Рішення

від 23.03.2023 по справі 320/10132/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року № 320/10132/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до виконавчого комітету Бориспільської міської ради

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 11.05.2021 №256 «Про робочу групу щодо організації проведення демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Позовні вимоги обґрунтовані ухваленням відповідачем рішення всупереч вимог чинного законодавству та такого, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а саме рішення від 11.05.2021 № 256 «Про робочу групу щодо організації проведення демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ». Позивач стверджує, що його з оскаржуваним рішенням ознайомлено не було. Зазначає, що його торгівельний кіоск не є тимчасовою спорудою, а є постійно діючим, оскільки встановлювався не за спрощеною процедурою для тимчасових МАФ з паспортом прив`язки, а повним пакетом документів для постійно діючих споруд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позивачем невірно тлумачиться поняття «тимчасова споруда» та «постійно діюча споруда». Стверджує, що Позивачем не надано документів на підтвердження того, що тимчасова споруда розташована на земельній ділянці, яка є у законному користуванні позивача на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки. Відповідач зазначає, що на сьогодні жодної законної підстави для користування земельною ділянкою, на якій розташовано тимчасову споруду немає. Також стверджує про відсутність наданих позивачем доказів того, що спірна споруда є капітальною, а не тимчасовою спорудою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній підтримав позицію, викладену в позовній заяві.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що підставою прийняття спірного рішення стали два приписи управління містобудування та архітектури, які направлені позивачу на його адресу рекомендованим листом, а також акт обстеження тимчасової споруди. Жодних дій по оскарженню приписів позивачем вчинено не було.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає таке.

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 03.09.1998 №598 надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_1 на установку торгового кіоску на території вечірнього ринку в м. Бориспіль. До даного рішення складено акт про виніс меж земельної ділянки в натурі, датований 15.10.1998. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 09.04.1999 позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт. Згідно даного дозволу позивач мав право здійснювати будівельні роботи зі встановлення торгового кіоску на території вечірнього ринку.

Відповідно до договору оренди землі, укладеного між позивачем та Бориспільською міською радою від 17.10.2005, позивач приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку за номером АДРЕСА_2 .Вал, строком на 5 років під будівництво торгового комплексу по АДРЕСА_1 .Вал в районі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11.09.2007 №864 зобов`язано приватного підприємця ОСОБА_1 перенести торговий кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на земельну ділянку, що знаходиться на правах оренди в його користуванні по АДРЕСА_1 Вал біля магазину «Альянс», терміном до 17.09.2007.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2012 по справі 2а/1005/179/2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Бориспільської міської ради Київської області від 28.02.2012 №1792-22-VІ «про відмову у поновлені договору оренди землі від 17.10.2005, ухваленого між міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , укладеного 17.10.2005 між ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем та Бориспільською міською радою.

Бориспільська міська рада, розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 , відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.08.2012 по справі 2а/1005/179/2012, прийняла рішення від 04.07.2017 №2052-27-VІІ, яким поновлено договір оренди землі від 17.10.2005, укладений між міською радою та ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,143 га (кадастровий номер 3210500000:10:009:0011) під будівництво торгового комплексу по АДРЕСА_1 до 17.10.2020.

Відповідачем 15.12.2017 за №12-31-5049 позивачу було направлено пропозицію щодо укладання договору оренди землі.

07.08.2017 за №2362-30-VІІ Бориспільською міською радою прийнято рішення про внесення змін у рішення міської ради від 04.07.2017 №2052-27-VІІ «Про поновлення та внесення змін до договору оренди землі від 17.10.2005, укладеного між міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,143 га (кадастровий номер 3210500000:10:009:0011) під будівництво торгового комплексу по АДРЕСА_1 ».

В подальшому, відповідачем 02.03.2018 направлено позивачу пропозицію за №12-31-849 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі від 17.10.2005.

Позивачем 20.03.2018 подано заяву до Бориспільського міського голови, згідно якої пропозиція відповідача за №12-31-849 від 02.03.2018 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі буде вирішуватися після рішення Київського окружного адміністративного суду.

В подальшому, 11.10.2018 позивач звернувся з заявою, в якій просив відповідача внести зміни в рішення міської ради від 04.07.2017 за №2052-27-VІІ в частині продовження терміну укладення додаткового договору до договору оренди землі від 17.10.2005 за №6613, який поновлено рішенням сесії від 04.07.2017, або підготувати поновлений договір, в якому будуть враховані зміни та умови основного договору.

26 лютого 2021 року о 10 год. 30 хв. зафіксовано тимчасову споруду за адресою вул. Нижній Вал, 3-а яка знаходиться в занедбаному стані. Також, біля тимчасової споруди самовільно захоплено частину території об`єкту благоустрою із пошкодженням асфальтного покриття на прилеглій до тимчасової споруди території ( вбито металеві анкера для підтримання навісу тимчасової споруди). По даному факту працівниками відділу з контролю за благоустроєм міста складено акт обстеження тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_3 від 26.02.2021.

Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області 26.02.2021 винесено припис №02-04/260221-01 власнику тимчасової споруди по АДРЕСА_4 (навпроти), де було запропоновано надати документи: паспорт прив`язки тимчасової споруди, документ на право користування земельною ділянкою до 03.03.2021.

11.03.2021 управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради Київської області було винесено повторно припис №02-04/110321 власнику тимчасової споруди по АДРЕСА_4 (навпроти), де зазначено про демонтування тимчасової споруди до 19.03.2021, у зв`язку з невиконанням припису №02-04/260221-01 від 26.02.2021. Даний припис було направлено позивачу рекомендованим повідомленням та отримано позивачем 25.03.2021.

Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області прийнято рішення від 11.05.2021 №256 про утворення робочої групи щодо організації проведення демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_1 та про організацію проведення відділом з контролю за благоустроєм виконавчого комітету міської ради та комунальним підприємства «Виробниче управління комунального господарства» демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звільнився з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року

№ 2807-IV (далі також - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону № 2807-IV).

Підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Частина 3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Із аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.

Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Позивач в позовній заяві стверджує, що торгівельний кіоск ФОП ОСОБА_1 не є тимчасовою спорудою, а є постійно діючим.

Втім, суд відмічає відсутність наданих позивачем доказів у матеріалах справи, які засвідчують належний стан кіоску та здійснення в ньому підприємницької діяльності позивача.

Крім того, позивачем не надано до суду будь-яких документів, які можуть підтвердити, що спірна споруда є капітальною, а не тимчасовою спорудою.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що споруда вже переміщувалась, що спростовує будь-які припущення щодо віднесення такої споруди до капітальної споруди.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що тимчасова споруда розташована на земельній ділянці, яка є у законному користуванні позивача на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки. В матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки, який є не поновленим. Суд зазначає, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією щодо поновлення договору оренди.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою з 2010 року по цей час.

Крім того суд звертає увагу на пункт 5 рішення Бориспільської міської ради від 04.07.2017, згідно якого в разі неукладання додаткової угоди, (в даному випадку такий термін становить більше 3-х років) наступають наслідки, визначені Законом.

Згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини 1 статті 34 даного Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Сам факт використання тимчасової споруди значний проміжок часу без відповідних дозвільних документів не легітимізує таке користування та не може бути підставою для унеможливлення ініціювання процедури її знесення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/810/18.

Позивачем не надано суду доказів наявності у нього на праві власності або на умовах тимчасового користування земельної ділянки для розміщення кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час прийняття спірного рішення.

Таким чином, суд констатує відсутність законних підстав для користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташовано тимчасову споруду позивача.

Також суд звертає увагу на факт надання позивачеві земельної ділянки в користування під будівництво торгового комплексу, а не під розміщення тимчасового кіоску.

Відтак, зважаючи на розміщення тимчасової споруди, а не капітальної, на земельній ділянці, яка не є у законному користуванні позивача та перебування тимчасової споруди у не належному стані, у поєднанні з відсутністю здійснення підприємницької діяльності позивачем, - суд вбачає наявними законодавчо встановлені підстави для демонтажу такої тимчасової споруди, а тому рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11.05.2021 №256 «Про робочу групу щодо організації проведення демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди по АДРЕСА_1 » є правомірним.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 )

Відповідач: виконавчий комітет Бориспільської міської ради (код ЄДРПОУ 33003375, юридична адреса: 08301, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.