Постанова

від 21.03.2023 по справі 914/3014/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3014/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Зуєв В. А., Краснов Є. В.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 (головуючий суддя Зварич О. В., судді Гриців В. М., Малех І. Б.)

у справі № 914/3014/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна"

до Львівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд",

про визнання договору оренди землі поновленим (продовженим),

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Поліщук Р. А., відповідача - Коржевич У. Ф.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна" (далі - позивач, ТОВ "Голуба Лагуна") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач, Львівська міськрада), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просило визнати поновленим (продовженим) на 10 років договір оренди землі від 14.12.2007, зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 14.03.2008 за № 04:08:438:00014 кн. 04-1, укладений між відповідачем та позивачем щодо земельної ділянки площею 0,0380 га, кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, що знаходиться на вул. Судовій (біля поліклініки) у м.Львові, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди, з урахуванням змін, внесених 01.11.2012, у редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, зокрема, на вчинення ним усіх передбачених договором оренди землі та ухвалами Львівської міськради дій щодо продовження (пролонгації) договору з наданням визначеного відповідачем переліку документів. Позивач також звертав увагу на виконання ним обов`язку зі сплати орендних платежів, які приймаються Львівською міськрадою. Натомість стверджував, що Львівська міськрада протягом місяця після закінчення строку договору не надіслала листа-повідомлення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі, а тому, на переконання позивача, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

3. Правовою підставою позову визначено частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 у позові відмовлено повністю.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням про подовження договору оренди в межах встановленого договором строку, а саме 07.08.2017, тобто більше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору. Проте, в порушення вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивачем до вказаного повідомлення про поновлення договору оренди не було додано проєкту додаткової угоди.

6. З огляду на що, суд дійшов висновку про недотримання позивачем визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити оренду, а саме із надісланням проєкту додаткової угоди до договору оренди землі, що унеможливлює підтвердження виконання позивачем умов, необхідних для захисту його прав у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано поновленим (продовженим) на 10 років договір оренди землі від 14.12.2007, у редакції наданої позивачем додаткової угоди.

8. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з обставин завчасного повідомлення позивачем відповідача про намір подовжити договір оренди від 14.12.2007.

9. Водночас, апеляційний суд врахував, що відповідач у адресованих позивачу листах від 05.05.2017 та від 11.08.2017 з приводу продовження строку дії договору оренди не повідомляв останнього про необхідність надання проєкту додаткової угоди.

10. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що договором оренди землі від 14.12.2007 також не передбачено обов`язку орендаря додавати проєкт додаткової угоди до листа-повідомлення про поновлення цього договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Львівська міськрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 04.07.2022, а рішення суду першої інстанції від 09.02.2022 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

12. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Львівська міська рада посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 26.01.2021 у справі № 907/576/18, від 12.01.2021 у справі № 915/1119/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

13. Скаржник наголошує на безпідставному неврахуванні судом апеляційної інстанції обставин справи, що свідчать про недотримання позивачем визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку для можливості поновлення спірного договору оренди землі.

14. При цьому скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду про те, що відповідачем у листах від 05.05.2017 і від 11.08.2017 не вимагалося від позивача необхідності подання проєкту додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору оренди, оскільки наведений у цих листах перелік зазначений, зокрема, на виконання рішення Львівської міської ради від 14.09.2017 № 2372 "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада" та жодним чином не виключає необхідності дотримання позивачем імперативних положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція інших учасників справи

15. ТОВ "Голуба Лагуна" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

16. У відзиві позивач, зокрема, посилається на те, що поведінка Львівської міськради суперечить її попередній тривалій поведінці, є недобросовісною, а обставини ненадсилання ТОВ "Голуба Лагуна" у спірній ситуації проєкту додаткової угоди вважає такими, що не свідчать про істотне порушення позивачем порядку поновлення договору оренди, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

17. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

18. Третьою особою у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд" (далі - ТОВ "ФК "Фінбуд") подано до Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 914/3014/20 з посиланням на те, що у справах, на правові висновки з яких посилається заявник касаційної скарги, обставини не є подібними обставинам справи, що переглядається. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню відповідно до мотивів, що будуть наведені нижче.

19. Також ТОВ "Голуба Лагуна" та Львівською міськрадою подано до Суду заяви про укладення мирової угоди від 17.01.2023 щодо поновлення строку дії договору оренди від 14.12.2007 та її затвердження у справі № 914/3014/20.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

21. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо заяв позивача та відповідача про затвердження мирової угоди

22. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства законодавець визначив диспозитивність, зміст якого розкривається в статті 14 ГПК України.

23. Так, відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

24. Зміст принципу диспозитивності у господарському судочинстві деталізований в статтях 46, 191, 274, 298, 307 ГПК України. Одним зі способів вирішення господарського спору в (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.

25. Відповідно до частини сьомої статті 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

26. Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

27. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).

28. Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

29. До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

30. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 ГПК України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.

31. Відповідно до статті 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

32. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 ГПК України).

33. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог частини п`ятої статті 192 ГПК України, зокрема, дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав. Подібний за змістом правовий висновок щодо застосування статей 192, 231 ГПК України у справах позовного провадження викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №911/918/15 та від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.

34. Заява про затвердження мирової угоди повинна відповідати вимогам статей 191, 192 ГПК України.

35. Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов`язковим і для учасників правовідносин, і для суду.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

37. Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

38. Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

39. Затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу "судового розсуду".

40. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

41. Дослідивши подану сторонами на затвердження мирову угоду від 17.01.2023, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди поновити (продовжити) строк дії договору оренди від 14.12.2007, колегія суддів встановила таке.

42. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пунктів 1, 15 договору оренди від 14.12.2007 земельна ділянка передавалась орендарю - ТОВ "Голуба Лагуна" з метою будівництва адміністративно-офісної будівлі.

43. Натомість, з умов мирової угоди від 17.01.2023 (пункти 2 і 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі) вбачається, що сторони узгоджують між собою здійснення позивачем будівництва на орендованій земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (тобто іншого об`єкта нерухомого майна).

44. Одночасно з цим, пунктом 4 цієї ж додаткової угоди передбачено, що всі інші умови договору оренди земельної ділянки залишаються без змін.

45. Відповідно до частини п`ятої статті 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

46. За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

47. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

48. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

49. Разом з тим у справі, що розглядається, предметом позову є визнання поновленим (продовженим) договору оренди землі від 14.12.2007 шляхом укладення додаткової угоди.

50. Судами попередніх інстанцій у цій справі досліджувалося лише питання щодо дотримання позивачем порядку, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі.

51. При цьому колегією суддів встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1755/19, в межах якої триває розгляд спору за позовом Львівської міськради до ТОВ "Голуба Лагуна" про приведення земельної ділянки (яка є об`єктом оренди за договором від 14.12.2007 у справі, що переглядається) до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Спір у зазначеній справі виник, зокрема, у зв`язку з тим, що у договорі оренди землі чітко вказана мета використання земельної ділянки - будівництво адміністративно-офісної будівлі. Натомість ТОВ "Голуба Лагуна" здійснювало будівництво житлового будинку, що суперечить меті, визначеній договором.

52. З урахуванням викладеного в пунктах 41-51 цієї постанови колегія суддів вважає, що умови поданої на затвердження у справі № 914/3014/20 мирової угоди від 17.01.2023: (1) містять суперечності в частині визначення мети (підстави продовження строку дії) договору оренди від 14.12.2007: будівництво адміністративно-офісної будівлі відповідно до пункті 1, 15 договору оренди і пункту 4 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та / або будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (щодо зазначених суперечностей між сторонами вже виник спір) та (2) не спрямовані на реальне настання правових наслідків (у зв`язку з наявністю зазначених суперечностей і спору щодо них).

53. Звідси, подана на затвердження мирова угода від 17.01.2023 не відповідає вимогам статті 192 ГПК України, а тому у задоволенні заяв сторін про затвердження мирової угоди від 17.01.2023 слід відмовити. Зазначений підхід не суперечить висновкам, викладеним в ухвалі від 07.12.2022 у цій справі, якою Суд відмовив у задоволенні заяв про затвердження мирової угоди з інших підстав (зазначені в цій постанові підстави не аналізувалися).

Щодо суті касаційної скарги

54. Як встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини з оренди земельної ділянки виникли між сторонами на підставі укладеного 14.12.2007 між ТОВ "Голуба Лагуна" (орендар) та Львівською міськрадою (орендодавець) договору оренди землі, відповідно до пункту 1 якого в оренду була передана земельна ділянка (кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, загальною площею 0,0380 га, в тому числі під твердим покриттям - 0,0380 га), яка знаходиться у м. Львові на вул. Судовій (біля поліклініки) для будівництва адміністративно-офісної будівлі (пункти 1, 2, 15 договору). Пунктом 8 договору визначено строк його дії, а саме - 10 років, до 15.11.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди землі було зареєстровано у Львівській міськраді 14.12.2007 за № Г-494 та у Львівському міському відділі Львівського регіональної філії Центру ДЗК 14.03.2008 за № 04:08:438:00014 кн. 04.

55. Визначаючи частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі" підставою заявлених у справі вимог, позивач посилався на вчинення ним всіх передбачених договором дій щодо його продовження (пролонгації) та відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії договору заперечень відповідача проти його поновлення.

Щодо дотримання орендарем порядку поновлення договору оренди землі

56. Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент закінчення строку дії договору оренди (15.11.2017) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина сьома). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята).

57. Як вбачається зі змісту судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції по-різному застосовують приписи вказаної вище статті, що стало результатом прийняття різних рішень по суті позовних вимог.

58. Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (частина п`ята). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста).

59. Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

60. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, викладено таку правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі": для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

61. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, на яку також скаржник посилається у касаційній скарзі, висловлена наступна правова позиція: виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

62. Близький за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі.

63. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 903/1030/19 було винесено постанову від 31.08.2021, в якій висловлено таку правову позицію:

"32. Стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву "Поновлення договору оренди землі", тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону № 161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

33. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону № 161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

34. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

35. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

36. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).";

"39. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).";

"42. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18).

43. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.".

64. Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

65. Таким чином, Великою Палатою сформована правова позиція щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у вищенаведеній редакції, яка полягає у тому, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 вказаного Закону підстави для поновлення договору оренди землі пов`язані між собою і для поновлення договору за "мовчазної згоди" орендодавця на підставі частини шостої зазначеної статті необхідним є дотримання процедури, передбаченої частинами першої-п`ятої цієї статті, яка в свою чергу передбачає подання орендарем орендодавцю разом з листом-повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк проєкту додаткової угоди у визначений в договорі і законі строк.

66. У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивач (орендар) звернувся до відповідача (орендодавця) із заявою про подовження строку договору оренди в межах строку встановленого договором, а саме 07.08.2017, однак, до цього звернення не було надано проєкту додаткової угоди.

67. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо суті спірного питання у даній справі про недотримання позивачем процедури поновлення оренди землі, передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в частині необхідності долучення до відповідного повідомлення про поновлення договору оренди проєкту додаткової угоди та щодо того, що таке порушення є істотним, тобто таким, що виключає можливість поновлення договору оренди.

68. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що вимога про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк, визнання у судовому порядку укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки може бути заявлена саме у випадку, якщо орендодавець відмовився або зволікає її підписати, але не у випадку відсутності проєкту додаткової угоди.

69. В той же час, враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, ТОВ "Голуба Лагуна" не було здійснено дій, спрямованих на поновлення договору оренди землі, а саме не було направлено Львівській міськраді проєкту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що в силу положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обов`язковим елементом дотримання механізму поновлення договору оренди землі. Аналогічні висновки щодо застосування механізму поновлення договору оренди землі в частині обов`язковості направлення проєкту додаткової угоди Верховним Судом викладено також у постановах від 17.11.2021 у справі №923/447/20, від 24.11.2021 у справі №922/3661/20 у подібних правовідносинах.

70. Додатково суд касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 33 Закону України "Про оренду землі" з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18. Правові висновки в даних постановах узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права, викладені в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19. З огляду на викладене клопотання третьої особи про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України слід відхилити.

71. Отже, позовні вимоги у справі, що переглядається, не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

72. У зв`язку із зазначеним у пунктах 65-70 цієї постанови також відхиляються відповідні доводи відзиву позивача на касаційну скаргу про те, що оскільки проєкт додаткової угоди до договору оренди землі відповідачем не вимагався, ненаправлення позивачем такого проєкту не є істотним порушенням та обставиною, що унеможливлює продовження договору оренди земельної ділянки. В цій частині висновків колегія судів також зазначає, що одним із ключових питань, які були викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2021 про передачу справи № 903/1030/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначалось питання щодо обов`язковості/необов`язковості вимоги подання орендарем проєкту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі для можливості реалізації передбаченого частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" правового механізму поновлення строку дії договору оренди (в ухвалі від 14.01.2021: «у випадку відсутності в картці адміністративної послуги вимоги щодо подання проєкту додаткової угоди про поновлення вказаного договору»). І з висновків, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду за наслідком розгляду справи № 903/1030/19 стосовно тлумачення наведеної вище норми матеріального права, вбачається саме обов`язковість долучення орендарем такого проєкту додаткової угоди до повідомлення про поновлення договору оренди землі (за будь-яких умов).

73. Оскільки апеляційний суд вищевказаного не врахував, припустився порушення норм матеріального права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм і скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, оскаржена постанова апеляційного суду відповідно до приписів статті 312 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

76. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

77. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції з підстав, зазначених у цій постанові.

Судові витрати

78. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 192, 300, 301, 307, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна" та Львівської міської ради про затвердження мирової угоди у справі №914/3014/20 відмовити.

2. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 у справі № 914/3014/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голуба Лагуна" на користь Львівської міської ради 4 204,00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді В. А. Зуєв

Є. В. Краснов