Постанова

від 14.03.2023 по справі 922/1974/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1974/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Підяша О. С. (прокурор за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Гіля Є. В. (адвокат),

відповідача-3 - Гіля Є. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 (суддя Пономаренко Т. О.), додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 (суддя Пономаренко Т. О.), постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 (судді: Барбашова С. В. - головуючий, Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (судді: Барбашова С. В. - головуючий, Попков Д. О., Пушай В. І.) у справі

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави

до: 1) Олексіївської сільської ради Первомайського району Харківської області,

2) Фізичної особи ОСОБА_1 ,

3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Україна Нова"

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2019 року перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Берецької сільської ради Первомайського району Харківської області (далі - Сільрада), фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Україна Нова" (далі - СТОВ Агрофірма "Україна Нова") про:

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Сільради від 27.12.2013 № 9, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства;

- визнання незаконним та скасування рішення сесії Сільради від 17.09.2014 № 2 "Про передачу земельної ділянки в оренду в межах села Берека Первомайського району Харківської області та встановлення розміру орендної плати";

- визнання недійсним укладеного 20.02.2015 між Сільрадою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 9,4 га, яка розташована в межах Сільради, кадастровий номер 6324581001:00:010:0015, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Сільради;

- визнання недійсним укладеного 10.06.2015 між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма "Україна Нова" договору суборенди спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та скасування його державної реєстрації;

- повернення земельної ділянки, кадастровий номер 6324581001:00:010:0015, територіальній громаді в особі Сільради.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що передача спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання незаконними та скасування відповідних рішень Сільради та недійсними укладених у подальшому договорів оренди та суборенди зазначеної земельної ділянки.

При цьому прокурор наголошує на тому, що:

- у встановленому законом порядку для відповідної процедури надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства при зверненні із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки не підтверджено наявності у громадянина ОСОБА_1 необхідної матеріально-технічної бази для її обробітку;

- Сільрадою під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно ним чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці, враховуючи, що останній належним чином не обґрунтував перспектив діяльності зазначеного фермерського господарства;

- ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Подолівське" (далі - ФГ "Подолівське"), тому після державної реєстрації останнього (06.06.2012), зазначене фермерське господарство має право на отримання земельної ділянки виключно як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Разом із тим, прокурор у позовній заяві наголосив, що незважаючи на реєстрацію ОСОБА_1 06.06.2012 ФГ "Подолівське", дії з передачі спірної земельної ділянки в суборенду 10.06.2015 були здійснені ОСОБА_1 , як фізичною особою, що також є порушенням вимог статті 14 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки лише фермерське господарство як юридична особа може передавати земельну ділянку в суборенду.

Крім того, прокурор у позовній заяві зазначив, що на момент звернення ОСОБА_1 до Сільради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, між ним як головою ФГ "Подолівське" та Барвінківською районною державною адміністрацією на підставі розпоряджень останньої, а саме: (1) від 08.06.2012 № 298 "Про надання дозволу ФГ "Подолівське" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 386,508 га за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства"; (2) від 19.12.2012 № 606 "Про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду ФГ "Подолівське" для ведення фермерського господарства земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 386,508 га за межами населених пунктів на території Григорівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства терміном на 49 років", 28.12.2012 було укладено низку договорів оренди земельних ділянок, які передано ФГ "Подолівське" для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, які в подальшому були передані в суборенду СТОВ Агрофірма "Барвінківська".

При цьому рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2015 у справі № 922/5943/14, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано зазначені розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації від 08.06.2012 № 298 та від 19.12.2012 № 606, а також визнано недійсними 6 договорів оренди землі від 28.12.2012, укладених між Барвінківською районною державною адміністрацією та ФГ "Подолівське"; визнано недійсними 6 договорів суборенди землі від 28.12.2012, що укладені між ФГ "Подолівське" та СТОВ Агрофірма "Барвінківська".

Первомайською місцевою прокуратурою в ході вивчення питання законності використання земель на території Первомайського району Харківської області встановлено, що до моменту спірного звернення ОСОБА_1 до Сільради заявою від 03.12.2013 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, Первомайською районною державною адміністрацією за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 02.11.2012 прийнято розпорядження № 524, яким надано дозвіл останньому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Одрадівської сільської ради Первомайського району та 19.12.2012 № 634, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та надання їх в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих в територіальних межах Берецької та Киселівської сільських рад Первомайського району та їх нормативної грошової оцінки.

У подальшому на підставі зазначених розпоряджень Первомайської районної державної адміністрації, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області протягом 2014 року прийнято 7 наказів про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га, кадастрові номери: 6324586000:09:000:0013, 6324586000:03:000:0026, 6324584500:08:000:0076, 6324584500:05:000:0102, 6324584500:05:000:0100, 6324584500:08:000:0075, 6324584500:07:000:0089, та у 2017 році Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято 3 накази про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 48,6913 га, кадастрові номери: 6324581000:11:000:0035, 6324581000:10:000:0086 та 6324584500:02:00:0054. Потім всі зазначені земельні ділянки, які розташовані в Первомайському районі, ОСОБА_1 знову передав в суборенду СТОВ Агрофірма "Барвінківська", що, на думку прокурора, також свідчить про відсутність у ОСОБА_1 наміру самостійно займатися обробітком земельних ділянок.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор вважає, що отримання ОСОБА_1 значної площі земельних ділянок для ведення фермерського господарства спрямоване на штучне збільшення земельного банку СТОВ Агрофірма "Барвінківська" за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів, що передбачено статтями 124, 134 ЗК України (у відповідній редакції).

Також місцевою прокуратурою встановлено, що відповідно до записів з копії аркушів трудової книжки, наданої ОСОБА_1 до заяви від 03.12.2013 на адресу Сільради, він з 10.11.2010 по 30.11.2011 займав посаду президента СТОВ Агрофірма "Україна Нова", з 06.12.2012 по 10.04.2013 займав посаду радника з розвитку аграрного напрямку СТОВ Агрофірма "Барвінківська", що демонструє відсутність наміру ОСОБА_1 самостійно обробляти земельні ділянки та вести особисто фермерське господарство, а є свідченням дій в інтересах інших сільськогосподарських товариств.

Прокурор наполягає, що оскаржувані ним у судовому порядку рішення сільської ради прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства, тому як наслідок, спірний договір оренди землі укладено всупереч встановленої процедури набуття права оренди на земельну ділянку з метою ведення фермерського господарства, а отже підлягає визнанню недійсним.

Порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано обставинами порушення органами місцевого самоврядування порядку розгляду заяв про надання земельної ділянки в оренду, передбаченого статтею 7 Закону України "Про фермерські господарства". Прокурор вважає, що наведені у позові обставини є прямим порушенням інтересів держави у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Поряд із цим прокурор у позовній заяві просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити їх.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що звертаючись до суду із цим позовом прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, тому здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у цій справі є правомірним.

Водночас рішення місцевого господарського суду у цій справі мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову прокурора, оскільки право оренди спірної земельної ділянки набуте громадянином ОСОБА_1 з дотриманням з боку орендаря вимог закону, так як до заяви про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки були додані усі необхідні документи та виконані всі потрібні для цього вимоги, тому Сільрадою й було прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки.

Поряд із цим, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що законом не забороняється членам фермерського господарства орендувати чи володіти іншими земельними ділянками, а доводи прокурора щодо умислу ОСОБА_1 отримати землю для СТОВ Агрофірма "Україна Нова" за спрощеною процедурою (без проведення земельних торгів) та відсутності намірів у ОСОБА_1 використовувати землю за призначенням є припущеннями; прокурор не довів порушення інтересів держави, а тому з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) задоволення позовних вимог у цій справі суперечитиме відповідним висновкам ЄСПЛ і становитиме непропорційне втручання у право ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма "Україна Нова" на мирне володіння майном.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 залишене без змін з інших мотивів.

Постанову мотивовано тим, що:

- договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди і цей момент не пов`язується з моментом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та рішення про передання в оренду земельної ділянки, такі рішення не є правовстановлюючими документами, а тому позовні вимоги про визнання їх незаконними та про їх скасування не відповідають належному способу захисту;

- Сільрадою не було дотримано вимог законодавства щодо виділення спірної земельної ділянки саме для створення фермерського господарства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду СТОВ Агрофірма "Україна Нова" земельної ділянки без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), оскільки, як свідчать матеріали справи, 06.06.2012, тобто до моменту прийняття рішення Сільрадою про передачу спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства та укладення договору оренди з ОСОБА_1 , вже було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "Подолівське", засновником якого є ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 вже надавалися в оренду за позаконкурсною процедурою земельні ділянки для створення і ведення фермерського господарства на їх основі;

