Ухвала

від 16.03.2023 по справі 757/37995/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1526/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/37995/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

представника володільця майна - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт майно вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

жорсткий диск «WD Blue», серійний номер «WX41A579NCZA», об`ємом 500 Gb;

ноутбук чорного кольору «ACER», моделі «N16C2», серійний номер «NXGGSEV018736053853400» з зарядним пристроєм;

4 листа формату А 4 TOB «ЗОТІК», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном та документами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що матеріалами справи не підтверджується існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень за якими розслідується дане кримінальне провадження, тому неможливо застосувати будь - які заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.

Слідчий суддя безпідставно проігнорував неналежність суб`єкта звернення із клопотанням, оскільки вилучене майно належить третій особі.

Постанова про визнання майна речовим доказом є формальною, вилучене майно жодним чином не відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України.

Слідчий пропустив строк на звернення із клопотанням, майно повинно бути повернено власнику, останній також не довів факт проведення експертизи у даному провадженні, крім того, володільцем майна не обмежувався доступ до техніки, відтак підстав для її вилучення не було.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника володільця майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022 року за фактами провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, за ч. 4 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 110-2 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Органом досудового розслідування зазначено, що відповідно до матеріалів Служби безпеки України від 23.05.2022 року, під час контррозвідувальних заходів в умовах воєнного стану отримано інформацію щодо колабораційної діяльності та фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України, з боку посадових осіб ТОВ «ЗОТІК», ТОВ «Делфін Індастрі Україна», ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна». Відповідно до рапорту Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами, Національної поліції України організатором зазначеної діяльності є президент корпорації «DelfmGroupRussia» - громадянин російської федерації ОСОБА_10 , який залучив до неї власників та посадових осіб взаємопов`язаних та підконтрольних йому підприємств, а саме: ТОВ «ЗОТІК», ТОВ «Делфін Індастрі Україна», ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна», ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Опт-Оіл», ТОВ «Ваген-Оіл», TOB «ТВ- АВТО», ПрАТ «Чернігівська товарно сировинна компанія» («Чернігівголовпостач»), ДП «Автопостач-Маркет» та ТОВ «Авто-Хіт».

Відповідно до матеріалів кримінального провадження отримано відомості про експорт продукції структурним підрозділом «Delfin GroupRussia» - TOB «Делфін Дістриб`юшн» до підприємств у самопроголошеній республіці «ЛHP» (через фірми ТОВ «МИКАНО» та TOB «КАНО»).

Група зазначених підприємств подає податкові накладні з одних і тих же IP-адрес, фактично здійснюють спільну фінансово - господарську діяльність за адресами: Чернігівська область, с. Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, буд. 6 та буд. 10.

Крім того, відповідно до матеріалів виконаного доручення з Департаменту Національної поліції України встановлено факт розміщення на території ТОВ «ЗОТІК» військовослужбовців зс рф під час тимчасової окупації с. Рівнопілля Чернігівської області.

В ході розслідування проведено огляд інформації (виписок) щодо руху коштів ТОВ «ЗОТІК» (ЄДРПОУ 32611302), ТОВ «Делфін Індастрі Україна» (ЄДРПОУ 34831883), ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна» (ЄДРПОУ 33830320), ТОВ «Прайм-Оіл» (ЄДРПОУ 40524471), ТОВ «Опт-Оіл» (ЄДРПОУ 38408699), ТОВ «Ваген-Ойл» (ЄДРПОУ 39631131), TOB «ТВ-АВТО» (ЄДРПОУ 37558013), ДП «Автопостач-Маркет» (ЄДРПОУ 24555719), ПрАТ Чернігівська товарно-сировинна компанія» («Чернігівголовпостач») ( ЄДРПОУ 04542815).

Внаслідок огляду руху коштів, що відображають фінансові операції зазначених підприємств, встановлено ознаки здійснення спільної господарської діяльності з реалізації продукції, у тому числі продукції російського виробництва, на території України.

Так, виявлено фінансові операції ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна», ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл» та ТОВ «Опт-Оіл», що вказують на придбання продукції російського виробництва, фінансові операції ПрАТ «Чернігівська товарно-сировинна компанія», що вказують на використання складів для зберігання вказаної продукції, фінансові операції ТОВ «ЗОТІК», що вказують на використання матеріальних та майнових ресурсів, торгівельних знаків, розробку науково-технічної документації, фінансові операції ТОВ «Делфін Індастрі Україна», що вказують на переробку сировини від ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл», ДП «Автопостач-Маркет», ТОВ «Авто- Хіт», ТОВ «TB-Авто», фінансові операції ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл», ДП «Автопостач- Маркет», ТОВ «Авто-Хіт», ТОВ «TB-Авто», що вказують на реалізують продукції на території України. Також виявлено фінансові операції із зарахування коштів на рахунках ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл» в якості гривневого покриття за купівлю іноземної валюти у AT «Сбербанк», який через ПАТ «Сбербанк Росії» знаходився під контролем Центрального банку рф. Виявлено фінансові операції в межах виконання зобов`язань по зовнішньо-економічним контрактам.

Орган досудового розслідування зазначає, що посадові особи та діяльність вказаних підприємств пов`язані між собою, є достатньо підстав вважати, що вони створені як представники російських підприємств (корпорацій) з реалізації продукції російського виробництва на території України. Фінансові операції із надання та повернення фінансової допомоги, переробки давальницької сировини, надання в оренду складських, виробничих приміщень, офісів та обладнання можуть свідчити про штучне розділення єдиної спільної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов`язань та виведення коштів з національної банківської системи України для наповнення бюджету країни-агресора.

22.12.2022 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022, проведено обшук за адресою мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено:

жорсткий диск «WD Blue», серійний номер «WX41A579NCZA», об`ємом 500 Gb;

ноутбук чорного кольору «ACER», моделі «N16C2», серійний номер «NXGGSEV018736053853400» з зарядним пристроєм;

4 листа формату А 4 TOB «ЗОТІК».

23.12.2023 року слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_9 за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

жорсткий диск «WD Blue», серійний номер «WX41A579NCZA», об`ємом 500 Gb;

ноутбук чорного кольору «ACER», моделі «N16C2», серійний номер «NXGGSEV018736053853400» з зарядним пристроєм;

4 листа формату А 4 TOB «ЗОТІК»,з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном та документами.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 року клопотання слідчого задоволено.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що вказане клопотання містить правові підстави для арешту з метою збереження речових доказів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність жорсткого диску «WD Blue», серійний номер «WX41A579NCZA», об`ємом 500 Gb;ноутбуку чорного кольору «ACER», моделі «N16C2», серійний номер «NXGGSEV018736053853400» з зарядним пристроєм; 4 листа формату А 4 TOB «ЗОТІК» ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вищезазначене майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, всупереч доводам апелянта стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Підстав вважати формальною постанову слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_9 від 23.12.2023 року про визнання вилученого майна речовими доказами немає, протилежне представником не доведено, постанова є законною та обґрунтованою.

Доводи представника про порушення органом досудового розслідування строку подачі клопотання про накладення арешту на майно не відповідають дійсності, слідчий звернувся із клопотанням за допомогою поштового зв`язку 23.12.2022 року, що підтверджується штампом на конверті, тобто протягом 48 годин після вилучення майна (22.12.2022 року), що відповідає п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні слідчий зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання представника на те, що володільцем майна не обмежувався доступ до техніки, а тому слідчий не мав права її вилучати, колегія суддів відхиляє, зауважень чи доповнень до протоколу обшуку не надходило від ОСОБА_6 , останній поставив свій підпис.

Інші доводи автора апеляційної скарги не є правовими підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

жорсткий диск «WD Blue», серійний номер «WX41A579NCZA», об`ємом 500 Gb;

ноутбук чорного кольору «ACER», моделі «N16C2», серійний номер «NXGGSEV018736053853400» з зарядним пристроєм;

4 листа формату А 4 TOB «ЗОТІК», з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном та документами, - залишити без змін, а апеляційну представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4