Постанова

від 22.03.2023 по справі 904/1985/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1985/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 (суддя Бондарєв Е.М.) у справі № 904/1985/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат", м. Дніпро

про стягнення 132 056,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №15/07-22 від 15.07.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" заборгованості на загальну суму 210 990,52 грн., з яких:

- 132 056,20 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 17 285,27 грн. пеня за період з 15.02.2022 по 15.07.2022;

- 36 044,26 грн. 20% штрафу;

- 1 884,31 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.06.2022;

- 23 720,47 грн. інфляційні втрати за період з лютого по червень 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 3 164,86 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №37/Д від 14.01.2020 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий на загальну суму 180 221,32 грн. за наступними видатковими накладним:

- №292_1 від 10.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 15.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 19 009,60 грн.;

- №383_1 від 18.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №417_1 від 23.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" про стягнення 132 056,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат задоволено. Закрито провадження у справі №904/1985/22 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 25 198,92 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" 106 857,28 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних, 23 720,47 грн. інфляційних втрат, витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 164,86 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Судові витрати покласти на відповідача. Одночасно скаржник просить відстрочити сплату судового збору до ухваленні судового рішення у справі, через скрутне фінансове становище.

Апеляційна скарга мотивована тим, що по-перше, суду за час розгляду справи, відповідачем було надано докази оплати заборгованості у сумі 29 629,32 грн. Проте, судом було враховано оплату лише 25 198,92 грн. По-друге, щодо фактичних обставин справи. Так, дійсно, строк оплати за поставлений позивачем товар настав напередодні початку збройної агресії російської федерації (14-21 лютого 2022 року ) та 28 лютого 2022 року. Проте вже у цей період більшість наших контрагентів почали притримувати розрахунки за поставлений нами товар, мотивуючи різними причинами. Це, в свою чергу, викликало затримки у відповідача із здійсненням розрахунків. У подальшому, з 24.02.2022 надходження коштів на банківські рахунки відповідача взагалі припинилися. Відповідач стикнувся із тими самими труднощами, що спіткали весь малий та середній бізнес нашого регіону та країни в цілому - повне зупинення господарської діяльності, евакуація працівників, намагання виплатити у першу чергу заробітну плати та податки, відсутність кредитування та надходжень платежів від контрагентів тощо.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення указом президента № 64 військового стану з 5:30 ранку 24.02.2022.

Скаржник вважає, що запровадження правового режиму воєнного стану є обставиною непереборної сили, строки виконання зобов`язань суб`єктами господарювання зупиняються на строк дії таких обставин. Нарахування штрафних санкцій в такий період не провадиться.

Відповідач просить суд не стягувати з відповідача пеню у сумі 17 285,27 грн та штраф у сумі 36044,26 грн. та зауважує, що сума пені та штрафу складає 53 329,53 грн, при цьому сума основного боргу становить 132 056,20 грн, тобто сума штрафних санкцій складає майже половину усієї суми боргу, що, вочевидь, не відповідає принципу розумності та справедливості.

Апелянт зазначає, що він не мав та не має наміру ухилятися від оплати поставленого товару, прострочення платежу має місце виключно за незалежних від нього обставин, що є наслідком опосередкованого впливу збройної агресії російської федерації.

Також скаржник наполягає на тому, що Договір купівлі-продажу № 37/Д від 14.01.2020, укладений між сторонами спору не містить положень про те, що сторони дійшли згоди про застосування положень статті 625 ЦК України у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань однією із сторін.

Отже, підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції відсутня, доданий до позову розрахунок є арифметично невірним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.11.2022 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2022 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1985/22. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1985/22.

30.11.2022 матеріали справи №904/1985/22 надішли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу залишено без руху.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022 (у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Чус О.В.) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Орєшкіну Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1985/22. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

04.01.2023 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому зазначено про те, що апеляційна скарга Відповідача є необгрунтованою, безпідставною та такою, що направлена лише на затягування судового процесу та уникнення виконання рішення суду.

Зокрема, Позивач наполягає, що сума боргу яку Господарський суд Дніпропетровської області стягнув з відповідача на користь позивача є вірною та обґрунтованою розрахунками та доказами, що містяться в матеріалах справи. З боку Відповідача вбачається вчинення правопорушення у сфері господарювання, а тому відповідно до ст. 219 ГК України він має нести господарсько-правову відповідальність передбачену договором та законом.

В якості впливу правового режиму воєнного стану на діяльність Відповідача до справи надано копію наказу № 2-ВК від 24.02.2022 «Про оголошення простою» та копію наказу № 28- Б/О від 20.05.2022 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати». Проте, вказані документи не можуть бути підставами для звільнення Відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань.

Посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, як на підставу невиконання договору є необгрунтованим.

До того ж, Відповідач, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав докази того, що заявлені Позивачем пеня та штраф надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Відповідач взагалі не зазначає підстави, які б свідчили про те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками Позивача та які докази про це свідчать. Розмір штрафних санкцій був відомий Відповідачу, адже він уклав угоду з Позивачем на таких умовах. Тобто, Відповідач повністю усвідомлював імовірні фінансові наслідки невиконання договору та добровільно допускав їх настання.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням сплатити заборгованість та пропонував усі можливі засоби для цього. Натомість, Відповідач не зважав на це та не здійснював усіх можливих заходів для погашення боргу.

09.01.2023 від представника товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАП.ЮА" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява, якою просить покласти судові витрати на Відповідача та стягнути 15 000,00 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката при апеляційному перегляді. Так, у зв`язку із зверненням Відповідача до суду з апеляційною скаргою, Позивач потребує додаткової правової (правничої) допомоги. 29.12.2022 між ТОВ «Інтерпап.ЮА» та Адвокатським об`єднанням «Акцепт» укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 20/06-22 від 20.06.2022, відповідно до якої Позивач отримав правничу допомогу із складання та направлення відзиву на апеляційну скаргу. Розмір наданих послуг склав 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), про що свідчить акт приймання - передачі наданих послуг від 05.01.2023 та платіжне доручення № 54 від 05.01.2023.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2023 (у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зміну складу суду) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В, судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023, визначеною колегією, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1985/22.

19.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" через систему «Електронний суд» надійшло клопотання/заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Заявник вважає, що оскільки витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у цій справі, не можна вважати неминучими, тому у стягненні витрат на професійну правничу допомогу має бути відмовлено у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №37/Д (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов`язався передати у власність покупця паперову продукцію (далі - товар), що вказана в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які складаються на кожну партію товару окремо та є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.

Ціна договору складається із суми всіх видаткових накладних за договором (п.2.1 договору).

Ціна на товар є договірною. Кількість та ціна кожної окремої партії товару, згідно письмової або усної заявки покупця, вказуються в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, що складаються на кожну окрему партію товару та є невід`ємними частинами договору (п.2.2 договору).

Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури та/або специфікації. У разі поставки товару на умовах передоплати (часткової передоплати) підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є сплата (часткова сплата) покупцем рахунку-фактури (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість в одиницях вимірювання, ціну товару та загальну вартість товару. Дата, вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару продавцем.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент фактичної передачі товару відповідно до умов поставки. Перехід усіх можливих ризиків, пов`язаних з випадковим знищенням або пошкодженням товару до покупця відбувається в момент фактичної поставки (передачі) товару продавцем - покупцю у власність (п.3.2 договору).

Згідно з п.4.2 договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк оплати не передбачений у рахунку-фактурі або специфікації.

Розрахунки по окремих партіях товару можуть бути здійснені на умовах 100% передоплати (п.4.3 договору).

Розрахунки в будь-якій іншій формі, ніж передбачено п. 4.2, 4.3 договору, здійснюються після письмового узгодження сторін (п.4.4 договору).

Днем оплати товару вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2020. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п.11.2 договору).

Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін договору не менше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення. Ця умова застосовується неодноразово (п.11.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 180 221,32 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №292_1 від 10.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 15.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 19 009,60 грн.;

- №383_1 від 18.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №417_1 від 23.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

Також позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури:

- №292_1 від 08.02.2022 на суму 71 264,04 грн.;

- №298_1 від 14.02.2022 на суму 11 100,00 грн.;

- №375_1 від 18.02.2022 на суму 30 109,60 грн.;

- №417_1 від 22.02.2022 на суму 67 747,68 грн.

У рахунках-фактурах сторонами погоджено строк оплати: протягом 1 дня з дня отримання товару.

В свою чергу відповідач повернув товар на суму 45 165,12 грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику №2 від 25.05.2022 та сплатив 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №11 від 20.05.2022.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача по оплаті за поставлений товар становить 132 056,20 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 132 056,20 грн., пеню у сумі 17 285,27 грн. за період з 15.02.2022 по 15.07.2022, 20% штрафу у сумі 36 044,26 грн., 3% річних у сумі 1 884,31 грн. за період з 15.02.2022 по 30.06.2022 та інфляційні втрати у сумі 23 720,47 грн. за період з лютого по червень 2022 року.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт прийняття покупцем товару на загальну суму 180 221,32 грн. підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору (п.4.2 договору), строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 132 056,20 грн.

Відповідач зазначає, що за час розгляду справи ним надано докази оплати заборгованості на суму 29 629,32 грн. проте, судом першої інстанції враховано оплату лише 25 198,92 грн.

Матеріалами справи встановлено, що з моменту пред`явлення позову (18.07.2022) та до моменту винесення судом першої рішення (03.11.2022), Відповідачем здійснено оплату у розмірі лише 25 198,92 гри. двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 92 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 73, 74, 108, 114, 117, 125, 131, 134,136):

-№3395 від 04.08.2022 на суму 2 056,20 грн.;

-№3398 від 11.08.2022 на суму 3 000,00 грн.;

-№3388 від 19.08.2022 на суму 2 000,00 грн.;

-№3399 від 29.08.2022 на суму 3 000,00 грн.;

-№3406 від 06.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

-№3419 від 23.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

-№3419 від 30.09.2022 на суму 2 000,00 грн.;

-№3436 від 07.10.2022 на суму 3 000,00 грн.;

-№3450 від 17.10.2022 на суму 4 042,72 грн.;

-№3468 від 28.10.2022 на суму 2 100,00 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 25 198,92 грн. сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 25 198,92 грн. обґрунтовано закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 106 857,28 грн. Тому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 106 857,28 грн. є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором та відповідним чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.9.2 договору)

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 15.02.2022 по 15.07.2022 у сумі 17 285,27 грн. та 20% штрафу у сумі 36 044,26 грн., суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що він є арифметично правильним. Тому вимоги щодо стягнення 17 285,27 грн. пені та 36 044,26 грн. 20% штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що він є арифметично правильним. Тому вимоги щодо стягнення 1 884,31 грн. 3% річних за період з 15.02.2022 по 30.06.2022 та 23 720,47 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2022 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, Відповідач вважає, що оскільки сторони при укладанні договору купівлі-продажу не погодили умови щодо застосування положень ст. 625 ЦК України, то норми вказаної статті не можуть бути застосовані. З огляду на таке, на його думку, відсутні підстави для стягнення 3% (1 884,31 грн.) та індексу інфляції (23 720,47 грн.).

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки з наведених вище норм вбачається, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що Відповідач порушив грошове зобов`язання у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

До того ж, Відповідач, в якості нормативного обґрунтування заперечень проти позову, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яка засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), якими є військова агресія Російської федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України № 64 військового стану з 5:30 ранку 24.02.2022.

Як вже зазначалось вище, Договором між сторонами передбачено обов`язок Сторони, для якої створилася неможливість повного або часткового виконання зобов`язань, сповістити іншу Сторону про настання або припинення строку дії обставин непереборної сили з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку з наступним підтвердженням рекомендованим листом в строк 14 днів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборна сила при цьому визначається як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (ст. 263 ЦКУ). Загалом аналогічно це прописано і у ст. 218 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що повідомлення про настання обставин непереборної сили від Відповідача не надходило.

Як передбачено в укладеному Договорі та як це передбачає законодавець, сторона, для якої наступила обставина непереборної сили, не звільняється від виконання покладеного на неї обов`язку щодо виконання взятих на себе зобов`язань, а лише звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання.

Але при цьому факт настання обставин форс-мажору не означає автоматичне звільнення від відповідальності за невиконання договору. Необхідним елементом для цього має бути причинно-наслідковий зв`язок між обставиною форс-мажору та неможливістю виконання зобов`язання. А саме, що порушення строку оплати є прямим наслідком дії форс-мажорних обставин.

