Постанова

від 16.03.2023 по справі 520/10448/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 р.Справа № 520/10448/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.07.22 року у справі № 520/10448/21

за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківський завод електротранспорту»

до Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Харківський завод електротранспорту», звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області від 19.10.2020 року №00005840701 та від 28.05.2021 року №00092890701.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі № 520/10448/21 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19.10.2020 року №00005840701.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь відкритого акціонерного товариства «Харківський завод електротранспорту» витрати зі сплати судового збору у розмірі 11350,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі № 520/10448/21 в частині задоволення позовних вимог, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у відповідності до додатку 2 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017 року ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 1 відсоток, а в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року № 1284/18 - 3 відсотки, від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Зазначає, що оскільки у позивача відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, то ГУ ДПС у Харківській області у відповідності до рішень Харківської міської ради та із застосуванням коефіцієнтів у відповідності до положень Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162, було правомірно донараховано позивачу земельний податок за 2017-2019 роки згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2020 року №00005840701.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 31.08.2020 року по 04.09.2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Харківський завод електротранспорту» (далі ВАТ «ХЗЕТ») код ЄДРПОУ 03327411, за результатами якої складено акт перевірки від 11.09.2020 року №1281/20-40-05-01-08/03327411, за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.269.1 ст. 269, п.270.1 ст. 270, п. п.271.1,271.2 ст. 271, п.286.2 ст. 286, п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов`язань по податку на землю всього в сумі 8 157 992,47 грн., у тому числі: за 2017 рік в сумі 966 209,26 грн.; за 2018 рік в сумі 1333613,88 грн.; за 2019 рік в сумі 5858169 грн.

- п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188,189 ПК України.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято, у тому числі, податкове повідомлення-рішення від 19.10.2020 року №00005840701 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку на суму 7191783 грн., та нараховано штрафні санкції у сумі 1797946,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення №00005780701 форми "ПС", яким застосовано штрафні санкції у розмірі 114 929,36 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками оскарження ВАТ «ХЗЕТ» вищевказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби України (далі ДПС України), ДПС України винесено рішення №9655/6/99-00-06-03-01-06 від 28.04.2021 року, яким скаргу позивача частково задоволено, податкове повідомлення-рішення (далі ППР) від 19.10.2020 року №00005780701 скасовано в частині застосування штрафних санкцій, застосованих поза межами строків, визначених п.114.1 ст. 114, ст.102 ПК Українина суму 3160,55 грн., в іншій частині вказане ППР залишено без змін.

На підставі вищевказаного рішення ДПС України №9688/6/99-00-6-03-01-06 від 28.04.2021 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №00092890701 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 111 768,81 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 19.10.2020 року №00005840701, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем розрахунок суми земельного податку для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормамиПодаткового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.72п.14.1статті14 Податкового кодексу України(далі -ПК України), земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (податок для цілейрозділу XII цього Кодексу).

Згідност. 269 ПК Україниплатниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток ( паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

Згідно п.287.1статті287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 статті 285 ПК України).

Згідно із пунктом271.1статті271 ПК Українивстановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Згідност. 289 ПК Українидля визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно вимог пункту286.1статті286 ПК Українипідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За правилами п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ст. 274 ПК України).

Згідно п. 277.1 статті 277 ПК України якою встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Отже контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.

Статтями1,18 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IVвстановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно доЗакону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до статей15,20,23 Закону України «Про оцінку земель»підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15).

Згідно з частиною першоюст. 193 Земельного кодексу Українидержавний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Підпунктом14.1.42пункту14.1статті14 ПК Українивизначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

За приписами норм статей15,20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VIдо Державного земельного кадастру включаються ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформація про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 38 вказаного Закону відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або відомості з Державного земельного кадастру станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

При цьому, для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі (ч. 3 ст. 38 Закону України«Про Державний земельний кадастр»).

Отже, для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

З матеріалів справи встановлено, що донарахування позивачу земельного податку за 2017-2019 роки відповідачем проведено на підставі додатка 2 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017 року Про місцеві податки і збори у місті Харкові у відповідності до якого ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 1 відсоток, а в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року № 1284/18 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017…» 3 відсотки, від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Контролюючий орган при розрахунку суми земельного податку виходив з наступного.

За 2017 звітний рік: 44 338 кв.м. х 552,43 грн./кв.м. х 3 х 2 х 1% = 1 469 618,48 грн.

За І півріччя 2018 року: 44 338 кв.м. х 552,43 грн./кв.м. х 3 х2 х 1% = 734 809,24 грн.

За ІІ півріччя 2018 року: 44 338 кв.м. х 552,43 грн./кв.м. х 3 х 3 х 1% = 1 102 213,86 грн.

За 2019 рік: 44 338 кв.м. х 552,43 грн./кв.м. х 3 х 3 х 3% = 6 613 283,16 грн.

При цьому, відповідачем при нарахуванні податку на землю було взята сума 291,18 - базова вартість одного квадратного метра, встановлена Рішенням 25 сесії 6-го скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13, яка діє з 1 січня 2014 року та щороку індексується, без розрахунку 1% та 3%.

Відповідачем проведено розрахунок земельного податку із зазначенням застосування показників Кф (функціональне використання земельної ділянки) та зонального коефіцієнту (Км2).

Між тим, колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють лише ставки земельного податку, що сплачується на відповідній території. База оподаткування визначена Податковим кодексом України. Податковим кодексом України використання вищезазначених коефіцієнтів Км2/ Кф не визначено.

Також, з проведеного відповідачем розрахунку встановлено, та відповідачем не заперечується, що базою оподаткування для розрахунку земельного податку за 2017-2019 роки податковим органом взята площа земельної ділянки 44338 кв.м. (4,4338 га) за адресою: АДРЕСА_1 , передана позивачу у користування в 1997 році на підставі договору на право тимчасового користування землею від 10.06.1997 року №1295.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що за правилами частин 1-2 , 4 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З матеріалів справи встановлено, що також було зафіксовано в акті перевірки від 11.09.2020 року №1281/20-40-05-01-08/03327411, що згідно договору на право тимчасового користування землею від 10.06.1997 року №1295, укладеного між ВАТ «ХЗЕТ» та виконавчим комітетом Харківської міської ради, позивачу було надано право тимчасового користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,4338 гектарів, для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд (т. 1 а.с. 69-а 70-а).

Під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанцій, позивачем неодноразово наголошувалось на тому, що після 1997 року до початку періоду, що перевірявся (2017-2019 роки), відбулось відчуження належних ВАТ «ХЗЕТ» будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача за зазначеною адресою становить - 0,0218 га, а не 4,4338 га.

Згідно представленого позивачем нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.07.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1949, ВАТ «ХЗЕТ» на підставі протоколу аукціону по продажу активів від 18.07.2002 року за №П-52/2002, здійснено продаж ОСОБА_1 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А-2 загальною площею 2523,9 кв.м. (т. 2 а.с. 64-64 з.б.).

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.08.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №7078, ВАТ «ХЗЕТ» на підставі протоколу торгів Харківської товарної біржі №П-59/2002 від 20.08.2002 року, здійснено продаж ОСОБА_2 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,а саме: літ. В-6, загальною площею 2365,2 кв.м. (т. 2 а.с. 62-62 з.б.).

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.12.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №3277, ВАТ «ХЗЕТ» на підставі протоколу аукціону по продажу майна від 23.12.2002 року за №П-125/2002, здійснено продаж ОСОБА_3 нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ Д-2 загальною площею 4206,1 кв.м., та літ. Е-1 загальною площею 127,3 кв.м. (т. 2 а.с. 60-60 з.б.).

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.02.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 971 ВАТ «ХЗЕТ» здійснено продаж ОСОБА_4 нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. И-1 загальною площею 467,9 кв.м. (т. 2 а.с. 69-69 з.б.).

Згідно договору купівлі-продажу Універсальної біржі «Україна» №ЗТІ-58 від 08.09.2003 року ВАТ «ХЗЕТ» здійснено продаж ХКП «Горэлектротранс» нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. Ж-1 загальною площею 60,8 кв.м. (т. 2 а.с. 67-67 з.б.).

Згідно витягу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №6723643 від 14.03.2005 року, власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: «Г-З» загальною площею 16845,9 кв.м. є ВАТ «Завод ім. Фрунзе» на підставі мирової угоди/справа №Б-39/55-04 / 23.11.2004 року, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2004 р. (а.с. 74).

Згідно балансової довідки ВАТ «ХЗЕТ» від 14.02.2023 року Вих. 14/1 зазначено, що станом на 01.01.2017 року на балансі позивача за адресою: АДРЕСА_1 рахуються наступні будівлі та споруди: 1. будівля кпп-2 площею 20 м.кв., площа займаної земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території складала 0,011 га; 2. будівля кпп-3 площею 4 м.кв., площа займаної земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території складала 0,0064 га; 3. труба димова (знос 100%) площею 7 м.кв., площа займаної земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території склала 0,0044 га. Зазначено, що станом на 01.09.2020 року вищевказане майно було списано з балансу підприємства (а.с. 77).

Таким чином, долучені позивачем до матеріалів справи документи, відомості в яких відповідачем не заперечуються та не спростовані, дають підстави дійти висновку про відчуження позивачем частини будівель/споруд розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно договору від 10.06.1997 року №1295 була передана у тимчасове користування ВАТ «ХЗЕТ».

При цьому, вищевказані документи містять інформацію про відчуження будівель/споруд до 2017 року, тобто до початку періоду, що перевірявся, та до прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу сум податкового зобов`язання з земельного податку за 2017-2019 роки.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року у справі №820/1603/17 зазначив, що системне тлумачення норм пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.6 статті 286, пунктів 287.6-287.8 статті 287 Податкового кодексу України дозволяє прийти до висновку, що законодавець, встановлюючи пріоритетність нормПодаткового кодексу України над іншими нормами, зокрема Земельного кодексу України, визначив різні порядки оподаткування податком на землю залежно від того у володінні чи користуванні знаходиться земельна ділянка, чи оформлене у встановленому законом порядку право власності на таку земельну ділянку, чи знаходиться на земельній ділянці будівля, споруда (їх частина), які перебувають у власності суб`єкта, до якого фонду (житлового чи нежитлового) належать будівлі, споруди (їх частини).

Вимогами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

При цьому слід враховувати положення пункту286.6 статті286 Податкового кодексу України, які встановлюють особливості визначення розміру податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

В усіх випадках, передбачених пунктами286.6статті286, 287.6-287.8 статті287 Податкового кодексу України, розрахунок земельного податку здійснюється з урахуванням прибудинкової території.

За змістом пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у випадку, коли суб`єктам господарювання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуваннянадано земельну ділянку у користування (оренду), передбачено обов`язкова сплата орендної плати.Підставою для нарахування такої орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Водночас слід враховувати, щопідставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а також встановлення достовірної наявності чи відсутності договору про надання земельних ділянок, які знаходяться під приміщеннями в оренду.

Рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки у користування не є правовою підставою нарахування орендної плати за землю.

Податковим органом визнається, що донарахування ВАТ «ХЗЕТ» земельного податку за 2017-2019 роки згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2020 року №00005840701 відповідачем проведено виходячи з площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - 4,4338 гектарів, переданої позивачу у користування в 1997 році на підставі договору на право тимчасового користування землею від 10.06.1997 року №1295.

Проаналізувавши наведений відповідачем розрахунок земельного податку у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, всупереч положень Податкового кодексу України при розрахунку земельного податку ВАТ «ХЗЕТ» не було встановлено та враховано дійсних користувачів вищевказаної земельної ділянки/власників розташованих на ній будівель, що у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами дає підстави для висновку про недоведеність контролюючим органом правильності та достовірності визначення бази оподаткування для нарахування позивачу земельного податку за 2017-2019 роки згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У контексті наведеного доцільно також зазначити, що згідно експертного висновку від 09.09.2021 року №СЕ-19/121-21/14828-ЕК, одержаного в рамках кримінального провадження, на який скаржник посилається в межах цієї справи в обґрунтування правомірності донарахованого ВАТ «ХЗЕТ» податку за землю, можливість підтвердження визначених відповідачем сум земельного податку ВАТ «ХЗЕТ» також встановлювалась з прийняттям за основу площі земельної ділянки 4,4338 га.

Колегія суддів зазначає, що як вказувалось вище, згідно п.286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником додатку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення, та справляння податків і зборів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 (далі Порядок).

За правилами пункту 4 зазначеного Порядку Дєржгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування, земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, та місце проживання землевласника або землекористувача.

Отже, інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки а також інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату її реєстрації у Державному земельному кадастрі, площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування, частку кожного із співвласників земельної ділянки, а також про землевласників або землекористувачів тощо, відповідач отримує безпосередньо від Держгеокадастру, така інформація надається з певною періодичністю, або ж може бути надана на запит податкового органу.

При цьому врегульованийстаттею 286 ПК Українипорядок обчислення плати за землю не передбачає отримання та надання платником податків податковому органу довідки (витягу) з Державного земельного кадастру.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відомості про земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача, внесені до Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 60), податковий орган у даному випадку повинен отримувати інформацію про зазначену земельну ділянку для нарахування земельного податку від органів Держгеокадастру, що прямо передбачено наведеною вищест. 286 ПК України.

Так, згідно п.286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Доказів звернення відповідача до органів Держгеокадастру у контексті спірних відносин, матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок сум земельного податку для позивача згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2020 року №00005840701 відповідачем здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормамиПодаткового кодексу України, що має своїм наслідком визнання такого рішення відповідача протиправним та його скасування.

Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем не доведено жодними доказами обґрунтованості та правильності обчислення земельного податку ВАТ «Харківський завод електротранспорту».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильності рішення суду не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі № 520/10448/21 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно частини 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі № 520/10448/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 23.03.2023 року