Рішення від 23.03.2023 по справі 910/13838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2023Справа № 910/13838/22

За позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (Київська обл., Вишгородський р-н, село Новосілки)

до Фізичної особи-підприємця Коби Віталія Миколайовича (м. Київ)

про стягнення 123.725,80 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Коби Віталія Миколайовича про стягнення 123.725,80 грн, з яких: 103.790,58 грн заборгованості за Договором зберігання майна № 15 Дпу-2020 від 12.06.2020, 12.669,88 грн пені та 7.265,34 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 відкрито провадження у справі №910/13130/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв і клопотань.

Відповідач 26.01.2023 отримав копію ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2022, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/13838/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Будь-яких інших заяв чи клопотань до суду від сторін не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.06.2020 між Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (зберігач) та Фізичною особою-підприємцем Кобою Віталієм Миколайовичем (поклажодавець) було укладено Договір зберігання майна №15Дпу-2020 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Поклажодавець зобов`язується передати Зберігачу на зберігання майно, згідно Акту приймання-передачі, а Зберігач зобов`язується прийняти це майно та повернути його Поклажодавцеві у схоронності.

13.07.2020 між сторонами було підписано Акт приймання передачі майна на зберігання, згідно з яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання майно в кількості 24 одиниці.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг зберігання майна (плата за зберігання), що надається Зберігачем за один календарний місяць становить 12.584,00 грн з ПДВ.

Пунктами 4.2., 4.3. Договору сторони домовились, що розмір компенсації витрат Зберігача не є сталим і визначається Зберігачем щомісячно та відображається у відповідному порядку. Оплата послуг зберігання здійснюється Поклажодавцем у безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Зберігача на умовах передоплати.

Згідно з п. п. 4.3.1., 4.3.2. Договору Поклажодавець вносить передоплату за перший місяць надання послуг зберігання протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору в розмірі, визначеному п. 4.1. цього Договору. Надалі Поклажодавець не пізніше 3 числа кожного поточного місяця сплачує вартість послуг зберігання, визначену п. 4.1. цього Договору, та не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, компенсує Зберігачу витрати останнього на зберігання за попередній місяць на підставі відповідного рахунку.

Пунктами 3.3.3. - 3.3.5. Договору передбачено, що Поклажодавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за послуги зберігання майна; відшкодовувати усі витрати Зберігача, пов`язані із збереженням майна та здійснювати оплату послуг Зберігача за фактичний строк зберігання, якщо майно витребувано достроково або майно не забрано в строк, встановлений п. 9.1. Договору, або у строк, визначений Зберігачем у разі розірвання Договору.

Додатковою угодою № 1-а від 19.01.2022 сторони внесли зміни до Договору та зменшили вартість послуг зберігання майна (плата за зберігання), що надаються Зберігачем за один календарний місяць, до 8.052,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.2.3. Договору передбачено право Зберігача достроково розірвати даний Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Поклажодавця. Поклажодавець вважається повідомленим про розірвання цього Договору в односторонньому порядку через 20 (двадцять) календарних днів з моменту направлення Зберігачем письмового повідомлення про розірвання цього Договору на адресу Поклажодавця, що вказана в реквізитах цього Договору.

01.06.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку з 20.06.2022, в якому позивач повідомив про наявну заборгованість за Договором в розмірі 103.790,58 грн та запропонував сплатити її в строк до 30.06.2022.

Проте, відповідачем заборгованість перед позивачем у розмірі 103.790,58 грн сплачена не була.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За приписами ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувались умови Договору, жодних заперечень чи зауважень щодо наданих за Договором послуг відповідачем суду надано не було.

У той же час, відповідачем зобов`язання за Договором у частині оплати послуг зберігання належним чином та у встановлені строки виконано не було, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 103.790,58 грн.

Доказів сплати зазначеної суми матеріали справи не містять.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 103.790,58 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 12.669,34 грн пені та 7.265,34 грн штрафу за порушення умов Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків Поклажодавець зобов`язаний сплатити Зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за простроченням понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми несплаченого платежу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та штрафу, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коби Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (07362, Київська обл., Вишгородський р-н, село Новосілки, вул. Київська, будинок 50; ідентифікаційний код 21536845) 103.790 (сто три тисячі сімсот дев`яносто) грн 58 коп. заборгованості, 12.669 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 88 коп. пені, 7.265 (сім тисяч двісті шістдесят п`ять) грн 34 коп. штрафу та 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко