Ухвала

від 22.03.2023 по справі 917/1687/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 917/1687/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 (колегія суддів: Бородіна Л. І., Здоровко Л. М., Плахов О. В.) у справі

за позовом Селянського фермерського господарства "Астра" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Гребінківської міської ради, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Селянське фермерське господарство "Астра" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати державні реєстрації двадцяти двох земельних ділянок, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 44,1589 га з кадастровим номером 5320885300:00:004:0220, розташованої на території Стукалівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, та зобов`язати відповідача поновити у державному земельному кадастрі запис про цю земельну ділянку.

09.06.2022 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про відмову у позові.

08.12.2022 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 13.12.2022, про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.

07.03.2023 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області направило на електронну пошту Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Крім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, 14.03.2023 до Верховного Суду надійшов паперовий примірник касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.03.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як зазначалося раніше, Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову 08.12.2022, а її повний текст склав 13.12.2022. Тому останній день для оскарження цієї постанови припав на 02.01.2023, тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою лише 07.03.2023, тобто зі значним пропуском строку.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції, скаржник зазначив, що копію оскаржуваної постанови він отримав 28.12.2022, проте внаслідок введення на території України воєнного стану, постійних масованих ракетних атак, тривалих повітряних тривог, віялових відключень електроенергії у Полтавській області, великого навантаження на працівників юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, він не зміг вчасно скористатися правом на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши ці обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що наведені скаржником у клопотанні підстави не вважаються поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, обґрунтовуючи відсутність можливості своєчасного подання касаційної скарги, перераховує події, пов`язані з введенням воєнного стану. Однак саме лише посилання скаржника на введення на території України воєнного стану не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку.

Проте скаржник не навів доводів та не надав доказів на підтвердження наявності особливих та непереборних обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, які б зумовили таку тривалу (понад 2 місяці) неможливість звернутися до суду з касаційною скаргою.

Доводи скаржника щодо великого навантаження на його працівників також не є поважними підставами для поновлення пропущеного строку, оскільки вони не є непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою, а є суб`єктивними, тобто такими, що залежали від організації роботи скаржника та його працівників.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Крім того, долучена до касаційної скарги копія повного тексту оскаржуваної постанови із зазначенням на ньому вхідної дати 28.12.2022 не є належним доказом отримання оскаржуваної постанови саме в цей день, оскільки відповідний напис вчинив сам скаржник. Належними доказами в такому випадку можуть вважатися, зокрема, копія конверта, в якому вона була надіслана, повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким судовим рішенням; розписки про його отримання; письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа; повідомлення про доставлення судового рішення на електронну адресу особи, тощо.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області також не надало доказів, які би підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строків на касаційне оскарження у справі.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з касаційною скаргою у межах встановленого строку, та які би підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з касаційною скаргою у передбачені процесуальним законодавством строки, скаржник не надав.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Згідно із частиною другою статті 287 цього ж Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 цієї ж частини у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення того, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Утім, касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не містить жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене скаржнику слід визначитися з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 цього ж Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано в 2021 році, а предметом позову є 23 вимоги немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.

Тож за подання цієї касаційної скарги потрібно сплатити судовий збір у розмірі 104 420 грн (2 270 грн х 23 х 200 %).

Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що він є юридичною особою публічного права, яка фінансується з державного бюджету; наразі у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області недостатньо коштів для сплати судового збору, що утруднює йому доступ до правосуддя, однак він вживає необхідні заходи для перерозподілу своїх видатків та зобов`язується сплатити судовий збір після надходження відповідних коштів.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

Так, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору: (1) за клопотанням фізичних осіб - позивачів, тільки за наявності певних умов, або (2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи наведене, клопотання про відстрочення сплати судового збору суд залишає без задоволення.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати також докази про сплату судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Надсилання касаційної скарги листом з описом вкладення є способом забезпечення права учасника справи знати про оскарження судового рішення іншим учасником.

Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

Проте скаржник не дотримався вимог статті 291 ГПК України, оскільки додав до касаційної скарги лише незасвідчену копію накладної без опису вкладення про надсилання позивачу поштового відправлення та роздруківку електронного листа про надсилання третій особі на її електронну адресу касаційної скарги.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення цих недоліків шляхом подання суду: клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважних причин пропуску такого строку з наданням належних доказів отримання оскаржуваної постанови від суду апеляційної інстанції, доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 104 420 грн, доказів направлення іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення та визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 цього ж Кодексу з належним обґрунтуванням.

З огляду на те, що ця касаційна скарга підлягає залишенню без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення буде розглянуто Верховним Судом у разі усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290- 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 917/1687/21 залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання вимог ухвали суду передбачені частинами другою та третьою статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Ю. Я. Чумак