Рішення

від 22.03.2023 по справі 340/4/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/4/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

відповідач: товариство з обмеженою відповіда льністю "Комерційна фірма "ЛК" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 103, кв. 123, код ЄДРПОУ 41461748)

про арешт коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ЛК" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати штрафу у сумі 250 000 грн. Рішення суду про стягнення цього податкового боргу з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують, не виконане через відсутність коштів. Також у відповідача відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Тож позивач просить суд накласти арешт на його кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Приват Банк" (МФО 305299), для забезпечення погашення податкового боргу в сумі 250 000 грн.

Ухвалою судді від 06.01.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ЛК" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в ГУ ДПС у Кіровоградській області.

За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати штрафної санкції, застосованої рішенням ГУ ДФС у Кіровоградській області форми "С" №00002164000 від 14.08.2019 року за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, у розмірі 250000 грн.

Стягнення з відповідача цього податкового боргу було предметом спору в адміністративній справі №340/1261/20. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року у цій справі, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 року, стягнуто з ТОВ "Комерційна фірма "ЛК" з рахунків у банківських установах на користь Державного бюджету України (в особі ГУ ДПС у Кіровоградській області) податковий борг в сумі 250000 грн.

Посилаючись на відсутність у відповідача майна, на яке може бути накладено стягнення в рахунок погашення цього податкового боргу, позивач, керуючись пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Як передбачено частиною 4 статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За визначенням, наведеними у пп.14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України визначено перелік майна, яке не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: 89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно з пунктами 91.1, 91.3 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов`язки, визначені цим Кодексом.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 року у справі №820/5660/16 вказав, що підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає контролюючому органу право на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків. Втім, дане право для податкового органу не є абсолютним та обмежується правовими підставами для такого звернення. Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлені такі правові підстави для звернення податкового органу: 1) наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно; 2) наявність податкового боргу та/або балансова вартість майна платника податків є меншою ніж сума податкового боргу; 3) наявність податкового боргу та/або майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що обставини, які свідчать про відсутність у платника податків майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, за нормами статей 89, 91 Податкового кодексу України повинні бути підтверджені податковим керуючим під час складання акта про опис майна у податкову заставу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлений про виникнення права податкової застави шляхом направлення йому податкової вимоги форми "Ю" №159052-53 від 02.09.2019 року, яка вручена відповідачу 13.09.2020 року.

Уповноважена особа ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняла рішення №17 від 17.02.2022 року про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Комерційна фірма "ЛК" у податкову заставу.

На підставі цього рішення податковий керуючий, призначений наказом №641 від 17.12.2022 року, провів опис майна ТОВ "Комерційна фірма "ЛК", про що склав акт №3 від 18.02.2022 року. Відповідно до вказаного акту у ТОВ "Комерційна фірма "ЛК" відсутнє майно, що може бути описано в податкову заставу.

Податкова застава згідно акту опису майна №3 від 18.02.2022 року зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.02.2022 року за №29707457.

Доказів набуття відповідачем права власності на будь-яке майно, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, після складання акту опису майна №3 від 18.02.2022 року матеріали справи не містять.

Зібраною податковим органом інформацією встановлено відсутність у відповідача зареєстрованих за ним об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та земельних ділянок, що підтверджено органами, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).

Відтак, наданими доказами доведено, що у відповідача, який має податковий борг перед державним бюджетом у сумі 250 000 грн., відсутнє майно, яке може бути використано для погашення цього податкового боргу, що згідно з пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України надає позивачу право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, для забезпечення виконання платником податків його податкових обов`язків. Відповідачем такі обставини не спростовано та не доведено, що наразі у нього відсутній податковий борг та/або наявне майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (у тому числі коштів та інших цінностей, що знаходяться у банку) унормований статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 94.1, 94.3, 94.4 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з абзацами 2, 3 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

За змістом статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ЛК", що знаходяться у банках, у межах суми податкового боргу у розмірі 250 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш