Ухвала

від 15.03.2023 по справі 758/794/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1509/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 758/794/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, -

за участі:

представника власників майна - ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року частково задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:

- документи та речі, які визнано речовим доказом, що вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_1 , виданий 30.12.1997 року на ім`я ОСОБА_8 ; банківська картка ПАТ АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 ; паспорт громадянина СССР серії НОМЕР_3 , виданий на ОСОБА_8 ; довідку № 0989147 від 27.10.1997 про те, що громадянин ОСОБА_8 являється громадянином РФ;

- майно, що визнано речовим доказом, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки «Редмі» імей НОМЕР_4 ; ноутбук марки «АСЕR» моделі Z5WAH та зарядний пристрій до нього; два блокноти із записами;

- майно, що визнано речовим доказом, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме флеш носій «GRAGE Proffessor»; 12 компакт дисків DVD-R; 6 компакт дисків (CD-R); банківські картки Пат АБ «РайфайзенБанк»:

НОМЕР_5 ,

НОМЕР_6 ,

НОМЕР_15

Банківські картки ПАТ АТ «ПУМБ»:

НОМЕР_8

Банківські картки ПАТ АБ «А-Банк»:

НОМЕР_9

Банківська картка ПАТ АБ «Монобанк»:

НОМЕР_10

Банківські картки Пат АБ «ПриватБанку»:

НОМЕР_11 .

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02.02.2023 року скасувати та задовольнити клопотання сторони обвинувачення в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а саме слідчий суддя не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Як зазначає прокурор, особами, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення можуть бути ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи. Відтак в ході проведення обшуків за місцем проживання ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 було виявлено та вилучено майно, яке в подальшому постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Апелянт зазначає, що грошові кошти, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_10 в сумі 6170 доларів США знаходилися в особистому рюкзаку останнього, що ставить під сумнів належність зазначених грошових коштів його колишній дружині - ОСОБА_13 .

Крім того судом залишено поза увагою, що мобільні телефони належні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 використовувалися останніми під час здійснення протиправної діяльності та є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, які надавалися в ході розгляду клопотання про арешт майна, однак не були прийняті слідчим суддею до уваги.

Прокурор звертає увагу суду, що незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на відповідне майно негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин події вчиненого кримінального правопорушення та причетних осіб, а також може призвести до їх втрати, що сприятиме уникненню особами, винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченої законом кримінальної відповідальності.

В судове засідання прокурор не з`явився, направив клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з зайнятістю прокурорів, що входять до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні в інших судових засіданнях. При цьому не надав жодного підтвердження відомостей, на які посилається у клопотанні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання прокурора є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом УП в метрополітені ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022102070000314 від 30.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

18.01.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 21.12.2022 року працівниками поліції проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 .

18.01.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 22.12.2022 року працівниками поліції проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 .

18.01.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.12.2022 року працівниками поліції проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 .

19.01.2023 року постановами слідчого вилучене під час обшуку за вищевказаними адресами майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022102070000314 від 30.08.2022 року.

20.01.2023 року прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення вищевказаних обшуків.

Клопотання сторони обвинувачення мотивовано необхідністю у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

02.02.2023 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно в частині, слідчий суддя послався на те, що в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно може призвести до зникнення, втрати, пошкодження чи передачі вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Водночас щодо частини майна слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а відтак у задоволенні частини вимог відмовив.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту - збереження речових доказів.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя слушно зазначив про наявність підстав для накладення арешту на частину майна та задовольнив клопотання прокурора в цій частині, а щодо іншого майна, то в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні прокурор.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вилучене під час проведення обшуків майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів недостатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167, 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що майно, яке вилучено в ході проведення обшуків, у тому числі за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме: мобільний телефон Samsung марки «GALAXY A30», імей: НОМЕР_12 та за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max» імей: НОМЕР_13 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_14 та 6170 доларів США, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які зазначено у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим постанова слідчого в частині визнання вищевказаного вилученого майна речовими доказами є формальною.

Зокрема колегія суддів звертає увагу, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказані речі та грошові кошти мають до розслідуваного кримінального правопорушення і колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на вказану частину майна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки також не вбачає доведеності стороною обвинувачення у необхідності для накладення арешту на вищезазначену частину майна.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вищевказаного майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні, а прокурор, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для задоволення клопотання прокурора в іншій частині та знаходить доведеними ті обставини, на які посилається процесуальний керівник у клопотанні щодо майна, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді накладено арешт.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону. Слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, встановив наслідки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, правові підстави та мету, з якою прокурор просив накласти арешт на вилучене в ході проведення обшуків майно. У тому числі за адресою: АДРЕСА_4 , за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме: мобільний телефон Samsung марки «GALAXY A30», імей: НОМЕР_12 та за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max» імей: НОМЕР_13 з сім-карткою оператора ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_14 та 6170 доларів США.

Щодо іншої частини майна, зазначеного у клопотанні прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують накладення арешту на майно саме в тому обсязі, про який зазначено в ухвалі слідчого судді, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:

- документи та речі, які визнано речовим доказом, що вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_1 , виданий 30.12.1997 року на ім`я ОСОБА_8 ; банківська картка ПАТ АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 ; паспорт громадянина СССР серії НОМЕР_3 , виданий на ОСОБА_8 ; довідку № 0989147 від 27.10.1997 про те, що громадянин ОСОБА_8 являється громадянином РФ;

- майно, що визнано речовим доказом, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон марки «Редмі» імей НОМЕР_4 ; ноутбук марки «АСЕR» моделі Z5WAH та зарядний пристрій до нього; два блокноти із записами;

- майно, що визнано речовим доказом, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме флеш носій «GRAGE Proffessor»; 12 компакт дисків DVD-R; 6 компакт дисків (CD-R); банківські картки Пат АБ «РайфайзенБанк»:

НОМЕР_5 ,

НОМЕР_6 ,

НОМЕР_15

Банківські картки ПАТ АТ «ПУМБ»:

НОМЕР_8

Банківські картки ПАТ АБ «А-Банк»:

НОМЕР_9

Банківська картка ПАТ АБ «Монобанк»:

НОМЕР_10

Банківські картки Пат АБ «ПриватБанку»:

НОМЕР_11 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4