Рішення

від 16.03.2023 по справі 289/792/21

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/792/21

Номер провадження 2/289/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2023 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Галькевич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження/місцепроживання: АДРЕСА_1 )до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (місце знаходження / місце проживання: вул. Радомишльська, 50, с. Чайківка, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12250) Радомишльської міської ради Житомирської області (місце знаходження / місце проживання: Соборний Майдан, 12, м. Радомишль, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12252) треті особибезсамостійних вимог:Головне управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області,Житомирськарайоннадержавнаадміністрація Житомирськоїобласті про включення до списків пайовиків та визнання права на земельну частку (пай), зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом та просить включити його до списку пайовиків що мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП «Поліський» с.Чайківка Радомишльського району. Також просить визнати за ним право на земельну частку (пай) орієнтовним розміром 3 умовних кадастрових гектара за рахунок земель запасу Чайківської сільської ради та зобов`язати Радомишльську міську раду надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї ділянки на місцевості (в натурі).

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з 1986 року по 1999 рік він перебував у членах колгоспу «Полісся» с.Чайківка, який був реорганізований в КСП «Полісся» та СТОВ «Полісся».

У період 2000-2008 років проводилося розпаювання земельних ділянок зазначеного вище сільськогосподарського підприємства, а його працівники отримали сертифікати, що посвідчують право на земельну частку (пай), на підставі яких виготовили державні акти та стали власниками відповідних земельних ділянок, але його не повідомляли про розпаювання земель КСП «Полісся» та СТОВ «Полісся», не запрошували на загальні збори товариства й жодного разу не запрошували на засідання земельної комісії, де вирішувалося питання про розпаювання земель, чим позбавили його права отримати належну земельну частку (пай).

Про порушення своїх прав йому стало відомо лише на прикінці 2020 року, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивач та його представник до суду не з`явилися. Подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.

Подали клопотання про поновлення та продовження процесуального строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Представник відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не з`явився, заяв та клопотань не подав.

Представник відповідача Радомишльської міської ради Житомирської області до суду не з`явився, подав заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності, позовні вимоги визнали.

Представники третіх осіб без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,Житомирськарайонна державнаадміністрація Житомирськоїобласті про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не прибули, своїм правом на подання пояснень не скористались.

Дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, що він 01.07.1989 року прийнятий в члени колгоспу «Полісся» с. Чайківка Радомишльського району Житомирської області та в листопаді 1998 року звільнений з членів СТОВ «Полісся» с. Чайківка Радомишльського району Житомирської області за власним бажанням.

Прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу також підтверджується витягом з протоколу № 1 від 27 лютого 1987 року засідання правління колгоспу «Полісся» с. Чайківка Радомишльського району Житомирської області,згідноякого зазаявою ОСОБА_1 рекомендовано зборамуповноважених членівколгоспу прийнятиййого до членівколгоспу.

Перебування позивачау трудовихвідносинах ізколгоспом «Полісся»с.ЧайківкаРадомишльського районутакож підтверджуєтьсяархівними витягами№ О-213/1та №О-213 від 09.12.2020 наданих комунальною установою «Трудовий архів», з яких вбачається, що у період з 1987 по 1996 роки КСП «Полісся» с.Чайківка нараховувалась заробітнаплатаза відпрацьовані дні.

З архівної довідки № О-213/2 від 09.12.2020 року наданої Комунальною установою «Трудовий архів» вбачається, що згідно протоколу № 1 від 12.02.1970 року загальних зборів уповноважених членів колгоспу сільськогосподарська артіль «Полісся» с. Чайківка перейменована на колгосп «Полісся» с. Чайківка. Згідно протоколу № 3 від 29 вересня 1992 року загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Полісся» с. Чайківка колективне сільськогосподарське підприємство «Полісся» с. Чайківка, створено на базі колгоспу «Полісся» колективне сільськогосподарське підприємство «Полісся» с.Чайківка. Згідно протоколу № 1 від 14 березня 1997 року звітних зборів членів господарства КСП «Полісся» с. Чайківка, реорганізоване колективне сільськогосподарське підприємство «Полісся» с. Чайківка і створене товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся» с. Чайківка.

Згідно інформації наданої Радомишльською міською радою Житомирської області від 23.12.2021 № 01-22/2589: Державний акт на право колективної власності на землю КПС «Полісся» по Чайківській сільській раді Радомишльського району Житомирської області серія ЖТ 2122001 був виданий 11 серпня 1995 року на підставі рішення Чайківської сільської ради народних депутатів. Розмір земельної частки (паю) по Чайківській сільській раді (КСП «Полісся») в умовно кадастрових гектарах сільськогосподарських угідь 1936,5 га, нормативно грошова вартість в Державному акті на право колективної власності на землю не вказана. Відповідно до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, котрі складались сільською радою на підставі даних поданих КСП «Полісся», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не включений до списків осіб, які мають право на отримання Державних актів на право власності на земельні ділянки на території Чайківської сільської ради. Дані про видачу ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай) або Державного акту на право на земельну ділянку на території Чайківської сільської ради відсутні.

Інших доказів учасниками по справі не надано.

Частиною другою статті 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпоряднимиорганізаціями меж земельної ділянкив натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землювидається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективнувласність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членівколективного сільськогосподарського підприємстваз питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) вколективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на момент одержання КСП «Полісся» державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_1 був членом КСП «Полісся», що підтверджується записом в його трудовій книжці.

Одночасно суд враховує, що згідно з частиною першоюстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно достатті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а самеЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зстаттею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положеньстатті 76 ЦК Української РСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих іперехідних положень ЦК Україниправила цьогоКодексущодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбаченіЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей71,75 ЦК Української РСРзагальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСРвстановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 не навів обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску з 1995 року позовної давності для звернення до суду із даним позовом, вказаних позивачем у клопотанні про поновлення та продовження строку звернення до суду за захистом своїх прав, поданому на стадії розгляду справи по суті.

Так, поважними причинами пропуску строкуможуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Обставини, які вказують на поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, що підтверджують неможливість звернення до суду у встановлений законом строк. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строкузвернення до суду з поважних причин.

Зазначені заявником підстави пропущення протягом 26 років строку звернення до суду не є поважними, оскільки є суб`єктивними твердженнями, які не доводяться жодними доказами, не є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами і не залежать від волевиявлення сторони.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях КСП «Полісся», як член колективного сільськогосподарського підприємства, але не включений до списку та уточненого списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за пропуском позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Полісся» в серпні 1995 року Державного акта на право колективної власності на землю.

Однак, позивач у передбачений законом строк не звернувся до суду із вказаними вимогами, що є підставою для відмови у його задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду висловленою в постановах від 09 вересня 2020 року справа № 637/53/18, 16.09.2020 справа № 330/2463/17, а також у постанові від 21 грудня 2022 рокупо справі № 654/2630/20 з урахуванням висновків Великої Палати.

Визнання відповідачем Радомишльською міською радою позовних вимог суд не приймає до уваги, в силу положень ч.5 ст. 206 ЦПК України, оскільки таке визнання суперечить вимогам законодавства.

Суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,81,265,268,354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", Радомишльської міської ради Житомирської області, треті особибезсамостійних вимог:Головне управлінняДержгеокадастру уЖитомирській області,Житомирськарайоннадержавнаадміністрація Житомирськоїобласті про включення до списків пайовиків та визнання права на земельну частку (пай), зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2023 року.

Суддя О. В. Мельник