Рішення

від 17.03.2023 по справі 904/3444/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3444/22Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери" (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20, кв. 23; ідентифікаційний код 42432655)

до Фізичної особи - підприємця Нестеренка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 147 000 грн. 00 коп.

Без участі (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3342/22 від 12.10.2022) до відповідача - Фізичної особи - підприємця Нестеренка Ігоря Володимировича про стягнення 147 000 грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги з посиланням на приписи Закону України "Про авторське право і суміжні права" та статей 426, 433, 435, 441 Цивільного кодексу України мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу позивача та відрахування роялті за використання твору) виробництвом, розповсюдженням (продажем), рекламуванням у вигляді печива контрафактних примірників твору "Печиво "Дніпровські зорі (Зорі Дніпра)".

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано супровідний лист (вх.№34990/22 від 18.10.2022), відповідно до якого було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх. №40528/22 від 22.11.2022) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що: - позивач свідомо вводить в оману суд щодо назви твору, на яку має ліцензію; - назва "Дніпровські зорі" відрізняється від назви печива, виробництво якого здійснював ФОП Нестеренко І.В. - ЗОРІ ДНІПРА за фонетичними і графічними критеріями; - свідоцтво про реєстрацію права автора на твір № НОМЕР_2 видане фізичній особі - ОСОБА_1 ; - на сайті https://pechyvo.dp.ua зазначено, що ОСОБА_1 у 1969 році була технологом Дніпропетровського обласного управління харчової промисловості, а вперше печиво "Дніпровські зорі" виготовлене на Дніпропетровському заводі продтоварів; - оригінальну рецептуру на печиво "Дніпровські зорі" №631 було затверджено 18.04.1969 головним інженером "Укрголовмісцхарчопрому" МХП УРСР П. Гуменником; - все вищенаведене ставить під сумнів авторське право ОСОБА_1 і не дає можливості однозначно називати виробництво ФОП Нестеренко І.В. печива "Дніпро радянське" таким, що порушує авторське право; - відповідач з 08.07.1997 є зареєстрованим фізичною-особою-підприємцем; - за весь час своєї діяльності ФОП Нестеренко І.В. жодного разу не був учасником конфлікту, судової справи; - задовго до серпня 2012 року, коли було зареєстроване авторське право Леонової О.А., а саме з 2006 року, ФОП Нестеренко І.В. розпочато виробництво печива під назвою "Зорі Дніпра"; - для виробництва цього печива було закуплено на Новомосковському заводі продтоварів матрицю для виробництва печива, автором якої є Чуйко Володимир Гнатович; - ця матриця була захищена патентом України на промисловий зразок №560 "Матриця для печива"; - як встановлено експертизою перед видачею патенту України на промисловий зразок №560 "Матриця для печива" в Україні не існувало підстав для відмови у видачі вказаного патенту, а отже промисловий зразок "Матриця для печива" був новим; - ФОП Нестеренко І.В. мав всі права на виробництво печива "Зорі Дніпра" і добросовісно ними користувався; - діючих авторських прав або інших перепон для виробництва печива на дату закупівлі відповідачем матриці для виробництва печива та протягом 6-ти послідуючих років не існувало; - ФОП Нестеренко І.В. не міг знати в 2006 році, починаючи виробництво печива "Зорі Дніпра", про те, що в 2012 році Леонова О.А. вирішить монополізувати назву печива та зареєструє авторське право; - наведені факти виключають наявність вини ФОП Нестеренко І.В.; - станом на дату розгляду цієї справи немає підстав для притягнення до відповідальності відповідача, оскільки ним не вчинено жодних винних дій по відношенню до позивача.

Позивач у клопотанні (вх. №40538/22 від 22.11.2022) про долучення доказів до матеріалів справи просить долучити докази: - копію заяви про проведення експертизи від 25.10.2022; - копію висновку експерта №СЕ-19/108-22/13039-ІВ від 09.11.2022; - копію акту наданих послуг №ЗП 2022-1085; - копію Договору №70-22 від 03.11.2022; - копію рахунку-фактури №ЗП 2022-1085 від 03.11.2022; - квитанцію про сплату від 07.11.2022.

Позивач у відповіді (вх. №42978/22 від 08.12.2022) на відзив просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки: - позивачем надаються докази виникнення у позивача авторських прав; - відповідач посилається на інформацію, зазначену на сайті pechyvo.dp.ua та прямо вказує, що цей сайт належить позивачу, водночас, будь-якими доказами не підтверджує, тому зазначена відповідачем інформація та наданий скрін-шот є неналежним доказом доказом по справі, позивач не є власником або модератором зазначеного сайту; - відповідач стверджує, що нібито твір "Печиво "Дніпровські зорі" є службовим твором, водночас, ним не надається жодних належних та допустимих доказів на підтвердження; - позивачем надані докази наявності у нього авторських прав на твір, водночас відповідачем не надається жодного доказу на спростування, а всі твердження базуються виключно на припущеннях; - твір "Печиво "Дніпровські зорі" має альтернативну назву, визначену автором Леоновою О.А. - "Зорі Дніпра"; - авторське право на твір "Печиво "Дніпровські зорі" (Зорі Дніпра) виникло у автора твору ОСОБА_1 у 1969 році, а не з моменту його реєстрації у 2012 році, а 1969 рік це дуже задовго ніж початок виробництва контрафактних примірників печива "Дніпровські зорі" (Зорі Дніпра) відповідачем у 2006 році; - відповідач не надає належних доказів на підтвердження здійснення будь-яких правочинів між ФОП Нестеренко І.В. та КП "Новомосковський завод продтоварів" або ОСОБА_2 ; - патент №560 на час нібито вчинення правочину згідно даними з СІС Укрпатенту втратив чинність, тому а ні громадянин ОСОБА_2 , а ні КП "Новомосковський завод продтоварів" не могли передати майнові права відповідачу; - ФОП Нестеренко І.В., набувши права власності на матеріальний об`єкт - матриці печива "Дніпровські зорі" (Зорі Дніпра) жодним чином не набуває будь-яких прав інтелектуальної власності на твір "Печиво "Дніпровські зорі" (Зорі Дніпра); - відповідач посилається на одне зображення патенту №560 - зображення вітрильника, в той час, як твір "Печиво "Дніровські зорі" має два зображення печива, які використані відповідачем та це підтверджується висновком експерта №СЕ-19/108-22/13039-ІВ від 09.11.2022; - відповідач виготовляв контрафактних примірників твору "Печиво "Дніпровські зорі" (Зорі Дніпра), чітко усвідомлюючи, що він не є автором твору або власником майнових прав, незважаючи на заборону використовувати твір отриману спочатку від автора твору у 2012 році, а потім від позивача у досудовій претензії №1801/2021 від 18.01.2021.

Відповідач у запереченні (вх. №46222/22 від 28.12.2022) на відповідь на відзив просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що: - сайт pechyvo.dp.ua містить інформацію та інше наповнення, яке не могло бути розміщене без згоди та/або відома позивача; - весь вміст сайту pechyvo.dp.ua присвячений діяльності позивача і пропозиціям укласти ліцензійні договори; - не існує підстав сумніватися в причетності позивача до сайту pechyvo.dp.ua; - відповідач має всі підстави стверджувати про те, що авторські права ОСОБА_1 , за захистом яких позивач звернувся до суду, діють лише з дати закінчення роботи над твором "Збірник творів художнього дизайну "Печиво Дніпровські зорі" в 2012 році; - позивач не додав до позовної заяви зображення першого примірника твору із підписом автора; - всі зображення, що використовувались позивачем в інших судових процесах - сучасні відтворення зображень печива за допомогою комп`ютерної техніки, якої в 1969 році в СРСР не існувало; - відповідач має всі підстави для сумніву щодо належності авторського права ОСОБА_1 саме з 1969 року; - назва твору "Збірник творів художнього дизайну "Печиво Дніпровські зорі" з`явилась значно пізніше - у 2012 році в заявці, за якою видане свідоцтво України № НОМЕР_2 про реєстрацію прав автора на твір; - задовго до серпня 2012 року, коли було зареєстровано авторське право ОСОБА_1 , а саме з 2006 року, ФОП Нестеренко І.В. розпочато виробництво печива під назвою "Зорі Дніпра", для виробництва якого було закуплено на Новомосковському заводі продтоварів матрицю для виробництва печива та автором якої є Чуйко Володимир Гнатович; - ця матриця була захищена патентом України на промисловий зразок №560 "Матриця для печива"; - як було встановлено експертизою перед видачею патенту України на промисловий зразок №560 "Матриця для печива" в Україні не існувало підстав для відмови у видачі вказаного патенту, а, отже, промисловий зразок "Матриця для печива" був новим; - весь час з 2006 року ФОП Нестеренко І.В. добросовісно користувався придбаною матрицею і виробляв печиво "Зорі Дніпра"; - ФОП Нестеренко І.В. мав всі права на виробництво печива "Зорі Дніпра" і добросовісно ними користувався; - весь час дії патенту України на промисловий зразок №560 "Матриця для печива" не було подано жодного позову про визнання його недійсним, а, отже, права, якими користувався його власник і особи, що купили продукцію, введену в господарський обіг і яка була захищена цим патентом, є чинними; - припущення позивача про ліквідацію Новомосковського заводу продтоварів жодним доказом не підтверджено; - всі матеріали дозволяють зробити висновок про відсутність вини відповідача у порушенні прав Леонової О.А. на твір "Печиво Дніпро" (розробка дизайну), а, отже, і про відсутність підстав для притягнення відповідача за порушення цих прав; - поштова кореспонденція щодо претензії автора у 2012 році і представників автора у 2021 році не є такою, що дає підстави розглянути належним чином викладені у ній вимоги та на підставі якої можна приймати будь-які рішення; - твердження про умисність дій відповідача не відповідають дійсності.