Більше того, законодавством України прямо встановлено, що обставинами непереборної сили (тобто форс-мажором) не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГКУ). Додатково до цього, в п. 3.2 Регламенту ТПП із завірення форс-мажорних обставин також зазначено, що до таких обставин не належать фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс- мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таким чином, посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, як на підставу невиконання договору є необгрунтованим.

Також Відповідач зазначає, що не міг передбачити та не розраховував, що обставини настільки істотно зміняться, не мав змоги вплинути на них, а тому вважає, що сторона покупця одноособово не може нести ризики зміни обставин.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються зазначені доводи Скаржника, оскільки більша частина зобов`язання Відповідача по оплаті товару виникла ще до початку введення військового стану (14 лютого 2022).

Матеріалами справи встановлено, що у квітні 2022 року Позивач направив лист Відповідачу з нагадуванням про існуючу заборгованість та запропонував шляхи погашення боргу: оплата, повернення неоплаченого товару, передача іншого товару в рахунок погашення боргу, переуступка права вимоги (а.с. 89). Відповідачем було надано відповідь від 10.05.2022 про визнання суми боргу (а.с. 27). В травні 2022 року - направлено пропозицію досудового врегулювання спору з проханням сплатити борг або скористатись альтернативними варіантами погашення заборгованості (а.с. 90). Пропозиція залишена без відповіді але пізніше Відповідач сплатив 3000,00 грн. (20.05.2022) та повернув частину придбаного раніше товару на суму 45 165,12 грн (25.05.2022). На початку липня 2022 року, Відповідачу направлено лист-попередження про судовий розгляд з проектом позову та запропоновано мирне врегулювання спору (а.с. 92). Лист залишено без відповіді.

Отже, протягом майже п`яти місяців існування заборгованості з боку Відповідача до пред`явлення позову було лише часткове повернення товару (на суму 45 165,12 грн, що становило 25% боргу) та незначна оплата (у розмірі 3000,00 грн, що становило 1,6% боргу). Жодних інших дій, що свідчили б про прагнення Відповідача до погашення боргу з його боку вжито не було.

Відповідно до ст. 219 ГК України Відповідач має нести господарсько-правову відповідальність передбачену договором та законом.

Також, Відповідач звертається до суду з проханням зменшити пеню у розмірі 17 285,27 грн. та штрафу у розмірі 36 044,26 грн. Свою заяву Відповідач обґрунтовує тим, що вказані суми, порівняно з сумою боргу занадто великі.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження товариства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені та 20% штрафу в установленому договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у зменшенні розміру заявленої до стягнення суми пені та 20% штрафу.

Апеляційний суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи наведені докази та доводи сторін, зазначає про те, що суд першої інстанції зробив вірний висновок, що є підстави для стягнення з відповідача 106 857,28 грн. заборгованість за поставлений товар, 17 285,27 грн. пені, 36 044,26 грн. 20% штрафу, 1 884,31 грн. 3% річних та 23 720,47 грн. інфляційних втрат.

Рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (у суді першої інстанції) у сумі 15 000,00 грн. не розглядаються апеляційною інстанцією, оскільки не оскаржуються.

Щодо судових витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді у сумі 15 000,00 грн, які позивач просить покласти на відповідача.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження несення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено Додаткову угоду до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 20/06-22 від 20.06.2022; акт приймання- передачі наданих послуг від 05.01.2023; платіжне доручення № 54 від 05.01.2023. Розмір наданих послуг склав 15 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Дослідивши подані Позивачем документи, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в Центральному апеляційному господарському суді у сумі 5 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру з огляду на предмет позову, його складність та обсяг доказів у справі.

Доводи Відповідача викладені в клопотанні/заяві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені у них обставини, всупереч приписам ч. 6 ст. 126 ГПК України, не доводять неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених Позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі № 904/1985/22 підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника/відповідача також стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1985/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі № 904/1985/22 залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі № 904/1985/22 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперовий магнат" (49024, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд. 41, ідентифікаційний код 40725641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 72, кімната 308, ідентифікаційний код 43111452) витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у справі № 904/1985/22 відмовити.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна