Постанова

від 22.03.2023 по справі 922/2201/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків Справа № 922/2201/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Склярук О.І.

при секретарі Стойка В.В.

за участю:

позивача не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" (вх. №391Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шарко О.В.), повний текст якого складено 17.01.2022 року

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018", м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , м. Харків

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі № 922/2201/21 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" оформлене протоколом від 20.03.2019 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2270,00 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 20000,00 грн.; витрати за проведену експертизу в сумі 9266,94 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Позивачем не доведено яку суму становить ринкова вартість частки позивача у ТОВ "Енергосервіс 2018" та не встановлено яким чином наявність права на нерухоме майно впливає на інвестиційну привабливість частки.

Господарським судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено яким чином ТОВ "Енергосервіс 2018" набуло право на нерухоме майно, чи оплачене таке придбання майна у тому числі за рахунок коштів позивача.

ТОВ "Енергосервіс 2018" зобов`язано було виконати договір купівлі- продажу нерухомого майна в частині його оплати, тобто, активу товариства у вигляді нерухомого майна відповідав пасив у вигляді необхідності сплати його вартості.

ТОВ "Енергосервіс 2018" не виконувались належним чином договірні відносини внаслідок чого виникла заборгованість, яку останнім не сплачено.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі залишено без руху, у зв`язку з пропуском апелянтом двадцятиденного строку на оскарження рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку та поданням апеляційної скарги без заяви про продовження процесуальних строків; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту; витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2201/21.

14.02.2022 року з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2201/21 у 2-х томах (вх. №299).

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 року продовжено апелянту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" процесуальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року, протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 року повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 заявникові.

Постановою Верховного Суду від 17.10.2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" задоволено; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 у справі №922/2201/21 скасовано; справу № 922/2201/21 направлено до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 у даній справі та направляючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, зокрема, виходив з того, що постановляючи 15.07.2022 року ухвалу про повернення апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги ст.ст. 174, 242, 260 ГПК України, оскільки постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги до закінчення строку на усунення недоліків.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.11.2022 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 залишено без руху, оскільки оскаржуване рішення ухвалено 05.01.2022 року, його повний текст складено 17.01.2022 року, останнім днем подання апеляційної скарги, з урахуванням вихідного дня (неділі) є 07.02.2022 року, втім апеляційна скарга, згідно штампу печатки Східного апеляційного господарського суду (вх.№391) надійшла до суду апеляційної інстанції 08.02.2022 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку на оскарження рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку та без заяви про продовження процесуальних строків; апелянта зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

11.01.2023 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№346), в якій останній просив поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, оскільки апелянт отримав повний текст оскаржуваного рішення лише 19.01.2022 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу №922/2201/21 до розгляду на "15" лютого 2023 р. о 09:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 до розгляду апеляційної скарги; попереджено, що неявка учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вище зазначено, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 року було повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 заявникові.

Разом з тим, оригінал апеляційної скарги, з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" (вх. №391Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 було надіслано апелянту на його поштову адресу м. Харків, вул. Дружби Народів, 227, кв. 28 (№6102271019067).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року апелянту ТОВ "Енергосервіс 2018" у строк не пізніше 15.03.2023 року, в порядку, передбаченому ст.ст. 80, 91 ГПК України ухвалено надати Східному апеляційному господарському суду оригінал апеляційної скарги, поданої ТОВ "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі № 922/2201/21 та додатки до апеляційної скарги; оголошено перерву у розгляді справи №922/2201/21 до "22" березня 2023 р. о 14:30 год., явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

16.03.2023 року на адресу суду від апелянта на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року надійшло клопотання про долучення документів (вх.№2988), в якому останній просить долучити до матеріалів справи апеляційну скаргу на 5 арк., квитанцію про сплату судового збору на 1-му арк., описи вкладення до цінного листа на 2-х арк. та конверт (оригінал апеляційної скарги, поданої ТОВ "Енергосервіс 2018" на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі № 922/2201/21 та додатки до апеляційної скарги), які долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року, у зв`язку з тимчасової непрацездатністю судді Гези Т.Д., на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Склярук О.І.

У судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 22.03.2023 року о 14:30 год. не з`явились всі учасники справи, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Телефонограмами від 21.03.2023 року було повідомлено представника ТОВ "Енергосервіс 2018" адвоката Бочарову О.М. та третю особу ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, про обізнаність апелянта ТОВ "Енергосервіс 2018" про дату, час та місце розгляду справи свідчить клопотання про долучення документів (вх.№2988 від 16.03.2023 року), надане апелянтом до суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року.

Інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 15.02.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи,перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Енергосервіс 2018".

З дати державної реєстрації і по теперішній час ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі відповідача у розмірі 50 %. Інші 50 % в статутному капіталі ТОВ "Енергосервіс 2018" належать ОСОБА_2 ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача).

На загальних зборах учасників ТОВ "Енергосервіс 2018", які відбулись 10.08.2018 року, учасниками товариства було прийнято рішення про придбання нерухомого майна (нежитлових будівель), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною вартістю 345050,00 грн.

На виконання вказаного рішення, між відповідачем та ТОВ "Харківтехбуд" був укладений договір купівлі - продажу, внаслідок чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: нежитлові будівлі літ. "А-2" площею 569,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1356,0 кв.м., літ. "В-1" площею 165,1 кв.м., літ. "Г-1" площею 46,1 кв.м. та літ. "Д-1" площею 154,8 кв.м. який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивач вказує на те, що у 2021 році нею було прийнято рішення про відчуження своєї частки в статутному капіталі ТОВ "Енергосервіс 2018".

Приймаючи вказане рішення позивач була впевнена, що перелічене вище нерухоме майно, яке за своєю суттю є цілісним майновим комплексом, перебуває у власності відповідача, збільшувало інвестиційну привабливість ТОВ "Енергосервіс 2018" та напряму впливало на ринкову вартість частки позивача.

З метою попереднього визначення вартості його частки, позивачем був укладений договір №21/01-21 від 25.01.2021 року з адвокатським бюро "ЮРІЙ КОВАЛЕНКО".

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.04.2021 року до договору, АБ "ЮРІЙ КОВАЛЕНКО" зобов`язалось провести процедуру Due Diligence у відношенні ТОВ "Енергосервіс 2018", організувати проведення аудиту діяльності ТОВ "Енергосервіс 2018" за 2020 рік, здійснити оцінку ефективності системи управління, ініціювати проведення інвентаризації основних засобів за участю управлінського персоналу ТОВ "Енергосервіс 2018", отримати установчі та інші внутрішні документи ТОВ "Енергосервіс 2018", отримати фінансову звітність ТОВ "Енергосервіс 2018", за останні три роки, організувати проведення оцінки вартості частки позивача в статутному капіталі ТОВ "Енергосервіс 2018".

На виконання вказаного доручення клієнта, АБ "ЮРІЙ КОВАЛЕНКО" були вжиті заходи для встановлення реального фінансового стану відповідача, для чого були здійснені запити до різних установ, зокрема до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З отриманої 06.04.2021 року інформаційної довідки №251388402 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, АБ "ЮРІЙ КОВАЛЕНКО" дізналось, що 28.03.2019 року відповідач відчужив нерухоме майно, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи ОСОБА_3 , договір з яким був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем Іваном Олександровичем, про що було повідомлено позивачу.

Позивач зазначає, що оскільки вартість відчуженого нерухомого майна становила 380 000,00 грн., а розмір статутного капіталу ТОВ "Енергосервіс 2018" становив лише 100,00 грн., така угода щодо відчуження нерухомого майна відповідає критеріям "значного правочину", який може вчинятись лише за згодою загальних зборів учасників товариства.

Проте, позивач вказує, що вона, як власник частки в статутному капіталі ТОВ "Енергосервіс 2018" у розмірі 50% статутного капіталу, не приймала участі в загальних зборах учасників товариства, на яких вирішувалось би питання про відчуження нерухомого майна. Про проведення цих загальних зборів її не було повідомлено і протокол загальних зборів вона не підписувала, оскільки, в період з 19.01.2019 року по 11.04.2019 року була відсутня в Україні, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 26.03.2021 року № 91/Г-3749.

Відтак, позивач була позбавлена права на управління товариством, зокрема права на участь в загальних зборах учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" та, відповідно, права вирішувати питання про відчуження майна ТОВ "Енергосервіс 2018", що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому остання просила визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018", оформлене протоколом від 28.03.2019 року.

05.01.2022 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

Відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ст. 80 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства, зокрема, мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Таким чином, позивач, як учасник якому належить частка в статутному капіталі ТОВ "Енергосервіс 2018" у розмірі 50%, могла реалізувати своє право на управління цим товариством не інакше ніж через участь у загальних зборах учасників зазначеного товариства.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників, зокрема належить: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено порядок скликання загальних зборів учасників товариства. Зокрема, загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене ч. 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого ч.3 ст.32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини 7 цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин 8 та 9 цієї статті не застосовуються.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача, як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Місцевим господарським судом обґрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №923/876/16, де, зокрема, вказано на те, що якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Відповідач, заявляючи про обізнаність позивача про проведення зборів 20.03.2019 року, вказує про направлення такого повідомлення їй на електронну адресу, оскільки ОСОБА_1 проживає в АР Крим та повідомити її засобами поштового зв`язку не є можливим.

Втім, відповідних доказів, які про це б свідчили, матеріали справи не містять.

Порядок проведення загальних зборів визначений ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Зокрема, загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому зазначеним законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.

У відповідності до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників (в редакції станом на дату проведення зборів).

Крім того, за положеннями п. 14 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать прийняття й інших рішень, віднесених цим законом до компетенції загальних зборів учасників.

Рішення загальних зборів учасників з цих питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (ч. 4 ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі №904/1570/20, де, між іншим, вказано на те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника (акціонера) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Також, господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 16.09.2021 року у справі №910/19000/20, де, між іншим, вказано на те, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Так, вище вказано, що 20.03.2019 року було проведено загальні позачергові збори учасників ТОВ "Енергосервіс 2018".

У відповідності до протоколу загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року, ОСОБА_1 була обрана секретарем вказаних зборів, голосувала з усіх питань та підписала вказаний протокол.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься Довідка Державної прикордонної служби України № 91/Г-3749 від 26.03.2021 року, відповідно до якої в період з 19.01.2019 року по 11.04.2019 року позивач була відсутня в Україні.

В доповненнях до заяви про застосування строків позовної давності відповідач вказує про те, що загальні позачергові збори учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року проводились за допомогою інтернет конференції, а відповідний Протокол для підписання був переданий до міста Севастополь заздалегідь через її чоловіка ОСОБА_4 .

Проте, на підтвердження вказаного, зокрема проведення спірних зборів за допомогою інтернет конференції, відповідачем не надано будь яких належних доказів.

Також, з метою повного та всебічного розгляду справи, з урахуванням необхідності встановлення обставин, що мають істотне значення при розгляді справи, а саме, для встановлення дійсності підпису позивачки на протоколі, господарським судом Харківської області було призначено у справі почеркознавчу експертизу.

Так, у відповідності до Висновку експерта №23744, складеного 19.11.2021 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в протоколі загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року розділі "ПОСТАНОВИЛИ:" в рядку "Секретар: ОСОБА_1 " - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

А отже, оскільки відповідачем не було доведено проведення спірних зборів за допомогою інтернет конференції, а також, з урахуванням того, що Висновком судової експертизи встановлено, що підпис на протоколі загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року не належить ОСОБА_1 , місцевий господарський суд обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на те, що позивач приймала участь у загальних позачергових зборах учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року та була обізнана про їх скликання.

Оскільки, розмір частки позивача в статутному капіталі відповідача становить 50%, то будь-яке рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018", яке було прийнято без участі позивача, є таким, що прийнято з порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки прийнято за відсутності необхідного кворуму.

Аргументи апелянта на те, що позивачем не доведено яку суму становить ринкова вартість частки позивача у ТОВ "Енергосервіс 2018" та не встановлено яким чином наявність права на нерухоме майно впливає на інвестиційну привабливість частки, не приймаються, з огляду на те, що відчуження за спірним рішенням майна, належного відповідачу на праві власності, напряму впливає на ринкову вартість частки позивача в товаристві та збільшує її інвестиційну привабливість у разі прийняття рішення про відчуження частки.

З огляду на вказане вище, приймаючи до уваги, неповідомлення позивача про проведення зборів та неприйняття нею участі у даних зборах, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018", оформленого протоколом від 20.03.2019 року.

Аргументи апелянта на те, що ТОВ "Енергосервіс 2018" не виконувались належним чином договірні відносини внаслідок чого виникла заборгованість, яку останнім не сплачено, не приймаються, з огляду на те, що вказане питання не є предметом доказування у даній справі.

Щодо наданої під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції заяви відповідача про застосування строків позовної давності та доповнення до заяви про застосування строків позовної давності, слід зазначити таке.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність це як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, обґрунтовуючи пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, відповідач вказує на те, що позивач неодноразово перебувала на території України, що підтверджується інформаційною довідкою Державної Прикордонної служби України від 26.03.2021 року №91/Г-3749, наданою позивачем до суду, з якої слідує, що ОСОБА_1 п`ять разів перебувала на території України впродовж 2019 року.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач мала можливість приймати участь у діяльності відповідача безпосередньо або через представника, мала доступ до електронного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та мала можливість звернутися до суду за захистом своїх прав у 2019 та у 2020 роках, не порушуючи строку спеціальної позовної давності в один рік.

Однак, сам факт перебування позивачем на території України, не може свідчити про її безумовну обізнаність про порушення її права.

За твердженнями відповідача, факт обізнаності позивача щодо прийнятого рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" від 20.03.2019 року та продажу відповідачем нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу від 28.03.2019 року, може підтверджуватись довіреністю, посвідченою нотаріусом Галіщевою О.А. за №286 від 22.05.2019 року, яку позивач видала ОСОБА_2 ( третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача).

Проте, як вказує відповідач, вказану довіреність третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача було втрачено, а її копія може бути витребувана від нотаріуса Галіщевої О.А. виключно за ухвалою суду в провадженні якого перебуває справа.

Вказані посилання відповідача обгрунтовано не прийняті місцевим господарським судом, оскільки довіреність, на яку посилається відповідач, датується 22.05.2019 року, що хронологічно видана пізніше дати проведення спірних зборів товариства (20.03.2019 року) та не може свідчити про обізнаність позивача про проведення спірних зборів та її волевиявлення щодо питань, які розглядались на зборах.

Також, як на факт пропуску позивачем строку позовної давності, відповідач вказує на те, що 22.05.2019 року нотаріусом Галіщевою О.А. посвідчувалась аналогічна довіреність №288 гр. ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , 1977р.н., PHОКПП НОМЕР_1 . У даній довіреності вказані аналогічні повноваження представника щодо продажу частки (50%) у статутному капіталі ТОВ "Харківтехбуд", яка належить гр. ОСОБА_4 .

За твердженнями відповідача, саме ТОВ "Харківтехбуд" продавало відповідачу нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2018р., реєстровий №4492, посвідченого нотаріусом Ємцем І.О.

Таким чином, відповідач посилається на те, що викладені обставини щодо вказаних довіреностей свідчать про узгодженість дій позивача та гр. ОСОБА_4 і обізнаність позивача щодо діяльності "Енергосервіс 2018" та своїх корпоративних та майнових прав.

Втім, вказані посилання відповідача на узгодженість дій позивача та громадянина ОСОБА_4 , та на обізнаність позивача щодо діяльності ТОВ "Енергосервіс 2018" щодо своїх корпоративних та майнових прав, не знайшли свого відображення у тих документах, що були надані до місцевого господарського суду.

Таким чином, враховуючи, що позивач була позбавлена права на участь у загальних зборах учасників ТОВ "Енергосервіс 2018" та права вирішувати питання про відчуження майна ТОВ "Енергосервіс 2018", тому, як свідчать матеріали справи, про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась 06.04.2021 року з інформаційної довідки № 251388402 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була надана АБ "ЮРІЙ КОВАЛЕНКО".

А тому, для позивача строк позовної давності для звернення до суду з позовом розпочав свій перебіг 06.04.2021 року і на час звернення позивача до суду не сплинув.

Отже, оскільки строк позовної давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом не було пропущено, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, між позивачем - Гапоновою Л.К та Адвокатським бюро "Юрій Коваленко" укладено договір про надання правової допомоги №21/01-25 від 25.01.2021 року.

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

07.04.2021 року між клієнтом та адвокатом підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до п. 8 якої розмір гонорару, який сплачує клієнт бюро за надану в межах цієї додаткової угоди правову допомогу, є фіксованим та становить 20000,00 грн.

У відповідності до п. 9 додаткової угоди №2 сума гонорару, що вказана в п.8 додаткової угоди, має бути сплачена клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок бюро в наступному порядку: 10000,00 грн. сплачуються у строк, визначений п. 3 додаткової угоди (не пізніше 18-00 год. 10.04.21р.); решта 10000,00 грн. сплачується не пізніше трьох банківських днів з дати оголошення господарським судом Харківської області резолютивної частини свого рішення.

Так, 09.04.2021 року на підставі меморіального ордеру №122254012 клієнтом було сплачено адвокату 10 000,00 грн.

30.12.2021 року між клієнтом та адвокатом підписано Звіт про надані адвокатські послуги.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним.

Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Місцевим господарським судом обґрунтовано враховано правові висновки, вткладені у постановах Верховного Суду у справі № 914/359/18 від 21.03.2019 року, у справі № 922/1163/18 від 06.03.2019 року, де, зокрема, вказано на те, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України", п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як слідує з договору про надання правової допомоги та додатків до нього, розмір гонорару адвоката має фіксований платіж в сумі 20 000,00 грн. та визначений сторонами на підставі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 року.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

У відповідності до п.2 ч.3 ст. 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс 2018" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року у справі №922/2201/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.03.2023 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Склярук