Рішення

від 21.03.2023 по справі 922/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/19/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1, буд. 17, ідентифікаційний код 37556917) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-М" (64604, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 5 , кв. 97, ідентифікаційний код 35462873) про стягнення 243659,84 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-М" про стягнення: за договором № 94/17 від 22.12.2017 року: 137721,85 грн. - суми основного боргу, 23054,26 грн. - нарахованої пені, 20236,96 грн. - інфляційних витрат, 10176,33 грн. - 3% річних; за договором № 113 від 09.04.2019 року: суми основного боргу 18565,99 грн., нарахованої пені - 1,93 грн.; за договором № 68 від 21.04.2011 року: суми основного боргу - 33565,94 грн., нарахованої пені - 336,58 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/19/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 64604, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 5, кв. 97, ідентифікаційний код 35462873.

Проте, копія ухвали суду була повернута до суду 02.02.23 з відміткою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений судом про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

22.12.2017 року між КП "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - КП "ЖУК", позивач чи орендодавець) та ТОВ "РУХ-М" (надалі - відповідач чи орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 94/17 (надалі - договір).

Додатковою Угодою № 1 від 16.11.2020 року дію договору продовжено до 16.11.2021.

Згідно пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі - приміщення), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Лозова, загальною площею 283,00 кв.м, в т.ч. металевий навіс загальною площею 82,80 кв.м розташоване за адресою: м. Лозова, м-н 1, буд.17Е та знаходиться на балансі Комунального Підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування приміщення у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі вказаного приміщення.

Обов`язок по складанню акта приймання - передачі покладається на орендодавця (п. 2.4. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 15 грудня 2017 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення згідно із договором № 94/17 від 22 грудня 2017, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Лозова, м-н 1, буд.17Е загальною площею 283,00 кв.м, в т.ч. металевий навіс загальною площею 82,80 кв.м.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.10 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Лозова та пропорції розподілу, затвердженої рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 20.09.2013 № 1002 (далі Методика) або за результатами конкурсу на право оренди і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2017 року 3962,00 грн.

Ставка орендної плати складає 15% х 0,7.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, відповідно до чинного законодавства. Орендна плата за орендоване приміщення (будівлю) сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів після надання рахунку та акту виконаних робіт.

Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.

Пунктом 4.7 договору встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

16 листопада 2021 нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Лозова, м-н 1, буд.17Е загальною площею 283,00 кв.м, в т.ч. металевий навіс загальною площею 82,80 кв.м було повернуте позивачу згідно акту від 16 листопада 2021 року приймання - передачі (повернення) нежитлового приміщення (будівлі) до договору оренди № 94/17 від 22 грудня 2017 року. В зазначеному акті сторони вказали, що на момент його підписання заборгованість орендаря перед орендодавцем складала 137721,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказує, що відповідачем, всупереч умовам договору, не виконано взяті на себе зобов`язання та порушено строки сплати орендної плати, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість по орендній платі складає 137721,85 грн., що підтверджено навіть відповідачем в акті прийому передачі приміщення від 16.11.2021. Також, позивачем у зв`язку із простроченням оплати орендної плати за вказаним договором нараховано та заявлено до стягнення: пеню за період з 12.03.2020 по 16.11.2021 у розмірі 23054,26 грн., інфляційні втрати за період з 01.06.2019 по 16.11.2021 у розмірі 20236,96 грн. та 3% річних за період з 01.06.2019 по 16.11.2021 у розмірі 10176,33 грн.

Також, між позивачем та відповідачем 09.04.2019 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 113 (далі - договір № 113).

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач зобов`язався відшкодувати експлуатаційні витрати позивача, як балансоутримувача орендованого приміщення, на його утримання.

Пунктом 1,2,3 договору №113 передбачено, що предметом вказаного договору є надання балансоутримувачем (позивачем) послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відшкодування орендарем експлуатаційних витрат балансоутримувача (назва відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - Послуги щодо оренди й експлуатування власності чи взятої у лізинг нежитлової нерухомості, код відповідно до Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 -70330000-7 Послуги у сфері в нежитлової власності) приміщення (будівлі), що розташоване за адресою: м. Лозова, м-н 1,буд. 17Е (283,00 кв.м), а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Виконавець надає послуги відповідно до умов цього договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить: 283,00 кв.м х10,24 грн., що разом складає 2897,92 грн. з ПДВ.

Згідно п. 5.8. договору №113, сторони погодили, що платежі вносяться не пізніше ніж до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказує, що відповідачем, всупереч умовам договору №113, не виконано взяті на себе зобов`язання та порушено строки оплати експлуатаційних витрат, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість за період з 01.06.2019 року по 16.11.2021 року становить 18565,99 грн. Також, позивачем у зв`язку із простроченням оплати експлуатаційних витрат за вказаним договором нараховано та заявлено до стягнення: пеню за період з 16.11.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1,93 грн.

21.04.2011 між позивачем та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди обладнання № 68 (надалі - договір №68).

Пунктами 1.1.,1.1.1, 1.1.2, 1.1.3,1.1.4,1.1.5 договору № 68 передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно: Найменування верстати й інше устаткування. Вартість майна, становить 51010 грн. Стан майна, що орендується є задовільним. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні. На Об`єкт оренди не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Відповідно до пунктів 4.1., 4,2., 4.3., 4.4. договору № 68, розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 1020,20 грн. на місяць, у тому числі ПДВ - 170,03 грн. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного поточного місяця. Орендар зобов`язаний протягом 5 днів з моменту прийняття об`єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за один місяць авансом. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахування індексів інфляції.

Згідно п. 10.3. Договору № 68 сторони погодили, що дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України.

31.03.2020 року сторонами було складено Додаткову угоду № 2, якою за взаємною згодою орендодавець та орендар відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України дійшли згоди розірвати з 31.03.2020 року договір № 68 оренди обладнання від 21.04.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказує, що відповідачем, всупереч умовам договору №68, не виконано взяті на себе зобов`язання та порушено строки сплати орендних платежів за користування майном, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову заборгованість у розмірі 33565,94 грн. Також, позивачем у зв`язку із простроченням оплати орендної плати за вказаним договором нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.06.19 по 30.11.19 у розмірі 336,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частин 1,5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов`язання за договорами: оренди нежитлового приміщення № 94/17 від 22.12.2017; про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 113 від 09.04.2019; оренди обладнання № 68 від 21.04.2011 виконав в повному обсязі, зокрема передав відповідачу нежитлове приміщення та обладнання в користування, а також здійснював утримання нежитлового приміщення. Проте, відповідач свої зобов`язання за укладеними договорами виконав не в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України, 29.11.2022 року позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом відправлення було направлено претензію від 28.11.2022 року вих. № 1643 щодо сплати наявної заборгованість за вказаними договорами. Проте, відповідач на вказану претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.

На день звернення до суду із позовом, заборгованість відповідачем не погашено, заперечення проти їх нарахування, та/або щодо їх суми - не отримано.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість за договорами: № 94/17 від 22.12.2017 року у розмірі 137721,85 грн.; № 113 від 09.04.2019 року у розмірі 18565,99 грн.; № 68 від 21.04.2011 року розмірі 33565,94 грн. та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 ЦК України, статей 193,198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, які б підтверджували сплату заборгованості за договорами: № 94/17 від 22.12.17 року у розмірі 137721,85 грн.; № 113 від 09.04.19 року у розмірі 18565,99 грн.; № 68 від 21.04.11 року розмірі 33565,94 грн., суд приходить до висновку про наявність законних підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум заборгованості, оскільки заявлені позовні вимоги є законними, правомірними та обґрунтованими, тому є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем у зв`язку із простроченням оплати орендної плати нараховано та заявлено до стягнення за договором № 94/17 від 22.12.2017 пеню за період з 12.03.2020 по 16.11.2021 у розмірі 23054,26 грн., інфляційні втрати за період з 01.06.2019 по 16.11.2021 у розмірі 20236,96 грн. та 3% річних за період з 01.06.2019 по 16.11.2021 у розмірі 10176,33 грн.

Згідно пунктів. 7.1, 7.4, 8.7 договору № 94/17 від 22.12.2017 за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Крім того, позивачем у зв`язку із простроченням оплати експлуатаційних витрат за договором № 113 від 09.04.2019 позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 16.11.2020 по 31.12.2020 у розмірі 1,93 грн.

Згідно п. 8 договору №113 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня в установленому законом розмірі 0,01%.

У зв`язку із простроченням оплати орендної плати за користування майном за договором № 68 від 21.04.2011 позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 01.06.2019 по 30.11.2019 у розмірі 336,58 грн.

Згідно пункту 9.1.1. договору № 68, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Частинами 1,3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми пені та встановлено, що вона підлягає стягненню в повному обсязі, зокрема: за договором № 94/17 від 22.12.2017 у розмірі 23054,26 грн.; за договором № 113 від 09.04.2019 року у розмірі 1,93 грн.; за договором № 68 від 21.04.2011 року у розмірі 336,58 грн.

Згідно зіст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме за договором № 94/17 від 22.12.2017 року інфляційні втрати у розмірі 20236,96 грн. та 3% річних у розмірі 10176,33 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача за договором № 94/17 від 22.12.17 року: 137721,85 грн. суми основного боргу, 23054,26 грн. пені, 20236,96 грн. інфляційних витрат, 10176,33 грн. 3% річних; за договором № 113 від 09.04.19 року: 18565,99 грн. суми основного боргу, 1,93 грн. пені; за договором № 68 від 21.04.11 року: 33565,94 грн. суми основного боргу, 336,58 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Отже, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3654,90 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 509, 512-514, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК України, ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рух-М" (64604, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 5 , кв. 97, код ЄДРПОУ 35462873) на користь Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1, буд. 17, код ЄДРПОУ 37556917) за договором № 94/17 від 22.12.2017 року: 137721,85 грн. - суму основного боргу, 23054,26 грн. - розмір нарахованої пені, 20236,96 грн. - інфляційні витрати, 10176,33 грн. - 3% річних; - за договором № 113 від 09.04.2019 року: суму основного боргу 18565,99 грн., розмір нарахованої пені - 1,93 грн.; - за договором № 68 від 21.04.2011 року: суму основного боргу - 33565,94 грн., розмір нарахованої пені - 336,58 грн. та судовий збір у розмірі 3654,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" березня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко