Ухвала

від 23.03.2023 по справі 469/163/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.03.2023 Справа №469/163/23

2/469/297/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року смт. Березанка

Суддя Березанського районного суду Миколаївської області Гапоненко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа Коблівська сільська рада, про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельних ділянок та запису про проведену державну реєстрацію права власності,-

в с т а н о в и л а:

Адвокат Григорян В.С., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 14 лютого 2023 року звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 лютого 2021 року № 797-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4820982200:02:000:0053 площею 2,0000 га, зареєстрованої 22 січня 2021 року за ОСОБА_2 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4820982200:02:000:0054 площею 2,0000 га, зареєстрованої 26 січня 2021 року за ОСОБА_3 та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4820982200:02:000:0055 площею 2,0000 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Коблівської сільської ради, шляхом скасування у поземельній книзі записів щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок.

Представник позивача посилається на те, що на підставі рішення Березанської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 15 травня 1992 року ОСОБА_1 видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею, згідно з яким йому передано у довічне успадковувань володіння земельну ділянку площею 52,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Коблівської сільської ради. 11 вересня 1992 року ОСОБА_1 зареєстровано фермерське господарство Лариса, вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Зазначена земельна ділянка використовується позивачем за зареєстрованим видом діяльності, сплачуються нараховані податкові зобов`язання. 25 травня 2021 року під час заповнення податкової декларації з плати за землю позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка знаходиться в його користуванні, проінвентаризована і складає площу меншу, ніж передано йому за державним актом. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що належна йому земельна ділянка складає площу 41,1312 га, інша частина земельної ділянки, що перебувала у його користуванні, передана у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наказом ГУ Держгеокадастру № 797-СГ від 12 лютого 2021 року, чим припинено право довічного успадковуваного володіння частиною земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 10,8688 га, наданої позивачу. Земельні ділянки, які отримали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за ними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 15 травня 1992 року, виданий позивачу, є чинним і будь-яких рішень щодо припинення права користування цією земельною ділянкою відносно нього у встановленому законом порядку не приймалось, позивач вважає, наказ про передачу земельної ділянки у власність інших осіб видано з порушенням ЗК України та підлягає скасуванню, також підлягає скасуванню державна реєстрація земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів 4820982200:02:000:0053, 4820982200:02:000:0054 та 4820982200:02:000:0055.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист порушеного, на його думку, права на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, а саме права ФГ "Лариса" на користування земельною ділянкою, наданою позивачеві саме для ведення селянського/фермерського господарства.

За змістом частини першої статті 19Цивільного процесуальногокодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 922/1830/19 від 05 жовтня 2022 року зазначила таке.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб- підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду та підстави позову, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до Головного управління Держгеокадастру вимоги щодо захисту права довічного успадковуванього володіння позивача земельною ділянкою підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України у зв"язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.4 ст.185, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа Коблівська сільська рада, про визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельних ділянок та запису про проведену державну реєстрацію права власності відмовити.

Роз`яснити право звернення з такими вимогами до господарського суду.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя :