Постанова

від 13.03.2023 по справі 904/2588/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2588/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 (суддя Н.Г. Назаренко, повний текст ухвали складено та підписано 20.01.2023) у справі №904/2588/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017", с. Широке, Запорізька область

до: Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 478 820,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.01.2023 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 20.12.2022 на 1 рік або до закінчення воєнних (бойових) дій у м. Нікополі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення у справі №904/2588/22 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 у справі №904/2588/22 до 16.04.2023.

Задовольняючи частково заяву про відстрочення виконання рішення суду господарський суд виходив з того, що через бойові дії відповідач має значні труднощі та напрацьовує нові комерційні зв`язки та можливості, зокрема, за кордоном, що потребує певного періоду часу. Крім того, відповідач є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельність майже 6 тис. працівників, з яких на теперішній час працює лише 3741 людина. Також господарський суд зазначив, що починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017".

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як Позивача, так і Відповідача;

- судом першої інстанції під час постановлений оскаржуваної Ухвали не була надана правова оцінка тим обставинам, що Відповідачем, разом із Заявою про відстрочення виконання рішення були надані - Довідка від 29.11.2022 року за №4-6877, зі змісту якої вбачається, що Відповідач має значну суму дебіторської заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 376 214 155,00 грн., а також не була надана належна правова оцінка Платіжному дорученню №261439 від 26.12.2022 року, згідно якого вбачається, що Відповідач частково оплатив суму боргу за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2588/22 від 20.12.2022 року в розмірі 50 000,00 грн., що у свою чергу може свідчити лише про відсутність перешкод з виконання Рішення та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між тими обставинами на які посилається Відповідач у своїй Заяві про відстрочення виконання рішення як на обставини, що суттєво ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;

- неналежне планування своєї господарської діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності Відповідача не може покладатися на учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у Заяві про відстрочення виконання про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст.331 ГПК України;

- суд в обгрунтування скрутного матеріального становища відповідача посилається на його фінансові результати господарської діяльносте за червень 2022 року, згідно до яких Відповідач має збиток в сумі 585,102 млн. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за червень 2022року (код рядка 2355). Між тим, зазначений звіт не було надано разом із заявою про відстрочення виконання рішення суду, водночас, цей звіт охоплює період часу який передує ухваленню господарським судом рішення у даній справі.

Просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду від 20.12.2022 відмовити.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні.

Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 20.12.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 637 368,96 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017" 1 095 000,00 грн. основного боргу, 18 570,00 грн. пені, 2 403,00 грн. 3% річних, 200 904,49 грн. інфляційних втрат, 10 000,00грн. витрат на правничу допомогу, 22 583,42 грн. судового збору.

06.01.2023 від Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 20.12.2022 на 1 рік або до закінчення воєнних (бойових) дій у м. Нікополі.

Вказана заява обгрунтована тим, що що внаслідок збройної агресії рф проти України, втратив більшість логістичних ланцюжків, які були напрацьовані роками на внутрішньому ринку України, як поставок сировини та інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства, без яких неможливо виробити готову феросплавну продукцію, так і поставок (збуту) вже виробленої підприємством феросплавної продукції.

Зокрема, на внутрішньому ринку самими великими споживачами феросплавної продукції були ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». Проте, внаслідок окупації міста Маріуполь, вказані металургійні гіганти не функціонують.

Крім цього, інша частина готової продукції Товариства, яка експортувалася іноземним покупцям, транспортувалася через морські порти України. Але, внаслідок блокування агресором морських шляхів, ця логістика також на сьогодні втрачена.

Єдиним логістичним ланцюгом для Товариства залишається залізниця. Однак, внаслідок вказаних обставин та завантаженості залізниці в інтересах оборони країни, зараз, фактично, неможливо транспортувати залізницею готову продукцію в потрібних обсягах.

Отже, на даний час, внаслідок наведених обставин відповідач має значні труднощі та напрацьовує нові комерційні зв`язки та можливості, зокрема, за кордоном, що потребує певного періоду часу.

Відповідач звертає увагу, що є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельність майже 6 тис. працівників, з яких на теперішній час працює лише 3741 людина. У цей складний час підприємство наповнює податками велику частку міського бюджету. Своєчасно сплачує заробітну плату працівникам при тому, що має збитки від господарської діяльності у зв`язку з відсутністю попиту продукції на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон.

Відповідно до фінансових результатів господарської діяльності за червень 2022 відповідач має збиток 585,102 млн. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за червень 2022 року (код рядка 2355).

Крім того, починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь.

18.07.2022 російські снаряди влучили безпосередньо і на територію підприємства, що призвело до руйнування його виробничих потужностей.

19.07.2022 до теперішнього часу обстріли ворожими військами міста Нікополь та Нікопольського району продовжуються.

Згідно з переліком Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року № 169) Нікопольський район (Нікопольська міська територіальна громада) визнана такою, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, 15.08.2022 російські збройні сили вдруге обстріляли промислові потужності Відповідача, що також призвело до пошкодження та руйнування його технологічного устаткування та адміністративних будівель. Даний факт підтверджується Витягом з ЄРДР від 15.08.2022, Повідомленням ДСНС від 15.08.2022 тощо.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Так, вищезазначеними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для розстрочки/відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.

При цьому, необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів вважає, що заявником доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі з огляду на наступне.

Так, господарським судом досліджено, що у заяві про відстрочку виконання рішення Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" вказує, що внаслідок збройної агресії рф проти України, втратив більшість логістичних ланцюжків, які були напрацьовані роками на внутрішньому ринку України, як поставок сировини та інших товарів, які є складовою виробничого циклу підприємства, без яких неможливо виробити готову феросплавну продукцію, так і поставок (збуту) вже виробленої підприємством феросплавної продукції.

Зокрема, на внутрішньому ринку самими великими споживачами феросплавної продукції були ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». Проте, внаслідок окупації міста Маріуполь, вказані металургійні гіганти не функціонують.

Крім цього, інша частина готової продукції Товариства, яка експортувалася іноземним покупцям, транспортувалася через морські порти України. Але, внаслідок блокування агресором морських шляхів, ця логістика також на сьогодні втрачена.

Єдиним логістичним ланцюгом для Товариства залишається залізниця. Однак, внаслідок вказаних обставин та завантаженості залізниці в інтересах оборони країни, зараз, фактично, неможливо транспортувати залізницею готову продукцію в потрібних обсягах.

Отже, на даний час, внаслідок наведених обставин відповідач має значні труднощі та напрацьовує нові комерційні зв`язки та можливості, зокрема, за кордоном, що потребує певного періоду часу.

Відповідач звертає увагу, що є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельність майже 6 тис. працівників, з яких на теперішній час працює лише 3741 людина. У цей складний час підприємство наповнює податками велику частку міського бюджету. Своєчасно сплачує заробітну плату працівникам при тому, що має збитки від господарської діяльності у зв`язку з відсутністю попиту продукції на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон.

Відповідно до фінансових результатів господарської діяльності за червень 2022 відповідач має збиток 585,102 млн. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за червень 2022 року (код рядка 2355).

Крім того, починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь, що підтверджується:

(https://adm.dp.gov.ua/news/vnochi-rosiiski-vijska-vdarili-odrazu-po-trom-rajonam-oblasti, https://t.me/mykolalukashuk/761,https://t.me/dnipropetrovskaODA/1349, https://adm.dp.gov.ua/news/masova-vorozha-ataka-na-dnipropetrovshchinu-zaginula-zhinka-j-lvudej-poraneni-zrujnovani-3-shkoli-ta-zhitlovi-budinki,

https://bykvu.com/ua/bukvy/rosiiany-vedut-obstrilv-nikopolia-ta-marhantsia-zi-spalnykh- raioniv-okupovanoho-enerhodaru-mer/ ) та багатьма іншими офіційними джерелами.

18.07.2022 російські снаряди влучили безпосередньо і на територію підприємства, що призвело до руйнування його виробничих потужностей.

Відтак, на думку колегії суддів, внаслідок збройної агресії російської федерації у відповідача на даний час відсутня можливість вести господарську діяльність, націлену на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Таким чином, відповідачем, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Підстави для скасування ухвали господарського суду про відстрочення виконання рішення відсутні.

Доводи скаржника стосовно того, що суд в обгрунтування скрутного матеріального становища відповідача посилається на його фінансові результати господарської діяльності за червень 2022 року, згідно до яких Відповідач має збиток в сумі 585,102 млн. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за червень 2022року (код рядка 2355), який не було надано разом із заявою про відстрочення виконання рішення суду до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки такий Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) було представлено відповідачем до матеріалів справи під час розгляду даної справи по суті і його обгрунтовано взято до уваги господарським судом під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду у цій справі.

Інші доводи скаржника стосовно того, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно з ст.331 ГПК України не знайшли свого підтвердженння під час апеляційного перегляду справи, оскільки висновки господарського суду про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

При цьому той факт, що платіжним дорученням №261439 від 26.12.2022 року Відповідач частково оплатив суму боргу за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2588/22 від 20.12.2022 року в розмірі 50 000,00 грн. свідчить про те, що відповідач розпочав виконувати рішення господарського суду.

Разом з тим, одноразове стягнення суми заборгованності матиме негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності відповідача.

Відтак, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий союз 2017" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2023 у справі №904/2588/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21.03.2023р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

СуддяО.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін