Рішення

від 23.03.2023 по справі 320/507/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року м. Київ Справа №320/507/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮТОР КОРП" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮТОР КОРП" про стягнення коштів платника з усіх відкритих рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з акцизного податку на пальне у розмірі 25 670,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 25 670,00 грн, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку на пальне.

Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали від 17 січня 2023 року було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та яка відповідає даним Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим поштовим відправленням №0113302304970, яке повернулося до суду без вручення із довідкою Укрпошти, у якій вказана причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Приписами частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 131 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений обов`язок повідомити про зміну адреси та причини неприбуття в судове засідання. Учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п. 4 ч.6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ухвала суду від 17 січня 2023 відповідно до частини одинадцятої статті 126 та статті 251 КАС України вважається врученою відповідачу належним чином.

Станом на час вирішення справи, відповідачем відзиву подано не було, так само, як і заяви про визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лютор Корп" (ідентифікаційний код: 40399632, місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20а, офіс 55 зареєстроване в якості юридичної особи 05.04.2016, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач взятий на облік в якості платника податків та станом на день розгляду справи судом перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що ТОВ "Лютор Корп" має податковий борг на загальну суму 25 670 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку на пальне

Заборгованість виникла на підставі контрольно-перевіряючих заходів за наслідками яких винесено:

податкове повідомлення - рішення №0007894004 від 19.03.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 170, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №002239400 від 18.06.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 1020, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0023954004 від 06.07.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 9 180, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0039324004 від 09.10.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 1020, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0039334004 від 09.10.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 1020, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0048164004 від 22.11.2018, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 3060, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0000544004 від 04.01.2019, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 1020, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0009684004 від 13.02.2019, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 2 040, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0030764004 від 10.06.2019, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 3 060, 00 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0041804004 від 31.07.2019, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання з акцизного податку на пальне, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями 3 060, 00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податку станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 25 670,00, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку на пальне.

Позивачем було виставлено податкову вимогу відповідачеві форми "Ю" від 17.09.2018 року №176758-17 на суму 1190,00 грн.

Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги та податкових повідомлень рішень матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу у розмірі 25 670,00грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.6.1. ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1. ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1. ст.38 ПК України).

Згідно з п.п.14.1.156. п.14.1. ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.4. пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У свою чергу, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку (п.п.14.1.145. п.14.1. ст.14 ПК України).

Відносини з приводу нарахування та сплати акцизного податку врегульовані розділом VІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 215.1. статті 215 ПК України до підакцизних товарів належить, зокрема, пальне, у тому числі товари (продукція), що використовуються як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом та коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4. пункту 215.3. цієї статті.

Згідно з пунктом 212.1. статті 212 ПК України платниками акцизного податку є: особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах); особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Об`єктами оподаткування акцизним податком, відповідно до п.213.1. ст.213 ПК України, є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах); використання товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4. пункту 215.3. статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), як пального для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом.

Згідно з нормами підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем винесено податкове повідомлення - рішення №0007894004 від 19.03.2018, податкове повідомлення - рішення №002239400 від 18.06.2018, податкове повідомлення - рішення №0023954004 від 06.07.2018, податкове повідомлення - рішення №0039324004 від 09.10.2018, податкове повідомлення - рішення №0039334004 від 09.10.2018, податкове повідомлення - рішення №0048164004 від 22.11.2018, податкове повідомлення - рішення №0000544004 від 04.01.2019, податкове повідомлення - рішення №0009684004 від 13.02.2019, податкове повідомлення - рішення №0030764004 від 10.06.2019, податкове повідомлення - рішення №0041804004 від 31.07.2019, якими до відповідача застосовано штрафні санкції на загальну суму 25 670 грн за платежем з акцизного податку на пальне.

Відповідно до п.58.2. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.58.3. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2. статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п.42.5. ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення було надіслане на адресу відповідача.

Відтак, податкові повідомлення-рішення №0007894004 від 19.03.2018, №002239400 від 18.06.2018, №0023954004 від 06.07.2018, №0039324004 від 09.10.2018, №0039334004 від 09.10.2018, №0048164004 від 22.11.2018, №0000544004 від 04.01.2019, №0009684004 від 13.02.2019, №0030764004 від 10.06.2019, №0041804004 від 31.07.2019 вважаються врученими відповідачу.

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів того, що податкові повідомлення-рішення: №0007894004 від 19.03.2018, №002239400 від 18.06.2018, №0023954004 від 06.07.2018, №0039324004 від 09.10.2018, №0039334004 від 09.10.2018, №0048164004 від 22.11.2018, №0000544004 від 04.01.2019, №0009684004 від 13.02.2019, №0030764004 від 10.06.2019, №0041804004 від 31.07.2019 оскаржувались товариством, суду надано не було.

Відтак, з огляду на положення пункту 56.18. статті 56 ПК України визначені у податкових повідомленнях-рішеннях: №0007894004 від 19.03.2018, №002239400 від 18.06.2018, №0023954004 від 06.07.2018, №0039324004 від 09.10.2018, №0039334004 від 09.10.2018, №0048164004 від 22.11.2018, №0000544004 від 04.01.2019, №0009684004 від 13.02.2019, №0030764004 від 10.06.2019, №0041804004 від 31.07.2019 грошові зобов`язання зі сплати штрафних санкції за платежем з акцизного податку на пальне у розмірі 25 670, 00 грн є узгодженими.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.176.1. ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п.14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки зобов`язання зі штрафних санкції за платежем з акцизного податку на пальне у розмірі 25 670,00 гривень товариством з обмеженою відповідальністю "Лютор Корп" сплачено не було, а тому відповідно до п.п.14.1.175. п. 14.1. ст.14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.3. ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з п.59.5. ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та направлено на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Лютор Корп" податкову вимогу форми "Ю" від 17.09.2018 №176758-17 на суму боргу 1190,00 грн.

Водночас, рекомендований лист, яким вказана податкова вимога була надіслана відповідачу, повернувся на адресу позивача.

Відтак, з огляду на положення п.42.5. ст.42 ПК України податкова вимога від 17.09.2018 №176758-17 вважається врученою відповідачу. Доказів оскарження вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "Лютор Корп" матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оскільки встановлено порушення відповідачем зазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п.20.1.34. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.95.195.4. ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи судом податковий борг у сумі 25 670,00 грн відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11. ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку та згідно п.87.1. ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 25 670,00 грн такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮТОР КОРП" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮТОР КОРП" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 20а, офіс 55, код ЄДРПОУ: 40399632) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 25 670,00 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.