Ухвала

від 17.03.2023 по справі 303/1874/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/1874/23

2/303/319/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Полянчук Б.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Г.А.»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносини, виключення відомостей з реєстру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся зпозовом доТОВ «Ф.Г.А.»,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнанняприпиненими трудовихвідносини,виключення відомостейз реєструвказуючи,що письмовимрішенням одноособовогоучасника №3/2020ТОВ «Ф.Г.А.»від 08.12.2020його призначенона посадудиректора ТОВ«Ф.Г.А.».В подальшому,на підставінаказу №3від 08.12.2020його прийнятов штатТОВ «Ф.Г.А.».,трудового договоручи контрактуміж нимта ТОВ«Ф.Г.А.»не укладалось.12.10.2022позивачем доучасників ТОВ«Ф.Г.А.»пред`явлено дляознайомлення нотаріальнозасвідчену заявувід 12.10.2022зареєстровану вреєстрі за№2588із проханнямзвільнити йогоз посадидиректора ТОВ«Ф.Г.А.»за власнимбажанням з13жовтня 2022року тавнести відповіднівідомості доЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань.Подання відповідноїзаяви від12.10.2022року згідновимог національногозаконодавства таустановчого документаТовариства кореспондуєтьсяіз обов`язкомучасників товариствапровести загальнізбори тарозглянути відповіднузаяву,однак недивлячись наце ТОВ«Ф.Г.А.»та їїучасниками заявавід 12.10.2022 проігнорована,загальні збори учасників не проведені, рішення про звільнення з посади директора не прийнято. Просив визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Ф.Г.А.» у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора ТОВ «Ф.Г.А.» на підставі ч.1 статті 38 КЗпП України, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Ф.Г.А.».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є директором ТОВ «Ф.Г.А.», згідно Статуту якого директор є виконавчим органом Товариства. У разі припинення повноважень директора договір із цією особою вважається припиненим з дати підписання Протоколу Загальних Зборів.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У частині третій статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із частини першої статті 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Щодо посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, суд дійшов наступного висновку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суди під час вирішення тотожних справ мають враховувати останню правову позицію.

Отже, суд відхиляє доводи позивача щодо застосування правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, оскільки для вирішення даної справи слід застосувати останню правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 11.08.2021 у справі №404/1255/21 (провадження №61-7896св21), в якій визначено про розгляд даної категорії справ в порядку господарського судочинства.

Висновок про необхідність розгляду даної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 перебуває на посаді директора ТОВ «Ф.Г.А.» та згідно статуту є членом виконавчого органу товариства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що викладено у правових позиціях висловлених Верховним Судом, у вищевказаних постановах від 23.02.2021 та від 11.08.2021.

Керуючись ст.ст.186, 259-261,353-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Г.А.»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудові відносини, виключення відомостей з реєстру відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи відноситься до господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя