Ухвала

від 23.03.2023 по справі 484/3477/22

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 484/3477/22

Провадження № 2/484/114/23

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23.03.2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання Шаповалова В.О., Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп", Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Інвестбанк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "СЮІТА 2006", про визнання іпотечного договору виконаним та зняття іпотечного обтяження

ВСТАНОВИЛА:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп", Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Інвестбанк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "СЮІТА 2006", про визнання іпотечного договору виконаним та зняття іпотечного обтяження.

Представник позивача, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити та судове засідання провести без його участі та участі позивача.

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп", в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі. Надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, публічного акціонерного товариства комерційного банку "Інвестбанк" та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Причини неявки невідомі. Відзив на позов та письмові пояснення на позов не надали.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Судом встановлено, що 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» був укладений кредитний договір №75/10, за умовами якого ПАТ «КБ «Інвестбанк» надав останньому кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) у доларах США.

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №841, відповідно до якого підприємством передано в іпотеку банку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19-22)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2018 року у справі №916/2231/18 задоволено позов ПАТ «КБ «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» до ПП «СЮІТА 2006» про стягнення коштів. Стягнуто з ПП «СЮІТА 2006» на користь ПАТ «КБ «Інвестбанк» 109 770 грн. 22 коп. як частину заборгованості за кредитом в загальному розмірі 4 905 900 грн., заборгованість по процентам за період з 21 вересня 2016 року по 20 листопада 2016 року в сумі 8 229 грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 1 770 грн. Рішення набрало законної сили 16.01.2019р.

Вказаним рішенням встановлено, що банк свої зобов`язання за кредитним договором за №75/10 виконав своєчасно та надав ПП «СЮІТА 2006» кредитні кошти на загальну суму 21 114 221 грн. 49 коп. Позичальник повернув кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321 грн. 49 коп. В порушення умов кредитного договору №75/10, станом на 01 липня 2018 року у позичальника ПП «СЮІТА 2006» існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014 грн 47 коп., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 114 грн. 47 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «ФК «Фінвест груп» (новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, у тому числі й за іпотечним договором, посвідченим 25 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим №841, яким в іпотеку було передано належну позивачу квартиру.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 листопада 2020 року №232798227 вбачається, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року та договору про внесення змін до договору купівлі продажу від 27 квітня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. (а.с. 9-18, 45-48)

Також, в інформації наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір №841, виданий 25 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст.590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з ч.3 ст.33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

При цьому, під час вирішення спору у даній справі необхідно звернути увагу на предметну юрисдикцію такого спору.

Так, предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначено у ст.20 ГПК України.

Так, за змістом п.1 ч.1 ст.20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Як зазначалось вище, 21 грудня 2010 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» був укладений кредитний договір №75/10, за умовами якого банк надав кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 200 000 доларів США з подальшою конвертацією у гривню, або безпосередньо у гривні, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) у доларах США.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаного договору 25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченком Г.А., зареєстрований за №841, відповідно до якого підприємством передано в іпотеку банку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19-22)

Отже, матеріали справи свідчать, що правовідносини у цьому спорі виникли стосовно договору іпотеки, укладеного для виконання кредитного договору, сторонами якого є юридична особа та приватне підприємство.

Разом з тим, у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі №904/2526/18 (провадження 12-272гс18) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Тобто, оскільки предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа як кредитодавець і приватне підприємство, як позичальник, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору у даній справі є юридична та фізична особа - сторони іпотечного договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження по зазначеній справі.

Керуючись ст. 197, 200, 255, 258-260 ЦПК України

УХВАЛИЛА:

Провадження посправі запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Факторинговакомпанія "Фінвестгруп",Публічного акціонерноготовариства комерційногобанку "Інвестбанк",третя особа,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Приватне підприємство"СЮІТА2006",про визнанняіпотечного договорувиконаним тазняття іпотечногообтяження закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко