Рішення

від 14.03.2023 по справі 380/13688/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

справа №380/13688/22

провадження № П/380/13795/22

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І,,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Дулебко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження питання про залучення до участі у справі співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, Золочівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (відповідач-1) (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25; код ЄДРПУ 26306742), до Золочівського районного суду Львівської області (відповідач-2) (80700, Львівська область, м.Золочів, вул. Січових Стрільців, 24; код ЄДРПОУ 37391319) та до Державної судової адміністрації України (відповідач-3) (01601, м.Київ, вул. Липська, 18/5) з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 20.07.2022;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 20 липня 2022 року з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою суду від 05.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подав позовну заяву в новій редакції, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 20.07.2022;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 20 липня 2022 року і до дня постановлення судового рішення у даній справі з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18 жовтня 2016 року по даний час є суддею Золочівського районного суду Львівської області. У зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року. З 28 лютого 2022 року увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу з числа резервістів під час мобілізації в особливий період, відповідно до наказу від 28.02.2022 № 12/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період» зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Зазначає, що до 19 липня 2022 року він отримував щомісячну суддівську винагороду по місцю роботи, однак у зв`язку з набранням чинності з 19 липня 2022 року Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" нарахування та виплату суддівської винагороди припинено на підставі прийняття оскаржуваного наказу. На думку позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальними і спеціальними нормативно-правовими актами, застосовувати необхідно спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом. Зауважує, що покликання в оскаржуваному наказі на положення Закону № 2352-ІХ є недоречним, оскільки за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. Також звертає увагу на те, що рішенням Ради суддів України №10 від 14.04.2022 затверджені окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в якому зазначено, що суддівська винагорода виплачується якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправленням правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період або не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин. Вважає, що нарахування та виплата суддівської винагороди повинна проводитись в повному обсязі. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 04.11.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

18.11.2022 за вх.№72545 та 05.12.2022 за вх.№76205 від представника Золочівського районного суду Львівської області надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Керуючись ч. 1 ст. 189 КАС України Золочівський районний суд Львівської області визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення його позову.

08.12.2022 за вх.№77199 від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що 19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-ІХ, яким внесені зміни у КЗпП України, зокрема, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада». Зауважує, що оскільки цей Закон набрав чинності 19.07.2022, тому саме 19.07.2022 був виданий наказ про припинення збереження середнього заробітку позивачу з 19.07.2022. Звертає увагу суду на те, що виконання рішення суду у цій справі повинно здійснюватися за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України. З огляду на наведене просить суд у задоволенні позову відмовити.

24.01.2023 за вх. №4993 від позивача надійшло клопотання про залучення Державної судової адміністрації України до розгляду справи в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 24.01.2023 залучено до участі у справі співвідповідача Державну судову адміністрацію України (01601, м.Київ, вул. Липська, 18/5).

Відповідачем - ДСА України у встановлений судом строк відзив на позовну заяву подано не було, тому в силу вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 12.01.2023 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 позовні вимоги визнає і просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач-3 в засідання суду явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 з 19 жовтня 2016 року по даний час є суддею Золочівського районного суду Львівської області.

Зокрема, Наказом голови Золочівського районного суду Львівської області №68/К «Про призначення на посаду судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 », на підставі Указу Президента України «Про призначення та звільнення суддів» від 29.09.2016 №425/2016., п. 4 ч. 1 ст. 24 ст. 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 вважається таким, що призначений вперше строком на п`ять років на посаду судді Золочівського районного суду Львівської області та приступив до виконання обов`язків на посаді судді з 19 жовтня 2016 року, із зарахуванням його до облікового складу суду.

Встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису.

Наказом в.о. голови Золочівського районного суду Львівської області від 26.07.2018 №64/К «Про тимчасове відрахування із штату Золочівського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 , у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва», суддю Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 тимчасово відрахувати із штату Золочівського районного суду Львівської області, у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва, строком до шести місяців, з 28.07.2018 по 18.01.2019 включно.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 19.07.2019 №52/К зараховано позивача в штат Золочівського районного суду Львівської області з 19 липня 2019, у зв`язку із закінченням строку відрядження до Шевченківського районного суду м. Києва.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 03.12.2020 №73/К позивача тимчасово відраховано із штату Золочівського районного суду Львівської області, у зв`язку із його переведенням шляхом відрядження до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з 08.12.2020 по 29.09.2021.

Наказом Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2021 №48/К зараховано суддю ОСОБА_1 в штат Золочівського районного суду Львівської області з 30.09.2021, у зв`язку із закінченням строку відрядження до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до наказу Золочівського районного суду Львівської області від 30.09.2021 №68/А «Про припинення суддею ОСОБА_1 повноважень судді по здійсненню правосуддя», позивач вважається таким, що з 29.09.2021 припинив здійснення повноважень судді по відправленню правосуддя у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки i оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2022 №12/1060, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, з 26 лютого 2022 року, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.02.2022 №12/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період», увільнено суддю Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з 28 лютого 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Згідно із наказом голови Золочівського районного суду Львівської області від 19.07.2022 №43/КК «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 », зокрема:

« 1.Припинено ОСОБА_1 судді Золочівського районного суду Львівської області виплату середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022».

Не погоджуючись з наказом від 19.07.2022 №43/КК «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 », та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ (далі Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Згідно із частинами першою, третьою статті 17 Закону № 1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація);

мобілізацію проведено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022 (затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022 (затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX від 07.02.2023) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб).

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній на момент видання наказу Золочівського районного суду Львівської області від 28.02.2022 №12/К «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків у зв`язку із призовом на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період») за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-ІХ, яким внесені зміни у КЗпП України, зокрема, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада».

Як наслідок, з 19.07.2022 (дата набрання чинності Законом № 2352-ІХ) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається лише місце роботи і посада (без збереження середнього заробітку), та правові підстави для виплати вказаним працівникам з 19.07.2022 середнього заробітку відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2352-ІХ) відсутні.

Судом встановлено, що з 19.07.2022 на підставі наказу голови Золочівського районного суду Львівської області від 19.07.2022 №43/КК «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1 », позивачу не нараховується та не виплачується суддівська винагорода.

В контексті цієї спірної ситуації, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Так, порядок виплати суддівської винагороди регламентується виключно Законом № 1402-VІІ, що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з частиною десятою статті 135 Закону №1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

При цьому, Законом № 1402-VIII перебачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.

При вирішенні цього спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 990/4/2, які полягають у наступному.

Під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії.

До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відрядженні, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Держава своєю чергою забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Основного Закону України).

Судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та закону про судоустрій. Судді виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначав: «Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу...Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо)...» (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

Суд при вирішенні цієї справи враховує також Рішення Конституційного Суду від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 у якому зазначено, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У Рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів.

У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що питання оплати праці судді, зокрема отримання чи неотримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавчо врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація. Щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою, відповідного законодавчого регулювання немає, а отже, за положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 у таких випадках суддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Проте, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

З наведеного, суд констатує, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.

Крім того, Рада суддів України у рішенні від 19.04.2019 № 21 «Про право суддів здійснювати правосуддя після спливу строку відсторонення та на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11-р/2018» висловила позицію про те, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15).

На переконання суду, з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону № 1402-VIII над іншими нормами законодавства, суд дійшов висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2351-IX, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації, лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку, суддям, увільненим від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що суд прийшов до переконання про скасування наказу про припинення виплати суддівської винагороди то відповідно підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 19.07.2022 та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

Прийшовши до висновку про зобов`язання саме Територіального управління ДСА України в Тернопільській області поновити нарахування та виплатити позивачу суддівську винагороду, суд виходив з положень ч.4 ст.148 Закону 1402-VIII, якою передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до ч. 5 ст. 22 головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. п. 1, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосудця від 17 січня 2019 року №141/0.15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 п. 5 Положення основними завданнями ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Отже, виплаті будь-яких коштів Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Львівській області передує їх виділення головним розпорядником бюджетних коштів - Державною судовою адміністрацією України.

Таким чином, з метою ефективного виконання рішення суду та з урахуванням особливостей фінансування органу судової влади, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Львівській області кошти для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

Щодо стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 невиплаченої суддівської винагороди за період з 20 липня 2022 року з утриманням з цієї суми передбачених Законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, то суд зазначає таке:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Матеріали справи не містять, а відповідачами не надано до суду доказів на підтвердження нарахування позивачу суми суддівської винагороди за період з 19.07.2022 та як встановлено судом така з 19.07.2022 позивачу не нараховувалась.

За таких обставин суд вважає, що за відсутності фактичного нарахування суми недоотриманої суддівської винагороди, позовні вимоги про її стягнення є передчасними, оскільки спір між сторонами з даного питання не виник.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачами суду не надано.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25; код ЄДРПУ 26306742), до Золочівського районного суду Львівської області (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 24; код ЄДРПОУ 37391319) та до Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5 код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Золочівського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року №43/к «Про припинення виплати середнього заробітку судді ОСОБА_1 »

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо не здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди судді Золочівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 починаючи з 19.07.2022.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Львівській області кошти для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.03.2023.

Суддя Сподарик Н.І.