Рішення

від 23.03.2023 по справі 917/90/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 Справа № 917/90/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/90/23

за позовною заявою заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності 64 А, смт. Диканька, Полтавська область, 38500,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

до відповідача Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради, вул. Радгоспна, 20, с. Петрівка, Полтавського району, Полтавської області, 38832

про стягнення збитків у розмірі 282 968,49 грн

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 09.01.2023 надійшла позовна заява заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції Центрального округу до відповідача Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради про стягнення на користь держави 282 968,49 грн збитків.

Вказаний позов обґрунтовано тим, що Актом № 06-28/451 від 29.06.2021, складеним за результатами проведення перевірки позивачем щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, встановлено, що Комунальним підприємством «Чапаєве» допущено самовільне користування надрами (підземними водами) з перевищенням встановлених лімітів визначених у дозволі на спеціальне водокористування в періоди з 2019-2020 роки та з 01.01.2021 по 31.03.2021, а також за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 01.07.2018 по 31.05.2021. В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12022170450000403, розпочатого 21.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, було проведено судову економічну експертизу, згідно висновку якої, розмір збитків завданих відповідачем державі внаслідок зазначених порушень склав 282 968,49 грн.

Ухвалою від 12.01.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

18.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника Державної екологічної інспекції Центрального округу Александрової С.В. про залучення її у справу № 917/90/23 в якості представника позивача та надати доступ до електронної справи в підсистемі "Електронний суд" (вх. № 609).

Також 18.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, у якій він просить суд позовні вимоги Диканської окружної прокуратури Полтавської області задовольнити у повному обсязі (вх. № 652).

26.01.2023 до суду від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор уточнив, що суму збитків необхідно стягнути на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вх. № 987).

27.01.2023 на адресу суд від прокурора надійшов супровідний лист, до якого додані докази направлення заяви про уточнення позовних вимог на адреси інших учасників справи (вх. № 1054).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 46, 170 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 30.01.2023 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог.

30.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він визнає позов в частині стягнення збитків на суму 36 389,87 грн. В іншій частині позову відповідач просить відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

07.02.2023 від заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими і суперечливими, а позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі (вх. № 1577).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

З метою виконання Плану заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, затвердженого наказом № 454 від 27.11.2020, наказом № 06-07/466 від 08.06.2021 "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Чапаєве" Скороходівської селищної ради" (а.с. 15), за направленням № 06-28/451 від 08.06.2021 (а.с. 15) Державною екологічною інспекцією Центрального округу було направлено спеціалістів для проведення планового заходу (перевірки) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Чапаєве" Скороходівської селищної ради".

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Чапаєве» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено Акт № 06-28/451 від 29.06.2021, де зафіксовано виявлені порушення (а.с. 16-21).

Примірник вказаного акту направлено директору КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради Сідельнику М.В. рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.07.2021.

Зокрема, перевіркою встановлено:

1) КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради здійснено забір води із закільцьованих водних свердловин (підземні джерела) № 2, № 3, № 1093-В та із свердловини № 1 з перевищенням встановленого річного ліміту, зазначеного у дозволі на спеціальне водокористування № 170/пл/49д-18 від 23.02.2018 (60,879 тис. куб.м./рік), а саме: у 2019 році забрано 74,5 тис. куб.м води, у 2020 році забрано 74,5 куб.м. води, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів (з підземних водних свердловин) з перевищенням встановлених лімітів, за період 2019-2020 роки, об`ємом 27242 куб. м, за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) у разі перевищення встановлених лімітів, передбачених дозволом, що є порушенням ст. 44, 49 Водного кодексу України.

2) У ході перевірки встановлено факт забору води КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради із закільцьованих водних свердловин (підземні джерела) № 2, № 3, № 1093-В та із свердловини № 1 з перевищенням встановленого річного ліміту, зазначеного у дозволі на спеціальне водокористування № 170/пл/49л-18 від 23.02.2018 (169,296 куб.м на добу), а саме, з 01.01.2021 по 31.03.2021 забрано 258 куб.м води за добу, внаслідок чого допущено самовільне використання водних ресурсів (з підземних водних свердловин) з перевищенням встановлених лімітів, об`ємом 7622,36 куб.м, за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) у разі перевищення встановлених ліміті, визначених у дозволі, що є порушенням ст. 44, 49 Водного кодексу України.

3) Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № 170/пл/49л-18 від 23.02.2018, джерелами водопостачання КП "Чапаєве" Скороходівської Селищної Ради є закільцьовані артезіанські свердловини № 2, № 3, № 1093-В, розташовані в с. Петрівка Чутівського району Полтавської обл. та артезіанська свердловина № 1 розташована в с. Майорівка Чутівського районуПолтавської обл. Документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками під водними свердловинами, які знаходяться на балансі КП "Чапаєве" Скороходівської селищної ради, при перевірці не надано. Отже, КП "Чапаєве" Скороходівської селищної ради допускається користування земельними ділянками всупереч ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в період з 01.07.2018 по 31.05.2021видано обов`язковий для виконання припис № 28/02/03-23 від 05.07.2021 (а.с. 39-40). Пунктом 2 вказаного припису КП "Чапаєве" приписано надати документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками під водними свердловинами, які знаходяться на балансі комунального підприємства. Пунктом 9 припису КП "Чапаєве" приписано дотримуватись умов дозволу на спеціальне водокористування від 23.02.2018 № 170/пл/49л-18, а саме: отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Невлад М.С. 16.06.2021 складено протокол № 01353 про адміністративне правопорушення на директора КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради Сідельника М.В. щодо самовільного користування надрами (забору води з підземних водних свердловин, що експлуатуються КП "Чапаєве" Скороходівської селищної ради для здійснення централізованого водопостачання в період з 18.06.2018 по 18.06.2021 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами) та винесено постанову № 104/02/03-24 від 16.06.2021про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн (а.с. 42), який добровільно сплачено, що підтверджується квитанцією № 0.0.2193504565.1 від 13.07.2021 (а.с. 43).

Державною екологічною інспекцією Центрального округу до КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради направлено претензії про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод від 05.11.2021 № 209/07-17/2021 на суму 8014,91 грн, від 09.11.2021 № 211/07-17/2021 на суму 28 644,96 грн, від 21.12.2021 № 255/07-17/2021 на суму 231 587,62 грн (а.с. 44-53).

КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради 26.01.2022 надано відповідь на претензію від 21.12.2021 № 255/07-17/2021, де КП не погодилося із порушеннями, встановленими під час перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу, посилаючись на те, що КП "Чапаєве" являється власником земельних ділянок, на яких розташовані свердловини по видобутку питної води, тому має право без спеціальних дозволів на користування надрами видобувати підземні води за умови, що обсяг видобування з кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м на добу (а.с. 54-55).

За результатами здійсненої позивачем перевірки Відділом поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 21.09.2022 було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12022170450000403 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України (а.с. 56).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з метою підтвердження розміру збитків, нарахованих Державною екологічною інспекцією центрального округу, у рамках кримінального провадження № 12022170450000403 від 21.09.2022, призначено та проведено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».

У ході проведеної Державною екологічною інспекцією Центрального округу перевірки, а також судово-економічної експертизи встановлено, що відповідно до відомостей використання води КП «Чапаєве» (підземні водні свердловини, які експлуатуються підприємством - «Стадіон», «Ленінградська», «Молодіжна» та «Майорівка»), за період з 01.07.2018 по 31.05.2021 використано 234 245,0 куб. м. води, а саме: III квартал 2018 року - 27 291,0 куб.м; IV квартал 2018 року - 18 339,0 куб.м; I квартал 2019 року - 12 186,0 куб.м; II квартал 2019 року - 17 563,0 куб.м; III квартал 2019 року - 25 311,0 куб.м; IV квартал 2019 року - 18 836,0 куб.м; I квартал 2020 року - 14 078,0 куб.м; II квартал 2020 року - 17 293,0 куб.м; III квартал 2020 року - 30 642,0 куб. м; IV квартал 2020 року - 19 073,0 куб.м; I квартал 2021 року - 22 700,0 куб.м; II квартал 2021 року (квітень, травень) - 10 933,0 куб.м.

Таким чином, згідно інформації наведеної у Відомості використання води КП «Чапаєве», із свердловин № 2, № 3, № 1093-В розташованих в с. Петрівка колишнього Чутівського району Полтавської області (Стадіон, Ленінградська, Молодіжна) та артезіанської свердловини № 1 розташованої в с. Майорівка колишнього Чутівського району Полтавської області (Майорівка), забрано води за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в загальній кількості 234 245,0 куб.м.

Розрахунок розміру завданих збитків проведено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/1678 (із змінами) (далі - Методика).

Пунктом 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства

Згідно з Методикою (п. 1.7): використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до Методики, проведено Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), виходячи з об`єму видобутої води відповідно до інформації наведеної у Відомості використання води КП «Чапаєве», за період з 01.07.2018 по 31.05.2021, по формулі:

Зсам = 5 х W х Тар (грн.),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, 234 245,0 куб.м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - 0,701 грн/100 м. куб.;

- 0,3 - коефіцієнт що застосовують до ставок рентної плати Житлово-комунальні підприємства в частині обсягів води технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення.

Зсам = 5 х 234 245 х 0,701 х 0,3 - 246 308,62 грн.

Отже, загальна сума збитку за забір води без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), становить 246 308,62 грн.

У ході дослідження Звітів за формою № 2ТП-водгосп (річна) про використання води, які подані КП «Чапаєве» до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за 2019 та 2020 роки (а.с. 24-27) встановлено наступне.

Відповідно до Звіту про використання води за 2019 рік загальний обсяг води добутий з артезіанських свердловин КП «Чапаєве» Скороходівської с/р становить 74,5 тис. куб.м. а відповідно до Звіту про використання води за 2020 рік загальний обсяг води добутий з артезіанських свердловин КП «Чапаєве» становить 74,5тис. куб.м (а.с. 26).

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 23.02.2018 № 170/ПЛ/49д-18, КП «Чапаєве» встановлено, що ліміт забору води становить 60,879 тис. куб.м/рік та 169,296 куб.м/добу.

Таким чином, згідно інформації наведеної у звітах про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданої КП «Чапаєве» за 2019 та 2020 рік, забрано води: в період 2019 року - 74,5 тис. куб. м./рік, при встановленому ліміті забору води 60,879 тис. куб.м/рік; в період 2020 року - 74,5 тис. куб.м/рік, при встановленому ліміті забору води 60,879 тис. куб.м/рік, внаслідок чого допущено надлишкове (понадлімітне) використання водних ресурсів об`ємом 27 242,0 куб.м (74,5 тис. куб. м/рік + 74,5 тис. куб. м/рік - 60,879 тис. куб. м/рік - 60,879 тис. куб. м/рік), за період 2019-2020 рік, за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, що не відповідає нормам статей 44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до Методики, проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, виходячи з об`єму води видобутої відповідно до інформації наведеної у Звітах про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданої КП «Чапаєве» за 2019 та 2020 рік, по формулі:

Зсам = 5 х W х Тар (грн.),

Зсам = 5 х 27242,00 куб.м х 0,701 х 0,3 = 28 644,96 грн.

Таким чином, розмір шкоди, в результаті самовільного використання водних ресурсів, з урахуванням інформації, наведеної у звітах про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), поданої КП «Чапаєве» 2019 рік та 2020 рік, становить 28 644,96 грн.

Дослідженням Журналів обліку води КП «Чапаєве» за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, в розрізі місцезнаходження відповідних свердловин, а саме: «Стадіон», «Ленінградська», «Молодіжна» та «Майорівка», а також дозволу на спеціальне водокористування від 23.02.2018 № 170/ПЛ/49д-18 встановлено наступне.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 23.02.2018 № 170/ПЛ/49д-18, КП «Чапаєве» встановлено, що ліміт забору води становить 169 куб.м/добу.

За період з 01.01.2021 по 31.01.2021 із підземних джерел (підземні водні свердловини), які експлуатуються підприємством («Стадіон», «Ленінградська», «Молодіжна» та «Майорівка»), КП «Чапаєве» за 2021 рік здійснено забір води в загальному об`ємі 22 859,0 куб.м, («Стадіон» - 13770,0 куб.м, «Ленінградська» - 6865 куб.м, «Молодіжна» - 2171,0 куб.м та «Майорівка» - 63,0 куб.м), в тому числі з перевищенням встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів об`ємі 7622,36 куб.м води.

Відповідно до Методики, проведено Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, виходячи з об`єму води видобутої відповідно до інформації наведеної в копії Журналів обліку води КП «Чапаєве» за 1 квартал 2021 рік, по формулі:

Зсам = 5 х W х Тар (грн.),

Зсам = 5 х 7622,36 куб.м х 0,701 х 0,3 = 8 014,91 грн.

Таким чином, розмір шкоди, в результаті самовільного використання водних ресурсів, з урахуванням інформації зазначеної в копії Журналів обліку води КП «Чапаєве» за І квартал 2021 року становить 8 014,91 грн.

Отже, відповідно до висновку судової економічної експертизи № 3476/3672-3673 від 09.12.2022, проведеної на підставі ст. 242 КПК України в рамках кримінального провадження № 12022170450000403, розпочатого 21.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, загальний розмір збитків завданих відповідачем в результаті самовільного використання водних ресурсів становить 282 968,49 грн.

Державна екологічна інспекція Центрального округу листом № 07-09/2303 від 04.07.2022 повідомила Полтавській обласній прокуратурі та Спеціалізованій екологічній прокуратурі про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та збитки, які були завдані державі Комунальним підприємством "Чапаєве". У вказаному листі Інспекція просила відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" розглянути питання вжиття заходів представництва інтересів держави в суді та повідомити Інспекцію про прийняте рішення (а.с. 11-12).

Листом № 12-229вих22 від 08.07.2022 Полтавська обласна прокуратура направила матеріали перевірки Диканській окружній прокуратурі для вжиття заходів представництва інтересів держави в суді, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 13).

Диканською окружною прокуратурою 19.07.2022 скеровано на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді за № 51-2531вих22 (а.с. 71-72).

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції Центрального округу за № 07-09/3258 від 18.08.2022, адресованого Диканській окружній прокуратурі Полтавської області, Інспекція повідомила, що не має змоги звернутися до суду про стягнення вказаних збитків у зв`язку з відсутністю належного фінансування щодо сплати судового збору (а.с. 73).

У зв`язку з цим, листом № 51-4918вих22 від 14.12.2022 Диканська окружна прокуратура повідомила Державній екологічній інспекції Центрального округу про звернення до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів на загальну суму 282 968,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд стягнути з Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу збитки в сумі 282 968,49 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог прокуратурою надано наступні докази (копії): лист позивача № 07-09/23-03 від 04.07.2022; лист Полтавської обласної прокуратури від 08.07.2022; наказ про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради; направлення №06-28/451 від 08.06.2021; акт перевірки № 06-28/451 від 29.06.2021; звіти про використання води форми 2ТП-водгосп (річна) за 2018-2020 роки; журнали обліку води за 2021 рік; припис від 05.07.2021; протокол № 01353 про адміністративне правопорушення; постанова про накладення адміністративного стягнення № 104/02/3-24; квитанція №0.0.2193504565.1; претензії від 05.11.2021 № 209/07-17/2021, від 09.11.2021 № 211/07- 17/2021, від 21.12.2021 № 255/07-17/2021 з розрахунками; відповідь на претензію КП "Чапаєве" Скороходівської селищної ради; витяг з ЄРДР; висновок судової економічної експертизи № 3476/3672-3673 від 09.12.2022; лист № 51-2531вих22 від 19.07.2022; лист позивача від 18.08.2022; лист прокуратури від 14.12.2022; наказ № 493к від 17.05.2021; наказ від 17.06.2021.

Відповідач у відзиві визнає позов в частині стягнення збитків на суму 36 389,87 грн. В іншій частині позову відповідач просить відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на таке:

У рамках кримінального провадження № 12022170450000403 від 21.09.2022 розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, призначено та проведено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».

На вирішення експертизи було поставлене питання: «Чи підтверджується документально розрахунок розміру шкоди, в результаті самовільного використання водних ресурсів, розрахований Державною екологічною інспекцією Центрального округу на загальну суму 268 247 грн. 49 коп.». Але питання правомірності встановлення порушень Державною екологічною інспекцією Центрального округу щодо вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів взагалі не ставилося. Факт самовільного використання водних ресурсів, встановлений Державною екологічною інспекцією Центрального округу під сумнів не ставився і це питання на вирішення експертизи не виносилося.

Отже, висновки судової економічної експертизи № 3476/3672-3673 від 09.12.2022, проведеної на підставі ст. 242 КПК України в рамках кримінального провадження № 12022170450000403, розпочатого 21.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України щодо підтвердження факту встановлення збитків у розмірі 282 968,49 грн, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів не являються належним доказом.

Частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону № 867-VІІІ від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідач повідомляє, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 571-р від 13 травня 2020 року затверджено перспективний план формування територій громад Полтавської області, згідно якого Петрівська (Чапаєвська) сільська рада Чутівського району Полтавської області увійшла до складу Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

З 01.01.2013 (дня набрання чинності Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Це прямо передбачено в п. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

При цьому з вказаної дати землям комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; а також які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Подібне положення міститься і в п. «б» ч. 2 ст. 83 Земельного Кодексу України - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, перебувають у комунальній власності.

Отже, земельні ділянки під системою водопостачання, а саме артезіанські свердловинами (підземні джерела) №№ 1, 2, 3 і 1093-В та допоміжне обладнання до них, які отримані у власність Скороходівською селищною територіальною громадою Полтавського району Полтавської області, є комунальною власністю цієї територіальної громади в силу закону.

Відповідно до протоколу від 16 листопада 2012 року загальних зборів громадян села Чапаєве Чапаєвської сільської ради Чутівського району було створено комунальне підприємство «Чапаєве» (копія протоколу додається). Згідно рішення XXI сесії VI скликання Чапаєвської сільської ради від 26 грудня 2012 року за № 20 комунальному підприємству «Чапаєве» було передано в оренду систему водопостачання. Згідно наданих паспортів на артезіанські свердловини невід`ємною частиною їх являються земельні ділянки в якості зони суворого режиму (1-й пояс санітарної охорони) розміром 30 метрів на 30 метрів, що підтверджується Актом про передачу технічної документації (матеріали додаються). Інших земельних ділянок для обслуговування системи водопостачання комунальному підприємству «Чапаєве» не надавалося, тому додаткового договору оренди земельних ділянок не укладалося і, на думку відповідача, не потрібно було укладати.

Єдиним засновником (власником та кінцевим бенефіціаром) КП «Чапаєве» являється Скороходівська селищна рада, яка і є власником земельної ділянки. Відповідно, комунальне підприємство «Чапаєве» Скороходівської селищної ради, як представник власника, який виконує функції Скороходівської селищної ради, являється власником (згідно Закону) та землекористувачем (відповідно до договору оренди системи водопостачання) земельних ділянок, на яких розташовані свердловини по видобутку питної води, тому має право без спеціальних дозволів на користування надрами видобувати підземні води за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018 року у справі № 908/999/17.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Таким чином, вигодонабувачем від порушення природоохоронного законодавства внаслідок стягнення суми по даній господарській справі в розмірі 50% являється власник комунального підприємства «Чапаєве», а саме Скороходівська селищна рада, яка в свою чергу являється і відповідачем по стягненню т.я. являється тим же власником збиткового комунального підприємства та головним його фінансовим донором.

Щодо встановлених порушень проведеною плановою перевіркою Державною екологічною інспекцією Центрального округу дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради за фактом забору води із закільцьованих водних свердловин (підземні джерела) №№ 1, 2, 3 і 1093-В з перевищенням встановленого річного ліміту зазначеного у дозволі на спеціальне водокористування № 170/пл/49д-18 від 23.02.2018 року за період з 01.01.2018 року по 31.05.2021 року відповідно до претензій Державної екологічної інспекції Центрального округу № 211/07-17/2021 на загальну суму 28 644,96 грн. та № 209/07-17/2021 на загальну суму 8014,91 грн, а всього на загальну суму 36 689,87 грн - вказані суми збитків відповідач визнає в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано такі докази: копія протоколу загальних зборів громадян села Чапаєве від 16.11.2012; копія виписки з рішення Чапаєвської сільської ради ХХІ сесії VI скликання від 26.12.2012 № 20; копія акту про передачу технічної документації КП "Чапаєве"; копії паспортів артезіанських свердловин № 1, № 2, № 1093-В; копія витягу з рішення Скороходівської селищної ради № 568 від 23.03.2021.

Прокуратура у відповіді на відзив зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача, зокрема, вказує таке:

Відносно тверджень відповідача щодо неналежності поданого прокуратурою доказу, а саме, висновку судово-економічної експертизи № 3476/3672-3673 від 09.12.2022, проведеної в рамках кримінального провадження № 12022170450000403, розпочатого 21.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, прокуратура зазначає, що відповідно до ст. 242 КПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, судово-економічна експертиза проводиться для визначення розміру матеріальних збитків, а питання правомірності встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки порушень, до предмета відання судових експертиз, не відноситься.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу в межах наданих законодавством повноважень проведено планову перевірку господарської діяльності КП «Чапаєве», за результатами якої складено відповідний акт № 06-28/451 від 29.06.2021 та зафіксовано виявлені порушення. Примірник вказаного акту направлено директору КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради Сідельнику М.В. рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.07.2021. Даний акт не оскаржено, факти викладені в ньому не спростовано.

Більше того, за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворенні охорони природних ресурсів в період з 01.07.2018 по 31.05.2021 видано обов`язковий до виконання припис № 28/02/03-23 від 05.07.2021.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Невлад М.С. 16.06.2021 складено протокол № 01353 про адміністративне правопорушення на директора КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради Сідельника М.В. щодо самовільного користування надрами та винесено постанову № 104/02/03-24 від 16.06.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн, який добровільно сплачено, що підтверджується квитанцією № 0.0.2193504565.1 від 13.07.2021.

На думку прокурора, вищевикладене свідчить про те, що відповідач погодився з обставинам викладеними в акті Державної екологічної інспекції Центрального округу, та не скористався можливістю його оскарження в судовому порядку.

З приводу правомірності користування КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради земельними ділянками під свердловинами та поширення на спірні правовідносини ст. 23 Кодексу України про надра, згідно якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, прокуратура зазначає наступне.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог визначених ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Тобто, Скороходівська селищна рада набула право комунальної власності на земельні ділянки з моменту державної реєстрації цього права.

Крім того, відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Самовільне водокористування це використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.

Втім, як підтверджується актом, складеним за результатами планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 06-01-28/451 від 29.06.2021, КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу не було ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами, при відсутності правоустановчих документів на земельну ділянку, як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові ВСУ від 17 вересня 2020 року у справі № 922/1699/15.

Крім того, відповідачем КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради, визнано позовні вимоги Диканської окружної прокуратури частково на суму 36689,87 грн, за перевищення встановленого річного ліміту зазначеного в дозволі на спеціальне водокористування за період з 01.01.2018 по 31.05.2020 на суму 28 644,96 грн та на суму 8014,91 грн. Даним фактом, відповідачем нівельовано мотиви відзиву щодо неналежності поданого прокуратурою доказу, а саме, висновку судово-економічної експертизи № 3476/3672-3673, а також посилання на правомірність користування КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради земельними ділянками під свердловинами та поширення на спірні правовідносини ст. 23 Кодекс України про надра.

Враховуючи зазначене, прокуратура вважає доводи відповідача хибними та необґрунтованими.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтерес держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтерес держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Отже, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтерес держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому, необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У даному випадку, суд вважає, що тривале не вчинення Державною екологічною інспекцією Центрального округу (як органом уповноваженим державою здійснювати контроль за використанням та охороною надр) суттєвих заходів щодо стягнення з відповідача збитків, завданих самовільним користуванням надрами, порушує інтереси держави та потребувало вжиття заходів прокурорського реагування.

Таким чином, наведене є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати контроль за використанням та охороною надр.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Заявлена прокуратурою до стягнення сума збитків у розмірі 282 968,49 грн складається зі збитків за понаднормове споживання води з перевищенням лімітів, встановлених дозволом на спеціальне водокористування № 170/пл/49д-18 від 23.02.2018 за 2019-2020 роки об`ємом 27242 куб.м на суму 28 644,96 грн та за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 об`ємом 7622,36 куб.м на суму 8014,91 грн, а також зі збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в загальній кількості 234 245,0 куб.м за період з 01.07.2018 по 31.05.2021 на суму 246 308,62 грн.

Відповідач у відзиві визнав позов в частині стягнення збитків за понаднормове споживання води з перевищенням лімітів, встановлених дозволом на спеціальне водокористування № 170/пл/49д-18 від 23.02.2018, на загальну суму 36 689,87 грн. Відзив підписано директором КП "Чапаєве" Скороходівської селищної ради Миколою Сідельником.

Згідно ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У суду відсутні підстави вважати, що визнання відповідачем позову суперечить закону та/чи порушує права чи інтереси інших осіб. Враховуючи викладене, відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36 689,87 грн. збитків підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі № 750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 Цивільного кодексу України).

Означене коло обставин, що становить предмет доказування для позивача, є загальним для всіх справ з вимогами про відшкодування збитків.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статтей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Судом встановлено, що КП «Чапаєве» Скороходівської селищної ради забір води із закільцьованих водних свердловин (підземні джерела) № 2, № 3, № 1093-В та із свердловини № 1 забір води здійснювався на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 170/пл/49д-18 від 23.02.2018.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Тобто можливість правомірного використання підземних вод відповідачем у даному випадку вимагає або наявності відповідного спеціального дозволу на користування надрами, або застосовності до такого користувача (упродовж спірного періоду формування стягуваних збитків) положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Факт використання відповідачем підземних вод доведений матеріалами справи та ним не заперечується, так само, як і обставина відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) упродовж розглядуваного періоду.

Отже, в даному випадку для виявлення наявності чи відсутності підстав для нарахування суми збитків суду необхідно дослідити чи застосовуються до відповідача положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла упродовж усього періоду використання відповідачем підземних вод, за який йому нараховано збитки - з 01.01.2018р. по 31.03.2020р.) встановлюють одночасно два критерії у контексті розгляду даної справи (адже розбіжностей у сторін щодо не віднесення підземних вод до мінеральних та не здійснення виробництва фасованої питної води в межах цієї справи немає):

1) наявність у видобувача/користувача підземних вод статусу власника чи користувача земельної ділянки (на якій здійснюється видобування підземних вод);

2) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м. на добу.

Встановлення відповідності відповідача критерію (1) ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вимагає застосування положень Земельного кодексу України, приписи якого в частині наявності статусу землевласника або землекористувача, передбачають, зокрема наступне:

- встановлення меж земельної ділянки та певного місця її розташування, як складові визначення за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України;

- сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав перед її набуттям з певним титулом відповідачем, що за змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до державного земельного кадастру державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру за проектом землеустрою та подальшу державну реєстрацію права власності на таку ділянку;

- виникнення права власності або користування на земельну ділянку згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України пов`язується з моментом державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З матеріалів справи не вбачається доказів формування із визначення меж на місцевості та надання кадастрового номеру земельних ділянок як об`єктів комунальної власності, на яких розташовані свердловини, за допомогою яких відповідач здійснював видобування підземних вод впродовж розглядуваного періоду, так само, як не вбачається і доказів реєстрації за відповідачем відповідних прав щодо таких земельних ділянок.

На заперечення відповідача суд зазначає, що сама по собі приналежність до комунальної власності у розумінні ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України земель, на яких розташовані свердловини, не усувають необхідності формування відповідних земельних ділянок для експлуатації таких свердловин у порядку згадуваної ст. 79-1 цього Кодексу для можливості подальшого виникнення у відповідача в силу його статусу як комунального підприємства права постійного користування відповідними земельними ділянками. Діюче законодавство не надає підстав для ототожнення всіх земель комунальної власності територіальної громади з конкретних земельними ділянками як об`єктами цивільних прав, формування яких має передувати набуттю у користування іншими суб`єктами.

Оскільки у відповідача відсутній статус землекористувача на підставі належних правоустановчих документів, вказана обставина усуває необхідність з`ясування відповідності критерію (2) підстав застосування положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра та зумовлює відхилення заперечень відповідача з цього приводу (у тому числі, з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, яка є не застосовною до розглядуваної справи через неаналогічні обставини та належне правове регулювання).

Необхідність отримання та наявності у відповідача упродовж періоду формування стягуваних збитків спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) через відсутність підстав для виключення, передбаченого ч. 1 ст. 20 Кодексу України про надра, зумовлює висновок про наявність як порушення (протиправної поведінки у вигляді видобування та використання підземних вод), так і інших елементів складу для притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Щодо заперечень відповідача стосовно висновку експерта як неналежного доказу по справі, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Суд звертає увагу, що необхідність використання висновку експерта № 3476/3672-3673 від 09.12.2022 для встановлення розміру завданої шкоди зумовлене розбіжностями у документах обліку забраної відповідачем підземної води з артезіанських свердловин (звіти про використання води за формою № 2ТП водгосп, журналах обліку подачі води артсвердловинами та відомостях використання води КП "Чапаєве", що відображено в описовий частини вказаного експертного висновку.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідач не довів факту наявності порушення Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів при визначенні експертом суми збитків (саме алгоритму та формул розрахунків) та не представив іншого контррозрахунку. Тому у суду відсутні підстави для сумнівів у фактах, встановлених висновком експерта щодо суми збитків. Відносно ж самого порушення відповідачем чинного природоохоронного законодавства, то вказані питання судовим експертом не досліджувались.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що вигодонабувачем від порушення природоохоронного законодавства внаслідок стягнення суми по даній господарській справі в розмірі 50% являється власник комунального підприємства «Чапаєве», а саме Скороходівська селищна рада, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція Центрального округу, як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції, уповноважена, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 59, здійснювати нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, саме Державна екологічна інспекція Центрального округу є належним позивачем та відповідно стягувачем збитків по даній справі.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв`язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем збитків, заподіяних державі внаслідок порушення ним законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки відповідач у відзиві, який надійшов до суду 30.01.2023, тобто до початку розгляду справи по суті, який розпочався 12.02.2023, визнав позов в частині стягнення 36 689,87 грн, то відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, 50% судового збору, сплаченого прокуратурою при поданні позову за вимогу в цій частині, що становить 275,17 грн, підлягають поверненню прокуратурі з державного бюджету. В іншій частині, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради, вул. Радгоспна, 20, с. Петрівка, Полтавського району, Полтавської області, 38832; ідентифікаційний код 38492184) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 42149108) (р/р UA 458999980333159331000016596 ГУК у Полт.обл./тг смт Скороход//24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ 331 в установі банку - ГУДК України в Полтавській області) 282 968 грн 49 коп. збитків.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Чапаєве" Скороходівської селищної ради, вул. Радгоспна, 20, с. Петрівка, Полтавського району, Полтавської області, 38832; ідентифікаційний код 38492184) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7; р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) 3969 грн 36 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

4. Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7; код ЄДРПОУ 02910060) з Державного бюджету 275 грн 17 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 2586 від 19.12.2022 на суму 4244,53 грн.

Повне рішення складено 23.03.2022.

Суддя О.М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).