Постанова

від 21.03.2023 по справі 904/3092/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3092/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 (повне рішення складено 28.11.2022, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/3092/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паннем", м. Харків

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпро

про стягнення 2 143 083,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паннем" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на свою користь 1 470 996,19 грн боргу, 352 388,67 грн пені, 33 267,12 грн 3% річних, 286 431,10 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору №68/17 від 10.11.2021 в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 позов задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паннем" 1 470 996,19 грн основного боргу, 150 000,00 грн пені, 32 951,11 грн 3% річних, 286 431,10 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 072,31 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог у задоволеній судом частині; в частині стягнення 3% річних у сумі 316,01 грн відмовлено з огляду не неправомірність включення до розрахункового періоду останнього дня розрахунку за накладною №27 від 11.11.2021 (27.12.2021); вимоги про стягнення пені з цієї ж підстави визнані правомірними на суму 347 678,49 грн та зменшені судом до 150 000,00 грн на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи та майнового стану сторін.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 скасувати в частині стягнення 3 % в сумі 32 951,11 грн та інфляційних втрат в сумі 286 431,10 грн, прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 3% річних в сумі 7 310,52 грн та інфляційних втрат в сумі 45 885,66 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану; засвідченням у зв`язку з цим Торгово промисловою палатою України форс мажорних обставин (лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022), які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності в тому числі по договору, виконання якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс мажорних обставин; відсутністю у зв`язку з цим та з урахуванням ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.02.2022.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 14.12.2022 у справі №904/3092/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/3092/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи до суду.

26.12.2022 справа №904/3092/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2023 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 21.03.2023.

10.02.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Паннем" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-судом правильно оцінені докази в їх сукупності;

-форс- мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В судове засідання 21.03.2023 сторони явку представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи №904/3092/22 були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4900099088350, №4900099088368.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паннем" (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (покупець) було укладено договір № 68/17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Обсяги закупівлі товарів за цим договором та відповідно і сума (загальна вартість) договору можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку залежно від зміни фінансового та/або виробничого плану (п. 1.3. договору).

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях (п. 2.1. договору).

У разі зміни ціни на продукцію сторони підписують додаткову угоду до цього договору не менш ніж за 5 днів до виставлення постачальником рахунку-фактури. З моменту перерахування передоплати (авансу), ціна на продукцію зміні не підлягає (п. 2.2. договору).

Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій (п. 2.3. договору).

Розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, на підставі рахунку на оплату постачальника (п. 3.1. договору).

Покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації (п. 3.2. договору).

За взаємною письмовою згодою сторін допускається інший порядок розрахунків, не заборонений законодавством України (п. 3.3. договору).

Продукція постачається партіями відповідно до письмових заявок покупця, за рахунок та транспортом постачальника, якщо інше не вказується в специфікації (п. 4.1. договору).

Базисні умови постачання продукції: DDР (м. Дніпро, вул. Яхненківська, буд.2) (згідно з Правилами Інкотермс 2010 року), якщо інше не вказується в специфікації (п. 4.2. договору).

Строк постачання продукції вказується в специфікації (п. 4.3. договору).

Право власності на продукцію за цим договором переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної/акту приймання-передачі продукції/ товарно-транспортної накладної (п. 4.5. договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію (п. 7.1. договору).

В разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення (п. 8.1. договору).

Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2024. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (п. 12.1. договору).

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила про бажання розірвати (відмову про продовження дії) договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 12.3 договору).

10.11.2021 сторони підписали специфікацію № 1 до договору, в якій погодили товар, що підлягає поставці (нікель Н1 ДСТУ 849-97 (розмір до 0,4х0,4 метра)), на суму 644 643,48 грн з ПДВ. Також сторони визначили порядок розрахунків: 100% оплата вартості поставленої продукції не пізніше 45 календарних днів з дати постачання.

15.11.2021 сторони підписали специфікацію № 2 до договору, в якій погодили товар, що підлягає поставці (ферромолибден 60 ДСТУ 4759:2009 кл. величиною 2,3 (наявність вольфраму не допускається)), на суму 936 022,36 грн з ПДВ. Також сторони визначили порядок розрахунків: 100% оплата вартості поставленої продукції не пізніше 45 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 570 996,19 грн, що підтверджується накладними № 27 від 11.11.2021 на суму 634 973,83 грн, № 28 від 16.11.2021 на суму 936 022,36 грн; товарно-транспортними накладними № Р27 від 11.11.2021 на суму 634 973,83 грн, № Р28 від 16.11.2021 на суму 936 022,36 грн.

На оплату поставленого товару позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату № 34 від 11.11.2021 на суму 634 973,83 грн та № 35 від 16.11.2021 на суму 936 022,36 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково. 08.09.2022 сплатив позивачу 100 000,00 грн за нікель катодний згідно рахунку від 11.11.2021, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 09.09.2022; заборгованість становить 1 470 996,19 грн, що і стало підставою для звернення з даними позовом до суду.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 1 470 996,19 грн, пеню за загальний період з 27.12.2021 по 13.09.2022 в сумі 352 388,67 грн, 3% річних за загальний період з 27.12.2021 по 13.09.2022 в сумі 33 267,12 грн, інфляційні втрати за цей період в сумі 286 431,10 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є змішаними відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Матеріалами справи №904/3092/22 підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на суму 1 570 996,19 грн, вартість якого оплачена на суму 100 000,00 грн за накладною №27 від 11.11.2021, тобто загальна сума заборгованості по обом накладним становить 1 470 996,19 грн. Ця заборгованість була визнана відповідачем у листі №296/19 від 06.09.2022 та у відзиві на позов, втім так і не оплачена (відповідач у вказаному листі посилається на настання форс мажорних обставин, які засвідчені офіційним листом Торгово промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконання конкретних зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність заявленої позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 470 996,19 грн, з якого по накладній №27 від 11.11.2021 на суму 634 973,83 грн заборгованість з урахуванням п. 2 специфікації №1 від 10.11.2021 та положень ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України виникла з 28.12.2021, по накладній №28 від 16.11.2021 на суму 936 022,36 грн з 01.01.2022.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 352 388,67 грн за період з 27.12.2021 по 13.09.2022.

Відповідно до п. 8.1. договору в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Разом з тим 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними, зокрема, постановою №630 віж 27.05.2022) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин.

З огляду на викладене та з урахуванням початкової дати періоду виникнення заборгованості по накладній №27 від 11.11.2021, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлена до стягнення пеня є правомірною за загальний період з 28.12.2021 по 13.09.2022 в сумі 347 678,49 грн.

08.11.2022 відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення пені на 75%. Клопотання обґрунтовано тим, що збитки позивачу завдані не були; відповідач не заперечує проти розміру заборгованості в сумі 1 470 996,19 грн, інфляційних втрат в сумі 286 431,1 грн, 3 % річних в сумі 33 267,12 грн, які позивач просить стягнути; у відповідача наявні обставини, які мають істотне значення: критичний фінансово-господарський стан відповідача (за 9 місяців 2022 року за результатами фінансово-господарської діяльності отримано збитки в розмірі 33 598 тис. грн); наявна заборгованість із заробітної плати працівникам в розмірі 934,9 тис. грн; наявна заборгованість з розрахунками з бюджетом (податки) в розмірі 13 054 тис. грн; зменшення прибутку відповідача внаслідок введення воєнного стану на території України; наявна дебіторської заборгованості російських компаній в розмірі 44 732 тис. грн, яким до початку війни була поставлена продукція; поточні рахунки відповідача арештовані приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження через відсутність на них грошових коштів; пеня є завеликою порівняно із збитками позивача, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції зменшив розмір пені до 150 000,00грн.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 27.12.2021 по 13.09.2022 в сумі 33 267,12 грн та інфляційні втрати за цей період в сумі 286 431,10 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом першої інстанції визнані правомірними 3% річних за загальний період з 28.12.2021 по 13.09.2022 в сумі 32 951,11 грн та інфляційні втрати за загальний період з січня по серпень 2022 року в сумі 286 431,10 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що їх нарахування та стягнення за період після 24.02.2022 є неправомірним та суперечить нормам закону та умовам договору.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору у випадку, якщо таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань зумовлене дією обставин непереборної сили (форс мажор), а саме: пожежі, стихійні лиха, збройні конфлікти, епідемії, карантин, пандемія, надзвичайні ситуації в сфері охорони здоров`я тощо, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, обмежувальні дії влади, інші законні заходи вказаних органів, які роблять неможливим виконання сторонами умов договору або перешкоджають такому виконанню договору.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, термін виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором продовжується на термін дії цих обставин (п. 9.2 договору). Наявність зазначених обставин повинна бути підтверджена документом, виданим Торгово промисловою палатою України (п. 9.3 договору).

Як зазначалось, відповідачем не доведено, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконати зобов`язання по договору, строк виконання настав до 24.02.2022. Сертифікат Торгово промислової палати України, який би засвідчував форс -мажорні обставини по договору після 24.02.2022 саме для відповідача не наданий. З огляду на викладене, твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період після 24.02.2022 є необґрунтованими. Введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 та лист Торгово промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовними підставами для незастосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №904/3092/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.03.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Кощеєв