Рішення

від 15.03.2023 по справі 522/10857/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10857/22

Провадження № 2/522/372/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

15 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки з відповідачем народилась донька ОСОБА_3 . Позивачка з відповідачем разом не проживають. Відповідач є громадянином Російської Федерації та постійно проживає на території Російської Федерації в місті Омск. Вже майже 10 років, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Позивач вказує, що останнім часом, скоріш за все в нетверезому стані, відповідач відправляє позивачці повідомлення, зміст яких є - його позитивне ставлення до військовій агресії Російської Федерації на території України та при цьому, він ображає позивачку та її доньку, мовляв: «Ви раби та правда на нашому боці». Дитина не знає батька, ніколи з ним не спілкувалась, а через його політичні погляди, ображена та боїться його. Дитина батька не пам`ятає, духовних зв`язків не має, вона про нього навіть не згадує, що говорить про особисте ставлення відповідача до дитини.

Позивач зазначає, що відповідач інтересу до доньки не проявляє, зустрічей не ініціює, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав і не надає по цей час, сам не спілкується з дитиною. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться ії станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, ії навчання, підготовкою до самостійного життя.

У зв`язку з цим позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2022 року провадження по справі відкрито та вирішено розглядати за правилами в загальному позовному порядку.

Разом з відкриттям провадження також задоволено заяву позивача про витребування доказів, а саме витребувати від Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбулаторія сімейного лікаря» (код ЄРДПОУ 42354792) наступну інформацію:

- Хто саме із батьків разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує лікарів та інший медичний персонал МЦ «Амбулаторія сімейного лікаря», за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 33а ?

- Чи відомий лікарям та іншому медичному персоналу ОСОБА_2 , який є батьком дитини, та чи відвідує він МЦ «Амбулаторія сімейного лікаря», за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 33а , разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .?.

17 січня 2023 року від позивача до матеріалів справи доєднано Висновок органу опіки та піклування.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року вирішено витребувати від Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради пояснення ОСОБА_2 щодо згоди на позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 15 березня 2023 року з`явився позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , представник третьої особи Драчевський В.С .

Під час судового засідання було допитано ОСОБА_3 , яка зазначила, що свого батька не пам`ятає, останній раз бачила його 10 років тому. Не пам`ятає чи проживали разом з батьком, нічого не пам`ятає про батька, з батьком ніколи спілкувалась телефоном, подарунків ніколи від батька не отримувала, гроші ніколи не передавав. Бажання спілкування чи зустрічі з батьком немає.

Позивач ОСОБА_1 вказала, що проживали разом з відповідачем після народження дитини 2 місяці і взагалі не проживали з того часу, відповідач дитині взагалі не допомагає. Вказала, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дитини, адже дитина взагалі не пам`ятає батька.

Представник позивача додатково зазначив, що позбавлення батьківських прав в інтересах дитини, щоб батько не мав вимог в майбутньому до дитини. Вказав, що в росії у відповідача є ще діти.

Представник третьої особи зазначив, що відповідач не в спілкуванні не заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав буде доцільним, щоб у майбутньому у дитини не було зобов`язань перед батьком.

Відповідач у судове засідання не з`явився. На виконання вимог ухвали від 17 січня 2023 року Приморська районна адміністрація в особі органу опіки та піклування надали інформацію, відповідно до якої вийшли на зв`язок з відповідачем та шляхом електронного листування за допомогою меседжеру повідомили про розгляд вказаної справи та отримали від відповідача згоду на позбавлення його батьківських прав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки з відповідачем народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Третім Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 20.10.2010 року, актовий запис № 1047.

Як вбачається з консультативного висновку № 02/22-к за результатами психологічного обстеження дитини від 16.07.2022 року, дитина не знає батька, ніколи з ним не спілкувалась, а через його політичні погляди, ображена та боїться його.

Відповідно до відповіді із ОЗШ № 37 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області № 80 від 16.06.2022 на адвокатський запит, відповідач ніколи не відвідував навчальний заклад в якому навчається його дитина, не був присутнім на батьківських зборах, громадських заходах, не бере ніякої участі у шкільному житті дитини продовж 5-ти років.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію 10.10.2013 року вбачається, що дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки та проживає разом з нею.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування від 04.01.2023 року № 01-11/1882/1 вих. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішено вважати доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з позову та досліджених судом наявних у справі документів, батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи та уваги, не цікавиться її життям. Доказів щодо спростування зазначених фактів суду не надано.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України - Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків, що полягають у вихованні дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуванні про здоров`я дитини, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпеченні здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя, повазі до дитини.

Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення з приводу того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виходячи з наведеного судом встановлено, що батько дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вихованням та утриманням своєї дитини не займається, життям та здоров`ям ОСОБА_3 не цікавиться.

Підстави позову відповідають вимогам норм права, на які посилається позивач під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження свідомого нехтування своїми обов`язками відносно дитини.

Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній не виконує своїх батьківських обов`язків та свідомо відмовився від такого права.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів суд прийшов до наступного.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Відповідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 5000,00 грн.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тож, виходячи з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи безумовний обов`язок батька дітей утримувати їх до досягнення повноліття, а також надані докази при вирішенні питання щодо розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, судом враховуються вимоги ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України, обставини справи, а тому суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, у розмірі 3000,00 гривень.

Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити часково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову, а саме з 28.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений протягом 23.03.2023 року.

Суддя А.В. Науменко

15.03.2023