300
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —164/689/21

Ухвала від 29.06.2023

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Ухвала від 14.06.2023

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Рішення від 16.03.2023

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Рішення від 16.03.2023

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Ухвала від 04.09.2022

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Ухвала від 14.09.2021

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

Ухвала від 26.05.2021

Цивільне

Маневицький районний суд Волинської області

Невар О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні