Рішення

від 14.03.2023 по справі 910/7942/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2023Справа № 910/7942/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a>;

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП";

про стягнення 201 531,22 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Корнілов Л.О., адвокат, ордер серії АА № 1164775 від 20.12.2022;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить:

- стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" борг у розмірі 178 175,00 грн;

- стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" суму штрафних санкцій за договором поворотної фінансової допомоги від 30.06.2021 у розмірі 23 336,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору поворотної фінансової допомоги від 30.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/7942/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До господарського суду від Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" надійшов відзив на позовну заяву.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/7942/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2022.

Від Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 22.11.2022 судом розглядалося клопотання Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Як вбачається з поданого Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" клопотання про витребування доказів, до нього не надано доказів того, що заявник здійснював заходи для отримання цих доказів самостійно та не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання документів, які відповідач просить витребувати, а тому суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій заявник просить стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" основну заборгованість у розмірі 178 195,00 грн, пеню у розмірі 47 990,60 грн, 3 % річних у розмірі 3 441,85 грн та 26 658, 07 грн інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 20.12.2022 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7942/22 до судового розгляду по суті на 21.02.2023.

У судовому засіданні 21.02.2023 оголошено перерву до 14.03.2023.

Під час розгляду спору по суті 14.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 14.03.2023 своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив. Будь-які клопотання про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходили.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що сторонами надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

14.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА" (далі - позивач, платник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" (далі - відповідач, отримувач фінансової допомоги) був укладений договір поворотної фінансової допомоги (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, платник зобов`язується надати отримувачу фінансової допомоги грошові кошти на умовах, передбачених цим договором, а отримувач фінансової допомоги зобов`язується повернути платнику таку ж суму грошових коштів (суму поворотної фінансової допомоги) у визначений даним договором строк.

Поворотна фінансова допомога надається в строк до 31.03.2022 включно.(п. 4.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> перерахувало на корить Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" грошові кошти у розмірі 178 195,00 грн, однак відповідачем не були виконані взяті на себе зобов`язання з повернення вказаних грошових коштів позивачеві у строк визначений у договорі.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 15.07.2022, у відповідь на яку відповідачем надано лист № 13 від 28.07.2022, за змістом якого визнає свою заборгованість та повідомляє, що вживає заходів для її погашення.

Відповідач у своєму відзиві на позов проти наявності заборгованості у розмірі 178 195,00 грн не заперечує та вказує що Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> та Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" є пов`язаними особами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як встановлено ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу суму поворотної фінансової допомоги:

- 30.06.2021 згідно платіжного доручення №107 у розмірі 120 195,00 грн;

- 09.07.2021 згідно платіжного доручення №111 у розмірі 6 000,00 грн;

- 23.07.2021 згідно платіжного доручення №118 у розмірі 2 000,00 грн;

- 30.07.2021 згідно платіжного доручення №121 у розмірі 25 000,00 грн;

- 20.08.2021 згідно платіжного доручення №129 у розмірі 25 000,00 грн.

Загальна сума перерахованої ТОВ "АРТ-ВІЗА" поворотної фінансової допомоги за Договором поворотної фінансової допомоги від 30.06.2021 склала 178 195,00 грн.

Однак, відповідачем не були виконані зобов`язання за Договором, сума поворотної фінансової допомоги не була повернута у визначений договором строк, а саме до 31.03.2022. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до акту звірки розрахунків від 10.01.2022 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2021 за договором поворотної фінансової допомоги від 30.06.2021 становить 178 195,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 15.07.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 178 195,00 грн.

Відповідач, листом № 13 від 28.07.2022, повідомив позивача, що визнає свою заборгованість та повідомляє, що вживає заходів до її погашення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання за договором у повному обсязі та у встановлений договором строк, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 178 195, 00 грн підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки грошові кошти позивачеві не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивач за прострочення строків повернення грошових коштів, нарахував та просить стягнути з відповідача 26 658,07 грн інфляційних втрат та 3 441,85 грн трьох процентів річних.

Як передбачено ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 26 658,07 грн інфляційних втрат та 3 441,85 грн трьох процентів річних, відповідно за визначений позивачем період.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, позивач просить суд стягнути 47 990,60 грн пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вбачається з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 договору, отримувач фінансової допомоги за порушення п. 4.1., повернення фінансової допомоги в строк до 31.03.2022 включно, сплачує платнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочки.

Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення отримувачем зобов`язання щодо повернення грошових коштів у визначений договором строк.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 47 990,60 грн підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ СЕКЮРІТІЗ ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 24Б, оф. 1, ідентифікаційний код 25590014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ВІЗА"</a> (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 24Б, оф. 1, ідентифікаційний код 34819066) 178 195 (сто сімдесят вісім тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 00 коп. основної заборгованості, 47 990 (сорок сім тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 60 коп. пені, 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн 85 коп. трьох процентів річних, 26 658 (двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 07 коп. інфляційних втрат та 3 874 (три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 28 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.03.2023.

Суддя О.В. Мандриченко