Ухвала

від 21.03.2023 по справі 333/2145/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/2145/23

Провадження №1-кс/333/858/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , про дозвіл на затриманняпідозрюваного зметою приводудля участів розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою у кримінальномупровадженні за №62023080020000045від 07.02.2023,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України,відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тимошівка, Михайлівського району, Запорізької області, який перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.111ККУкраїни, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2023 року старший слідчийдругого слідчоговідділу (здислокацією умісті Запоріжжі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Мелітополі, ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 ,про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.111КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначив, що згідно з наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 17 о/с від 12.01.2021 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Наказом № 760 о/с від 23.05.2022 на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 звільнено зі служби в поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 до 23.05.2022 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1)неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2)професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3)поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4)надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5)зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6)інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас, ОСОБА_4 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив Українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф було тимчасово окуповано частину Василівського району та його територіальних громад, а також частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У свою чергу, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшої окупації рф частини території Василівського району та його територіальних громад, а також частини інших населених пунктів на території Запорізької області, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно у першій половині квітня 2022 року, але не пізніше 23 травня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) і до теперішнього часу, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював патрулювання на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, а також здійснював схиляння до державної зради співробітників поліції ГУНП в Запорізькій області - їх агітацію щодо співпраці з окупаційною адміністрацією рф, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, ОСОБА_4 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі «Народній міліції смт. Михайлівка» (мовою оригіналу «Народная милиция пгт. Михайловка»), завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходи службу в «Народній міліції смт. Михайлівка» (мовою оригіналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

18.01.2023 відносно ОСОБА_4 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

20.01.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_4 та повістки про виклик на 23, 24, 25 січня на 10:00 год. до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», яка є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, тобто з 20.01.2023, ОСОБА_4 є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні.

23, 24, 25 січня 2023 року ОСОБА_4 за викликом до Запорізької обласної прокуратури (м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) не з`явився, про причини неявки не повідомив.

25.01.2023 постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрюваного оголошено в розшук.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

?Повідомленням від оперативних працівників оперативного підрозділу УСБУ в Запорізькій області про можливе вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ;

?Протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

?Протоколами оглядів інтернет ресурсів;

?Іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПКУкраїни, вказують на вірогідну причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину.

Зазначене дає стороні обвинувачення вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчинені злочину, оскільки у вказаному кримінальному провадженні існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення.

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), обґрунтовується, тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою у вигляді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Крім того, ОСОБА_4 на неодноразові виклики слідчого з метою явки до органу досудового розслідування, для отримання повідомлення про підозру та проведення інших процесуальних дій, не прибув, про причини своєї неявки не повідомив.

Постановою слідчого від 25.01.2023 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук, здійснення якого доручено оперативним підрозділам.

Враховуючи викладене, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, та не встановлено всіх можливо причетних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеним у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_4 , використовуючи вказаних осіб може знищити документи та речі, які мають значення для встановлення фактичних обставин у провадженні.

Крім того, ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 на даний час фактично продовжує проходити службу в підпорядкуванні окупаційній адміністрації РФ, виконує вказівки її представників, а відтак, останній шляхом застосування до свідків методів залякування, фізичного та морального впливу, може вчиняти тиск на них з метою примушування їх змінити раніше надані покази задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.

Хоча органом досудового розслідування на даний час виконана велика кількість слідчих та процесуальних дій, завдяки яким вдалось встановити причетність ОСОБА_4 до вчинення даного кримінального правопорушення, однак на даний час по кримінальному провадженню додатково встановлюються свідки з числа працівників Національної поліції України та інші особи, у зв`язку з чим підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснити тиск на зазначених осіб, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі.

Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Крім того, виконання стороною обвинувачення вимог статті 2 КПК України, передбачає використання під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні спеціальних знань експертів, що може створити ризик впливу на них з боку ОСОБА_4 або за його вказівкою іншими особами.

Ризик передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 досить тривалий час проходив службу в органах ГУНП в Запорізькій області, а відтак має стійкі зв`язки та, використовуючи вказані зв`язки, останній має змогу перешкоджати кримінальному провадженню шляхом підбурення свідків, насамперед серед працівників правоохоронних органів, у тому числі органів НПУ до підміни змісту документів щодо проходження ним служби, що мають значення для досудового розслідування.

Наявність у ОСОБА_4 , можливих сталих зв`язків у правоохоронних органах України, а також факту злочинну змову з представниками окупаційної адміністрації рф, обізнаність з методикою та засобами діяльності правоохоронних органів, у випадку не обрання вказаного запобіжного заходу, призведе до можливого надання останнім порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю іншим, невстановленим на даний час особам, які можуть бути причетні до вчинення вказаного особливо тяжкого злочину, у тому числі, щодо можливого перешкоджання здійсненню досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик передбачений, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 на даний час фактично продовжує проходити службу в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, виконує вказівки і розпорядження її представників, а відтак може вчиняти інші злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України.

Вступивши до незаконно створеного правоохоронного органу ОСОБА_4 забезпечує та допомагає самим окупаційним адміністраціям РФ та підконтрольним РФ самопроголошеним органам, в тому числі правоохоронним, в управлінні тимчасово окупованою територією Запорізької області та сприяє узурпації виконання ними владних повноважень на вказаній території України.

Вищевказана незаконна діяльність ОСОБА_4 на тимчасово окупованій РФ території України, а також спосіб її вчинення, може мати наслідком вчинення ним інших кримінальних правопорушень, як проти основ національної безпеки України, так і інших кримінальних правопорушень.

Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який також виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Аналогічні вимоги щодо подання відповідних клопотань також передбачені статтями КПК, зокрема, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201 КПК України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено та діє в теперішній час.

Приймаючи до уваги викладене, з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із чим ст. слідчий звернувся із вищезазначеним клопотанням.

Ст. слідчий в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує та просить задовольнити.

Дослідивши матеріли справи щодо необхідності надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до висновку про необхідність задовольнити клопотання.

Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені упунктах 1,2 частини четвертої статті 189цього Кодексу обставини.

Судом встановлено, що 07.02.2023 року внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080020000045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.111 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку слідчого судді, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням від оперативних працівників оперативного підрозділу УСБУ в Запорізькій області про можливе вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколами оглядів інтернет ресурсів; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду узв`язку зтим,що йомузагрожує покаранняу виглядіпозбавлення воліза скоєнняособливо тяжкогозлочину,з метоюухилення відпокарання узв`язку ізчим жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, відсутні підстави для відмови в задоволенні клопотання, визначені ч. 4 ст. 189 КПК України, відтак клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 188, 189, 190, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , про дозвіл на затриманняпідозрюваного зметою приводудля участів розглядіклопотання прообрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою у кримінальномупровадженні за №62023080020000045від 07.02.2023,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України,відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тимошівка, Михайлівського району, Запорізької області, який перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.111ККУкраїни, - задовольнити.

Надатидозвіл назатримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тимошівка, Михайлівського району, Запорізької області, який перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.2ст.111ККУкраїни, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє до 21 вересня 2023 року (включно).

Копію ухвали направити старшому слідчому другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 та прокурору Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_5 - для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1