Рішення

від 21.03.2023 по справі 925/159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/159/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гладуна А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради

до Приватного підприємства Драбове

про стягнення орендної плати, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Секретар судового засідання Бадика Д.Д.

Представники учасників справи:

прокурор Куліш А.А.,

позивач не з`явився;

відповідач не з`явився.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників у справі.

31.01.2023 Керівник Золотоніської окружної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153) в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради (ідентифікаційний код 34226402, адреса місцезнаходження: 19800, Черкаська область, Золотоніський район, смт. Драбів, вул. Гагаріна, 17) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства Драбове (ідентифікаційний код 41805057, адреса місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10).

Змістом позову є вимоги про:

1) стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 117170,07 грн;

2) розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.01.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Приватним підприємством Драбове, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №25705276 від 11.04.2018, предметом якого є земельна ділянка 7120683600:02:002:0129 загальною площею 17,9664 га;

3) зобов`язання Приватного підприємства Драбове повернути Драбівській селищній раді земельну ділянку 7120683600:02:002:0129 загальною площею 17,9664 га.

31.01.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 925/159/23, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.02.2023 на 09 год. 00 хв. Суд зобов`язав Керівника Золотоніської окружної прокуратури надіслати копію позовної заяви з додатками до неї відповідачу на адресу місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10, докази такого надіслання, а саме оригінали опису вкладення та фіскальний чек, подати на адресу Господарського суду Черкаської області.

Ухвалу суду від 31.01.2023 про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи в установленому порядку, зокрема прокурору і позивачу - рекомендованими листами і електронною поштою; відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який 07.02.2023 вручено відповідачу (а. с. 76).

06.02.2023 Керівник Золотоніської окружної прокуратури подав до суду докази надсилання копії позовної заяви з додатками до неї відповідачу на адресу місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10 (а. с.68-71).

У підготовче судове засідання 28.02.2023 з`явилася прокурор Куліш Алефтина Анатоліївна. Представники позивача та відповідача у підготовче судове засідання не з`явилися.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Куліш А.А. клопотань про витребування доказів, проведення експертизи, залучення спеціаліста, залученням до участі у справі співвідповідачів та/або третіх осіб, заміни відповідача не заявила, ствердила, що повідомила суду усі відомі їй обставини справи та надала усі докази, що їх підтверджують. Просила суд закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті.

28.02.2023 враховуючи відсутність обставин, що зумовлювали б підстави для відкладення підготовчого судового засідання чи оголошення перерви у судовому засіданні, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023 на 14 год. 00 хв., про що учасник прокурор, який з`явився у судове засідання, повідомлений під розписку (а. с. 78).

Ухвалу суду від 28.02.2023 про закриття підготовчого провадження надіслано учасникам справи в установленому порядку, зокрема відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, який 03.03.2023 вручено відповідачу (а. с. 87) та 07.03.2023 вручено позивачу (а. с. 86).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суд установив, що станом на 31.01.2023 місцезнаходження відповідача Приватного підприємства Драбове (ідентифікаційний код 41805057) є: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10 (а. с. 58).

Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи норми пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення відповідачу ухвал суду від 31.01.2023, від 28.02.2023 є 07.02.2023 та 03.03.2023 дні вручення судового рішення під розписку (а. с. 76, 87).

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

31.01.2023, 28.02.2023 суд з метою забезпечення прав відповідача Приватного підприємства Драбове бути поінформованим про розгляд справи №925/159/23 за його участю оприлюднив інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с.63, 83).

Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання 21.03.2023 з`явилася прокурор Куліш Алефтина Анатоліївна. Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Суд ухвалив розглядати справу за участю прокурора, без участі позивача та відповідача.

21.03.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні прокурор Куліш А.А. просила позов задовольнити повністю.

21.03.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

У судовому засіданні 21.03.2023, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/159/23.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

Предметом позову позивача до відповідача є дві немайнові вимоги про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, та одна майнова вимога про стягнення 117170,07 грн заборгованості зі сплати орендної плати.

Підставами позову є обставини, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, зокрема укладення сторонами договору оренди, систематична несплата відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, що є підставою для розірвання договору оренди, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та повернення земельної ділянку власнику.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору оренди земельної ділянки; неналежне виконання відповідачем зобов`язань та не сплата орендної плати за користування земельною ділянкою; дотримання прокурором порядку розірвання господарського договору та повернення земельної ділянку позивачу; порушення суб`єктивного права позивача за захистом якого прокурор звернувся до суду.

3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування прокурор подав письмові докази, дослідивши які суд встановив:

30.01.2018 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець) та Приватне підприємство Драбове (орендар) уклали договір оренди землі (а.с. 31-33), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторони погодили усі істотні умови договору і, зокрема, домовилися про таке:

п. 2 - в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7120683600:02:002:0129 площею 17,9664 га, несільськогосподарські угіддя - під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Драбове - Барятинсько сільської ради Драбівського району Черкаської області;

п. 3 - на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди: комплекс нежитлових будівель та споруд;

п. 4 - в оренду передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі та споруди, що належать на праві власності орендарю;

п. 6 - договір оренди укладено на 7 (сім) років, та діє до 26.01.2025 (включно);

п. 7 - орендна плата вноситься за перший рік у п`ятиденний строк після підписання договору оренди, а починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу України;

п. 8 - річна орендна плата розраховується орендарем самостійно виходячи зі ставки вісім відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

п. 9.2 - нормативно грошова оцінка земельної ділянки підлягає обов`язковій щорічній індексації та розраховується орендарем самостійно без внесення змін до договору;

п. 9.2.1 - сторони домовились, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що є об`єктом вказаного договору оренди на дату його укладення визначені із розрахунку середнього розміру нормативно грошової оцінки площі ріллі по Черкаській області ( 1 га - 33930,75 грн) та в цілому по договору складає 609613,43 грн;

п. 10 - у разі несвоєчасного внесення орендної плати у строки визначені цим Договором :

-у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

-справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу;

п. 11 - в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення ведення товарного сільськогосподарського-виробництва;

п. 18 орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати з урахуванням змін коефіцієнту індексації;

п. 21 орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема своєчасно вносити орендну плату з урахуванням змін коефіцієнту індексації;

п. 25 орендодавець має право розірвати оренди землі в односторонньому порядку у випадку наявності заборгованості з орендної плати в сумі трьохмісячної орендної плати;

п. 35 - цей договір оренди землі набирає чинності після підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Цей договір оренди землі укладено у 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, перший знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря.

04.04.2019 сторони уклали додаткову угоду (а.с. 34), якою внесли зміни до договору оренди землі від 300.01.2018, виклавши пункти цього договору у такій редакції:

п.1 - орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд, об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій;

п. 2 - в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із зміною цільового призначення з кадастровим номером 7120683600:02:002:0129 площею 17,9664 га, несільськогосподарські угіддя - під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Драбове - Барятинської сільської ради Драбівського району Черкаської області;

п. 11 - в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення із зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд, об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій.

Ця додаткова угода про внесення змін до договору є невід`ємною частиною договору оренди землі від 30.01.2018, право оренди зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.04.2018 № 25705276.

Ця додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі укладена та підписана сторонами у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Перший примірник зберігається у орендодавця, другий у орендаря, третій в органі, який провів державну реєстрацію права оренди.

11.04.2018 право оренди Приватного підприємства Драбове зареєстроване Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25705276 (а.с. 37).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 35) Драбівська селищна рада з 02.08.2022 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7120683600:02:002:0129 площею 17,9664 га.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 12.10.2022 за № 312244766 (а.с. 36-41) земельна ділянка належить до комунальної власності Драбівської селищної ради.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7120683600:02:002:0129 загальною площею 17,9664 га сторонами не розірваний.

За розрахунком прокурора (а.с. 3-4) заборгованість відповідача зі сплати орендної плати перед позивачем за період з 30.09.2020 по 30.12.2022 становить 117170,07 грн (14754,99 грн за 2020 рік+ 48769,08 грн за 2021 рік +53646,00 грн за 2022 рік), з розрахунку орендної плати за місяць: 4064,09 грн за 2020 рік, 4064,09 грн за 2021 рік, 4470,50 грн за 2022 рік).

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані прокурором докази суд визнає належними.

На підтвердження обставин, яким прокурор обґрунтовує підстави позову, прокурор подав письмові докази. Суд не встановив, що докази подані прокурором отримані з порушенням закону. Тому подані прокурором докази суд визнає допустимими.

Подані прокурором докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані прокурором, достовірними.

3.2. Відповідач на підтвердження обставин, які є предметом доказування, та на спростування вимог прокурора доказів не подав.

4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає встановленими обставини:

- виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.01.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Приватним підприємством Драбове;

- об`єктом оренди є земельна ділянка площею 17,9664 га, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, с. Драбово-Барятинське. Земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру і їй присвоєно кадастровий номер 7120683600:02:002:0129. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2022, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47508388;

- земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав;

- на час звернення з позовом до суду власником та орендодавцем земельної ділянки є Драбівська селищна рада;

- 11.04.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право користування (оренди) земельною ділянкою Приватного підприємства Драбове;

- розмір річної орендної плата становить вісім відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та підлягає щорічній індексації;

- нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору оренди визначена із розрахунку середнього розміру нормативно грошової оцінки площі ріллі по Черкаській області ( 1 га - 33930,75 грн) та в цілому по договору складає 609613,43 грн;

- з 30.09.2020 по 30.12.2022 відповідач не сплачував орендну плату за використання земельної ділянкою у строк встановлений договором;

- заборгованість відповідача зі сплати за користування земельною ділянкою становить 117170,07 грн;

- при розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати індексація орендної плати прокурором не здійснювалася.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечення.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Сумніву у добросовісному здійсненні прокурором та позивачем процесуальних прав та виконанні обов`язку щодо доказів у суду не виникло.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд дійшов висновку про доведеність обставин, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, зокрема виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору оренди, неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати, дотримання прокурором порядку розірвання господарського договору.

Відповідач доводів прокурора не спростував та не подав суду доказів виконання договору оренди, зокрема доказів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені під час судового розгляду справи. З огляду на це суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Передумовою виникнення спору є укладення сторонами договору оренди землі.

Позивач є власником земельної ділянки переданої у строкове платне користування відповідачу.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Право оренди земельної ділянки у відповідача виникло з моменту державної реєстрації цього права.

Використання землі в Україні є платним.

З моменту виникнення права користування земельною ділянкою у відповідача виник обов`язок сплачувати плату за землю у виді орендної плати.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Строк внесення орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Порушення строку внесення орендної плати є істотним порушенням умов договору.

Відповідач неналежно виконував обов`язки землекористувача (орендаря) та систематично (більше ніж два рази) не вносив орендну плату у строк встановлений договором.

Несвоєчасна сплата орендної плати позбавила позивача на отримання орендної плати у встановлених у договорі оренди землі строк та розмірі. Ухилення відповідача від належного виконання зобов`язань за договором оренди землі є істотним порушенням умови договору, що є підставою для розірвання договору оренди землі на вимогу орендодавця.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою прокурор звернувся до суду за захистом порушеного права позивача і просив розірвати договори оренди землі, повернути земельну ділянку власнику та стягнути заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Заборгованість відповідача зі сплати за користування земельною ділянкою становить 117170,07 грн.

Внаслідок розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Внаслідок розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної сплати за користування земельною ділянкою у строк, передбачений договором. Невиконання відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні порушує право Драбівської селищної ради на належне виконання зобов`язаною стороною свого обов`язку у зобов`язанні та отримання орендної плати. Систематична несплата орендної плати є істотним порушенням господарського зобов`язання та зумовлює підстави для дострокового розірвання договору у судовому порядку. Внаслідок розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю.

Вимоги прокурора про розірвання договору, повернення земельної ділянки власнику та стягнення з відповідача на користь позивача 117170,07 грн орендної плати за землю, суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний прокурором є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини оренди землі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про орендну землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Між сторонами у справі виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.3. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, з моменту виникнення права користування земельною ділянкою у відповідача виник обов`язок сплачувати плату за землю у виді орендної плати.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Строк внесення орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

На переконання суду, порушення строку внесення орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт;

Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесенню орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1386/17, від 22.06.2020 у справі №922/2216/19, від 11.10.2017 №6-1449цс17.

Суд установив, що відповідач неналежно виконував обов`язки землекористувача (орендаря) та систематично (більше ніж два рази) не вносив орендну плату у строк встановлений законом та договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати за користування земельними ділянками у розмірі 117170,07 грн. Несвоєчасна сплата орендної плати позбавила позивача на отримання орендної плати у встановлений у договорах оренди землі строк. Ухилення відповідача від належного виконання зобов`язань за договорами оренди землі є істотним порушенням умов договору, що є підставою для розірвання договорів оренди землі на вимогу орендодавця.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не сплачував орендну плату з 30.09.2020.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

7. Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

Стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд установив, що прокурор звертався листом від 03.01.2023 №51/1-8вих-23 до Драбівської селищної ради (а. с. 50), в якому просив позивача проінформувати прокурора про вжиті селищною радою заходи з метою стягнення заборгованості з орендної плати за землю згідно договору оренди землі в судовому порядку з відповідача, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Драбівська селищна рада у листі від 19.01.2023 за вих.№03-18/94 повідомила прокурору, що нею не подавався до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати за землю згідно з договором оренди землі від 30.01.2018, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, не заперечила проти представництва інтересів ради прокурором у суді ( а. с. 51).

Зволікання селищної ради щодо звернення до суду з відповідним позовом в подальшому може призвести до спливу строків позовної давності та втрати можливості стягнення до бюджету коштів.

Бездіяльність Драбівської селищної ради є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Драбівська селищна рада впродовж тривалого часу не забезпечує стягнення з відповідача належних селищній раді грошових коштів за користування землею.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді. Тому підстав для залишення позову без розгляду суд не встановив.

8. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду Черкаська обласна прокуратура сплатила за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 8052,00 грн, на підставі платіжного доручення № 17 від 10.01.2023.

У позові прокурор просив стягнути з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 8052 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги прокурора задоволенні повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 8052,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Драбове (ідентифікаційний код 41805057, адреса місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10) на користь Драбівської селищної ради (ідентифікаційний код 34226402, адреса місцезнаходження: 19800, Черкаська область, Золотоніський район, смт. Драбів, вул. Гагаріна, 17, р/р UA848999980334179812000023715, код платежу 18010600) 117170,07 грн (сто сімнадцять тисяч сто сімдесят гривень 07 копійок) заборгованості зі сплати орендної плати

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 30.01.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Приватним підприємством Драбове, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №25705276 від 11.04.2018, предметом якого є земельна ділянка 7120683600:02:002:0129 загальною площею 17,9664 га.

4. Зобов`язати Приватне підприємство Драбове (ідентифікаційний код 41805057, адреса місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10) повернути Драбівській селищній раді (ідентифікаційний код 34226402, адреса місцезнаходження: 19800, Черкаська область, Золотоніський район, смт. Драбів, вул. Гагаріна, 17) земельну ділянку з кадастровим номером 7120683600:02:002:0129 загальною площею 17,9664 га.

5. Стягнути з Приватного підприємства Драбове (ідентифікаційний код 41805057, адреса місцезнаходження: 19842, Черкаська область, Золотоніський район, с. Драбове-Барятинське, вул. 50 річчя Жовтня, буд. 10) на користь Черкаської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02911119, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286, р/р UA 138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172) 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 22.03.2023.

Суддя А.І. Гладун