- у цьому випадку перебіг строку позовної давності розпочався 24.03.2015 та на момент звернення прокурора до Господарського суду Харківської області із позовом у цій справі сплинув, причини пропуску строку позовної давності у цьому випадку пов`язані з обставинами, що повністю залежали від прокурора і знаходились в межах контролю органів прокуратури, а недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності і з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції конкретних обставин справи, не може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення прокурора до суду за захистом порушеного права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав вважати поважними наведені прокурором причини пропуску позовної давності, що має наслідком відмову у поновленні строку позовної давності та відмову у задоволенні позову у відповідній частині саме з підстав пропуску строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано положення статей 123, 134 ЗК України, статей 1, 7, 8, 12,14 Закону України "Про фермерське господарство" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19,0 від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник наголошує, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Скаржник також заначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, у яких суд застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53, пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України та дійшов висновку обґрунтованість процесуального статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах як відповідача, а не позивача. Таким чином, на думку прокурора, початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору, як позивачу у спорі.

На думку скаржника, відмовляючи у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Східний апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив посилання прокурора на обізнаність про обставини порушень з 23.11.2017, після отримання відповіді та відповідних документів з Сільради, та дійшов необґрунтованого висновку, що починаючи з 24.03.2015, після внесення відомостей про спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, органи прокуратури мали можливість з`ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом до компетентного суду. Водночас судом не досліджено поважності причин такого пропуску та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ОСОБА_1 , СТОВ Агрофірма "Україна Нова" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 (колегія суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 922/1974/19 та зупинено провадження до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.

Великою Палатою Верховного Суду 05.10.2022 прийнято постанову у справі № 922/1830/19, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 09.01.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.01.2023 № 29.3-02/161 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 922/1974/19.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 справу № 922/1974/19 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н .О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 (колегія суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) поновлено провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2020, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 922/1974/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.02.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.02.2023 № 29.3-02/304 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 922/1974/19.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 справу № 922/1974/19 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Суховий В. Г., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.03.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 03.12.2013 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Сільради, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га для ведення фермерського господарства із земель, розташованих в межах населеного пункту для подальшої передачі в оренду.

10. Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 послався на те, що своїм правом на отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства безоплатно він не скористався та є єдиним членом фермерського господарства. До заяви ним надано такі документи: викопіювання з кадастрової карти (плану), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (довідка форми 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та копію трудової книжки.

11. За результатами розгляду зазначеної заяви, рішенням ХХХІІ сесії Сільради VІ скликання від 27.12.2013 № 9 громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,4 га - рілля (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), з метою надання в оренду для ведення фермерського господарства.

12. 21.05.2014 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Сільради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,4 га (рілля), розташованої на території Сільради (в межах населеного пункту), з метою надання її в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. А саме заявник просив надати йому в оренду терміном на 49 років земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 9,4 га, кадастровий номер 6324581001:00:010:0015. До заяви надано проект землеустрою.

13. Рішенням ХХХVІ сесії Сільради VІ скликання від 18.06.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (на умовах оренди) громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства; надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,4 га ріллі, розташовану на території Сільради для створення та ведення фермерського господарства.

14. Рішенням ХХХІХ сесії Сільради VІ скликання від 17.09.2014 прийнято рішення за № 2 про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду та встановлено розмір орендної плати у сумі 16759,94 грн.

15. ОСОБА_1 звернувся до Сільради із заявою, в якій просив переглянути розмір орендної плати за відповідну земельну ділянку.

16. Рішенням ХХХХІІІ сесії Сільради VІ скликання від 12.01.2015 № 12 вирішено змінити рішення від 17.09.2014 № 2. Пункт 2 рішення № 2 викладено у такій редакції: "Встановити орендну плату у розмірі 8379,97 грн на рік, що становить 5 % від річної нормативної грошової оцінки, яка становить 167 599,36 грн".

17. На підставі зазначених рішень, 20.02.2015 між Сільрадою та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого:

- в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 6324581001:00:010:0015, загальною площею 9,4 га, розташована в межах населеного пункту, а саме: с. Берека, на території Сільради строком на 5 років (пункт 1);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту станом на 01.01.2015 становить 209 331,60 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункти 5, 6);

- договір оренди землі від 20.02.2015 укладено на 5 років (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що станом на 01.01.2015 становить 10 466,58 грн (пункт 9);

- земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання - виробництва сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 13, 14)

- договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 39).

18. Договір оренди землі від 20.02.2015 підписано повноважним представником орендодавця та ОСОБА_1 (орендарем).

19. 20.02.2015 сторонами договору було укладено та засвідчено підписами акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі. В цьому акті зазначено, що земельна ділянка передається в оренду до моменту отримання громадянином правовстановлюючого документу на земельну ділянку згідно із чинним законодавством, але не більше ніж на 49 років.

20. Актом від 20.02.2015 сторонами договору було погоджено межі спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

21. 23.03.2015 право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства зареєстровано реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області за № 9154649, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 35364928. У витязі зазначено, що строк дії оренди становить 5 років з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

22. Ураховуючи зазначені умови, договір оренди спірної земельної ділянки від 20.02.2015 діє до 23.03.2020. Доказів пролонгації цього договору матеріали справи не містять.

23. 18.05.2015 Сільрадою погоджено передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6324581001:00:010:0015, згідно з пунктом 28 договору оренди землі від 20.02.2015 в суборенду СТВО Агрофірма "Україна Нова".

24. 10.06.2015 ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 9,4 га передано в суборенду СТВО Агрофірма "Україна Нова" згідно із договором суборенди землі № б/н, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

27. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 123, 134 ЗК України, статей 1, 7, 8, 12,14 Закону України "Про фермерське господарство" без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19,0 від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішень Сільради щодо надання у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, а також визнання недійсними договорів оренди від 20.02.2015 та суборенди від 10.06.2015.

28. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Водночас вирішуючи справу, Східний апеляційний господарський суд застосувавши, зокрема, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц та у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 та від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц щодо можливості громадянином використати один раз право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду, дійшов правомірного висновку про те, що місцевий господарський суд не врахував, що отримання спірної земельної ділянки в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124, 134 ЗК України, оскільки на час звернення ОСОБА_1 до Сільради із заявою від 03.12.2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності та на час прийняття оскаржуваних рішень і укладення спірного договору оренди від 20.02.2015 ФГ "Подолівське", засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому повторне звернення ОСОБА_1 у грудні 2013 року до сільської ради із заявою про відведення спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та в подальшому укладення договору оренди спірної земельної ділянки на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам і свідчить про невідповідність оспорюваних договорів оренди та суборенди загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

30. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, посилання скаржника на їх неврахування судом першої інстанції колегія суддів вважає недоречним та таким, що не відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

31. Скаржник також у касаційній скарзі зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, у яких суд застосував положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53, пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України та дійшов висновку про обґрунтованість процесуального статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах як відповідача, а не позивача, тому, на думку прокурора, початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору як позивачу у спорі.

32. Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

33. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (пункти 7.9, 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

34. Застосовуючи зазначені положення, суд апеляційної інстанції також врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

35. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

36. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Так, на відміну від цієї справи (№ 922/1974/19), у якій прокурор є самостійним позивачем, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2017 у цивільній справі № 362/44/17, яким відмовлено у позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння фізичних осіб, виходила зі встановлених судом першої інстанції обставин пред`явлення прокурором позову після спливу позовної давності без поважних причин та у пункті 65 постанови від 17.10.2018 висловила висновок про те, що у разі якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

37. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14 та Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17 та від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, як і у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, взагалі не міститься висновку щодо застосування позовної давності за позовом прокурора як самостійного позивача, тоді як викладені у цих постановах висновки щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не можуть мати істотного значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки рішення та постанова у справі № 922/1974/19 жодним із відповідачів не оскаржувалися з мотивів не підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

39. У постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 не міститься висновку щодо застосування положень статей 261, 267 ЦК України, якими регулюються відносини перебігу та спливу позовної давності.

40. Висновки апеляційного суду щодо поважності причин пропуску строку позовної давності не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, адже вирішення питання про поважність причин пропуску строку позовної давності є дискрецією суду, яка реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 ГПК України.

За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, виходячи із того, що касаційна скарга не містить жодних доводів і заперечень щодо законності та обґрунтованості додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020, колегія суддів не вбачає підстав для скасування зазначених судових рішень за власною ініціативою.

Висновки Верховного Суду

41. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

44. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 922/1974/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. Г. Суховий