Ухвала

від 23.03.2023 по справі 947/35699/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/35699/20

Провадження № 1-кс/947/3646/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотаннястаршого слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені 02.09.2020 року до ЄРДР за № 42020160000000766 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.5 КК України, щодо привласнення службовими особами ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», використовуючи підроблені документи, коштів підприємства, шляхом перерахування на банківські рахунки комерційних структур, які мають ознаки фіктивності

Як вбачаєтьсяз клопотання,в ходідосудового розслідування,21.03.2023року підчас проведенняобшуку замісцем мешкання ОСОБА_5 ,за адресою: АДРЕСА_1 ,були виявленіта вилучені заява директору департаменту роботи з абонентами від гр-на ОСОБА_5 ; розписка ОСОБА_5 від 28.07.2012 року; договір про відшкодування матеріальної шкоди від 2012 року; мобільний телефон «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім картою Лайфселл, та карткою пам`яті «Good ram» об`ємом 32 Гб, які були визнані речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Прокурор просив розглянути клопотання без його участі, надавши відомості щодо повідомлення про розгляд клопотання власника майна, та звернувшись до суду з відповідною заявою.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи доуваги,правову підставудля арештумайна тобтовиключення можливостівтрати слідів злочину,можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження танаслідки арештумайна длятретіх осіб,вважаю доведениму судовомузасіданні прокуроромнаявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони розпорядження, на наступні речі та документи:

- заяву директору департаменту роботи з абонентами від гр-на ОСОБА_5 ;

- розписку ОСОБА_5 від 28.07.2012 року;

- договір про відшкодування матеріальної шкоди від 2012 року;

- мобільний телефон «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім картою Лайфселл, та карткою пам`яті «Good ram» об`ємом 32 Гб.

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1