Рішення

від 17.03.2023 по справі 598/1938/22

ЗБАРАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1938/22

провадження № 2/598/87/2023

РІШЕННЯ

іменем України

"17" березня 2023 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Дутки Н.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба в справах дітей Вишнівецької селищної ради, про скасування усиновлення,

встановив :

До суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба в справах дітей Вишнівецької селищної ради, про скасування її усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснене за рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2014 року у справі №598/267/14-ц, та внесення змін до актового запису про народження №12, що вчинений 08 липня 2005 року Старовишнівецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області, змінивши запис про батька дитини із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_10 ». Свої позовні вимоги мотивує тим, що з червня 2015 року по даний час вона з відповідачем ОСОБА_2 не підтримує жодних стосунків як з батьком, оскільки у нього є інша сім`я, діти, що унеможливило їх спільне проживання і виконання ним його батьківських обов`язків щодо її виховання та утримання. При цьому, не вбачає доцільності змінювати прізвище та по батькові, оскільки звикла до нього та виготовила паспорт громадянина України. З огляду на наведене вважає, що здійснене усиновлення суперечить її інтересам, а тому вбачає всі наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 06 грудня 2022 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача- адвокат Сідорова І.А. не з`явилися, однак на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій вона просить слухати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, однак на адресу суду від неї надійшла заява, в якій вона просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служби в справах дітей Вишнівецької селищної ради в судове засідання не з`явився, однак від представника на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення із наступних підстав.

Так, згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Старий Вишнівець Збаразького району Тернопільської області і її батьками були зазначені на момент народження ОСОБА_10 та ОСОБА_3 . Дана обставина стверджується копією листків паспорта громадянина України (а.с.7), копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 липня 2005 року виданого Старовишнівецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а.с.9).

18 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Вишнівецькій селищній раді Збаразького району Тернопільської області, актовий запис за №25, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 18 жовтня 2007 року виданого Вишнівецькою селищною радою Збаразького району Тернопільської області (а.с.10).

На підставі рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2013 року ОСОБА_10 позбавлено батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Старий Вишнівець Збаразького району Тернопільської області (а.с.11-12).

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про усиновлення ним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вирішено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записавши її прізвище « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_4 », батьком записати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-14).

На підставі вказаного рішення суду, 28 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції у Тернопільській області було видано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої зазначений ОСОБА_2 . Дана обставина стверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28 серпня 2014 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції у Тернопільській області (а.с.15).

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Зі змісту ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Згідно ч. 1 та ч. 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку про те, що одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

В обґрунтування позовних вимог про скасування усиновлення позивачка посилається на те, що усиновлення відповідачем ОСОБА_2 суперечить її інтересам та не забезпечує їй сімейного виховання, оскільки він має іншу сім`ю, що унеможливлює спільне проживання та виконання ним батьківських обов`язків щодо виховання та утримання.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 з червня 2015 року проживає окремо, не приймає участі у вихованні ОСОБА_1 та не надає матеріальної допомоги, що стверджується копією акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 11.10.2022 року (а.с.17).

Позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своєю матір`ю відповідачкою ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , і перебуває на утриманні останньої, що стверджується копією довідки виданої виконавчим комітетом Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області №1503/1-1-17 від 28.09.2022 (а.с.8) та іншими матеріалами справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що скасування усиновлення ОСОБА_1 її усиновителем ОСОБА_2 буде доцільним та відповідати інтересам дитини, оскільки не забезпечує їй сімейного виховання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням.

В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, та зважаючи на взаємну згоду усиновлювача і усиновленого на скасування усиновлення, суд приходить до висновку про необхідність скасування усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її усиновителем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснене за рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2014 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.19, 76, 81, 89, 200, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 238, 239, 240, 241 СК України, суд,

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба в справах дітей Вишнівецької селищної ради (місцезнаходження вул.Грушевського, 6 смт.Вишнівець Кременецького району Тернопільської області, інд.47313), про скасування усиновлення задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її усиновителем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке здійснене за рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2014 року.

Внести зміни до актового запису №12 від 08 липня 2005 року здійсненого Старовишнівецькою сільською радою Збаразького району Тернопільської області про народження ОСОБА_1 , шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінивши записи про батька дитини із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_10 », інші відомості залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 17 березня 2023 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА