Ухвала
від 15.03.2023 по справі 757/2473/23-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1535/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/2473/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «ВЕСТА» - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.01.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, яке в розпорядженні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та яке зареєстроване ним на підконтрольні підприємства, а саме:

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2008 року випуску, vin: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138);

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «ВЕСТА» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.01.2023 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Апелянт зазначає, що копію оскаржуваної ухвали було отримано 03.02.2023 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що арештовані транспортні засоби є власністю ТОВ «ВЕСТА», що підтверджується договорами купівлі - продажу від 13.02.2012 року, 23.11.2016 року, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_6 від 14.03.2012 року, СХС №660412 від 08.09.2020 року.

Оскаржувана ухвала не містить посилання на належні та допустимі докази того, що майно ТОВ «ВЕСТА», на яке накладено арешт, набуто безоплатно або за ціною вищою чи нижчою за ринкову вартість, і така особа знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь - якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Також апелянт вказує, що постанови слідчого про визнання арештованого майна речовими доказами матеріали справи не містять.

Висновок слідчого судді, що ОСОБА_10 є чоловіком ОСОБА_11 , яка є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ВЕСТА» та в свою чергу ОСОБА_10 (підозрюваний) зареєстрував майно на дружину, щоб уникнути конфіскації, не відповідає дійсності, оскільки останні розірвали шлюб 10.10.2000 року відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу. Арештовані транспортні засоби не є у власності ОСОБА_10 , що підтверджуються відомостями з реєстраційних карток на них.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «ВЕСТА», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Апелянт зазначив, що копію оскаржуваної ухвали отримав 03.02.2023 року, а апеляційну скаргу направив засобами поштового зв`язку 07.02.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв`язку з чим такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12022000000000700 від 26.07.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 191, ч, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає, що у період з липня 2018 року по березень 2020 року, перебуваючи в м. Одеса, детальне місце досудовим розслідуванням не встановлене, уродженець с. Стара Сунжа Грозненського району Чеченської Республіки, громадянин України ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із уродженцем м. Баку, Республіки Азербайджан, громадянином України ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, організували злочинну групу у складі якої, вчинили вимагання поєднане із заподіянням тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, незаконне позбавлення волі, організували підроблення документів та використання завідомо підробленого документа.

Так, ОСОБА_12 , діючи з корисливих мотивів та з метою отримання неправомірних доходів в результаті вчинення тяжких та особливо тяжких майнових злочинів, приблизно у вересні 2016 року залучив, як співорганізатора для створення організованої групи ОСОБА_10 .

В подальшому, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , розробили злочинний план, який передбачав наступні етапи його впровадження:

пошук співучасників вчинення злочинів, у тому числі з числа фізично підготовлених для виконання ролей, які потребуватимуть застосування фізичної сили та інше;

чіткий розподіл функцій між усіма членами організованої групи;

маскування та надання вигляду законності нікчемним правочинам з укладення договорів та отримання розписок про нібито боргові зобов`язання;

підроблення необхідних документів для надання вигляду законності правочинам;

у разі неможливості отримання коштів, чи майна потерпілих, організувати досягнення злочинної мети, шляхом залучення правових механізмів судових рішень, та ін.

Реалізуючи свій злочинний план, приблизно у липні 2018 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому місці, на території м. Одеса, посвідчили у свої злочинні наміри громадянина України, уродженця м. Луганськ, ОСОБА_13 , які ознайомившись із зазначеним планом злочинної діяльності, схвалили його та надав згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи, як виконавець.

Так, у липні 2018 року ОСОБА_12 , спільно із ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та невстановленими особами, діючи з корисливих мотивів з метою неправомірного отримання коштів від директора товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЛ КОРПОРЕЙШЕН» (код ЄДРПОУ 38478814) - ОСОБА_14 , під приводом нібито погашення заборгованості, сформованої в результаті фінансово-господарської діяльності перед приватним підприємством «Еффект» (код ЄДРПОУ 33803233) (далі: ПП «Еффект»), за відсутності цивільно-правових зобов`язань, спланували вчинити вимагання коштів у ОСОБА_14

27.07.2018 року приблизно о 17.00 год. перебуваючи в м. Одеса, по вул. Семінарська, ОСОБА_12 , спільно із ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинили незаконне позбавлення волі ОСОБА_14 , шляхом застосування фізичного впливу помістивши останнього до автомобіля марки «Mercedes», державний номерний знак не встановлено, де ОСОБА_12 , та ОСОБА_10 застосовуючи фізичний вплив у формі нанесення ударів кулаками стали вимагати у ОСОБА_14 кошти в сумі 200 тис. доларів США, при цьому, на указаному автомобілі доставили ОСОБА_14 до приміщення будівлі АДРЕСА_1 та в супереч волі потерпілого помістили останнього до підвалу указаного будинку, де нанесли йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та утримуючи його приблизно до 01.00 год. 28.07.2018, вимагали передати їм коштів в сумі 200 тис. доларів США.

В подальшому, 20.12.2018 року ОСОБА_10 діючи спільно із ОСОБА_13 та з відома ОСОБА_12 , з метою надання своїм злочинним діям з вимагання коштів законного вигляду в результаті застосування тиску примусили ОСОБА_14 підписати, завідомо підроблений договір позики, куди внесли відомості про надання останньому ОСОБА_10 в позику коштів на загальну суму 200 тис. доларів США, при цьому, жодних коштів ОСОБА_10 в позику ОСОБА_14 не передавав, а підробив указаний договір з метою отримання коштів з потерпілого через маскування злочину у цивільно-правові відносини.

Таким чином, приблизно у липні 2018 року ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_10 , залучивши до участі у вчиненні вимагання коштів у керівників - засновників суб`єктів господарювання ОСОБА_13 та невстановлених досудовим слідством осіб, організувавши злочинну групу визначили конкретні завдання організованої групи, об`єднав зусилля всіх її учасників та детально розподілив між членами створеної та очоленої ним організованої групи функції, ролі, завдання та обов`язки кожного учасника, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи, відповідно до яких кожен поклав на себе відповідні обов`язки, перелік яких зазначений у клопотанні.

Зокрема, як організатор (співорганізатор), ОСОБА_10 поклав на себе наступне:

розроблення плану та організацію вчинення злочинів;

надання приміщення для утримання потерпілого.

прикриття злочинної діяльності під виглядом зовні законного вчинення правочину;

організацію засобів вчинення злочинів (розроблення тексту договорів та їхня роздруківка);

забезпечення правового супроводження поданих нікчемних позовних вимог, через залучення адвокатів;

підроблення договорів та інших документів;

ОСОБА_13 , ознайомившись із злочинним планом і своєю роллю у складі організованої групи погодився на участі в ній та надав згоду виконання відведених йому функцій.

Крім того, приблизно в березні 2019 року, ОСОБА_10 , діючи з відому та за погодження ОСОБА_12 , залучив до складу організованої групи уродженця Республіки Дагестан - Російської Федерації, громадянина України ОСОБА_15 , як виконавця, на якого поклав наступне:

виконання функцій силового забезпечення у тому, числі застосування тілесних ушкоджень та погроз потерпілим під час вимагання коштів;

виконання інших завдань пов`язаних з функціонуванням організованої групи.

ОСОБА_15 , ознайомившись із злочинним планом і своєю роллю у складі організованої групи погодився на участі в ній та надав згоду виконання відведених йому функцій.

На невстановлених досудовим слідством осіб, як виконавців у складі організованої групи, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 поклав наступне: здійснення функцій водіїв та охоронців;забезпечення силового блоку та участь у вчиненні злочинів для забезпечення безпеки учасників групи;вчинення інших дій.

При цьому, після залучення до складу організованої групи ОСОБА_15 , приблизно 25.03.2019 року, ОСОБА_10 діючи з відому ОСОБА_12 , спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_13 застосовуючи фізичне насильство та погрози фізичною розправою вимагали кошти на суму 50 тисяч доларів США у працівниці товариства з обмеженою відповідальністю «ТО ІМПАЛА ТРЕВЕЛ» (код ЄДРПОУ 43023995) (далі: ТОВ «ТО ІМПАЛА ТРЕВЕЛ») ОСОБА_16 та її чоловіка ОСОБА_17 , чим вчинили вимагання у особливо великому розмірі.

Таким чином, у липні 2018 року, вважаючи, що створення організованої групи закінчено, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 спільно з іншими членами організованої групи приступили до безпосередньої реалізації злочинного плану, спрямованого на протиправне заволодіння коштами через їх вимагання поєднане із заподіянням тілесних ушкоджень, незаконного позбавлення волі, підроблення документів та їх використання.

В результаті своєї протиправної діяльності отриману неправомірну вигоду ОСОБА_10 легалізував через придбання рухомого та нерухомого майна, а також часток в статутних капіталах різних суб`єктів господарювання та в компаніях нерезидентах, які в подальшому реєстрував на свою дружину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та підконтрольних останньому осіб.

29.11.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.

19.01.2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, яке в розпорядженні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та яке зареєстроване ним на підконтрольні підприємства, а саме:

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2008 року випуску, vin: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138);

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.01.2023 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, яке в розпорядженні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та яке зареєстроване ним на підконтрольні підприємства, перелік якого зазначений у клопотанні.

З таким рішенням слідчого судді в повній мірі неможливо погодитися з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138), перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність вищезазначеного транспортного засобу майна ознакам речового доказу.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до клопотання вбачається, що ОСОБА_12 , діючи з корисливих мотивів та з метою отримання неправомірних доходів в результаті вчинення тяжких та особливо тяжких майнових злочинів, приблизно у вересня 2016 року залучив, як співорганізатора для створення організованої групи ОСОБА_10 , тобто розслідуються події з 2016 року.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138), відповідає критеріям речового доказу, стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, останній набутий відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - 18.05.2017 року.

Згідно наявного у матеріалах судового провадження повідомлення про підозру від 29.11.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 - 2 КК України.

Тобто, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України надав достатні і належні докази тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя прийшов до правильного висновку про накладення арешту на автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , з метою спеціальної конфіскації, оскільки таке майно відповідає критеріям, визначеним у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а також з метою збереження речових доказів.

Наявність чи відсутність у матеріалах провадження постанови про визнання вищезазначеного майна речовим доказом не є єдиною правовою підставою, яка може свідчити про наявність у майна ознак визначених ст. 98 КПК України, слідчий суддя розглядає клопотання про накладення арешту на майно на підставі усіх наявних доказів, які містяться у справі, останній обґрунтовано встановив, що вищезазначений автомобільмістить відомості та може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому зазначені доводи апелянта відлягають відхиленню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування щодо нього обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу LEXUS LX 570, 2008 року випуску, vin: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , право власності на автомобіль виникло у ТОВ «Веста» ще 14.03.2012 року, тобто набуте у період значно раніший, ніж зазначено у клопотанні.

Тобто, вищезазначене майно жодним чином не може підлягати спеціальній конфіскації та відповідати критерію речового доказу в даному кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладених обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» ОСОБА_6 , -задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, яке в розпорядженні підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та яке зареєстроване ним на підконтрольні підприємства, а саме:

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2008 року випуску, vin: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138);

автомобіль марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно,- задовольнити частково.

Накласти арешт з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме:

автомобілем марки LEXUS LX 570, 2017 року випуску, vin: НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебуває у власності ТОВ «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 25423138).

В іншій частині клопотання, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:




ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення15.03.2023
Оприлюднено27.03.2023
Номер документу109761211
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності

Судовий реєстр по справі —757/2473/23-к

Ухвала від 15.03.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Росік Тетяна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні