Рішення

від 05.08.2010 по справі 18/092-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" серпня 2010 р.                                                                    Справа № 18/092-10

Розглянувши матеріали справи за позовом  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

до Фермерського господарства «Полісся», с. Ставки

про стягнення 62967,46 грн.  

Суддя А.Ю. Кошик           

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2  

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Фермерського господарства «Полісся»(далі – відповідач) про стягнення 62967,46 грн.  

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 30.06.2010 року та призначено справу до розгляду на 14.07.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.07.2010 року без поважних причин не з‘явився,  про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 05.08.2010 року.

В судовому засіданні 05.08.2010 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач повторно у судове засідання 05.08.2010 року не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника  позивача, суд  встановив:

Правовідносини сторін у справі врегульовані  Договором поставки № 15 від 15.03.2010 року.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу  20 тон карбаміду на суму 55000 грн., що підтверджується  видатковою накладною  № РН-0000250 від 20.04.2010 року  та довіреністю  на отримання товарно-матеріальних цінностей від 20.04.2010 року  № 157.

Як передбачено  п. 8.1. Договору  оплата товару  відбувається  по факту поставки до 30.04.2010 року, про що позивачем виставлено  рахунок-фактуру  № СФ-0000266 від 20.04.2010 року.

Однак відповідач, своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання не виконав, що ним в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 55000 грн.  заборгованості обґрунтована з огляду на встановлені судом обставини.

Відповідно до ст.   193  Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно  до  закону,   інших правових актів,  договору,  а  за  відсутності   конкретних  вимог  щодо   виконання   зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона  повинна вжити  усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання  є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати  товару, покупець зобов’язаний  сплатити на користь  постачальника пеню у розмірі  0,3% за кожен день прострочки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий  позивачем розрахунок позову, судом встановлено, що станом на 16.06.2010 року ним нараховано  7755 грн. пені за 47 днів прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, задоволенню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за заявлений позивачем період - 47 днів від простроченої суми 55000 грн., що за розрахунком суду складає 1431,51 грн.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 3% річних за 47 днів прострочення в сумі 212,46 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення  212,46 грн. річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню в частині стягнення 55000 грн. основного боргу, 1431,51 грн. пені та 212,46 грн.  

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Полісся»(08530, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ставки, вул. Шевченка, 1, код 24217905) на користь  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)  55000 грн. основного боргу, 1431,51 грн. пені та 212,46 грн. річних, 566,43 грн. витрат по сплаті державного мита та 212,30 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя