Рішення

від 15.03.2023 по справі 462/5677/21

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5677/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Демидюк О.В.

з участю представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , представника Львівської міської ради Коржевич У.Ф., представника Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Скочко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 №108, визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зустрічним позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, збільшивши в подальшому позовні вимоги, в якому просить:визнати за нею, ОСОБА_1 , право (користування) на земельну ділянку площею 0,0206га по АДРЕСА_1 ); визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; визнати незаконним та скасувати рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021року (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, - проведену 25.08.2021року відділом у м.Бердянську Міжрайонного управління у Бердянському районі та м.Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0062га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:1330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 18.00, - проведену 30.07.2021року відділом Держгеокадастру у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

В обґрунтуванняподаного позовупокликається нате,що право користування земельною ділянкою площею 600кв.м./0,0600га (державна реєстрація права власності на 0,0394га котрої оскаржується відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним міською радою, та спір щодо правомірності користування 0,0206га котрою виник між нею відповідачами міською радою та районною адміністрацією) по АДРЕСА_1 (біля належного їй на праві власності будинку АДРЕСА_1 ) набуто на підставі рішень та правочину, прийнятих у 1958-1960роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку із користування не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку вона, ОСОБА_1 , не позбавлена. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за нею до його належного переоформлення. Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №372/5635/13-ц. Із долучених нею матеріалів позову слідує, що земельна ділянка площею 600кв.м. є присадибною земельною ділянкою належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , знятого з балансу міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 16.04.1999р. за №172. Однак, відповідачами зазначене право позивача не визнається та оспорюється, про що свідчать: ухвала ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )»; розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; пред`явлений 13.04.2021 у Львівському окружному адміністративному суді Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради позов до ТзОВ «Левандівський ґазда» про демонтаж самочинно встановленої огорожі (справа №380/5640/21); рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4); проведені на підставі ухвали ЛМР від 07.09.2020 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ГУ Держгеокадастру у Сумській області державні реєстрації земельних ділянок площами 0,0059га та 0,0062га (місце розташування: АДРЕСА_1 ), котрі щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації накладаються із земельною ділянкою належного позивачці ОСОБА_1 будинковолодіння АДРЕСА_1 . Як про те слідує із пояснювальної записки до оскаржуваної ухвали ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )», наслідки прийняття такої дозволять УЗР ДМ ЛМР сформувати земельні ділянки та в подальшому передати в користування третій особі ОСОБА_4 , котра не має жодного відношення до будинковолодіння АДРЕСА_1 . Зазначені рішення виконавчих органів міської ради свідчать про повторний розгляд земельного питання, яке вже було вирішене у 1958-1960рр., з огляду на вищенаведене є незаконними та порушують суб`єктивні цивільні права позивачки, як користувача спірної земельної ділянки й її охоронювані законом інтереси. Земельні ділянки, зазначені в оскаржуваних ухвалі, розпорядженні та рішенні комісії щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації, входять у межі та накладаються із земельною ділянкою належного позивачці за первісним позовом будинковолодіння АДРЕСА_1 , площею 600кв.м., закріпленою за вказаним будинком на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих 1958р. та договору купівлі-продажу від 1960р. Зазначене підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи будинку та висновком експертного дослідження від 26.08.2020року №4362, наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, із якого слідує, що фактична площа користування земельною ділянкою (600кв.м.) без урахування площі в межах червоних ліній відповідає площі, зазначеній у рішенні виконкому Залізничної райради депутатів трудящих від 14.11.1958р. №29, рішенні виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 03.12.1958р. №1276/3, згідно договору купівлі-продажу від 22.04.1960р. між Залізничною райрадою депутатів трудящих м.Львова та ОСОБА_5 , закріпленій за вказаним будинком та необхідній для його обслуговування. З метою забезпечення позову позивачкою було подано до суду заяву про забезпечення позову та ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.08.2021року було заборонено Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084га, 0,0062га) до розгляду справи по суті. Незважаючи на існування земельного спору, численні звернення позивачки до міської ради і її виконавчих органів та вжиті судом заходи забезпечення позову, виконавчі органи міської ради звернулися щодо проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки. Так, 25.08.2021 відділом у м.Бердянську Міжрайонного управління у Бердянському районі та м.Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0059га, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відтак, позивачка змушена звернутися із даним позовом до суду, щоб захистити свої порушені права. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районногосуду м.Львовавід 12.08.2021 відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12.08.2021року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08.11.2021року та ухвалою Верховного Суду від 19.11.2022року, заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » до розгляду справи по суті. Заборонено Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084га, 0,0062га) до розгляду справи по суті.

Львівська міська рада подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просить:зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0084га та 0,0062га шляхом демонтажу самочинно встановленої огорожі на фундаменті, яка складається з цегляних стовпців, між якими на арматурі приварені листи металопрофілю, загальною довжиною 52,45м, а саме: довжиною 25,65м зі сторони вул.Повітряної (9 цегляних стовпців в т.ч. металеву браму) та 26,8м зі сторони АДРЕСА_2 (5 цегляних стовпців в т.ч. металеву браму з двох частин та хвіртку) за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:018:0318. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 07.09.2020р. №6667 надано управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ) за рахунок земель, що не надані у власність або користування орієнтовною площею 0,0084га (код КВЦПЗ 03.07- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Однак, 29.04.2020 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові проведено обстеження земельної ділянки у АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено факт самовільного зайняття ТзОВ «Левандівський ґазда» земельної ділянки орієнтовною площею 0,502га в тому числі площею 0,0277га в межах червоних ліній шляхом встановлення металевої огорожі із цегляними стовпцями. В межах вказаної земельної ділянки розміщено торговий павільйон, який належить ТзОВ «Левандівський ґазда», за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або надання у користування (оренди) даної земельної ділянки. Після проведення обстеження складено вимогу №17 від 29.05.2020 та скеровано ОСОБА_1 , яка є власником ТзОВ «Левандівський ґазда», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу металевого паркану із цегляними стовпцями. Залізнична районна адміністрація видала розпорядження 29.03.2021, яким просить керівника ТзОВ «Левандівський ґазда» демонтувати самочинно встановлену огорожу на фундаменті. ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0394га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 04.05.1999 ЛВ №029841. При цьому, Львівській міській раді стало відомо, що 12.06.2020 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0394га на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 і відомості про неї були внесені до Державного земельного кадастру. Аналізуючи дані державного акту на право приватної власності на землю від 04.05.1999р. та дані, внесені до Державного земельного кадастру, має місце факт зміни конфігурації та зовнішніх меж земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності м.Львова. Факт зміни підтверджується доказом того, що за державним актом на право приватної власності на землю від 04.05.1999 земельна ділянка ОСОБА_1 межувала із комунальними землями м.Львова, а згідно з відомостей, внесених до Державного земельного кадастру, земельна ділянка ОСОБА_1 взагалі не межує із комунальними землями м.Львова. ОСОБА_1 до ЛМР, як власника суміжних земельних ділянок для узгодження меж земельної ділянки, не зверталась. Крім цього, внаслідок зміни конфігурації та меж земельної ділянки площею 0,0394га на АДРЕСА_1 було внесено відомості до ДЗК, що межі цієї земельної ділянки накладаються на самовільно зайняті, а саме частково на ті земельні ділянки площею 0,0084га та 0,0062га, на які відповідно до ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 №6667 надано дозвіл управлінню земельних ресурсів на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ). Факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується актом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 29.04.2020р. №17а, яким встановлено, що ТзОВ «Левандівський ґазда» самовільно зайняло та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0502га в тому числі площею 0,0277 га в межах червоних ліній шляхом встановлення металевої огорожі із цегляними стовпцями за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки. Фактичні межі земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:06:018:0318, не відповідають межам, які вказані в державному акті на право приватної власності на землю від 04.05.1999р. Дані відомості також підтверджені збірним кадастровим планом, поданим третьою особою ОСОБА_6 . Конфігурація земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не відповідає реальному користуванню ОСОБА_1 . Відтак, ураховуючи вищенаведене, просить у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районногосуду м.Львовавприйнято даний зустрічний позов Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та залізничної районої адміністрації Львівської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 №108, визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

Ухвалою Залізничного районногосуду м.Львовавід 23.12.2022року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача за первісним і відповідачаза зустрічнимпозовомОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - адвокат ЗубашевськийН.П. пред`явлені позовні вимогипервісного позовупідтримав ізпідстав,аналогічних викладениму фабуліпозовної заяви.Просив задовольнитипервісний позов. Проти позову Львівської міськоїради заперечив та просив у задоволенні такого відмовити за безпідставністю й необґрунтованістю позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним Львівської міської ради - КоржевичУ.Ф. у судовому засіданні проти первісного позову заперечила. Просила у задоволенні такого відмовити повністю. Вимоги зустрічного позову підтримала з підстав, аналогічних викладеним у фабулі зустрічного позовної заяви та просила зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - СкочкоА.В. у судовому засіданні проти первісного позову заперечила з підстав, аналогічних викладеним у письмових поясненнях від 12.10.2021 Просила у задоволенні первісного позову відмовити повністю. Вимоги зустрічного позову підтримала та просила такий задовольнити.

Від представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката БельдійН.В. до суду надійшла заява розпочати розгляд справи у її відсутності. У попередніх засіданнях така заперечила первісний позов, пред`явлений ОСОБА_1 , та підтримала вимоги зустрічного позову ЛМР. Окрім того, такою надано до суду письмові пояснення.

В судове засідання 15.03.2023 представники інших учасників процесу не з`явилися, хоча час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили.Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 являється власницею житлового будинку АДРЕСА_1 .

Дані про будинковолодіння по АДРЕСА_1 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.06.2020р. 16.06.2020р. державним реєстратором Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52678367 від 16.06.2020, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 75.6кв.м та житловою площею 39.2кв.м; житловий будинок у плані під літ. А-1, складається із двох житлових кімнат, кухні, двох коридорів, вбиральні і ванни. До будинку приналежні сарай Б, гараж В, вбиральня Г, навіс Д, погріб пг, господарські споруди 1-3), - про що внесено запис про реєстрацію права власності №36902288 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2101233246101. Як про те слідує із витягу із ДРРПНМ про реєстрацію права власності, індексний №212694206, сформованого 16.06.2020, серед підстав для реєстрації зазначено: «договір дарування, серія та номер: 1211, виданий 27.02.1998, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 ; договір довічного утримання, серія та номер: 1-1759, виданий 01.06.1998, видавник: державний нотаріус Другої львівської державної нотаріальної контори; рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 172, виданий 16.04.1999, видавник: Виконавчий комітет Львівської міської ради; Акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, видавник: Львівське комунальне підприємство "Левандівка" / Жук Леся Миронівна».

Відповідно до зазначених правочинів від 27.02.1998 та 01.06.1998, ОСОБА_1 набула права власності на квартири за АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 у вказаному двохквартирному житловому будинку та приналежні до будинку господарські будівлі.

20.08.2020 державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53692699 від 20.08.2020, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (магазин-кафе) загальною площею 37.3кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , - про що внесено запис про реєстрацію права власності №37838761 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2150291046101. Як про те слідує із витягу з ДРРПНМ про реєстрацію права власності, індексний №220993110, сформованого 20.08.2020, серед підстав для реєстрації зазначено: висновок №2568, виданий 19.08.2020 ОКП ЛОР "БТІ та ЕО"; заява №1748, видана 19.08.2020 приватним нотаріусом РачинськоюІ.Я.; довідка №2568, видана 19.08.2020 ОКП ЛОР "БТІ та ЕО". Таким чином, було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений шляхом поділу у результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 ) із складу об`єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів (будинковолодіння по АДРЕСА_1 ).

Зазначений будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0318, площею 0,0394га.

16.06.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52677743 від 16.06.2020, проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0318, площею 0,0394га, - про що внесено запис про реєстрацію права власності №36900695 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2101176446101. Як про те слідує із витягу з ДРРПНМ про реєстрацію права власності, індексний №212679656, сформованого 16.06.2020, серед підстав для реєстрації зазначено: державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ №929841, виданий 04.05.1999 Львівською міською Радою народних депутатів.

Із витягуз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку від09.06.2020за №НВ-4613328422020слідує,що 09.06.2020Відділом ум.ЛьвовіГоловного управлінняДержгеокадастру уЛьвівській областіна підставіТехнічної документаціїіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості),опрацьованої 02.06.2020ФОП ОСОБА_8 , булоздійснено державнуреєстрацію земельноїділянки:кадастровий номер:4610136300:06:018:0318;місце розташування: АДРЕСА_1 ;цільове призначення:02.01Для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка);категорія земель:землі житловоїта громадськоїзабудови;вид використанняземельної ділянки:для обслуговуванняжитлового будинку;документ,який єпідставою для виникнення права: рішення органу місцевого самоврядування - Ухвала Львівської міської ради від 01.04.1999 №195; документ, що посвідчує право: державний акт від 04.05.1999 ІІІ-ЛВ 029841.

Суд звертає увагу, що зазначена державна реєстрація (у ДЗК) вказаної земельної ділянки від 09.06.2020, що в послідуючому стала однією із підстав реєстрації речового права (права власності) за ОСОБА_1 та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.06.2020, - позивачем за зустрічним позовом не оскаржена і не скасована та предметом зустрічного позову не являється, а Головне управління Держгеокадастру у Львівській області до кола відповідачів за зустрічним позовом не залучене.

Згідно із оскаржуваною ухвалою ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ), надано Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ) за рахунок земель, що не надані у власність або користування: 1.1.Орієнтовною площею 0,0084га (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови. 1.2.У межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0062га для забезпечення заїзду з подальшим переведенням до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати міській раді на затвердження.

Як про те слідує із пояснювальної записки до проекту зазначеної ухвали, наслідки прийняття ухвали дозволять УЗР ДМ ЛМР сформувати земельні ділянки та в подальшому передати в користування третій особі.

Згідно із оскаржуваним розпорядженням Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », рекомендовано керівнику ТзОВ «Левандівський ґазда» в термін до 06.04.2021 демонтувати самочинно встановлену огорожу на фундаменті, яка складається з цегляних стовпців між якими на арматурі приварені листи металопрофілю, загальною довжиною 52,45м, а саме: довжиною 25,65м зі сторони вул.Повітряної (9 цегляних стовпців в т.ч.металеву браму) та 26,8м зі сторони АДРЕСА_2 (5 цегляних стовпців в т.ч.металеву браму з двох частин та хвіртку) на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_5 . У випадку невиконання керівником ТзОВ «Левандівський ґазда» пункту 1 даного розпорядження у наданий добровільний строк, Львівському комунальному підприємству «Левандівка» в термін до 08.04.2021 підготувати та передати в юридичний відділ Залізничної районної адміністрації відповідні документи для заявлення позову в суд про примусове виконання п.1 даного розпорядження (п.2).

ТзОВ «Левандівський ґазда» (код ЄДРПОУ: 23273249; місцезнаходження: м.Львів, вул.Повітряна, 24; керівник та кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_9 ; серед засновників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 ) певний період користувалося нежитловою будівлею площею 29,12кв.м. на земельній ділянці площею 0,0030га, де здійснювало підприємницьку діяльність.

Позивачем за зустрічним позовом Львівською міською радою ТзОВ «Левандівський ґазда» до розгляду справи в якості співвідповідача за зустрічним позовом не залучалося.

Згідно з рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021, беручи до уваги ухвалу міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )» погоджено межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) по лініях Б-В, В-Г відповідно до акту узгодження меж земельної ділянки (розробник інженер-геодезист ОСОБА_11 ).

За зверненням виконавчих органів ЛМР 30.07.2021 відділом Держгеокадастру у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0062га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:1330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 18.00.

25.08.2021 відділом у м.Бердянську Міжрайонного управління у Бердянському районі та м.Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Таким чином, між сторонами виник спір із приводу права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ) /огороджену металевим парканом по периметру всього будинковолодіння/ та рішень виконавчих органів міської ради щодо формування земельних ділянок, які ОСОБА_1 вважає присадибною земельною ділянкою належного їй будинку АДРЕСА_1 , зміст яких (рішень) допускає набуття, зміну чи припинення прав на нерухоме майно, що можуть відбутися у результаті реалізації зазначених рішень. При вирішенні даного спору суд виходить із наступних міркувань.

У постанові від 21січня 2019року у справі №910/22093/17 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, аналізуючи підстави відмови у задоволенні позову про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, вказав, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про безпідставність доводів позивача щодо самовільного зайняття земельної ділянки, посилався на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України і дійшов висновку, що власник нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, а отже визнав позовні вимоги необґрунтованими. У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

У постанові від 09лютого 2022року у справі №346/6003/19 (провадження №61-3702св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «аналізуючи вказані вище норми матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на цей будинок із державного житлового фонду на користь наймачів двох його квартир в порядку приватизації, суд першої інстанції правильно вважав, що у цій справі у разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку власниками квартир, право власності на земельну ділянку переходить пропорційно до розміру часток цих квартир у цілому будинку».

Адже згідно ст.30 ЗК України (у редакції 22.06.1993), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

У правовому висновку щодо виключної правової проблеми у постанові від 04грудня 2018року у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16червня 2020року у справі №689/26/17 (провадження №14-47цс20), дійшла висновку про те, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Із аналогічних підстав щодо автоматичного переходу права власності на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди виходить Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021року у справі №200/606/18, звертаючи увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_12 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.04.2016року у справі №6-253цс16 викладено наступну правову позицію. За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Правова позиція щодо принципу єдності/цілісності земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості зазначена також у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.10.2016року у справі №6-2225цс16, у постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11.02.2015р. у справі №6-2цс15 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04.02.2019р. у справі №463/1696/15-ц (провадження №61-29220св18).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Maharramovv. Azerbaijan» (заява №5046/07) від 30.03.2017р. зазначено, що заявник був «законним користувачем» відповідної землі, зважаючи на належне йому право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, із можливістю передачі землі у власність цій особі у майбутньому. Відповідно, заявник мав достатній майновий інтерес щодо земельної ділянки для того, щоб отримати право володіння.

При цьому, відповідно до правового висновку, зазначеного в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №713/1291/17 (провадження №61-26716св18) згідно з вимогами Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.03.2021 за №22-28-0.211-2636/2-21 «Про державну реєстрацію земельних ділянок, переданих у приватну власність згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок» Держгеокадастром проведено узагальнення реєстраційної практики, котре засвідчує, що мають місце випадки неоднозначного застосування норм чинного законодавства щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, приватизовані згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», що подекуди призводить до необгрунтованих відмов у державній реєстрації земельних ділянок. Правова позиція, за якою право власності щодо ділянок, приватизованих згідно з Декретом, виникає незалежно від їх посвідчення державним актом, висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №372/2626/15-ц. Згідно з пунктом 2 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Таким чином, розробка проекту землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок законом не вимагається. Це правило поширюється і на випадки, коли власником приватизованої земельної ділянки в межах чинного законодавства прийнято рішення про формування за рахунок належної йому присадибної земельної ділянки двох і більше земельних ділянок. Відповідно до частини другої статті 63 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970, присадибна земельна ділянка надавалася «для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби». Аналогічне за змістом правило було закріплене у частині четвертій статті 77 кодексу. Таким чином, поняттю «присадибна земельна ділянка» за Земельним кодексом Української РСР 1970 року відповідає одразу кілька цільових призначень, визначених чинним законодавством. Згідно із пунктом 7 розділу X чинного Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація може бути здійснена за заявою як власників земельних ділянок, так і їхніх спадкоємців (пункт 1 розділу X Кодексу).

Оцінюючи розмір земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 , необхідної для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку, будівель та споруд, право власності на які при їх відчуженні перейшло до неї як набувача, та правомірність користування нею зазначеною земельною ділянкою, суд виходить із наступних підстав.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 , витребуваній судом із Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (надалі ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»), при відчуженні житлового будинку АДРЕСА_6 , згідно рішення виконкому Залізничної райради депутатів трудящих від 14.11.1958р. Нр.29 «Про продаж житлового будинку нр. АДРЕСА_7 у власність гр. ОСОБА_5 », рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 03.12.1958р. №1276/3 «Про затвердження рішення виконкому Залізничної Райради №29 від 14.11.1958року - "Про продаж житлового будинку АДРЕСА_7 гр. ОСОБА_5 », договору купівлі-продажу від 22.04.1960р., укладеного між виконкомом Залізничної райради депутатів трудящих м.Львова та Пацай Дмитром Григоровичем, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори 23.05.1960р. за реєстровим №1124, розмір земельної ділянки, закріпленої за вказаним будинком необхідний для його обслуговування, становив 600кв.м. Зазначене підтверджується також графічними планами зазначеної земельної ділянки із закріпленням її меж: генеральним планом (схемою) /по формі №1, затвердженій НККГ УРСР/ присадибної ділянки АДРЕСА_8 :500, складеною бюро технічної інвентаризації 04.10.1946р. із технічними змінами 03.10.1950р.; схематичним планом будівельного кварталу №246 м.Львова, складеним Львівським Міжміськбюро технічної інвентаризації та затверджений 07.05.1954р.

У Рішенні виконкому Залізничної райради депутатів трудящих від 14.11.1958року №29 «Про продаж житлового будинку нр. АДРЕСА_7 у власність гр. ОСОБА_5 » зазначено наступне: 1.Продати гр. ОСОБА_5 у власність житловий будинок нр. АДРЕСА_9 .Просити виконком Львівської міської Ради депутатів трудящих затвердити це рішення та закріпити за цим будинком земельну ділянку згідно плану та встановлених норм користування.

У Рішенні виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих №1276/3 від 03.12.1958року «Про затвердження рішення виконкому Залізничної Райради №29 від 14.ХІ-1958року "Про продаж житлового будинку АДРЕСА_7 гр. ОСОБА_5 » зазначено наступне: 1.Рішення виконкому Залізничної районної Ради депутатів трудящих №29 від 14листопада 1958року "Про продаж житлового будинку АДРЕСА_7 вартістю 8,131 /вісім тисяч сто тридцять один карб./ гр. ОСОБА_5 » затвердити (теперішній землекористувач гр. ОСОБА_1 ). 2.Закріпити при будинку садибну ділянку площею від 300 до 600кв.м. з уточненням меж при відводі та зобов`язати головного архітектора м.Львова встановити межі в натурі.

Згідно листа виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих від 21.07.1959року, що передував Договору купівлі-продажу від 22.04.1960р., зазначено наступне: «Розглянувши матеріали, представлені міським бюро технічної інвентаризації по обміру земель та висновки міської земельної комісії про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою, виконком Львівської міської Ради депутатів трудящих не заперечує проти передачі земельної ділянки по АДРЕСА_7 площею 600кв.м. гр. ОСОБА_5 , котру залишити в користуванні за землекористувачем за будинком АДРЕСА_7 . Зобов`язати головного архітектора м.Львова встановити в натурі межі садибної ділянки будинку. Земельну ділянку зобов`язуєм утримувати в належному агросанітарному стані».

Так, площа земельної ділянки по АДРЕСА_7 , що зазначена в даному листі, відповідає верхній межі площі даної земельної ділянки, що зазначалась в Рішенні №1276/3 від 03.12.1958р.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.04.1960р., укладеного між Виконкомом Залізничної райради депутатів трудящих та ОСОБА_5 , посвідченого П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 23.05.1960р., Р.№1124, 1. «Продавець» продав, а «Покупець» купив одноповерховий житловий будинок на дві кімнати і кухню розташований в АДРЕСА_7 . 3. Озеленення і благоустрій ділянки, поставлення огорожі і обладнання тротуарів в межах ділянки, утримання у відповідному порядку як ділянки, так і сміжних до неї тротуарів і переїздів виконуються «Покупцем» в майбутньому його засобами та за його рахунок. 4. «Покупець» зобов`язаний: … в) охороняти на присадибній ділянці і по фасаду всі зелені насадження за винятком тих, які підлягають перенесенню та зрізанню на підставі письмового дозволу відповідних органів місцевої Ради депутатів трудящих, а також провести на ділянці згідно встановленого місцевою Радою планової посадки зелених насаджень; д) вносити по обов`язковому страхуванню і сплачувати всі податки і збори по будинку і присадибній ділянці.

У ескізі до Робочого абрису, складеному бюро технічної інвентаризації 25.01.1972р., та Довідці про приналежність, технічний стан житлового будинку та площу земельної ділянки, складеній Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 10.09.1980р., - також зазначено «земельна ділянка зареєстрована площею 600кв. метрів». Зазначене слідує також із графічного плану вказаної земельної ділянки за АДРЕСА_10 , складеним бюро технічної інвентаризації 27.08.1974р.

Відповідно до Довідки №2353 від 19.06.2020р., наданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», згідно матеріалів інвентаризаційної справи Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та кварталу по обміру земель м.Львова за №246, складеного 07.05.1954року, зокрема, схематичного плану за будинком АДРЕСА_6 ) в м.Львові закріплена земельна ділянка площею 600кв.м.

Із Наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської Ради народних депутатів №31 від 16.02.1999р. «Про передачу громадянам в приватну власність, постійне та тимчасове користування земельних ділянок в м.Львові», Ухвали Львівської міської ради №195 від 01.04.1999р., Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №029841, виданого Львівською міською Радою народних депутатів 04.05.1999р., Витягу з ДЗК про земельну ділянку, №НВ-4613328422020, сформованого 09.06.2020р., Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, індексний №212679656, від 16.06.2020р., - вбачається оформлення права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0318, площею 0,0394га.

Згідно висновку експертного дослідження від 26.08.2020року №4362, наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, під час проведення візуального огляду представленої на дослідження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , якою фактично користується гр. ОСОБА_1 , встановлено, що дана ділянка є забудованою, межує з вулицею та іншими ділянками. Доступ до ділянки здійснюється зі сторони Вулиці. Огорожа ділянки металево-сітчаста по металевих трубах та цегляних стовпах. Згідно схематичного плану будівельного кварталу №246 м.Львова, складеного Львівським Міжміським бюро технічної інвентаризації, огорожу встановлено навколо зазначеної ділянки з метою закріплення її наземних меж у 1950-х рр. На основі проведених обмірів представленої на дослідження земельної ділянки, що проводились по існуючих твердих межових знаках, та виконаних розрахунків, встановлено, що фактична площа користування земельною ділянкою (600кв.м.) без урахування площі в межах червоних ліній відповідає площі, зазначеній у рішенні виконкому Залізничної райради депутатів трудящих від 14.11.1958р. №29, рішенні виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 03.12.1958р. №1276/3, згідно договору купівлі-продажу від 22.04.1960р. між Залізничною райрадою депутатів трудящих м.Львова та ОСОБА_5 , закріпленій за вказаним будинком та необхідній для його обслуговування.

Технічними вказівками щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території в населених пунктах, затвердженими Державним комітетом України по земельних ресурсах 18.05.1998р., визначено:

Власник земельної ділянки - юридична особа, громадянин, які володіють сукупністю трьох правомочностей на власність: володіння, користування, розпорядження.

Право на земельну ділянку - вся сукупність прав на землю у відповідності із Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами і законодавчими актами, включаючи обтяження.

Земельна ділянка - ділянка землі, на яку розповсюджуються гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристиками, які є її суттєвими складовими.

Формування земельної ділянки об`єкта земельної власності- встановлення технічних і економічних характеристик, правового статусу, опис та індивідуалізація об`єкта земельної власності, внаслідок чого вона отримує характеристики, які дають змогу виділити її серед інших земельних ділянок.

Землеволодіння - форма здійснення прав на землю.

Землекористування - вид використання землі, з врахуванням покриву її поверхні. (п.1.5)

Розміри земельних ділянок та їх компонентів обумовлюються функціональним використанням (призначенням) і обґрунтовуються раціональним (ефективним) використанням землі, будівельними, протипожежними, санітарними та іншими нормами з урахуванням придатності та цінності території населеного пункту (п.2.2).

Неподільними земельними ділянками є такі, що складаються з ідеальних земельних часток і не можуть поділені в натурі (на місцевості) без шкоди для їх раціонального використання (п.2.4).

Розміри земельних ділянок різного функціонального використання в існуючій забудові визначаються виходячи з необхідності забезпечення умов експлуатації розташованих на них будинків, будівель, споруд, насаджень на підставі дотримання встановлених будівельних, протипожежних і санітарних норм у відповідності з цільовим призначенням цих ділянок, а також раціонального використання суміжних ділянок (п.3.1).

Земельна ділянка може включати компоненти, які забезпечують її функціональну цілісність: - територію під будинками (будівлями, спорудами); -господарські та інші майданчики; -шляхи, проїзди та тротуари; -озеленені території; - замкнуті водні простори (при наявності) і т. п. (п.3.2).

Статтями 20, 38-40 ЗК України присадибна земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови.

Стаття 381ЦК Українивизначає поняттясадиби якоб`єкта прававласності. Зокрема, садибою визнається земельна ділянка разом із розташованим на ній житловим будинком, господарсько-по-бутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Тобто, з точки зору цивільного законодавства, садиба є майновим об`єктом, який складається із житлового будинку, присадибної земельної ділянки та всього, що на ній знаходиться. Однак головним об`єктом садиби вбачається саме житловий будинок, оскільки ч.2 ст.381 ЦК визначено, що у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018року у справі №372/5635/13-ц (провадження №14-122цс18) викладено наступну правову позицію. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою. Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990року №562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування. Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. Оскільки законодавство, чинне на час надання у користування земельної ділянки, не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, то право користування земельною ділянкою в нього виникло на підставі рішень виконавчого комітету ради депутатів трудящих від 14.11.1958 №29 та від 03.12.1958 №1276/3. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970року, 1990року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право. З урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як ЗК УРСР 1970року, так і ЗК УРСР 1990року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав. З матеріалів справи, яка переглядається, убачається, що ОСОБА_5 набув право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішень, прийнятих у 1957-1959роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку… не позбавлений. Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за власником будинковолодіння до його належного переоформлення. Оскільки відповідно до пунктів 1, 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України право користування земельною ділянкою зберігається за власником будинковолодіння до його належного переоформлення, то питання про користування чужою земельною ділянко має вирішуватись на підставі норм матеріального права, які відповідають цим правовідносинам, а не шляхом зобов`язання усунути перешкоди».

Відтак, на підставі аналізу матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки (земельно-кадастрової документації, даних бюро технічної інвентаризації, висновку експертизи, проведеної на замовлення позивачки за первісним позовом, із врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил ) п.18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19березня 2010року №2)/), котра перебуває у фактичному користуванні позивачки за первісним позовом, суд приходить до висновку про те, що право користування земельною ділянкою площею 600кв.м. по АДРЕСА_1 набуто на підставі рішень та правочину, прийнятих у 1958-1960роках, які не скасовані, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку ОСОБА_1 не позбавлена. Отже, право користування земельною ділянкою (у т.ч. спірною, площею 0,0206га) зберігається за ОСОБА_1 до його належного переоформлення.

Із зазначених матеріалів слідує, що земельна ділянка площею 600 кв.м. є присадибною земельною ділянкою належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , знятого з балансу міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 16.04.1999р. за №172 «Про зняття з балансу міської ради приватизованих житлових будинків».

Однак, відповідачами за первісним позовом зазначене право позивача за первісним позовом не визнається та оспорюється, про що свідчать: ухвала ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )»; розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; пред`явлений 13.04.2021 у Львівському окружному адміністративному суді Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради позов до ТзОВ «Левандівський ґазда» про демонтаж самочинно встановленої огорожі (справа №380/5640/21); рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4); формування та проведення державної реєстрації земельних ділянок: 30.07.2021року відділом Держгеокадастру у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - земельної ділянки площею 0,0062га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:1330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 18.00, та 25.08.2021року відділом у м.Бердянську Міжрайонного управління у Бердянському районі та м.Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - земельної ділянки площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, - котрі накладаються на земельну ділянку площею 0,0206га, яка відноситься до присадибної земельної ділянки належного ОСОБА_1 будинковолодіння (будинку як об`єкта правової реєстрації, під яким розуміється будинок із приналежними до нього службовими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці під самостійним порядковим номером по АДРЕСА_1 та перебуває у правомірному користуванні позивачки за первісним позовом.

Із аналізу земельно-кадастрової документації (у т.ч. технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі /на місцевості/, розробленої інженерами-землевпорядниками СПД ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_8 , ТзОВ «ГЕО ЕКО ТЕРРА») та земельно-графічних даних бюро технічної інвентаризації слідує факт накладення земельної ділянки площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330 (зареєстрованої 25.08.2021року) та земельної ділянки площею 0,0206га, приналежної до будинковолодіння АДРЕСА_1 (загальна площа присадибної земельної ділянки у фактичному користуванні будинку 0,0600га); також виявлено перетин та часткове накладення земельної ділянки площею 0,0062га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:1330 (зареєстрованої 30.07.2021року) та земельної ділянки площею 0,0206га.

Порушення із накладення земельних ділянок закріплене ухвалою ЛМР від 07.09.2020 №6667, рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021, формуванням та проведенням державної реєстрації земельних ділянок із кадастровим номером: 4610136300:06:018:0330 (25.08.2021) та кадастровим номером: 4610136300:06:018:1330 (30.07.2021).

Суд також звертає увагу на наступне. З метою забезпечення позову 11.08.2021 позивачкою за первісним позовом подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій така просила забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021року №108 та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органамвчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084га, 0,0062га) до розгляду справи по суті.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12серпня 2021року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08листопада 2021року та ухвалою КЦС ВС від 19січня 2022року, заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » до розгляду справи по суті. Заборонено Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті.

Суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно вважав, що, оскільки позивач звернулася до суду з вимогами про визнання за нею права користування на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29березня 2021року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15червня 2021року про погодження межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , тому обрання такого способу забезпечення позову, як зупинення дій оскаржуваного розпорядження та заборона Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок у на АДРЕСА_1 (площами 0,0084 га та 0,0062 га) відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

Незважаючи на існування земельного спору та вжиті судом заходи забезпечення позову, виконавчі органи міської ради звернулися щодо проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки та 25.08.2021року така була проведена.

Проте, зазначена земельна ділянка площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330, щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації входить у межі та накладається із земельною ділянкою належного ОСОБА_1 будинковолодіння/будинку АДРЕСА_1 загальною площею 600кв.м. та зокрема спірною земельною ділянкою площею 0,0206га по АДРЕСА_1 (біля належного ОСОБА_1 на праві власності будинку АДРЕСА_1 ), право на котру позивачка за первісним позовом просить визнати суд, підставно вважаючи, що її право на зазначену земельну ділянку порушено шляхом накладення на неї інших земельних ділянок.

На переконаннясуду,зазначені оскаржуванірішення виконавчихорганів міськоїради свідчатьпро повторнийрозгляд земельногопитання,яке вжебуло вирішенеу 1958-1960,з оглядуна вищенаведенеє незаконнимий порушують суб`єктивні цивільні права позивачки за первісним позовом (як користувача спірної земельної ділянки) та її охоронювані законом інтереси.

Земельні ділянки,зазначені воскаржуваних позивачкоюза первіснимпозовом ухвалі,розпорядженні тарішенні комісії,щодо площ,лінійних розмірівта конфігураціївходять умежі танакладаються ізприсадибною земельноюділянкою належного ОСОБА_1 будинковолодіння по АДРЕСА_1 ,площею 600кв.м., закріпленою за вказаним будинком на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих 1958р. та договору купівлі-продажу від 1960р.

Зазначене підтверджується наявними у матеріалах інвентаризаційної справи будинку, а саме: -генеральним планом (схемою) присадибної ділянки № НОМЕР_1 (нині - АДРЕСА_1 =1:500, складеним бюро технічної інвентаризації 04.10.1946р. та опрацьованим 03.10.1950р.; -рішенням виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 03.12.1958р. за №1276/3 «Про затвердження рішення виконкому Залізничної Райради №29 від 14.11.1958року - "Про продаж житлового будинку АДРЕСА_7 ] гр. ОСОБА_5 »; -листом виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих гр. ОСОБА_5 від 21.07.1959р.; -ескізом до робочого абрису, складеним бюро технічної інвентаризації 25.01.1972р.; -абрисом по АДРЕСА_10 , складеним бюро технічної інвентаризації 27.08.1974р.; довідкою про приналежність, технічний стан житлового будинку та площу земельної ділянки, складеною Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 10.09.1980р.; -схематичним планом будівельного кварталу №246 м.Львова, Масштаб: 1:500, складеним Львівським Міжміськбюро технічної інвентаризації 15.07.1953, 04.08.1953 та затвердженим 07.05.1954 із поточними змінами 22.08.1971; а також довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданою відділом у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 02.06.2020 за №31-13-0.37-2880/169-20 за результатами розгляду плану земельної ділянки, опрацьованого ФОП ОСОБА_13 ; - висновком експертного дослідження від 26.08.2020 №4362, наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України; - актом обстеження земельної ділянки від 26.08.2020 №350-ДК/94/АО/10/01/-20 фахівцем Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Суд також звертає увагу, що на момент прийняття узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради оскаржуваного рішення від 15.06.2021 (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) представником позивачки за первісним позовом було подане підставне клопотання про відкладення розгляду засідання (від 15.06.2021 вх.№3-3-33450-2901). Проте вказане клопотання не було прийнято до уваги комісією. Адже як встановлено ч.2 ст.159 Земельного кодексу України (Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування), земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Між тим матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про засідання узгоджувальної комісії 01.06.2021 та 15.06.2021. При цьому, комісії було відомо про існування спору щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 .

Із наведеного вбачається протиправність рішення, прийнятого узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13червня 2018року у справі №583/2715/16-ц (провадження №14-174цс18). Частинами першою, третьою статті 158 Земельного кодексу України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. За змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, Комісія діє від імені міської ради, у зв`язку із чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.158 Земельного кодексу України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

При цьому рішення, які приймаються за результатами розгляду земельних спорів, враховуючи те, що вони стосуються конкретних суб`єктів та конкретних земельних ділянок, полягають у вирішенні індивідуально-визначеної ситуації, мають всі ознаки індивідуально-правових актів.

Зазначеним повною мірою спростовується твердження представника відповідача за первісним позовом про те, що рішення (висновок) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради носить рекомендаційний характер та такий не підлягає до оскарження в суді.

Доводи представника ЛМР та представника третьої особи ОСОБА_4 щодо неправомірності проведеної зміни конфігурації та довжин ліній належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 0,0394га зі збереженням її площі, яка виникла в результаті топографічних та геодезичних робіт при складанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_8 , судом не приймаються до уваги із наступних підстав.

Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно п.3 розд.VІІ Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Відповідно до ст.107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до пунктів 1, 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як про те роз`яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

З огляду на зазначене, на переконання суду, дії ОСОБА_8 щодо розроблення за заявою ОСОБА_1 від 05.06.2020року, посвідченою П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою за р.№3-864, по фактичному землекористуванні та огородженні на місцевості, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 є такими, що відповідають вимогам норм земельного законодавства та жодним чином не порушують охоронюваних законом прав та інтересів територіальної громади м.Львова. А наведені представниками позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ЛМР та третьої особи на стороні міської ради доводи - необґрунтованими й безпідставними.

Твердження щодо неправомірності непогодження меж ОСОБА_1 із ЛМР спростовується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями від 02.06.2020 №31-13-0.37-2880/169-20, наданою Відділом у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яким повідомлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 (згідно представленого плану земельної ділянки) входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Суд такожзвертає увагуна позиціюна правовівисновки стосовнодослідження питаннящодо стадіїпогодження межземельної ділянкипри виготовленніземлевпорядної документації,наведені упостанові ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногоадміністративного судувід 27січня2021рокув рамкахсправи №818/2225/17(провадження№К/9901/58201/18),де ВСзазначив,що аналізнорм свідчить,що стадіяпогодження межземельної ділянкипри виготовленніземлевпорядної документаціїє допоміжною.При цьомустаття 198Земельного кодексуУкраїни лишевказує,що складовоюкадастрових зйомокє погодженнямеж земельноїділянки ізсуміжними власникамита землекористувачами.Із цьогоне слідує,що увипадку відмовисуміжного землевласникаабо землекористувачавід підписаннявідповідного документа-акта погодженнямеж слідвважати,що погодженнямеж невідбулося.Підписання актапогодження межсамостійного значенняне має,воно непризводить довиникнення,зміни абоприпинення правна земельнуділянку,як ібудь-якихінших праву процедуріприватизації.Непогодження межземельної ділянкине можеслугувати підставоюдля відмовиу затвердженнітехнічної документації,за умовиправомірних дійкожного ізземлекористувачів. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22січня 2020року у справі №455/856/18-а, від 12лютого 2020року у справі №545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від 5травня 2020року у справі №404/3048/18, від 22жовтня 2020року у справі №454/805/13-а.

З огляду на наведене, зазначені у скарзі відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові Львівської міської ради, на котру покликається представники позивача за зустрічним позовом та відповідачів за первісним позовом, доводи щодо нібито самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,0502га у АДРЕСА_1 , є безпідставними. Земельні ділянки, про які йдеться у скарзі відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові, щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації входять у межі та накладаються із земельною ділянкою будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , площею 600 кв.м, закріпленою за вказаним будинком на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 1958 року та договору купівлі-продажу від 1960 року, зазначена земельна ділянка площею 600кв.м є присадибною земельною ділянкою належного ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , що встановлено перевіркою Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області й відображено у акті від 26.08.2020 та листі до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 30.09.2021 за №0-13-0.4-1045/90-21 «Про розгляд звернення».

Відтак, безпідставними видаються доводи позивача за зустрічним позовом про те, що «земельна ділянка ОСОБА_1 межувала із комунальними землями міста Львова, а на даний час у Державний земельний кадастр внесено відомості, що земельна ділянка ОСОБА_1 взагалі не межує із комунальними землями міста Львова, і ці суміжні землі є землями ОСОБА_1 , що не відповідає дійсним обставинам та документації із землеустрою».

Також з огляду на наведене слідує безпідставність тверджень позивача за зустрічним позовом про те, що внаслідок зміни конфігурації та меж земельної ділянки площею 0,0394га, що перебуває у власності ОСОБА_1 , внесено відомості до ДЗК, що межі цієї земельної ділянки частково поширюються на самовільно зайняту земельну ділянку.

Усе зазначене знаходить підтвердження рішенням Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання сертифіката інженера-землевпорядника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28.10.2021 (протокол засідання №5), яким відмовлено у задоволенні скарги відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.09.2021 №24-вих-85714 на дії ОСОБА_8 стосовно анулювання її кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.

Суд такожзвертає увагуна те,що порядіз пред`явленнямпозивачем зазустрічним позовомвимог прозобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0084га та 0,0062га шляхом демонтажу самочинно встановленої огорожі із підстав невиконання розпорядження Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », котрим рекомендовано "керівнику ТзОВ «Левандівський ґазда» в термін до 06.04.2021 демонтувати самочинно встановлену огорожу, - ТзОВ «Левандівський ґазда» не залучене позивачем за зустрічним позовом в якості співвідповідача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. У постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 12.04.2021 у справі №564/2227/17 (провадження №61-39960сво18) ВС зазначив про те, що неналежними сторонами є особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки ВП ВС у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови ВП ВС від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц). На цьому наголосив КЦС ВС у постанові 07.10.2020року у справі №705/3876/18 провадження №61-697св20. Вказані правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду: від 19.08.2020року у справі №639/6295/16-ц (провадження №61-36683св18); від 14.07.2020 року у справі №686/23977/18 (провадження №61-17715св19); від 08.07.2020 року у справі № 612/808/18 (провадження №61-15537св19).

Суд також наголошує, що кумулятивний ефект допущених відповідачами за первісним позовом порушень за встановлених судом фактичних обставин справи дозволяє стверджувати, що оскаржувані рішення суб`єктів владних повноважень містять ознаки свавільних (недобросовісних) та, відповідно, протиправних.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 зазначеної статті, до них, зокрема, належать: 1)визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов`язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Як про те зазначено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19березня 2010року №2), згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі. У випадках, коли вимоги пов`язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов`язково застосовують правила про виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) /п.5 Постанови/.

Відтак, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачами вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про підставність первісного позову ОСОБА_1 з огляду на невідповідність вимогам чинного законодавства рішень Львівської міської ради та її виконавчих органів, разом із тим, суд не вбачає підстав для висновку про задоволення зустрічного позову ЛМР, вважаючи його вимоги недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст.ст.12,89,259,263-265ЦПК України, суд -

ухвалив:

Первісний позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на користування земельною ділянкою площею 0,0206га по АДРЕСА_1 .

Визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )».

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ».

Визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021року (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0059га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:0330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - проведену 25.08.2021року відділом у м.Бердянську Міжрайонного управління у Бердянському районі та м.Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0062га, кадастровий номер: 4610136300:06:018:1330, місце розташування: АДРЕСА_1 ), цільове призначення: 18.00 - проведену 30.07.2021року відділом Держгеокадастру у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

В задоволенні зустрічного позову Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом: Львівська місьаї рада, ЄДРПОУ 04055896, знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач за первісним позовом: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056084, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 34.

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_11 .

Третя особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 24.03.2023.

Суддя: