Рішення

від 14.03.2023 по справі 144/1162/22

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1162/22

Провадження № 2/144/75/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЗІС» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, -

в с т а н о в и в :

07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «ЗІС» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

В обґрунтування позову вказав, що він є власником земельної ділянки площею 2,2414 га, з кадастровим номером 0523785000:02:002:0147, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка була передана в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі від 18.04.2006 року, укладеного між позивачем, та відповідачем. В подальшому 07.05.2010 року у вказаний договір було внесено зміни, якими термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати. Вказує, що з 2016 року жодного разу орендної плати від ПП «ЗІС» не отримував. Тому, він змушений вимагати стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 19847 грн 28 коп. та 396 грн 95 коп. пені.

14 листопада 2022 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 21.11.2022 року та 05.12.2022 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в частині стягнення орендної плати за 2015 2018 роки у зв`язку з пропуском строку позовної давності та в частині стягнення пені, оскільки вона виникла з вини самого ОСОБА_1 . Вказує, що в 2021 році ОСОБА_1 звертався до Теплицького районного суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною невиплатою йому орендної плати ПП «ЗІС», у задоволенні якого судом було відмовлено. Під час розгляду вказаного позову представником ПП «ЗІС» неодноразово наголошувалось, що останнє може та бажає виплатити орендну плату ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в повному обсязі. Проте ніяких зустрічних дій зі сторони ОСОБА_1 не було, для виплати орендної плати він не з`являвся, свої банківські реквізити не повідомляв.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2022 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Окрім того просив задовольнити клопотання його довірителя про відмову у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за 2015-2018 роки, так як причини пропуску ним такого строку є поважними.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі письмових доказів судом встановлено, що 18 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича було укладено договір оренди землі №349, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду ПП «ЗІС» належну йому згідно Державного акту серії ЯА № 104294 від 17 березня 2005 року земельну ділянку площею 2,2414 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а.с. 5-7).

07 травня 2010 року ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича та ОСОБА_1 було підписано зміни до договору оренди землі, зареєстрованого у Теплицькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» за № 040685000378 від 09.08.2006 року, відповідно до яких термін дії договору було продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати (а.с. 9).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 531 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1статті 611 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2статті 551 ЦК Україниякщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 2статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким Законом єЗакон України «Про оренду землі», відповідно до статті 1 якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першоюстатті 13 цього Законудоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина 1 статті 14 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 22 Закону орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону орендар зобов`язанийсвоєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

У відповідності до частини 2статті 24 цього Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Спір між сторонами у справі виник з приводу невиплати орендної плати за 2015 - 2021 роки за користування земельною ділянкою на підставі діючого договору №349 оренди землі від 18 квітня 2006 року.

Аналіз пунктів 9, 10, 11 договору оренди землі дає підстави вважати, що відповідач має сплачувати на користь позивача орендну плату в сумі 422,45 грн. без урахування індексації за один рік користування земельною ділянкою до 25 грудня щорічно, а згідно з п. 9 Змін до договору від 07.05.2010 року орендна плата становить 1059,86 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву сторона відповідача просить суд застосувати трирічний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення орендної плати за 2015 - 2018 роки.

Розглядаючи вказану заяву суд приходить до наступних висновків.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідностатті 260 ЦК Українипозовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що за умовами договору оренди строк внесення чергового платежу визначений до 25 грудня поточного року, тобто відповідач повинен був виплатити позивачу орендну плату:

за 2015 р. до 25.12.2015 р.,

за 2016 р. до 25.12.2016 р.,

за 2017 р. до 25.12.2017 р.,

за 2018 р. до 31.12.2018р.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 07.11.2022 року.

У клопотанні про відмову у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності пояснив, що починаючи з 2017 року ініціював судові спори, зокрема про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за оренду якої він просить стягнути грошові кошти в цьому спорі. З чого випливає висновок, що він знав про порушення свого права і особу, яка його порушила, але вжив заходів для захисту своїх прав лише через 7 років.

Окрім того, у матеріалах справи наявне рішення Теплицького районного суду від 14 вересня 2022 року, яким встановлено, що ПП «ЗІС» докладало усіх зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за 2015-2018 роки, однак останній своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовився виконати умови договору оренди, а саме отримувати від ПП «ЗІС» орендну плату в розмірі, який визначений договором оренди землі та змінами до нього (а.с. 83-86). Тобто дії ОСОБА_1 були спрямовані на штучне створення перешкод для отримання орендної плати від ПП «ЗІС», за стягненням якої він наразі звертається у розглядуваному позові.

Вказане рішення суду набрало законної сили, а тому обставини, встановлені ним, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд вважає, що наявні підстави для застосування позовної давності у спорі та відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2015 по 2018 роки.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 396 грн 95 коп., суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що заборгованість з орендної плати виникла не з вини орендаря ПП «ЗІС», а з вини самого ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням Теплицького районного суду від 14.09.2022 року у справі №144/623/21, про яке судом зазначалось вище, та повідомленням про можливість отримання орендної плати за 2019-2021 роки, яке направлялось рекомендованим листом ОСОБА_1 , отримувати який він відмовився (а.с. 87-89).

У постанові від 13.12.2019 року у справі № 910/20370/17 Верховний Суд наголосив, що у спорах про стягнення орендної плати та/або неустойки суди в кожному випадку встановлюють факт наявності вини орендаря, а також факти зволікання з боку орендаря й наявність перешкод, створюваних орендодавцем. Суди повинні дослідити причини, через які орендар не передав майно, та встановити чи є дії орендаря результатом його недобросовісної поведінки або наслідком ухилення орендодавця від прийняття майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не спростовано обставини, на які посилається відповідач у підтвердження відсутності його вини в порушенні зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ПП «ЗІС» пені за несвоєчасну виплату орендної плати.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі №349 від 18.04.2006 року із змінами (доповненнями) до договору оренди землі від 07.05.25010 року, укладеного між ПП «ЗІС» та ОСОБА_1 , орендна плата становить 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 25 грудня.

У 2019 2021 роках орендна плата за оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , ПП «ЗІС» нараховувалась в розмірі 2789,46 грн. за один рік. Також відповідно до вимог законодавства України з доходу ОСОБА_1 (2789,46 грн.) в 2019 2021 роках ПП «Зіс» утримувало та перераховувало до Бюджету України 502,10 грн. податку на доходи фізичних осіб та у 2021 році 41,48 грн. військового збору. Таким чином до виплати ОСОБА_1 орендна плата становить: в 2019 році 2287,36 грн., в 2020 році 2287,36 грн. та в 2021 році 2245,52 грн.

Вказані нарахування підтверджуються належним чином завіреними копіями форми №1 ДФ за 4 квартал 2019, 2020 років та додатком 4 ДФ за 4 квартал 2021 року (а.с. 61-82).

Суд відхиляє доводи представника позивача про неналежність та недопустимість таких доказів, як форма №1 ДФ за 4 квартал 2019, 2020 років та додаток 4 ДФ за 4 квартал 2021 року, оскільки пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищевикладене заборгованість по орендній платі, яку належить виплатити позивачу ОСОБА_1 за 2019 2021 роки, разом становить 6820,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з ПП «ЗІС» витрат на правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн, суд зазначає наступне.

Адвокатом Клінчиковим С.О., який здійснює представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у даній справі на підставі угоди про надання правової допомоги від 04.03.2020 року, суду надано вказану угоду, ордер та розрахунок-опис наданих адвокатом послуг позивачу у цивільній справі (а.с. а.с. 8, 9, 83).

З урахуванням практики Верховного Суду щодо відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, критерію реальності та розумності адвокатських витрат та фінансового стану обох сторін, дослідивши всі надані докази у їх сукупності на підтвердження здійснення таких послуг, а також врахувавши письмове клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд прийшов до висновку про часткове стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що є співмірним із складністю виду правничої допомоги у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141,258,259,263,265,268,354ЦПК України,суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ПП «ЗІС» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 , заборгованість по орендній платі в сумі 6820 (шість тисяч вісімсот двадцять) грн 24 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 , 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокатКлінчиков СергійОлександрович,адреса:вул.Д.Галицького,27а,оф.203м.Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.

Відповідач Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4 с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача адвокат Притула Василь Леонідович, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №820 від 25.03.2013 року.

Повний текст рішення виготовлено 24.03.2023 року.

Суддя