Ухвала

від 10.03.2023 по справі 522/2092/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2092/23

Провадження № 6/522/78/23

УХВАЛА

10 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Гаркуші Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії Борисівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Приватного підприємства «Сеал Строй» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Н. Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа засновника Приватного підприємства «Сеал Строй» ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на юридичну особу, зокрема, за виконавчим листом № 522/1331/20, виданим 11.07.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 15558, 92 грн.

В обґрунтуванняподання державнийвиконавець вказує,що навиконанні уДругому ПриморськомуВДВС умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)знаходиться зведеневиконавче провадження№ 67146275з примусовоговиконання,в томучислі,виконавчого листа№ 522/1331/20,виданого 11.07.2022Приморським районнимсудом м.Одеси простягнення накористь ОСОБА_2 заборгованості позаробітній платів сумі15558,92грн.Боржником завказаним виконавчимдокументом єПП «СеалСтрой»,керівником (засновником)якого є ОСОБА_1 .Рішення судуна данийчас боржникомне виконано,декларацію неподано, будь-якихдій,спрямованих найого виконанняне здійснено,що суперечитьвимогам ч.5ст.19Закону України«Про виконавчепровадження». Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити, майно належне боржнику на праві власності, відсутнє. На адресу боржника виконавцем надсилались виклики щодо явки боржника до виконавчої служби для надання пояснень щодо причини невиконання рішення суду, однак ПП «Сеал Строй» на виклики не з`явилось, про причини неявки не повідомило. Боржник в особі керівника - ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

За наведених обставин виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника боржника ПП «Сеал Строй» - ОСОБА_1 до погашення заборгованості за виконавчим документом у повному обсязі.

У судове засідання державник виконавець не з`явився, матеріали виконавчого провадження не надав.

Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні у Другому Приморському ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться зведене виконавче провадження № 67146275 з примусового виконання, в тому числі, виконавчого листа № 522/1331/20, виданого 11.07.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 15 558, 92 грн.

19 липня 2022 року постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лисим О. В. відкрито виконавче провадження № 69428806.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчим провадженням є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до змісту ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, розділом VI ЦПК України, зокрема ст. 441 цього Кодексу, регулюється порядок тимчасового обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Так, згідно зі ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

За змістом п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний/приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи своєю власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не виходячи лише з наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Саме державний/приватний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження.

У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі- документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження керівника боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилається на ухилення останнім від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Проте, виконавцем не надано суду доказів вчинення всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» перш ніж застосовувати обмеження боржника в праві виїзду за межі України.

Також виконавцем не надано беззаперечних доказів на підтвердження саме ухилення боржника від виконання судового рішення.

Крім того, у матеріалах також відсутні будь - які докази, які б давали підстави вважати, що керівник боржника має намір вибути за межі України з метою невиконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 258, 260, 441 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії Борисівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа керівника боржника Приватного підприємства «Сеал Строй» - ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т. Ю. Федчишена