Позивач у клопотанні (вх. № 6796/23 від 09.02.2023) про долучення доказів просить з метою повного та всебічного розгляду справи просить долучити до матеріалів справи копію субліцензійного договору №ДЗ-1102/2019 від 11.02.2019 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію квитанції від 11.02.2019; - копію субліцензійного договору №ДЗ-1202/2020 від 12.02.2019 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію субліцензійного договору №ДЗ-0912/2020 від 09.12.2020 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію квитанції від 26.01.2021.

Відповідач у запереченні (вх. №7804/23 від 15.02.2023) на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи просить відмовити у задоволенні клопотання від 08.02.2023 та не брати до уваги під час розгляду справи, оскільки: - копії доказів не було додано позивачем до позовної заяви; - в чинному ГПК України не міститься підстав для задоволення клопотання позивача; - в жодній копії банківського документу, що позивач просить додати до матеріалів справи в клопотанні, немає можливості встановити належність оплат по договору, копії яких додаються; - відповідачу стало відомо, що позивачу належить виключна ліцензія лише в січні 2021 року, а, отже, із 2018 по 2021 роки відповідач не знав і не міг знати про наявність у позивача виключної ліцензії.

Щодо своєчасності надання до суду доказів та заяв по суті суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було запропоновано надати до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу - відповідь на відзив, протягом 7-ми днів з дня одержання відповіді на відзив та відповідачу - заперечення на відповідь, протягом 7-ми днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідно до поштового повідомлення (а.с. 77) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2022 було отримано відповідачем 01.11.2022. Тобто строк на надання відзиву - до 16.11.2022 (включно). Фактично до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву 22.11.2022 та позивачу спрямовано копію відзиву також 22.11.2022 (поштова накладна №4900810806635), тобто з пропуском встановленого судом строку.

Згідно трекінгу поштових відправлень "Укрпошта" за ідентифікатором відправки №4900810806635 позивачем отримано відзив на позовну заяву 28.11.2022. Отже, позивач повинен був надати відповідь на відзив до 05.12.2022. Фактично до суду позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву 08.12.2022 та відповідачу спрямовано копію відповіді на відзив 07.12.2022 (поштова накладна №4900600819661), тобто також з пропуском встановленого судом строку.

Згідно трекінгу поштових відправлень "Укрпошта" за ідентифікатором відправки №4900600819661 відповідачем отримано відповідь на відзив на позовну заяву 14.12.2022. Таким чином, відповідач повинен був надати заперечення на відповідь на відзив до 21.12.2022. Фактично до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву 28.12.2022 та позивачу спрямовано копію заперечення на відповідь на відзив також 28.12.2022 (поштова накладна №4903816999353), тобто також з пропуском встановленого судом строку.

Відповідно до частин 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вбачається, після подання позивачем позову та відкриття провадження у справі позивачем було подано згідно із клопотанням (вх. №40538/22 від 22.11.2022) про долучення доказів до матеріалів справи копію заяви про проведення експертизи від 25.10.2022, копію висновку експерта №СЕ-19/108-22/13039-ІВ від 09.11.2022, копію акту наданих послуг №ЗП 2022-1085, копію Договору №70-22 від 03.11.2022, копію рахунку-фактури №ЗП 2022-1085 від 03.11.2022 та квитанцію про сплату від 07.11.2022. Про надання після відкриття провадження у справі висновку експерта, виготовленого на замовлення позивача для подання до суду, позивачем було повідомлено у позовній заяві.

Також у запереченні відповідача на відповідь на відзив містяться зображення, які не були ним зазначені у відзиві на позов.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, позивачем згідно клопотання (вх. № 6796/23 від 09.02.2023) про долучення доказів долучено до матеріалів справи копію субліцензійного договору №ДЗ-1102/2019 від 11.02.2019 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію квитанції від 11.02.2019; - копію субліцензійного договору №ДЗ-1202/2020 від 12.02.2019 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію субліцензійного договору №ДЗ-0912/2020 від 09.12.2020 з додатком №1 та актом прийому-передачі; - копію квитанції від 26.01.2021. Проти долучення вказаних доказів відповідач заперечує у відповідному запереченні.

Суд, враховуючи порушення обома сторонами строків подання до суду заяв по суті та доказів, з метою об`єктивного, всебічного та повного розгляду справи, вважає за необхідне врахувати при розгляді справи надані з пропущенням строку заяви по суті та докази.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із карантинними заходами та введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається відповідно до рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір було розглянуто заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (заявка від 29.05.2012 №45253) про реєстрацію авторського права на твір та прийнято рішення зареєструвати авторське право на твір Збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", автором зазначено ОСОБА_1 ( а.с.17).

Згідно із Свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України №45182 про реєстрацію авторського права на твір Збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" автором зазначено ОСОБА_1 , дата реєстрації 14.08.2012 (а.с. 16).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013, виданого державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., на підставі заповіту, посвідченого П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.11.1999 за реєстром №5-2067, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_1 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано Свідоцтво складається в тому числі з: - майнових прав авторського права на збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", що належить Спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 14.08.2012 за №45182; - майнових прав авторського права на розробку дизайну "Печиво "Дніпро", що належить Спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 17.04.2012 за №43355 (а.с. 15).

Як вбачається 27.12.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери", як ліцензіатом, та громадянкою України ОСОБА_3 , як ліцензіаром, було укладено ліцензійний договір № ДЗ-2712/2018 (надалі - Договір) (а.с. 9-13), відповідно до пункту 2.1. якого ліцензіар надає ліцензіатові виключну ліцензію, що дає право на використання збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №45182 від 14.08.2012 видане Державною службою інтелектуальної власності України), зображення якого надане в Додатку № 1 до Договору (надалі - твір) ліцензіара, в обумовлених Договором межах та на визначений Договором строк, а ліцензіат зобов`язаний виплатити винагороду за використання твору на умовах, зазначених у Договорі.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за цим Договором передаються права на використання твору такими способами: - відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; - переробка; - опублікування (випуск у світ); - публічна демонстрація і публічний показ; - публічне сповіщення (доведене до загального відома); - розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності; - відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний обіг; - розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет; - надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет.

Ліцензіат має виключне право дозволяти використання твору та перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання зазначеними способами (пункт 2.3. Договору).

Згідно із пунктом 3.2.3. Договору ліцензіат має право забороняти будь-яке неправомірне використання твору третіми особами способами, зазначеними у пункті 2.2. цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.6. Договору ліцензіат має право звертатися за захистом майнових авторських прав на твір в установленому порядку до суду та інших компетентних органів відповідно до їх компетенції.

Ліцензіат має право при порушенні будь-якою особою майнових авторських прав на твір здійснювати від власного імені захист у порядку та способах, визначених у статтях 51 та 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", а також вчиняти будь-які інші юридичні дії за своїм вибором (пункт 3.2.7. Договору).

Відповідно до пункту 4.2.5. Договору ліцензіат зобов`язаний всебічно сприяти захисту авторського права на твір, в тому числі виявляти та фіксувати факти порушення авторських прав на твір.

Строк дії Договору складає 5 (п`ять) років з моменту підписання Договору сторонами; якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення дії Договору не повідомить письмово другу сторону про відмову від Договору, Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (пункт 5.1. Договору).

Згідно з пунктом 7.4. Договору ліцензіар гарантує, що на момент підписання цього Договору, йому належать майнові права на твір за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11.12.2013 Державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М.

Відповідно до Акту від 27.12.2018 прийому-передачі до Ліцензійного договору №ДЗ-2712/2018 від 27.12.2018 ліцензіаром передані ліцензіату наступні матеріали: - копія Свідоцтва №45182 від 14.08.2012; - копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом; - Твір в електронному вигляді у форматі "JPEG" (т.1, а.с. 12).

Відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" про реєстрацію авторського договору від 27.12.2018 № ДЗ-2712/2018 про передачу права на використання твору і прийнято рішення зареєструвати авторський договір, відповідно до якого виключне право на використання твору Збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (автор - ОСОБА_1 ) передається ОСОБА_3 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (дата реєстрації 06.03.2019 реєстраційний номер 4260) ( а.с. 20).

Матеріали справи містять надані позивачем товарні чеки від 01.09.2020 про придбання печива "Зорі Дніпра" у Фізичної особи - підприємця Семененко С.А., від 01.10.2020 про придбання печива "Дніпро" у Фізичної особи - підприємця Семененко І.Г.

У матеріалах справи також містяться фотокопії печива поштучно та в упаковках з написом Кондитерська фабрика "Нестор" (а.с. 19-30).

Відповідно до посвідчення від 30.09.2020 №00582 про якість, що видане Фізичною особою - підприємцем Нестеренком І.В., зазначено Торгівельна марка "Нестор", найменування виробу - серед іншого "Печиво Зорі Дніпра радянське" (а. с. 34).

Також матеріали справи містять рекламні зображення печива "Дніпро" у мережі Інтернет, про що свідчать скриншотами інтернет-сторінок (а.с. 35-42).

Як вбачається позивачем здійснено контрольну закупку в магазині Фізичної особи - підприємця Лисяк В.А., розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчать фіскальний чек від 07.10.2020 про придбання печива Нестеренко Зорі Дніпра (а.с. 24), копія скриншоту з додатку "Приват 24" (а.с. 25), фотокопії печива та його маркування (а.с. 26-33).

Матеріали справи містять копію претензії ОСОБА_1 від 14.06.2012 про порушення авторського права, у якій наявна вимога до Фізичної особи-підприємця Нестеренко Ігоря Володимировича про заборону виробництва, продажу і реклами печива "Дніпро" ("Дніпро радянське" і "Дніпровські зорі" ("Зорі Дніпра") у розробленому нею дизайні до отримання такого дозволу у встановленому Законом порядку, а також вимога сплати компенсації за незаконне використання її авторських прав у сумі 5 000 000 грн. з відшкодуванням податків в установленому порядку в бюджет України.

Також у матеріалах справи наявний лист Патентного повіреного України ОСОБА_4 (без номеру та дати), спрямований ОСОБА_1 (а.с. 47) у відповідь на лист - претензію щодо порушення авторських прав, у якому повідомляється про те, що: - має місце факт реєстрації об`єктів даного спору, а саме матриць для печива, як промислових зразків колективним підприємством "Новомосковський завод продтоварів - патент №558 від 19.08.1993 та патент №560 від 19.08.1993; - власником майнових прав на промислові зразки за патентами України №558 та №560, в яких втілено дизайн печива "Дніпро" та "Дніпровські зорі", було Колективне підприємство "Новомосковський завод продтоварів"; - 19.08.2001 патенти України №558 та №560 втратили чинність; - з 2001 року права на патенти України №558 та №560 не охороняються; - згідно бібліографічних даних цих же патентів єдиним автором дизайну матриці для печива "Дніпро" та "Дніпровські зорі" є ОСОБА_2 , інформацію про авторство якого відносно цих об`єктів було опубліковано 29.12.1994 в офіційному бюлетені "Промислова власність" №8-ІІ, що є значно раніше, ніж дата реєстрації авторських прав за свідоцтвом №43355 від 17.04.2012, яке може бути визнано таким, що видано неправомірно і його дію може бути скасовано; - виробництво ПП Нестеренко І.В. продукції у жодному разі не порушує прав, адже ґрунтується на використанні загальнодоступної інформації.

В матеріалах справи міститься надані відповідачем копії роздруківки з Інтерактивної БД "Промислові зразки, зареєстровані в Україні" щодо бібліографічних даних патенту на промисловий зразок №560 Матриця для печива, на якій наявне зображення промислового зразка Печива Зорі Дніпра, зазначено Колективне підприємство "Новомосковський завод продтоварів" та Чуйко Володимир Гнатович, а також вказано, що патент не діє (а.с. 92).

Відповідно до листа ОСОБА_1 від 04.12.2012 відповідачу було запропоновано укласти ліцензійний договір (а.с. 50-51).

Відповідно до наданих позивачем субліцензійних договорів від 11.02.2019 №ДЗ-1102/2022/2019, від 12.02.2020 №ДЗ-1202/2020, від 09.12.2020 №ДЗ-0912/2020 та від 11.02.2022 №ДЗ-1102/2022, укладених позивачем, як ліцензіатом, який набув виключних майнових прав на твір на підставі Ліцензійного договору №ДЗ-2712/2018 від 27.12.2018, із субліцензіатами ліцензіат надає субліцензіатові невиключну субліцензію, що дає право на використання збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 14.08.2012, видане Державною службою інтелектуальної власності України) (пункт 2.1) та за надання прав, що передбачені цим Договором субліцензіат виплачує ліцензіатові винагороду (паушальний платіж) у розмірі 24 500 грн. 00 коп. (пункт 6.1).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" звернувся до відповідача - Фізичної особи - підприємця Нестеренка Ігоря Володимировича з досудовою претензією (вих.№1801/2021 від 18.01.2021), відповідно до якої вимагає терміново припинити виробництво та будь-яке використання творів "Печиво "Дніпро" та "Печиво "Дніпровські зорі" без дозволу правовласника та попереджає про намір звернутися за захистом своїх прав до суду та правоохоронних органів (а.с. 43).

В подальшому позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" звернувся до Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС з заявою від 28.10.2022 про проведення експертизи (складання висновку експерта) у сфері інтелектуальної власності для подання до суду, у ході якої встановити чи відтворено збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 14.08.2012, видане Державною службою інтелектуальної власності України) у печиві "Нестеренко Зорі Дніпра", виготовленому ФОП Нестеренко І.В. (РНОКПП НОМЕР_1 )? На дослідження надано: - копію Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №45182 від 14.08.2012, виданого Державною службою інтелектуальної власності України з додатками та зображенням дизайну цього твору; - зразок печива "Нестеренко Зорі Дніпра" (0,154 кг); - копію чека ФОП Лисяк В.А. про придбання печива "Нестеренко Зорі Дніпра" від 07.10.2020; - копію посвідчення про якість №00582 від 30.09.2020 на печиво "Зорі Дніпра", видане ФОП Нестеренко І.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ); - фотокопію печива "Нестеренко Дніпро" в магазині ФОП Лисяк В.А. за адресою: АДРЕСА_3 ; - копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2022 у справі №904/3444/22 (а.с. 102).

Відповідно до висновку експерта Запорізького науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України від 09.11.2022 №СЕ-19/108-22/13039-ІВ Збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір №45182 від 14.08.2012, видане Державною службою інтелектуальної власності України) відтворено у наданих на дослідження зразках печива "Нестеренко Зорі Дніпра", виготовлених ФОП Нестеренко І.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 104 - 110).

Відповідач зазначає, що з 2006 року здійснював виробництво печива під назвою "Зорі Дніпра" на підставі права, наданого йому Колективним підприємством "Новомосковський завод продтоварів", який надав йому матеріальні цінності - обладнання на виробництво печива, запатентовану автором Чуйко В.Г. за патентом №560.

Позивач вважає, що виробляючи "Печиво " Зорі Дніпра", відповідач порушує його майнові авторські права та не сплачує винагороду за використання цих авторських прав, відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною спору.

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини першої статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 418 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Частиною першою статті 424 Цивільного кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 433 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що об`єктами авторського права є твори, а саме літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (стаття 435 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 432 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) (пункт 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (частина 2 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, у тому числі відтворення творів (пункт 1 частини 3 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно із статтею 441 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду) використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частини 1-3 статті 32 Закону України "Про авторські права та суміжні права").

Згідно із пунктом а) частини 1 статті 50 Закону України "Про авторські права та суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (пункт г) частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України).

Враховуючи обов`язок доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося: - автором Збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" є ОСОБА_1 згідно свідоцтва від 14.08.2012 №45182 про реєстрацію авторського права на твір; - спадкоємцем майнових прав авторського права на збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" згідно свідоцтва від 14.08.2012 №45182 про реєстрацію авторського права на твір є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва від 11.12.2013 про право на спадщину за заповітом: - позивачеві ОСОБА_3 надано виключну ліцензію, що дає право на використання збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (Свідоцтво від 14.08.2012 №45182 про реєстрацію авторського права на твір) на підставі Ліцензійного договору від 27.12.2018 №ДЗ-2712/2018.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що ним з 2006 року розпочато виробництво печива під назвою "Зорі Дніпра" та повідомляє, що для виробництва печива на Новомосковському заводі продтоварів ним було закуплено матрицю для виробництва печива, автором матриці є ОСОБА_2 .

Проте, будь-яких доказів в підтвердження придбання у 2006 році та правомірного володіння вказаною матрицею у спірний період відповідачем не надано.

Також відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано, що ним у 2012 році було отримано від автора Збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" ОСОБА_1 претензію щодо порушення авторського права.

Однак з того моменту відповідачем не було з`ясовано можливість виробництва печива під назвою "Зорі Дніпра" чи оскаржено авторські права ОСОБА_1 згідно Свідоцтва від 14.08.2012 №45182 про реєстрацію авторського права на твір.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт того, що позивач володіє правом на використання збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", а відповідачем вказане не було спростовано під час розгляду даної справи.

Більш того суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження визнання недійсним чи скасування Свідоцтва від 14.08.2012 №45182 про реєстрацію авторського права на твір, чи визнання недійсним Ліцензійного договору від 27.12.2018 №ДЗ-2712/2018, а відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, позивачем належним чином підтверджено належність позивачу виключних майнових авторських прав на використання Збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" і отримання позивачем таких прав на підставі ліцензійного договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини використання відповідачем Збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" протягом заявленого у даній справі періоду (з 27.12.2018 по 07.10.2021) без відповідного дозволу та всупереч приписам Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 147 000 грн. 00 коп., розраховану як потроєна сума винагороди за два роки неправомірного використання твору.

Згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Як вбачається з наданих позивачем субліцензійних договорів від 11.02.2019 №ДЗ-1102/2019, від 12.02.2020 №ДЗ-1202/2020 та від 09.12.2020 №ДЗ-0912/2020 винагорода (паушальний платіж) за надання прав на використання збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" становить 24 500 грн. 00 коп.

Позивачем за 2019-2020 роки розраховано суму компенсації за два роки незаконного використання відповідачем збірника творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі" (24 500 грн. 00 коп. х 2 роки) на підставі пункту «г» частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» як потроєну суму за умисне порушення (49 000 грн. 00 коп х 3 = 147 000 грн. 00 коп.).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач умисно порушив майнові авторські права на Збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", оскільки йому було відомо з 2012 року про належність прав автору ОСОБА_1 , проте відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження факту звернення про укладення відповідного договору на використання твору.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що він здійснював виробництво спірного печива на підставі права, наданого йому Колективним підприємством "Новомосковський завод продтоварів" в особі директора Чуйко В.Г., який надав йому матеріальні цінності - обладнання на виробництво печива, запатентовану автором ОСОБА_2 за патентом №560, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження виникнення такого права, будь-які письмові договори чи ліцензія на використання майнових прав інтелектуальної власності не надано, відсутні. До того ж, як зазначено у наданій відповідачем роздруківці з Інтерактивної БД "Промислові зразки, зареєстровані в Україні" щодо бібліографічних даних патенту на промисловий зразок №560 матриця для печива, вказаний патент є нечинним.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, є більш вірогідними ніж докази, що було надано відповідачем на їх спростування

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20, кв. 23; ідентифікаційний код 42432655) до Фізичної особи - підприємця Нестеренка Ігора Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 147 000 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Нестеренка Ігора Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20, кв. 23; ідентифікаційний код 42432655) 147 000 (сто сорок сім тисяч) грн. 00 коп. - компенсації та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

22.03.2023