Рішення

від 24.01.2023 по справі 925/1544/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1544/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В.., за участю представників: позивача Процюк О.О., адвоката за ордером, відповідача Юрченка К.І. адвоката за ордером, третя особа - не з`явився, розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна адвоката Процюк О.О. про розподіл судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна до Комунального некомерційного підприємства Другий Черкаський міський центр первинної медико санітарної допомоги за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Черкаської міської ради, про стягнення 1270534 грн. 65 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2021 року позов задоволено повністю.

21 травня 2021 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фрезеніус Медикал Кер Україна адвоката Процюк О.О. про відшкодування судових витрат у зв`язку з розглядом справи у сумі 277260,65 грн. з яких:

- 116122,47 грн. витрати на професійну правничу допомогу;

- 161138,18 грн. витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи №925/1544/20.

Ухвалою суду від 31.05.2021 заяву про розподіл судових витрат прийнято до розгляду і призначено судове засідання з її розгляду.

Однак, 12 липня 2021 року матеріали справи були направлені до Північного апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Другий Черкаський міський центр первинної медико санітарної допомоги на рішення Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2021 року.

18 липня 2021 року матеріали справи № 925/1544/20 із суду апеляційної інстанції повернулись до Господарського суду Черкаської області.

Хід подальших процесуальних дій відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

26.05.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення судових витрат. Відповідач вважає вказану позивачем вартість послуг завищеною, що не відповідає критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору з врахуванням ціни позову в розумінні ст.126 та 129 ГПК України, оскільки складають понад 21% від ціни позову.

13.12.2022 від третьої особи надійшла заява про здійснення судового засідання без участі представника Черкаської міської ради. В цій заяві представник третьої особи заперечував проти заяви про розподіл судових витрат та просив суд відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 15 листопада 2022 року оголошувалася перерва до 13 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 13.12.2022 судове засідання було перенесене на 11 год. 30 хв. на 24 січня 2023 року.

Представник позивача в судовому засідання заяву підтримав, просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заяви позивача та просив суд зменшити розмір судових витрат.

Представник від третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про здійснення судового засідання без його участі та просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.

Суд, вислухавши представників сторін та дослідивши заяву про розподіл судових витрат, приходить до наступного.

Заявник, звертаючись до суду про стягнення судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи посилався на те, що з метою отримання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна (позивачем) і адвокатом Процюк Олександром Олександровичем 18.01.2021 був укладений договір про надання правової допомоги (далі Договір) за умовами якого останній зобов`язався надавати Клієнту визначену цим договором правову допомогу, а Клієнт зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити Адвокату надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Розділом 2 цього Договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Також, заявник зауважив, що між ТОВ Фрезеніус Медикал Кер Україна (позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сі-Ем-Ес Райх-Рорвінг Хайнц» був укладений договір про надання юридичних послуг від 18.12.2020, на підставі якого позивачу надавались юридичні послуги, пов`язані з вчиненням процесуальних дій у зв`язку з розглядом та підготовкою до розгляду справи № 925/1544/20, а саме: аналіз обставин справи, дослідження та аналіз нормативних документів та наявної судової практики, що стосуються справи, а також підготовка проекту позовної заяви до суду.

Зазначені юридичні послуги надавались ТОВ «Сі-Ем-Ес Райх-Рорвінг Хайнц» в якості основного виду господарської діяльності товариства, зокрема діяльність у сфері права.

В якості доказів понесених витрат на загальну суму 277 260,65 грн. позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги від 18.01.2021;

- Додаток № 1 до вищевказаного Договору, який містить тарифи для оплати послуг за договором про надання правової допомоги;

- Акт наданих послуг до договору від 18.01.2021;

- перелік та вартість послуг, наданих за договором про надання правової допомоги від 18.01.2021;

- рахунок-фактура від 14.05.2021 № 5 та платіжне доручення від 17.05.2021 № 1110 на суму 116122,47 грн.;

- звіти про використання коштів під час відрядження від 21.01.2021; від 09.03.2023; від 13.05.2021;

- Договір про надання юридичних послуг від 18.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна (позивачем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Ем-Ес Райх-Рорвінг Хайнц»;

- рахунок-фактура № 8/02/2021 на оплату юридичних послуг в розмірі 161138,18 грн. відповідно договору про надання юридичних послуг від 18.12.2020;

- опис та вартість наданих послуг до рахунку-фактури № 8/02/2021;

- платіжне доручення від 17.05.2021 № 1109 на суму 161138,18 грн.

Проте, суд вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 про те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд бере до уваги, що ні статтею 126, ні статтею 129 ГПК України також не передбачено, що неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката необхідно доводити одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою статті 126 чи частиною п`ятою статті 129 ГПК України.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Суд також враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Отже, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У частині п`ятій статті 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд приходить до переконання, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд може як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Крім того, суд одночасно може застосувати як критерії, визначені статтею 126 ГПК України, так і критерії, передбачені статтею 129 ГПК України.

При розгляді заяви про розподіл судових витрат, суд також враховує наявність значної кількості справ за участю ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" за подібних правовідносин, які розглядаються / розглядались господарськими судами, зокрема, й Верховним Судом.

Отже, правова позиція позивача є сформованою, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що адвокат позивача (Процюк О.О.) приймав участь в залі судових засідань у приміщенні суду по цій справі в судових засіданнях лише чотири рази (21 січня 2021р.; 09 березня 2021 р.; 13 травня 2021 р.; 10 червня 2021 р.), а в послідуючих судових засіданнях у справі № 925/1544/20 приймав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Дослідивши перелік і вартість послуг, наданих адвокатом позивачу за договором про надання правової допомоги, з огляду на наведене вище, суд не може визнати співрозмірним зі складністю наданих послуг та з витраченим адвокатом часом заявлений позивачем розмір його витрат на правничу допомогу в сумі 277260,65 грн. у справі № 925/1544/20.

Разом з цим, суд бере до уваги, що відповідач є комунальним некомерційним підприємством (медичним закладом), яке фінансується, у тому числі, за рахунок місцевого бюджету, що становить надмірний тягар для відповідача, особливо в умовах, спричинених заходами, що встановлені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Також, суд враховує, що одним з ключових завдань в діяльності органів державної та місцевої влади під час воєнного стану є забезпечення сталого функціонування системи охорони здоров`я та задоволення медичних потреб населення. Це необхідна умова для збереження та покращення тривалості і якості життя населення країни, оскільки здорова нація і людський капітал є основою існування та розвитку будь-якої держави.

Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши обставини справи, фінансовий стан сторін, суд дійшов висновку, що розмір заявлених ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 277260,65 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони не співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що заява позивача про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи підлягає до часткового задоволення у розмірі 2772,60 грн. (1% від заявленої суми).

З огляду на викладені обставини і наведені норми законодавства суд вважає, що заява про розподіл судових витрат у справі №925/1544/20 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна адвоката Процюк О.О. про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (код ЄДРПОУ 02004982; вул.В.Чорновола,1,м.Черкаси, 18005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрезеніус Медикал Кер Україна (код ЄДРПОУ: 33737695; вул.Бориспільська,9, м.Київ, 02099) 2 772,60 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят дві грн. 60 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення складено 21.03.2023.

Суддя К.І. Довгань