Постанова

від 21.03.2023 по справі 821/1321/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа №821/1321/16

касаційне провадження № К/9901/41377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 (суддя Войтович І.І.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді - Шеметенко Л.П., Семенюк Г.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016:

№0001381422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2463015,70 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1604415,00 грн та за штрафами (фінансовими) санкціями в розмірі 858600,70 грн;

№0001401422, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 218541,00 грн;

№0000311302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 126108,91 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 72062,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 54046,67 грн;

№0000331302, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн;

№0004291405 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 509,54 грн,

№0001571422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 771983,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 385991,50 грн.

рішення від 31.08.2016 №0000051302 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5667,51 грн;

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з СТОВ «Стрілець», ФГ «Родничок», ПП «Полісервіс», ПП «Центр Резерв», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Марин-Транс Сервіс», ФГ «Агропромінь», ПП «Троя-Гранд». Вважає, що Товариством правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 20.03.2017 позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016 №0000311302 в частині збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 126108,91 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 72062,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 54046,67 грн; №0000331302 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн; №0004291405 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 509,54 грн; рішення Управління від 31.08.2015 №0000051302. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими взаємовідносинами з СТОВ «Стрілець», ФГ «Родничок», ПП «Полісервіс», ПП «Центр Резерв», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Марин-Транс Сервіс», ФГ «Агропромінь», ПП «Троя-Гранд», та правомірне відображення у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників в частині, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку в частині, та, відповідно правомірно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в частині.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 скасовував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги Товариства задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями із СТОВ «Стрілець», ФГ «Родничок», ПП «Полісервіс», ПП «Центр Резерв», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Марин-Транс Сервіс», ФГ «Агропромінь», ПП «Троя-Гранд», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу. Також, суд дійшов висновку про правомірність відображення у бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, оскільки такі дані підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: відсутності доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей (соняшника) від контрагентів позивача, транспортних засобів у контрагентів Товариства, доказів придбання контрагентами позивача соняшника у інших суб`єктів господарювання. Відповідач доводить неправомірне відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, вважає, що такі дані не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку в частині, та, відповідно вважає, що контролюючим органом правомірно визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.03.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.03.2023.

Відповідач подав до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду клопотання, в якому просить закрити провадження у даній справі, посилаючись на висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19, щодо предметної юрисдикції спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, зокрема, про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Зауважує, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника шляхом оскарження рішення податкового органу підлягають застосуванню положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві. Відповідач вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, щодо якого порушено справу про банкрутство, як майновий спір боржника, підлягають розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Відповідач, зазначає, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2018 відкрито провадження у справі №923/571/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн», відтак, з урахуванням приписів статей 238, 352 КАС України просить закрити провадження у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №905/2030/19, формуючи правовий висновок, посилалась на обставини справи, зокрема, встановлено, що спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням позивачем у червні 2020 року податкового повідомлення рішення від 14.02.2020. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду відносно позивача провадження у справі про банкрутство. Вирішення цього спору може залежати, серед іншого, від того, на підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорюване рішення податкового органу, оскільки відповідно до статті 41 КУзПБ на зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником зобов`язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов`язкових платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості, визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, у справі, що розглядається, спірні рішення прийнято податковим органом 31.08.2016 та 08.09.2016, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування 16.09.2016, при цьому відповідач у клопотанні зазначає, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Деско Юкрейн» відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2018. З вказаного слідує, що позовні вимоги заявлено за майже за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, відтак відсутні підстави вважати, що відповідач обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, посилається на релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду, як вбачається обставини справи є різними.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 02.08.2016 №79/21-22-14-01 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством положень:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 121225,00 грн, завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток): за 2015 рік на суму 746797,00 грн, за І квартал 2016 року на суму 408102,00 грн;

пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1604415,00 грн, у тому числі за червень 2014 року у розмірі 536,00 грн, листопад 2014 року - 21850,00 грн, за березень 2015 року - 366672,00 грн, за грудень 2015 року - 151206,00 грн, за січень 2016 року - 444749,00 грн, за березень 2016 року - 619402,00 грн; завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 771983,00 грн, у тому числі: за грудень 2014 року - 146 491,00 грн, за січень 2015 року - 625492,00 грн; завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24) за березень 2016 року в сумі 218541,00 грн;

підпункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 563932,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.;

підпункту «г» підпункту 164.2.18, підпункту 164.2.19, пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на суму 74771,71 грн (у тому числі у 2014 році на суму 27981,10 грн, у 2015 році на суму 45721,20 грн, у І кварталі 2016 року на суму 1069,41 грн);

пункту 51.1 статті 51 ПК України, в результаті чого підприємством не відображено даних про фактично проведені виплати фізичним особам у 2013 - 2016 роках у поданих за формою 1 ДФ розрахунках;

підпункту 1 пункту 2 статті 6 Розділу ІІ та підпункту 1 пункту 1 статті 7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, в наслідок чого Товариством занижено зобов`язання по єдиному соціальному внеску на 11335,02 грн (у тому числі у 2014 році на 9732,20 грн, у 2015 році на 269,62 грн, у І кварталі 2016 року на 1333,20 грн;

підпункту «г» підпункту 164.2.18, підпункту 164.2.19 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого підприємством занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 2168,17 грн (у тому числі у 2015 році на суму 2077,27 грн, у 2016 році на суму 90,90 грн);

пункту 2.11 статті 2 Положення Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», при проведенні готівкових розрахунків підзвітними особами не надано платіжних документів, що підтверджували б витрачання готівкових коштів на загальну суму 11439,54 грн;

підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.4, 85.8 статті 85 ПК України, а саме: посадові особи Товариства на запит ГУ ДФС у Херсонській області від 25.07.2016 №1382/21-22-14-01-17 не надали належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів (договорів, накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних та інших), які належать до предмета перевірки, по взаємовідносинам з СТОВ «Стрілець», ФГ «Родничок», ПП «Полісервіс», ПП «Центр Резерв», ТОВ «НКТрейд», ТОВ «Марин - Транс Сервіс», ФГ «Агропромінь», ПП «Троя - Гранд».

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2016:

№0001381422, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2463015,70 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 1604415,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 858600,70 грн;

№0001401422, яким зменшено розмір від`ємного значення суми з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 218 541,00 грн;

№0000311302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 130850,49 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 74771,71 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 56078,78 грн;

№0000331302, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2710,21 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2168,17 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 542,04 грн;

№0004291405, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки в сумі 11439,54 грн;

від 08.09.2016 №0001571422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 771983,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 385 991,50 грн;

рішення від 31.08.2016 №0000051302, яким до Товариства застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 667,51 грн.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.08.2016 №0001381422, №0001401422 та від 08.09.2016 №0001571422, колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується наявними матеріалами у справі, що підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200, пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про встановлення:

відсутності реальності вчинення господарських операцій позивача з ФГ «Родничок» у сумі 2241624,00 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 373604,00 грн, з ТОВ «Марин-транс Сервіс» у сумі 2022359,94 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 337059,99 грн, з ТОВ «НКТрейд» у сумі 3005295,98 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 500882,66 грн;

неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість задокументованого від ФГ «Родничок» по придбанню соняшника за період листопад 2014 року - квітень 2015 року у розмірі 1267279,00 грн;

завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, яке залишилось непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з податку на додану вартість у сумі 563932,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

невірного визначення бази оподаткування та об`єкту оподаткування при здійсненні реалізації власно вироблених товарів (олії соняшникової нерафінованої та макухи соняшникової) на території України та на експорт (продаж нижче собівартості), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 92999,00 грн;

заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 22554,43 грн. при здійсненні реалізації у березні 2015 року автомобіля Renault Kangoo;

заниження податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 536,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство (Покупець) мало господарські взаємовідносини з: ФГ «Родничок» (Постачальник) за договором поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2014 року; ТОВ «Марин-Транс Сервіс» (Постачальник) за договором поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року; ТОВ «НКТрейд» (Постачальник) за договором поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року

Судом апеляційної інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов вищевказаних договорів ФГ «Родничок» поставило на адресу Товариства протягом листопада 2014 року - квітня 2015 року насіння соняшника українського походження на загальну суму 12979988,59 грн, з яких податок на додану вартість в сумі 2163331,00 грн; ТОВ «Марин-Транс Сервіс» поставило на адресу позивача протягом березня 2016 року насіння соняшника українського походження загальною вагою 196,61 тони на загальну суму 1475276,80 грн, з яких податок на додану вартість в сумі 337060,00 грн; ТОВ «НКТрейд» поставило на адресу ТОВ «ДЕСКО ЮКРЕЙН» протягом березня 2016 року насіння соняшника українського походження загальною вагою 290,25 тони на загальну суму 2133361,10 грн, з яких податок на додану вартість в сумі 500883,00 грн.

Позивач за поставлений товар розрахувався з постачальниками у повному обсязі.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, платіжні доручення.

Транспортування товару до Товариства здійснювалось силами та за рахунок постачальників: ФГ «Родничок», ТОВ «Марин-транс Сервіс», ТОВ «НКТрейд», що підтверджується змістом відповідних цивільно-правових угод та товарно-транспортними накладними.

Придбане позивачем у контрагентів насіння соняшника, разом з аналогічним товаром, придбаним у інших постачальників, було використане Товариством у власній господарській діяльності, переробивши його у соняшникову олію (готова продукція), що підтверджується: наявністю основних фондів (комплекс по виробництву рослинної олії, енергозабезпечення комплексу по виробництву рослинної олії, котельня, склад рослинної олії, тощо); дозволами Держгірпромнагляду № 055.15.65 від 20.04.2015 на виконання робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000 В та №056.15.65 від 20.04.2015 щодо експлуатування електричного устаткування електричних станцій та мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В; зворотно - сальдовими відомостями по рахунках та виробничими звітами по переробці соняшника, відповідно до яких позивач у 2014 році переробив 9449,076 тон насіння соняшника, у 2015 році - 3861,535 тон, у першому кварталі 2016 року - 3 908,00 тон; рахунками на оплату електроенергії, які підтверджують обсяг спожитої підприємством щомісяця електроенергії та розмір грошових коштів, сплачених за надання даної послуги; вантажними митними деклараціями, які підтверджують експорт виробленої олії соняшникової за межі України від 09.02.2015 № 73/504 на 423,00 тон, від 25.03.2015 № 73/504 на 473,194 тон, від 21.05.2015 №134/504 на 245,031 тон, від 21.05.2015 № 134/504 на 257,746 тон.

Виробництво олії та тваринних жирів є основним видом економічної діяльності позивача (КВЕД 10.41), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який знаходиться в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не містять дефектів форми та змісту.

Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судом апеляційної інстанції використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не приймає доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, необхідних основних засобів та доказів сертифікації товару, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість задокументованого від ФГ «Родничок» по придбанню соняшника за період листопад 2014 року - квітень 2015 року суми податку на додану вартість у розмірі 1267279,00 грн з підстав непідтвердження під час перевірки ФГ «Родничок» вирощення насіння соняшника, оскільки судом апеляційної інстанції надано належну оцінку зазначеним обставинам та встановлено, що ФГ «Родничок» здійснило продаж насіння соняшника врожаю 2014 року, яке він виростив власними можливостями.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ФГ «Родничок» по придбанню соняшника за період листопад 2014 року - квітень 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1267279,00 грн, застосувавши положення пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якими встановлено, що право на податковий кредит виникає в разі отримання товарів від першого постачання зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств -виробників.

Щодо тверджень скаржника про порушення Товариством положень підпункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення сум податку на додану вартість, яке залишилось непогашеним станом на 01.07.2015 в податковій звітності з податку на додану вартість на cyму 563932,00 грн, що призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки від`ємне значення, у вищевказаному розмірі, було заявлене до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок та не могло бути перенесено на реєстраційний ліміт, який дає право на реєстрацію податкових накладних.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 31.08.2016 №0001381422, №0001401422, від 08.09.2016 №0001571422.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 31.08.2016 № 0000311302 форми «Д» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 130850,49 грн, з яких: за податковим зобов`язанням у сумі 74771,71 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 56078,78 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте Управлінням на підставі висновків акту перевірки про порушення Товариством вимог підпункту «г» підпункту 164.2.18, підпункту 164.2.19, пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, а саме:

не оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих працівником підприємства як додаткове благо у вигляді залізничних квитків, придбаних за рахунок підприємства на суму 2505,31 грн., з яких необхідно утримати ПДФО у сумі 442,11 грн;

не включення до складу оподатковуваного доходу матеріально - відповідальних підзвітних осіб суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження (підзвіт) і не повернутих у встановлені законодавством строки у сумі 163530,49 грн, з яких необхідно утримати ПДФО у сумі 32930,53 грн;

не оподаткування підприємством податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді надання знижки зі звичайної ціни проданого їй підприємством авто на суму ПДФО 27423,98 грн;

не нарахування підприємством податку з доходів, отриманих ОСОБА_2 як додаткове благо у вигляді анульованої суми боргу за самостійним рішенням Товариства у сумі ПДФО 13975,09 грн.

Скаржник доводить, що Товариство в порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» стосовно підтвердження господарських операцій платника податків документами первинного бухгалтерського обліку, неправомірно відобразило у своєму бухгалтерському та податковому обліках операції з отримання коштів під звіт (відрядження, тощо) підлеглих працівників, оскільки дані операції не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку за обставин, викладених у вищевказаному додатку, у зв`язку з чим, понаднормове витрачання коштів підзвітними особами контролюючого органу, відповідно до підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, відповідач розцінює як дохід, отриманий платником податку (підзвітною особою) як додаткове благо.

Судами встановлено, що позивач визнав порушення щодо не оподаткування податком з доходів фізичних осіб, отриманих працівником підприємства як додаткове благо у вигляді залізничних квитків, придбаних за рахунок підприємства на суму 2505,31 грн, з яких необхідно утримати ПДФО у сумі 442,11 грн, оскільки дійсно ці витрати у грудні 2015 року не підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку. Сума штрафної санкції у даному випадку становить 331,58 грн.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи бухгалтерського обліку, наявні в матеріалах справи, за наслідками чого встановлено, що документами первинного бухгалтерського обліку повністю підтверджується отримання і використання за належністю працівниками підприємства коштів під звіт по операціях на суму 163530,49 грн, зазначених у додатку № 26 до акту перевірки, зокрема, відповідними звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, товарними чеками, фіскальними чеками, наказами про відрядження, договором купівлі-продажу, актом приймання-передачі, довідкою-рахунком, накладною, кошторисом витрат на відрядження.

Приймаючи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які підтверджуються наявними матеріалами у справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення від 31.08.2016 №0000311302 форми «Д» в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 126108,91 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 72062,24 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54046,67 грн.

Ураховуючи, що донарахування єдиного соціального внеску та військового збору є похідними від визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність рішення від 31.08.2016 № 0000051302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5667,51 грн та № 0000331302 форми «Д», яким позивачу визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 2710,21 грн.

Щодо застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 1 абзацу 6 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у розмірі сплачених коштів, тобто 11439,54 грн за податковим повідомленням - рішенням від 31.08.2016 № 0004291405 форми «С», колегія суддів приймає до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо підтвердження витрачання готівкових коштів при проведенні готівкових розрахунків з підзвітними особами, окрім 4001,00 грн, пов`язаних з придбанням транспортного засобу та 6929,00 грн, пов`язаних з неналежним оформленням товарних чеків до відповідних звітів, а відтак погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині 509,54 грн.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Херсонській області у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк