Ухвала

від 21.03.2023 по справі 908/763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.03.2023 Справа № 908/763/23

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович розглянувши матеріали заяви без номеру та дати про видачу судового наказу

від заявника (стягувача): товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя», 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В

адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 24

представник заявника: Щепоткіна Т.В., АДРЕСА_1

до боржника: товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ІНДАСТ», 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 78, прим. 25

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 13.03.19 № 2128 у розмірі 14 344,32 грн. та 268,40 грн. судового збору.

ВСТАНОВИВ:

09.03.23 до Господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» (далі ТОВ «МДЛ Запоріжжя») з заявою без номеру та дати про видачу судового наказу про стягнення з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-ІНДАСТ» (надалі ТОВ «ОМЕГА-ІНДАСТ») заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 13.03.19 № 2128 у розмірі 14 344,32 грн., з яких: 14 155,50 грн. основного боргу, 29,94 грн. 3 % річних та 158,88 грн. інфляційних втрат. Крім того, заявник просить стягнути з боржника 268,40 грн. судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/763/23 між суддями від 09.03.23 вказану заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Наказне провадження, відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною 1 ст. 147 та ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Статтею 152 ГПК України визначено підстави для відмови у видачі судового наказу, а саме суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою (п. 5 ч. 1).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Судом встановлено, що позивачем 09.03.23 подано до суду заявою без номеру та дати про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «ОМЕГА-ІНДАСТ» заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 13.03.19 № 2128 у розмірі 14 344,32 грн., з яких: 14 155,50 грн. основного боргу, 29,94 грн. 3 % річних та 158,88 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по лютий 2023 рік.

Тобто, звертаючись з заявою в березні 2023 року з вимогою за лютий 2020 рік заявником порушено строк з моменту виникнення права вимоги, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

Тому, як наслідок, суд констатує про те, що заявником (стягувачем) подано заяву без номеру та дати про видачу судового наказу з порушеннями вимог п. 5 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що останнім у вищевказаній заяві без номеру та дати про видачу судового наказу вказано невірну дату договору, а саме 16.03.19, за яким нараховує відповідачу заборгованість, а тому вказана заява подана без додержання п. 4 ч. 2 ст. 150 ГПК України, тобто заявником невірно зазначено вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 147, 148, 150-153, 155, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» у видачі судового наказу.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 21.02.23 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.Л. Корсун