Рішення

від 22.03.2023 по справі 910/14171/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/14171/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД"

про стягнення 85892,61 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 85892,61 грн., з них: основного боргу - 62208,00 грн, пені - 10430,49 грн. та індексу інфляції - 13254,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № ГСГ-ДФУ від 19.11.2021 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 21.12.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про виконання ухвали від 21.12.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

25.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив, в якому він визнає позов частині суми основного боргу та заперечує проти стягнення штрафних санкцій з посиланням на форс-мажорні обставини.

27.01.2023 відповідачем в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати товару через форс-мажорні обставини.

08.02.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він наполягає на звільненні його від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання через форс-мажорні обставини.

14.02.2023 та 15.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" (покупець,) укладено договір поставки № ГСГ-ДФУ 19.11.2021.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник продає, а покупець оплачує та приймає алкогольну продукцію, у тому числі горілки, горілки особливі, настоянки, сувенірні набори та іншу продукцію (далі по тексту «Товар» або «Продукція»), найменування, кількість, асортимент та ціна якої визначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, для реалізації в магазинах безмитної торгівлі покупця. На умовах, визначених цим Договором, постачальник передає покупцеві алкогольну продукцію виробництва наступних підприємств: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПІРІТС ГРУП» (Україна, м. Київ). Умови поставки FCA (ІНКОТЕРМС 2010): -Україна, 70420, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Хортиця, пров. Сонячний 5-А; За згодою сторін, поставка може бути виконана на умовах поставки DAP (ІНКОТЕРМС 2010): - DAP Кучурган (МБТ № 23 в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган»); - DAP Вінниця (МБТ № 51 в пункті пропуску для повітряного сполучення «Вінниця»); - DAP Львів (МБТ № 62) в пункті пропуску для повітряного сполучення «Львів». Відповідні умови поставки будуть зазначені у відповідних Специфікаціях/інвойсах/додатках/замовленнях. Право власності на Товар, ризики щодо втрати і пошкодження Товару переходять до Покупця в момент передачі Товару Продавцем перевізнику, визначеному Покупцем, в одному з вищевказаних пунктів. При виконанні поставки на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) право власності на Товар, ризики щодо втрати і пошкодження Товару переходять до Покупця в момент отримання Товару покупцем в пункті поставки товару. Після переходу права власності Товар поверненню не підлягає. Вид транспорту - автомобільний, якщо інше не зазначено у відповідних Специфікаціях.

Загальна сума (ціна) даного Договору складається з сум вартості Товару, вказаних в Специфікаціях, які сторони підписують упродовж строку дії Договору. Постачальник зобов`язаний поставляти товар відповідно до асортименту і за цінами, указаними у Специфікаціях, затверджених Сторонами, з урахуванням ставки по ПДВ, рівної 0% (п. 185.1 ст.185 та п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового Кодексу України), а також без сплати акцизного податку та маркування марками акцизного збору згідно п.п. 213.3.8., 226.10. Податкового кодексу України. Ціни на товар в товарно-супровідній документації вказуються в гривнях (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору платіж за партію товару проводиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок постачальника упродовж 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поставки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Цей Договір набирає чинності після його підписання обома сторонами. Строк дії з моменту підписання і до «19» листопада 2022 року. Якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити чинний договір поставки за 10 (десять) календарних днів до його закінчення, строк чинності чинного договору поставки вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.5, 9.6 договору).

Сторони підписали 31.12.2021 специфікацію № 01 до договору поставки № ГСГ-ДФУ 19.11.2021, в якій передбачили асортимент та вартість продукції, що підлягає постачанню.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач надав до матеріалів справи інвойс № 2021-12-28/1 від 28.12.2021 щодо поставки позивачем відповідачу автомобільним транспортом товару на суму 62208,00 грн на умовах DAP Львів в ПП для повітряного сполучення "Львів"

В підтвердження обставин щодо поставки товару позивачем відповідачу до матеріалів справи долучено: видаткову накладну № 22000037/SO від 12.01.2022 на суму 62208,00 грн підписану та скріплену печатками обох контрагентів; товарно-транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв від 12.01.2022 на суму 62208,00 грн, яка містить підписи відправника, водія та отримувача; митну декларацію № UA112080/2022/000415 на товар вартістю 62208,00 грн.

