Рішення

від 21.03.2023 по справі 918/120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/120/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Споживчого товариства "Кооп Торг Рівне" (вул. Чорновола, 13, оф. 421, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40254317) до Фізичної особи-підприємця Юрчака Петра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 55 247 грн 68 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

06.02.2023 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Споживчого товариства "Кооп Торг Рівне" до Фізичної особи-підприємця Юрчака Петра Андрійовича про стягнення 55 247 грн 68 коп. (з яких - 18 000 грн 00 коп. - основний борг, 4 487 грн 68 коп. - пеня, 32 760 грн 00 коп. - 365 % річних).

В обґрунтування позовних вимог Споживче товариство "Кооп Торг Рівне" зазначає, що Фізична особа-підприємець Юрчак Петро Андрійович не виконує зобов`язання за Договором оренди основних засобів від 30.12.2021 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за травень-серпень 2022 року.

Ухвалою від 09.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/120/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначити на 28.02.2023. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 20.02.2023;

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду - 15 днів з дня отримання даної ухвали, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Ухвалою від 28.02.2023 розгляд справи відкладено на 21.03.2023.

21.03.2023 судом встановлено, що позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на його офіційну електронну адресу ухвали від 28.02.2023.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду від 09.02.2023 та від 28.02.2023, які направлялись на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: вул. Ювілейна, буд. 11, кв. 99, Рівне, 33024.

Із адреси ФОП Юрчака Петра Андрійовича повернулися конверти із ухвалами Господарського суду Рівненської області від 09.02.2023 за трек-номером 3301312389330 та від 28.02.2023 за трек-номером 33013 12425166 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конвертів з ухвалами від 09.02.2023 та від 28.02.2023 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказані ухвали вважаються врученими відповідачу 16.02.2023 та 08.03.2023 відповідно належним чином.

Відтак відповідач мав процесуальне право для подання відзиву на позовну заяву суду у строк з урахуванням вимог ст. ст. 165, 178 ГПК України, тобто до 03.03.2023.

Процесуальний строк на подання відповідачем відзиву сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

30.12.2021 між Споживчим товариством «Кооп Торг Рівне» (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Юрчак П.А. (далі - орендар) було укладено договір оренди основних засобів (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме частину приміщення магазину «Продукти» (далі «основні засоби»), загальною площею 106,9 кв.м (згідно із актом приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною даного договору), що знаходяться за адресою м. Рівне, вул. Золотіївська 23 -а/1.

Відповідно до п. 1.2. Договору орендодавець на час дії договору надає Орендарю право користування земельною ділянкою під орендованими основними засобами та прилеглою до них земельною ділянкою, загальною площею 0,0358 га кадастровий номер 5610100000:01:005:0251.

Балансова вартість основних засобів, що орендуються на момент підписання договору встановить 4500000 грн. (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору основні засоби передаються Орендарю для їх цільового використання.

Судом встановлено, що сторони узгодили між собою порядок передачі основних засобів в оренду, умови щодо орендної плати та порядок розрахунків, права і обов`язки сторін, порядок повернення основних засобів, що орендуються, відповідальність сторін, підстави дострокового розірвання договору, особливі умови даного договору.

При передачі основних засобів, що орендуються, складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. (п. 2.2. Договору).

Відповідачем було погоджено та підписано Акт прийняття - передачі до Договору оренди основних засобів, приміщення магазину «Продукти».

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору, Орендна плата за основні засоби, що орендуються становить 6 000 грн. за один місяць.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця наперед не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди від 30.12.2021 даний договір діє з 01.01.2022 до 31.12.2022.

Згідно з п. 5.4.2. Договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

У відповідності до акту приймання-передачі до Договору оренди основних засобів від 30.12.2021, позивач передав, а відповідач прийняв приміщення загальною площею 106, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Золотіївська, 23-а/1 та право користування земельною ділянкою загальною площею 0, 0358 га кадастровий номер 5610100000:01:005:0251.

Позивач вказує, що відповідач не виконує зобов`язання зі сплати орендної плати за травень-серпень 2022 року.

11.08.2022 відповідач надав позивачеві заяву від 06.08.2022, у якій просив достроково розірвати договір оренди основних засобів з 05.09.2022. (том 1, а.с. 21).

16.08.2022 позивач направив для відповідача претензію про оплату заборгованості, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину та є відносинами з оренди майна, регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Договору орендна плата становить 6 000 грн 00 коп. за один місяць.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язань орендарем за Договором настав.

Позивач виставив для відповідача рахунки:

№ 9 від 04.04.2022 на суму 3 000 грн 00 коп.,

№ 11 від 02.05.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.,

№ 14 від 02.06.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.,

№ 19 від 04.07.2022 на суму 12 000 грн 00 коп. (борг травень-червень);

№ 17 від 04.07.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.;

№ 21 від 03.08.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони підписали між собою акти прийняття-здачі виконаних робіт (послуг):

- № 11 від 02.05.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.;

- № 14 від 02.06.2022 на суму 6 000 грн 00 коп.

Відповідачем оплачено за січень 2022 року - 04.01.2022 орендні платежі у розмірі 6 000 грн 00 коп.; за лютий 2022 року - 07.02.2022 орендні платежі у розмірі 6 000 грн 00 коп.; за березень 2022 року 02.05.2022 орендні платежі у розмірі 3 000 грн 00 коп.; за квітень 06.06.2022 орендні платежі у розмірі 3 000 грн 00 коп.; за травень 05.07.2022 орендні платежі у розмірі 3 000 грн 00 коп.; за травень 03.08.2022 орендні платежі у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Відтак неоплаченими залишаються місяці червень - серпень 2022 року на загальну суму 18 000 грн 00 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за орендну плату за користування майном своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 18 000 грн 00 коп.

Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 4 487 грн 68 коп. - пені, 32 760 грн 00 коп. - 365 % річних).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.2. Договору, що за порушення терміну перерахування коштів, встановлених п. 4.2, п. 4.5., п. 5.4.12, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, згідно Закону України "про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та 365 процентів річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання орендарем зобов`язань по оплаті орендних платежів у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 7.3. Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання передбачених п. 4.2., п. 4.5., п. 5.4.12. даного Договору здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконане орендарем.

Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 06.08.2022 до 03.02.2023 на суму 18 000 грн 00 коп.

Судом перевірено розрахунки пені, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 4 487 грн 68 коп.

Розрахунок пені, який здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором пені у розмірі 4 487 грн 68 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 365 % річних за період з 06.08.2022 до 03.02.2023 на суму 32 760 грн 00 коп.

Системний аналіз частини 2 статті 536, частини 2 статті 625, статті 627 Цивільного кодексу України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Судом перевірено 365 % річних долучений позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 365 % річних становить 32 760 грн 00 коп.

Розрахунок 365 % річних, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 365 % річних у розмірі 32 760 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у несплаті орендної плати, яка включає плату за користування майном порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 55 247 грн 68 коп. (з яких - 18 000 грн 00 коп. - основний борг, 4 487 грн 68 коп. - пеня, 32 760 грн 00 коп. - 365 % річних).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 55 247 грн 68 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 55 247 грн 68 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 649 від 03.02.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то розмір судового збору в повному обсязі 2 684 грн 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юрчака Петра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Споживчого товариства "Кооп Торг Рівне" (вул. Чорновола, 13, оф. 421, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40254317) 55 247 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок сім) грн 68 коп. (з яких - 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. - основний борг, 4 487 (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 68 коп. - пеня, 32 760 (тридцять дві тисяч сімсот шістдесят) грн 00 коп. - 365 % річних).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юрчака Петра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Споживчого товариства "Кооп Торг Рівне" (вул. Чорновола, 13, оф. 421, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40254317) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2023 року.

Суддя Романюк Ю.Г.