Рішення

від 23.03.2023 по справі 905/30/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2023 Справа №905/30/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.,

розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, ЄДРПОУ 40081221,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айріфай", м. Покровськ Донецької області, код 41364586,

про стягнення 76 702,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айріфай" про стягнення збитків в сумі 76 702,21 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем податкові накладні на поставлений товар за видатковими накладними №71 від 12.09.2019 та №74 від 25.09.2019, який оплачений позивачем, не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач втратив право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 76 702,21 грн, чим йому спричинені збитки на вказану суму.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі , суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам встановлено строки подачі заяв по суті справи.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, судом, у зв`язку із обмеженою наявністю знаків поштової оплати, копії ухвал суду від 09.01.2023 було направлено на електронні адреси позивача uz@uz.gov.ua, pres@sw.uz.gov.ua, а відповідачу - рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Крім того, відповідачу 13.01.2023 оприлюднено оголошення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області. Ухвалу суду від 09.01.2023 у справі № 905/30/23 також розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, відомості якого є офіційними та загальнодоступними. При цьому, ухвала суду, направлена на адресу відповідача, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштою без вручення.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що поштова кореспонденція, яка надсилалась судом на адресу відповідача повернулась до суду без вручення, суд вважає, що "Айріфай" належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже, приймаючи до уваги те, що судом вжито всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про розгляд судової справи, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлені строки для подачі заяв по суті спору.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 248 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України, постійними ворожими обстрілами міста Харкова, де знаходиться Господарський суд Донецької області, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндорн Мейд" (яке 30.10.2019 змінило назву на ТОВ "Айріфай", відповідач) виставив позивачу, а саме регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" рахунок № 152 від 21.08.2019 на оплату товару на загальну суму 201 253,26 грн, в тому числі ПДВ в сумі 33 542,21 грн.

Позивачем вказаний рахунок було оплачено на загальну суму 201 253,26 грн, в т.ч. ПДВ 33 542,21 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 591 (#365168812911) від 12.09.2019.

Відповідачем згідно видаткової накладної № 71 від 12.09.2019 поставлений позивачу товар на загальну суму 201 253,26 грн, а саме : профнастил ПК-35-1 з покриттям та меблевий комплект службових приміщень.

Крім того, 19.09.2019 відповідачем позивачу, а саме регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" виставлений рахунок № 100 на оплату товару на загальну суму 258 960,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 43 160,00 грн.

Позивачем вказаний рахунок № 100 від 19.09.2019 було оплачено на загальну суму 258 960,00 грн, в т.ч. ПДВ 43 160,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 606 (#371363718911) від 25.09.2019.

Відповідачем згідно видаткової накладної № 74 від 25.09.2019 поставлений позивачу товар на загальну суму 258 960,00 грн, а саме : затискачі з`єднуючі КС-054 та КС-055, затискачі живлячі КС-053, затискачі фіксуючі КС-049-1, затискачі серед. анкер КС-048, затискачі КС-059-6.

Як вказує позивач, відповідачем податкові накладні на поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 71 від 12.09.2019 та № 74 від 25.09.2019, який оплачений позивачем, не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних до теперішнього часу.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що застосовує норми матеріального права на момент виникнення спірних взаємовідносин.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, а ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

В частині 2 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи, що відповідачем були виставлені рахунки на оплату товару з зазначенням його кількості та вартості, враховуючи оплату таких рахунків позивачем та здійснення поставки товару, суд дійшов висновку між сторонами укладено договори купівлі-продажу з погодженням всіх суттєвих умов.

Згідно з визначеннями, які містяться в статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.), податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181.).

Суд зазначає, що застосовує норми Податкового кодексу в редакції, яка діяла на час виникнення спірних взаємовідносин.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне a6o часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, відповідно до вимог Податкового кодексу України відповідач повинен був подати та зареєструвати податкові накладні відносно дати оплат та поставок товару 12.09.2019 та 25.09.2019 (оплата та поставка товару відбувались в один день), до 31.09.2019 та 15.10.2019 відповідно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням i сплатою податків i зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені норми Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що продавець зобов`язаний скласти податкову накладну окремо на кожне повне aбo часткове постачання товарів, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у покупця товарів на підставі складеної з дотриманням норм податкового законодавства податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дані, зазначені у такій податковій накладній, мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.

За даними позивача, відповідачем не були складені та зареєстровані відповідні податкові накладні, а відповідачем зворотного не доведено.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 ГК України).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Суд зазначає, що відповідно до статті 201 ПК України на продавця товарів покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну, яка має відповідати встановленим вимогам щодо її складання, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента (покупця) на те, що це зобов`язання буде виконано, що зумовить віднесення таких сум до складу податкового кредиту.

Відповідачем не було виконано обов`язку щодо складання та реєстрації відповідних податкових накладних. Суд вважає доведеним факт наявності вини відповідача в бездіяльності щодо складання та реєстрації податкових накладних на вищезазначені судом поставки товарів, тобто є факт протиправної поведінки та вини відповідача. Внаслідок такої протиправної поведінки відповідача позивач позбавлений права на включення до складу свого податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 76 702,21 грн, яка була ним сплачена в складі ціни за придбаний у відповідача товар згідно видаткових накладних № 71 від 12.09.2019 та № 74 від 25.09.2019, а отже позивач отримав збитки в сумі 76 702,21 грн внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Суд вважає, що в даному випадку має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти в відповідності з вимогами чинного законодавства та зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір сплачений при зверненні з позовною заявою в сумі 2481,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судові витрати відповідача залишаються за ним.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 123, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айріфай" (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 191, код 41364586) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5, код 40075815) збитки в сумі 76 702,21 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.03.2023.

Суддя Т. О. Лобода