12.01.2022 позивачем оформлено податкову накладну № 667 на суму 62208,00 грн, зареєстровану 24.01.2022.

Отже, позивачем поставлено відповідачу товар 12.01.2022 на загальну суму 62208,00 грн.

Суд відзначає, що відповідачем не підтверджено обставин щодо поставки товару 19.01.2022, про що ним зазначено у запереченнях на відповідь на відзив, ВМД № UA209020/2022/000714 від 19.01.2022 до матеріалів справи не подана.

Натомість наявні в матеріалах справи докази підтверджують поставку товару саме 12.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Умовами договору передбачено відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оскільки, товар був поставлений 12.01.2022, то кінцевим строком оплати було 28.02.2022 (з урахуванням приписів ст. 254 ЦК України). Отже, відповідач прострочив грошове зобов`язання з 01.03.2022.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої продукції за договором не подано. Крім того, у відзиві відповідач визнав позов в частині суми основного боргу у розмірі 62208,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 62208,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10430,49 грн за період з 27.02.2022 по 27.08.2022, втрати від інфляції у розмірі 13254,12 грн за період з 27.02.2022 по 15.11.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач помилково визначив дату початку розрахунку, оскільки, відповідач прострочив своє грошове зобов`язання, як було встановлено судом вище, з 01.03.2022, а не з 27.02.2022. Проте, з огляду на принцип розрахунку втрат від інфляції (нарахування здійснюється не за конкретний окремий день, а за місяць в цілому), допущена позивачем помилка не впливає на вірність розрахунку, а тому з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 13254,12 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2 договору у разі порушення строків оплати Товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,3% вартості простроченої оплати за Товар, але не більше, ніж розмір подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

При розрахунку пені, позивач помилково визначив початком періоду нарахування 27.02.2022, замість 01.03.2022. Позивач вказує, що розраховував пеню за 180 днів, проте період, вказаний позивачем 27.02.2022-27.08.2022 становить 182 дні. Суд здійснив перерахунок пені за період з 01.03.2022 по 27.08.2022 (з урахуванням дати виникнення прострочення та в рамках визначеного позивачем періоду), що становить 180 днів. Згідно перерахунку пені, здійсненого судом, її розмір є більшим, ніж розрахував позивача. Проте, оскільки суд згідно приписів ст. 237 ГПК України не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню пеня у визначеному позивачем розмірі - 10430,49 грн.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Пунктами 7.1-7.3 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, а саме; пожежа, паводок, землетрус, воєнні дії та ін., якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання умов за цим договором. В цьому випадку строк зобов`язань буде подовжений на час дії вказаних обставин. Сторона, яка не спроможна виконати свої зобов`язання за договором, негайно інформує іншу сторону про початок дії вказаних обставин. Обставини непереборної сили повинні бути підтверджені компетентним органом. Якщо вказані обставини продовжуються більше шести місяців, кожна сторона має право на анулювання цього договору чи його частини. В цьому випадку жодна із сторін не має права вимагати від іншої покриття збитків.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Так, відповідач вказує, що він не має можливості відчужити товар і здійснювати свою господарську діяльність, крім того, строк оплати настав уже після введення воєнного стану.

Суд відзначає, що в договорі між сторонами не обумовлено оплату товару лише після його реалізації, а лише передбачено відстрочення платежу на 45 календарних днів. Отже, відповідач в будь-якому випадку мав оплатити вартість товару, не залежно від того, чи був реалізований товар кінцевим покупцям. З огляду на зазначене, позивачем не доведено, що введення воєнного стану зумовило неможливість виконати грошові зобов`язання перед позивачем за отриманий ще у січні 2022 року товар. Згідно наданого самим позивачем реєстру підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, у позивача лишився дозвіл на експлуатацію магазину безмитної торгівлі на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення "Кучурган", що спростовує вказані відповідачем обставини про неможливість здійснення ним господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено договором між сторонами.

Також, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений можливості в порядку п. 7.3 договору повернути позивачу товар та уникнути відповідальності за прострочення.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 15, код ЄДРПОУ 23161898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спірітс Груп" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 42735405) суму основного боргу у розмірі 62208 (шістдесят дві тисячі двісті вісім) грн 00 коп., пеню у розмірі 10430 (десять тисяч чотириста тридцять) грн 49 коп., втрати від інфляції у розмірі 13254 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 12 коп., судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко