Ухвала

від 22.03.2023 по справі 915/419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 березня 2023 року Справа № 915/419/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали

заяви: Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» (вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 01273036, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення з Миколаївського економічного ліцею №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області (54006, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2, код ЄДРПОУ 23038011)

заборгованості за Договором №2/1-22 від 01.01.2022 про спільне використання технологічних мереж за 2022 рік у сумі 22178,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

17.03.2023 Приватне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Миколаївбуд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою №13/01-1 від 13.03.2023 про видачу судового наказу, в якій просить суд: видати судовий наказ про стягнення з Миколаївського економічного ліцею №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області (54006, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2, код ЄДРПОУ 23038011) заборгованості за Договором №2/1-22 від 01.01.2022 про спільне використання технологічних мереж за 2022 рік у сумі 22178,00 грн. Заявник просить суд виконання судового наказу покласти на Управління освіти Миколаївської міської ради Миколаївської області, яке є розпорядником бюджетних коштів відповідача.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.

Згідно зі ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За приписами ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Таким чином, розглядаючи заяву про видачу судового наказу, суд має встановити обставини виникнення або порушення права грошової вимоги зокрема, й саме в тій сумі, щодо стягнення якої подано відповідну заяву, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За текстом заяви про видачу судового наказу заявник зазначає про те, що між Приватним акціонерним товариством «Будівельна фірма «Миколаївбуд» та Миколаївським економічним ліцеєм №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області 01.01.2022 укладено договір №2/1-22 про спільне використання технологічних мереж.

Згідно п.4.1. Договору користувач зобов`язаний здійснити оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період 1848,00 грн, в тому числі ПДВ 308,00 грн за кожний місяць. Загальна ціна Договору становить 22176,00 грн, в тому числі ПДВ 3696,00 грн.

Плата за використання електричних мереж власника вноситься користувачем на підставі рахунку, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 10 днів.

При цьому, заявником у заяві заявлено до стягнення заборгованість в сумі 22178,00 грн, не наведено обгрунтування та не додано до заяви доказів на підтвердження виставлення боржникові рахунків на оплату.

Крім того, прохальна частина заяви не відповідає приписам ст. 150 ГПК України, адже заявник просить суд покласти виконання судового наказу не на боржника за Договором, а на третю особу - Управління освіти Миколаївської міської ради Миколаївської області.

Враховуючи наведене, суд не може встановити порушення боржником зобов`язання за Договором №2/1-22 від 01.01.2022 про спільне використання технологічних мереж.

Згідно приписів п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу якщо, зокрема: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З урахуванням викладених вище обставин, на підставі п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє заявникові у видачі судового наказу.

Приписами ч. 2 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. 73, 74, 147, 148, 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Будівельна фірма «Миколаївбуд» у видачі судового наказу про стягнення з Миколаївського економічного ліцею №2 Миколаївської міської ради Миколаївської області заборгованості за Договором №2/1-22 від 01.01.2022 про спільне використання технологічних мереж за 2022 рік у сумі 22178,00 грн за заявою від 13.03.2023 №13/01-1.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О.Ржепецький